МАСШТАБИ І ДИНАМІКА ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКО-ЗАРУБІЖНИХ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Дослідження міжнародної підприємницької діяль­ності в Україні являє собою складну статистично-аналі­тичну задачу. Існує ряд трудностей, які зумовлені не тіль­ки стадійним характером розвитку цього процесу, але й:

• зміною статусу України від республіки СРСР до самостійної держави (1991 р.) в той час, коли сучасну практику створення МСП на її території доцільно ана­лізувати з 1987 р.;

• неоднорідністю суб'єктів аналізу (МСП та підпри­ємства із 100% іноземними інвестиціями) за період, що аналізується;

• недосконалістю державної статистичної бази в умо­вах нерозвиненості комерційної інформаційної інфра­структури;

• стрибкоподібною та нерівномірною динамікою ство­рення МСП, що швидко знецінює точність статистичних оцінок.

Крім того, більшість МСП знаходяться на стадії ста­новлення, вивчення та освоєння ринку і відчутно не впливають на стан національної економіки, що усклад­нює можливості порівняльного макроаналізу.

Розвиток міжнародного спільного підприємництва в Україні, на наш погляд, доцільно аналізувати за сукупніс­тю показників, які характеризують:

• масштаби (кількість створених та діючих МСП; за­гальний обсяг іноземних інвестицій у сукупному статут­ному фонді МСП; середній обсяг відповідних іноземних інвестицій; обсяг виробленої та реалізованої продукції МСП на внутрішньому та зовнішньому ринках; кіль кість зайнятих у МСП, включаючи іноземних праців­ників, тощо);

• структуру (географічну, як за країнами партнерами,
так і за розміщенням МСП на території України; видову
— за сферами діяльності МСП);

• динаміку (темпи росту й приросту відповідних по­
казників; кількість МСП, створених у середньому за мі­
сяць або інший період, тощо);

• результативність (частка продукції МСП у виробле­
ному ВВП чи ВНП; частка експорту/імпорту МСП у
відповідних макроекономічних показниках; відповідність
результатів діяльності МСП офіційно визначеним зада­
чам та пріоритетам).

У 1987—1990 рр., коли відновились умови для залу­чення іноземного капіталу виключно у формі спільних підприємств (через відповідні нормативні акти СРСР), на території України було створено 161 МСП з партнерами із 38 країн (табл. 3).

 

 

Превалювання зарубіжних партнерів з країн розви­нутої ринкової економіки було зумовлене реальною кон'юнктурою світових ринків, мобільністю і стратегіч­ною орієнтацією капіталів цих країн, дією центробіжних сил у країнах з централізованою плановою економікою.

Сукупний статутний фонд МСП становив 332,4 млн. радянських рублів із часткою українських партнерів у 56,3 % (табл. 4), що переважно зумовлювалось законода­вче встановленою межею (49%) участі іноземного парт­нера у статутному фонді.

 

 

Географічну структуру українсько-зарубіжних спіль­них підприємств характеризують дані, наведені у табл. 5.

У створенні спільних підприємств брали участь не всі регіони України (19 областей із 25). Крім того, тери­торіальна концентрація СП була нерівномірною (табл. 7). Наприклад, у Києві та Київській області було створено 53 МСП, або 33% їх загальної кількості, в Одеській — 21 (13%), Львівській - 19 (12%), Донецькій - 15 (10%).

Господарську діяльність у 1987—1989 рр. здійснювали 39 СП. На них було зайнято 3496 працюючих, серед яких

 

 

 

 

3459 (98,9%) — громадяни України. Загальний обсяг ви­робництва та реалізації СП України у 1989 р. склав 72019 тис. крб., в тому числі у промисловості — 67157 тис. крб., або 93,3%. Експортовано продукції на суму 3315 тис. інв. крб. (0,05% загального обсягу експорту України). При цьому СП імпортували продукцію на суму 19150 тис. інв. крб.

Якщо у структурі експорту СП переважала вторинна сировина (більше половини), то імпортувалось переважно сучасне обладнання (92,4%) та засоби електронно-об­числювальної техніки. Понад 20% діючих СП реалізували свою продукцію на внутрішньому ринку за іноземну ва­люту в обсязі 14247 тис. крб.

Комплекс передбачених законодавством заходів 1991—1992 рр. створив більш сприятливі умови для залу­чення іноземних інвестицій. Так, з червня 1992 по тра­вень 1993 р., тобто майже за календарний рік, було заре­єстровано понад 5400 іноземних інвестицій різних форм. Природно, що найбільш поширеною формою були іно­земні інвестиції у складі українсько-зарубіжних спільних підприємств — близько 5100 (94,4%). На підприємства, капітал яких повністю належить іноземному інвестору, припадало 235 (4,4%) іноземних інвестицій. На основі договорів (контрактів), без створення юридичних осіб, здійснювалось 59 (1,2%) іноземних інвестицій. Загальний обсяг зареєстрованих Мінфіном України іноземних інвес­тицій у 1991—1992 рр. оцінюється майже у 1,5 мільярда доларів США.

Загалом середній обсяг іноземної інвестиції усіх форм становив 277 тис. дол. США, а у СП — 140 тис. дол. Іноземні інвестиції до 1 тис. дол. складали майже третину їх загальної кількості, а обсягом понад 100 тис. дол. — близько п'ятої частини. Характеристику обсягів та структуру іноземного інвестування в динаміці наведено в табл. 7.

У цілому за 1987—1992 рр. було створено 1365 спіль­них підприємств із зарубіжними партнерами із 48 країн (табл. 8).

 

 

Традиційно крупними інвесторами були США й Німетчинна – понад 30% сукупного статутного фонду. Середній обсяг однієї інвестиції цих країн становив відповідно 0,4 млн. та 0,5 млн крб. В той самий час аналогічний показник інвесторів Угорщини й Польщі був значно меншим – 0,2 млн крб.

 

 

 

 

Слід зауважити, що значного поширення набула практика створення МСП з іноземними інвестиціями, що становили менше 100 дол. США, інакше кажучи — прак­тика фіктивних інвестицій. До цього спричинили дві основні обставини: по-перше, законодавчі умови, які лише формально визначили статус МСП (підприємства з іноземними інвестиціями), але давали право використо­вувати пільги повною мірою; по-друге, занижений і та­кий, що постійно падав, курс українського карбованця відносно іноземних валют.

У 1992 р. господарську діяльність вели 812 СП з пе­реважним їх розміщенням в м. Києві (204), Одеській (143), Дніпропетровській (66), Донецькій (49) і Закар­патській (47) областях. Випускали продукцію 649 із 812 діючих СП (табл. 9). Тобто, як і раніше, іноземні інвес­тори віддавали перевагу розвиненим промисловим цент­рам та регіонам, на території яких сконцентрувалось майже 62% всіх українсько-зарубіжних СП.

 

 

Розповсюдження МСП зумовлене дією багатьох факторів, серед яких переважають взаємні єкономічні інтереси, вигідні географічні та природні умови, схожість соціально-побутового устрою та традиційні доброзичливі стосунки, особливо між сусідніми країнами.

Так, про успішний розвиток спільного українсько-польського співробітництва у Волинській області свідчить той факт, що із 11 функціонуючих підприємств 9 були створені спільно з польськими партнерами.

Традиційні зв'язки і добросусідські стосунки Закар­паття з Чехією та Угорщиною зумовили відповідний роз­виток спільного підприємництва саме з цими країнами.

Збільшився інтерес до українського ринку з боку західноєвропейського та заокеанського бізнесу. У 1992 р. році функціонувало 92 спільних українсько-американсь­ких підприємства, у тому числі 20 — створених нарівні з американською стороною партнерами з інших країн. Ці підприємства розташовані у 18 регіонах України, най­більше їх на півдні (Одеська область — 27), у Києві (25), у промислове розвинених східних областях — Донецькій та Дніпропетровській (15). Практично така сама гео­графія розповсюдження українсько-німецького спільного підприємництва. Проте, маючи міцні позиції у Києві та Одесі, одним з центрів його став Львів, де функціонує 12 спільних українсько-німецьких підприємств.

Найбільша концентрація українсько-австрійських спільних підприємств спостерігається на території Львів­ської області. Для австрійських партнерів характерним є зміщення від традиційного центру спільного підприєм­ництва. Враховуючи, що ще 12 спільних підприємств роз­ташовані в інших західних областях України, можна ви­значити пріоритети австрійського капіталу на розвиток українського ринку в західних регіонах України.

Інтереси французьких підприємців, навпаки, зорієн­товані на промислове розвинені центральні та східні області України — Дніпропетровську, Луганську та Хар­ківську.

