Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Доброзичливі жести




• жести розкритими руками у напрямку до співрозмов­
ника;

• жести уважного слухача — дивитися в очі, нахиляти
юлову, кивати на знак схвалення, трошки податися впе­
ред до співрозмовника;

• розмова без вторгнення на територію співрозмовника;

• пряма постава, піднята, але не запрокинута голова;

• стойка на обох ногах (відстань між ними не більше
20 см) з рівномірним розподілом ваги тіла;

• широка, зручна посадка на всю поверхню стільця.

• при рукостисканні рука подається вперед прямо,
кисть слугує продовженням лінії всієї руки.

Звичайно, вище не були перераховані всі негативні та позитивні пози і жести. Однак ви вже самі можете продов­жити кожний зі списків. А якщо хочете поглибити свої знання, зверніться до спеціальної літератури, список якої наведений у кінці підручника.

Окрім мови поз і жестів, професійний комунікатор по-ішнен також володіти мовою міміки. Люди мають дуже багату міміку. Розрізняють декілька тисяч виразів облич­чя, що передають різноманітні відтінки настрою.

Мімічні сигнали універсальні, вони не так залежать від культурних традицій, бо є практично всезагальною кому­нікативною мовою. Вважають, що існує шість основних іидів емоцій, які цілком однаково відображають обличчя іюдей у будь-якій точці земної кулі, хоча у різних культу­рах можуть існувати різноманітні правила стосовно того,

чи слід проявляти ці емоції публічно, і якщо так, то де коли. До таких емоцій відносять:

• страх;

• радість;

• здивування;

• гнів;

• печаль;

• відразу.

Однак у житті не все так просто. Міміка людей не зав жди відображає їх почуття та емоції. Так, наприклад, пс смішка може бути штучною. У цьому випадку вона, звичайно, не буде відображати емоцію радості.

У зв'язку з цим виникає питання: якщо обличчя людеї дуже часто не відображають їхні істинні почуття, то можна за виразом обличчя відрізнити щирі почуття від не щирих? Відповідь: ймовірно, ні. Однак можна запропону вати деякі «ключі», на які потрібно звертати увагу пр» спілкуванні з іншими людьми.

Перше, що треба запам'ятати, — міміку рота значне легше контролювати, ніж рухи лоба і очей. Отже, саме верхній частині обличчя треба шукати ознаки неїш

Інший «ключ» полягає у тому, що деякі мімічні вира можуть не відповідати нашим очікуванням. Так, напри клад, фальшива посмішка може з'явитися раніше або піз­ніше, ніж ми думали. Недовіра може посилитися, якщо посмішка дуже довго залишається на обличчі співрозмов­ника.

Теоретично пропонується також визначати, наскільки щирим є вираз людини, порівнюючи праву половину його обличчя з лівою. Але цей метод потребує довгої практики. Він заснований на тому, що права половина обличчя, як правило, виразніша, ніж ліва.

Деякі вчені навіть припускають, що людство поділяєть­ся на дві частини за принципом домінування тієї чи іншої половини обличчя. Більшість людей належить до «право-строннього» типу, меншість — до «лівостороннього». Вче­ні визначили, що хоча приблизно 80 відсотків людей по­трапляють у «правосторонню» групу, музиканти, майже всі великі композитори, співаки, оркестранти звичайно

належать до лівостороннього типу. Вчені, політики, танцори, актори, атлети є переважно правосторонніми.

Окрім розглянутих вище мов невербальної комунікації шлике значення для ефективного, успішного спілкування має також знання мови простору.

Якщо ви хочете знати наскільки близько знайомі спів­розмовники і як вони ставляться один до одного, — звер­ніть увагу, на якій відстані вони сидять, стоять, спілкую­ться.

Правила, за якими встановлюють просторову дистан­цію і визначають своє положення щодо співрозмовників, є досить сталими, хоча у багатьох випадках формуються на рівні підсвідомості.

У найзагальнішому вигляді їх можна сформулювати так: чим прихільніше ви ставитеся до співрозмовника, тим ближ­че ви можете підійти до нього. Навпаки, якщо ви когось не­долюблюєте і хотіли б уникнути спілкування, то будете ібільшувати відстань, відвертатися від нього або повертати­ся спиною.

Артур Шопенгауер з цього приводу писав, що між людьми завжди повинна бути «дистанція неколючості», інакше вони будуть нагадувати двох дикобразів, які нама­гаються у холодну ніч зігрітися, обійнявши один одного.

Досліджуючи поведінку людей у різноманітних ситуа­ціях, вчені дійшли висновку про існування певних зон — дистанцій спілкування між співрозмовниками. Розгляне­мо їх докладніше.

Перша дистанція— у межах від 0 до 50 см. її називають «інтимною зоною». Це простір, відкритий для подружжя, дітей, близьких членів родини, коханців. На такій відстані ви можете торкатися, відчувати запах іншої людини, роз­глядати її зблизька.

Друга дистанція— у межах від 50 см до 1,2—1,5 м.її на­зивають «особистою зоною». Це простір, відкритий для спілкування із знайомими, друзями, але не найближчими.

Третя дистанція— у межах 1,5—2,8 м. її називають «со­ціальною зоною». Це найбільш прийнятна відстань для формальних контактів у суспільстві і на роботі, з людьми вищого статусу або тими, кого ви знаєте не достатньо близько. Четверта дистанція — більше, ніж 2,8 м. її називають «публічною зоною». Більшість з нас підтримує таку дні танцію, коли публічно виступає перед групою людей або хоче уникнути спілкування.

Наведемо кілька правил розумного використання дистанції.

1. Не треба починати спілкування, в якому ви зацікав
лені з публічної відстані. Встановлення позитивного кон
такту у цьому випадку неможливе.

2. Перші фрази краще сказати, підійшовши на соціаль­
ну або формальну відстань. Оскільки така дистанція ха­
рактерна для знайомих і друзів, співрозмовник підсвідомо
налаштовується вислухати вас і допомогти.

3. Якщо під час розмови ви наблизилися до співрозмов­
ника на один ступінь, то скоріше за все справили на нього
добре враження. Якщо ж перескочили через декілька, то
ефект буде протилежним.

4. Не втручайтеся в особистий простір людини.

І ще одне зауваження. Наведені вище розміри дистан­цій можуть змінюватися залежно від статі та віку співроз­мовників:

• ближче до партнера намагаються знаходитися діти 1
старі, жінки також більш схильні до цього, ніж чоловіки;

• урівноважена, впевнена в собі людина підійде до вас
на ближчу відстань, ніж нервова, дратівлива;

• віддаленій відстані віддають перевагу підлітки та люди
середнього віку.

Знання цих факторів щодо просторових характеристик спілкування дозволяє грамотно та ефективно їх викорис­товувати для трансформації комунікації у вигідному для вас напрямку.

 







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 382. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия