Категорії, функції і ролі менеджерів.

 

Під УПРАВЛІНСЬКИМ ПЕРСОНАЛОМ прийнято розуміти сукупність спеціалістів, які здійснюють функції управління. На практиці це просто робітники апарату управління організації, помічники керівника.

 

Американський дослідник Д.Бернхем в книзі “Революция менеджеров” розрізняє наступні категорії управлінського персоналу:

 

1. Фінансист – особа, яка здійснює фінансовий контроль, але не керує ним;

2. Технічний керівник або інженер, який забезпечує функціонування підприємства, володіє для цього необхідними науковим і спеціальними знаннями і вміє їх використовувати на практиці;

3. Комерсант, який реалізує продукцію підприємства;

4. Менеджер-керівник, організатор, який є головною фігурою як приватних, так і державних організацій.

 

Що стосується терміну “менеджер”, то в сучасному розумінні – це керівник, який займає постійну посаду в організації і який має постійні повноваження у сфері прийняття рішень щодо конкретних видів її діяльності.

В цілому цей термін має найбільш широке розповсюдження і використовуються щодо:

Ø керівництва організації в цілому або її підрозділів;

Ø керівництва щодо підлеглих;

Ø організаторів конкретних видів робіт в межах окремих підрозділів або програмно-цільових груп;

Ø адміністраторів будь-якого рівня управління, які організують роботу на основі сучасних методів управління

 

Отже:

 

МЕНЕДЖЕР – це член організації, який здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські задачі. Ключова дійова особа будь-яких організацій.

МЕНЕДЖЕРИ – це люди, відповідальні за отримання результатів конкретних зусиль інших людей, які працюють як індивідуально, так і в групах організації.

МЕНЕДЖЕР – найманий керуючий, який володіє професійними знаннями в галузі організації і управління.

 

Однак не всі менеджери відіграють однакову роль і займають однакову позицію; вони виконують різні функції і вирішують різні задачі, відіграючи різні ролі.

Сучасні ринки праці потребують таких менеджерів:

Ø по торгівлі (sales manager);

Ø офіс-менеджерів для різних рівнів управління (office manager).

 

Перші забезпечують організацію продажів продуктів праці організацій, другі здійснюють адміністративний менеджмент. У великих фірмах їхня роль дуже висока.

 

Організації не можуть існувати без менеджерів оскільки вони:

 

Ø забезпечують виконання організацією її призначення (місії);

Ø проектують і встановлюють взаємодію між окремими операціями і діями, які виконує організація;

Ø розробляють стратегію поведінки організації в динамічному зовнішньому середовищі;

Ø забезпечують служіння організації інтересам тих осіб і установ, які контролюють організацію;

Ø основна інформаційна ланка зв’язків організації і зовнішнього середовища;

Ø несуть формальну відповідальність за результати діяльності організації;

Ø формально представляють організацію на різних подіях.

 

В теорії і практиці управління розрізняють таких керівників:

Ø лінійні (особи, які діють на основі єдиноначальництва, відповідальні за стан і розвиток організації в цілому та її підрозділів – директор, начальники цехів, майстри, бригадири);

Ø функціональні (робітники, які відповідають за конкретну сферу в системі управління і керують функціональними підрозділами (головний економіст, маркетолог, фінансист тощо).

 

Такий розподіл пов’язаний насамперед з тим, що в організації існує ієрархія, а тому виконуються різні функції і різні види управлінської діяльності, права і сфери відповідальності.

Підвищення результативності менеджменту здійснюються через розподіл праці, спеціалізацію управлінських робітників на виконанні певних функцій (видів діяльності), розмежування їх повноважень і відповідальності.

 

Виділяють:

 

1. Функціональний розподіл праці – процес уособлення функцій для ефективного управління, виконання яких закріплюється за певними працівниками або підрозділами (ланками); формування груп, які виконують однакові функції: планування, контроль тощо.

2. Структурний (по вертикалі і горизонталі) розподіл праці (будується, виходячи з характеристик керованого об’єкта, таких як: структура, масштаб, сфера діяльності, галузева або територіальна специфіка тощо.

Розрізняють менеджерів:

А) по вертикалі:

Ø вищий (інституційний) – вище керівництво, яке забезпечує стратегію розвитку – 3 –7%;

Ø середній (управлінський) – менеджери, які забезпечують координацію управлінських процесів щодо реалізації стратегії – 50 – 60%;

Ø низовий (технічний) – менеджери, які мають в підпорядкуванні працівників-виконавців –20 – 30%.

Зауважимо, що фактична кількість ієрархічних рівнів управління може відрізнятися значною різноманітністю: від 2-3 в малих підприємствах до 8-10 у великих корпораціях.

Б) По горизонталі: діяльність елементів організації, які утворюють відносно відокремлені підсистеми системи управління. Так, до основних підсистем відносять:

Ø виробництво

Ø фінанси

Ø маркетинг

Ø науково-дослідні і інженерно-конструкторські розробки (НДіІКР)

Ø кадри (персонал)

 

3. Технологічний розподіл праці – диференціація процесу управління на операції по збору, передачі, зберіганню, перетворенню і використанню інформації.

 

4. Професійний розподіл праці – диференціація у відповідності до професійної підготовки.

 

5. Кваліфікаційний – розподіл роботи у відповідності з кваліфікацією, стажем роботи, особистими здібностями.

 

6. Посадовий – розподіл у відповідності з компетенцією.

 

За роллю в процесі управління управлінських працівників поділяють на:

 

Ø керівників (прийняття рішень та їх практична реалізація);

Ø спеціалістів (проектування і розробка варіантів рішень);

Ø службовців, технічних виконавців (інформаційне забезпечення процесу управління).

 

Приблизні витрати робочого часу на виконання різних видів управлінської праці:

Ø види операційних процедур: інформаційні, підготовка і прийняття управлінських рішень, організаційна робота по керівниках (у відсотках): 30,30,40; по спеціалістах: 60,25,15; по службовцях (технічних виконавцях): 80,20,0.

 

Пітер Друкер вважає, що менеджер виконує два специфічні вміння (обов'язки), яких немає у інших працівників організації:

1. створює з наявних в його розпорядженні ресурсів дійсну єдність, систему (образ);

2. в кожному рішенні і дії враховуються вимоги поточного моменту (ситуації) і слід думати про перспективи, враховуючи минулий досвід (бути в трьох часових вимірах одночасно).

 

Ефективність таких специфічних унікальних обов'язків, на думку П. Друкера, сприяє виконанню 5-ти загальних базових операцій (функцій) в роботі кожного менеджера, результатом яких є інтеграція ресурсів для підтримки життєдіяльності і зростання (вдосконалення) організації:

1. Визначає цілі і вирішує, що зробити для їх досягнення, визначає конкретні задачі підлеглим.

2. Організує і типізує (класифікація) роботу, розподіляє її, створює необхідну структуру, підбирає склад керівників і виконавців.

3. Забезпечує мотиви і зв'язки, досягає узгодженості дій та інформаційного забезпечення.

4. Аналізує і оцінює діяльність організації в цілому і кожного окремо.

5. Забезпечує зростання людей (кар'єра) в залежності від якості виконання доручених функцій і обов'язків.

 

Зауважимо, що кожна функція представляє комплексну форму діяльності, яка декомпозується на елементні частини, тому робота менеджера – це складний комплекс, який вимагає різноманітних якостей, здібностей і кваліфікації.

 

Функції менеджерів поділяють на дві групи:

 

Ø ФУНКЦІЇ-ПРОЦЕСИ: 1. попередні: цілеспрямування, прогнозування, планування; 2. оперативні: організація процесів виробництва і праці, стимулювання і мотивація праці; 3.заключні: контроль, облік, аналіз;

 

Ø ФУНКЦІЇ-ЗАДАЧІ: представницькі, кадрові, соціальні, юридичні, інформаційні, координаційні та ін..

 

За визначенням Г. Мінцберга, є три ключові групи ролей менеджера:

 

1. Міжособові (головний керівник, лідер, зв’язкова ланка);

2. Інформаційні (отримує інформацію, розповсюджує інформацію, представник інформації);

3. Прийняття рішень (підприємець, ліквідатор порушень, розподілювач ресурсів, ведучий переговори).

 

Загалом у своїй професійній діяльності менеджер виконує комплекс таких ролей:

1) КОНЦЕПТОЛОГ – затверджувач і провідник концепції управління;

2) ІННОВАТОР – ініціатор і захисник інновацій;

3) ОРГАНІЗАТОР – конструктор організації;

4) АРБІТР – головна особа у вирішенні конфліктів;

5) ЕКСПЕРТ – людина, яка вміє провести аналіз і дати правильну оцінку;

6) КОНСУЛЬТАНТ – людина, яка здатна дати корисну рекомендацію, пораду;

7) ОСОБА, ЯКА ПРИЙМАЄ РІШЕННЯ (ОПР) – людина, яка бере на себе відповідальність (персоніфікація управління).

 

УПРАВЛІНСЬКИЙ ЛАНЦЮГ: ІДЕЯ – ІНІЦІАТИВА – ПРОЕКТ – ЗАТВЕРДЖЕННЯ – ЗДІЙСНЕННЯ – РЕЗУЛЬТАТ