Більш широка географія розповсюдження українсь­ко-британських спільних підприємств — 14 областей.

Швейцарський капітал представлений переважно у Донецько-Придніпровському регіоні і на півдні України (Одеська область).

Зауважимо, що у 1992 р. не лише значно зростали масштаби діяльності українсько-зарубіжних СП, а й спостерігалася її диверсифікація. Так, у виробничій сфері діяли 289 СП (37,4% загальної кількості функціонуючих), у сільському господарстві — 40, у будівельній індустрії — 50, у торгівлі — 115,.на транспорті — 20, у медицині — 15, у галузі науки та освіти — 68, у галузі інформатики та обчислювальної техніки — 38 СП. Крім того, у туристич­ному бізнесі діяло 21 СП, у поліграфії — 16, у громадсь­кому харчуванні — 20 СП. Різного роду маркетингові по­слуги надавали 20 СП.

На СП було зайнято 44,6 тис. чоловік (табл.10), в тому числі громадян України — 44,1 тис. чол., що пере­вищує відповідний показник у 1991 р. майже вдвічі. Вит­рати на оплату праці всього персоналу становили близько 3670,0 купоно-крб.

Зовнішньоторговельний оборот МСП у 1992 р. ста­новив 86601,8 млн. купоно-крб., у тому числі експорт — 29988,1 млн., імпорт — 56613,7 млн. Його структуру від­носно 1991 р. характеризують дані табл. 11.

Найбільш активну зовнішньоекономічну діяльність проводили спільні підприємства Німеччини, Польщі, Ав­стрії та Японії — їх зовнішньоторговельний оборот скла­дає у 1991 р. майже 75% загального, а у 1992 р. — 37%.

 

Це свідчить як про погіршення умов експкртно-імпортної діяльності для МСП, так про зростання їх взаємодії з внутрішнім ринком України. Структуру експорту та імпорту СП за регіонами України унаочнюють дані таб 12.

 

У 1993 р було зареєстровано понад 3500 іноземних інвестицій загальним обсягом капіталу більше як 1050 млн дол США. Головним чином це інвестиції у створення СП – понад 90%. Кількість СП з іноземними інвестиціями зросла проти 1992 р. втричі і становила на кінець року 2530, з них таких, що виробляли продукцію та надавали послуги (без торговельних), — 61,2%.

Найбільшу активність у створенні МСП у цей час виявили підприємці з Польщі, Росії, США, Угорщини, Чехії та Словаччини.

Експорт та імпорт СП (310,4 та 394,5 млн. дол.) пе­ревищували рівень 1992 р. відповідно в три та два рази.

Структура експорту СП в основному дублює струк­туру України в цілому: за кордон вивозилися сировина та матеріали (5,7%), металопродукція (42,0%), товари наро­дного споживання (6,7%). Основу імпорту СП складали машини, устаткування, запасні частини до них, засоби обчислювальної та організаційної техніки (14,3%), харчові продукти (18,2%), непродовольчі товари народного спо­живання (21,6%). Деталізована структура експорту та імпорту спільними підприємствами України протягом 1993 р. наведена у табл. 13.

За даними Мінстату загальний обсяг іноземних ін­вестицій в економіку України складав на кінець 1994 р. майже 2 млрд. дол. СІЛА. При цьому найбільшими інвес­торами виступали фірми і підприємці країн з розвинутою ринковою економікою: питома вага інвестицій США у їх загальному обсязі становила близько 30%, Німеччини — 13%, Австрії та Великобританії — по 9%. Серед най­більших інвесторів слід також відзначити Росію (1,5%) та Словенію (близько 1%).

За кількістю створених у цей період українсько-за­рубіжних СП перевалювали не тільки країни із розвину­тою ринковою економікою, але й Польща, Болгарія, Словаччина, Росія.

Регіональний поділ іноземних інвестицій у 1994 р. посилив тенденцію формування центрів спільного під­приємництва, особливо у містах Києві та Одесі (їх пито­ма вага серед областей України становила понад 65%).

Слід особливо відзначити динамізм розвитку укра­їнське-зарубіжних СП у 1987—1994 рр. (табл. 14).

 

 

Якщо у 1987 р створювалось у середньому 0,2 СП за місяць, у 1988р – 1,0, у 1989р – 5,6, у 1990р – 6,5, у 1991р – 27, то за 1992 – 1994 рр в місяць реєструвалось понад 100 іноземних інвестицій (рис 7).

 

 

 

 

Нерівномірно формувався показник, що характеризує співвідношення діючих та зареєстрованих МСП. Питома вага перших становила у 1987 – 1990 рр 24,2%, у 1991 – 1991 рр – 66,5%, а у 1993 р – 61,2%. Однак очевидна тенденція зростання питомої ваги діючих українсько-зарубіжних СП у загальній кількості зареєстрованих.

Основними сферами іноземного інвестування у 1993—1994 pp. були розвиток ринкової інфраструктури, створення сучасних систем зв'язку, виробництво та реалі­зація товарів широкого вжитку.

Одночасно зі збільшенням традиційно невеликих іноземних інвестицій (в межах 500 тис. дол. США) з'яви­лись і лідери, обсяг інвестицій яких становить більше 100 млн. дол. США: Pepsi Co (СІЛА) — 250 млн. дол.; Country Squire International (Канада) 220 млн. дол.; AT&T (США), Royal РТТ Nederland NV; Deutsche Bundespost Telecom (Німеччина) — 100 млн. дол. Ще вісім фірм США, Німеччини, Великобританії, Ірландії, Іспанії та Швеції інвестували від 5 до 35 млн. дол. США.

Динамічність розвитку МСП в Україні призводить до того, що статистичні оцінки кількісних параметрів цього процесу швидко стають непридатними. Щодо бага­тьох МСП відсутня представницька інформація, а тому їх повноцінний економічний аналіз ускладнений.

Водночас, виходячи із узагальнених характеристик процесу створення і діяльності МСП за 1987—1994 р. (до­датки 4,5,6), можна говорити про формування певних тенденцій (як позитивних так і негативних), що тією чи іншою мірою якісно характеризують розвиток МСП в Україні:

• переважання партнерів з країн, що розвиваються, за кількістю створених СП, і партнерів із промислове роз­винених країн — за розмірами іноземних інвестицій;

• створення спільних підприємств, як правило, на двосторонній основі;

• орієнтація СП на виробництво товарів, якими сві­тові ринки практично насичені (наприклад, комп'ютерна техніка певних класів) та сферу послуг;

• обережність іноземних партнерів у великих інвес­тиціях, що зумовлено відсутністю надійних гарантій їх за­хисту, наявністю прямого та побічного контролю за та­кими інвестиціями, стратегією і тактикою виходу на пра­ктично незнайомий і тривалий час закритий ринок;

• досить активна участь малих зарубіжних фірм, орі­єнтованих на швидку віддачу невеликих інвестицій або вигоду від разових операцій, нерідко суто посередниць­ких або відверто спекулятивних;

• зосередження МСП у промислових центрах і райо­нах України, зокрема у м. Києві, формування центрів спільного підприємництва.

Загалом для розвитку українсько-зарубіжних СП притаманні: висока динаміка; розширення масштабів, видів і сфер діяльності; географічна диверсифікація як за кількістю країн-партнерів, так і за розподілом по облас­тях України.

На сьогоднішній день МСП являють собою най­більш значущу й усталену форму іноземного інвестування в Україну, тому оцінка тенденцій їх розвитку превалює у контексті вирішення проблем залучення та ефективного використання іноземного підприємницького капіталу. Одночасно українсько-зарубіжні СП реально впливають на процеси становлення сучасної системи організаційно-правових форм господарювання, стимулюють активізацію макроекономічних заходів по формуванню реального ри­нкового середовища.

В умовах перехідного етапу економіки України, коли можливість швидких економічних маневрів відносно об­межена, важливого значення набуває оцінка результатив­ності та потенційної можливості міжнародних спільних підприємств з точки зору впливу на вирішення завдань, які офіційно визначені пріоритетними для іноземного інвестування:

1) виробництво товарів широкого вжитку з орієнта­цією на підвищення якості життя, культури споживання;

2) структурна перебудова економіки, створення су­часної галузевої структури на основі технологічного оно­влення виробництва;

3) подолання залежності України від імпорту.
Аналіз свідчить про нереалістичність сподівань сто­совно активної участі іноземних фірм в інвестуванні ви­робництва більшості видів споживчих товарів. Найбільш конкурентоспроможні у міжнародному масштабі корпо­рації переважно орієнтовані на використання глобальних експортних стратегій. Така орієнтація за відсутності зба­лансованої національної протекціоністської політики за­лишиться домінуючою на довгу перспективу. Крім того, увагу іноземних партнерів по СП привертають такі особ­ливості українського ринку, як невибагливість спожива­чів, можливість через це продовжити життя товарам, які для західних ринків застаріли і перестали бути достатньо рентабельними. Разом з тим, розглядаючи варіанти вико­ристання інвестиційних форм участі іноземних фірм у насиченні внутрішнього ринку, необхідно враховувати специфіку збутових проблем українських підприємств. Це дозволить зменшити ймовірність "зворотного ефекту" прямих іноземних інвестицій, який призводить до стагна­ції національних виробників.

З точки зору участі МСП у структурній перебудові слід відзначити, що іноземних партнерів в Україні цікав­лять, насамперед, сировина, метал, прокат, вугілля, кокс, продукти хімічної промисловості, невикористані відходи та вторинні ресурси. Потенціал масштабної участі іно­земних фірм у технологічному оновленні виробництва об'єктивно стримується яскраво визначеною інтерналь-ною орієнтацією їх інвестиційної поведінки.

Як показує аналіз українсько-зарубіжних СП, пере­важає їх орієнтація на:

• поставку виробів іноземних фірм з наступним їх складанням і наладкою, а не на створення високотехно-
логічних виробництв;

• створення виробництв по виготовленню виробів, компонентів та запасних частин для підтримки в робочо­му стані підприємств, які створюються за участю інозем­ного капіталу;

• використання виробництв, що володіють певними технологічними перевагами і перспективними напрацюваннями (як правило, підприємств ВПК, що підлягають конверсії);

• створення підприємств, що забезпечують іноземним фірмам доступ до використання науково-технічного по­тенціалу українських підприємств та проектно-дослідницьких організацій.

Наприклад, українсько-зарубіжні СП Донецької області — одного із центрів спільного підприємництва — за весь час свого існування не імпортували ні патентів, ні ліцензій, ні "ноу-хау" [41, с.24—48]. їхня діяльність, та­ким чином, не впливає на рівень технологічного розвитку регіону. Більш того, через МСП можливий відтік укра­їнських винаходів внаслідок їх недостатньої патентної за­хищеності, відсутності досвіду українських партнерів у цій сфері.

Результативність МСП з точки зору підготовки та підвищення кваліфікації національних кадрів неочевидна через їх природне прагнення використовувати місцевих працівників, які мають певну (як правило, високу) ква­ліфікацію; складне використання передових техніки та технологій; орієнтацію на швидку віддачу вкладеного ка­піталу, коли затрати на солідну підготовку кадрів є нелогіч­ними⁷. Більш того, українсько-зарубіжні СП можуть ста­ти, на нашу думку, каталізаторами процесу "відтоку умів" з України.

В умовах, коли структура експортно-імпортної діяль­ності українсько-зарубіжних СП фактично дублює уста­лену традиційну структуру зовнішньої торгівлі України, без значного цілеспрямованого збільшення масштабів іноземного інвестування важко сподіватись на вирішення третього із вищезгаданих завдань. Іноземні інвестиції, зо­крема у формі міжнародних спільних підприємств, не мають значного впливу і на процеси приватизації. Так, за 1993 р. зафіксовано тільки 6 відповідних приватизаційних угод (тютюнові фабрики у Кременчуці, Прилуках, Львові, Черкасах, м'ясокомбінат в Одесі, Укррічфлот). В той са­мий час, за даними Світового Банку, кількість таких угод складала: у Польщі — 108, Китаї — 87, Угорщині — 81, Болгарії — 47, Естонії — 41, Румунії — 26, Росії — 21, Литві — 20.

Таким чином, міжнародні спільні підприємства, по-перше, суттєво не впливають на стан національної економіки України через відносно незначні масштаби своєї діяльності на внутрішньому та зовнішньому ринках, а по-друге, активно не сприяють вирішенню завдань, які визначені для іноземного інвестування як пріоритетні.

Важливою складовою аналізу такого стану є, на на­шу думку, виявлення та оцінка проблем, з якими стика­ються міжнародні спільні підприємства в Україні. Від­значимо, що для розвитку МСП характерним є наявність сукупності об'єктивно і суб'єктивно зумовлених проблем. Проблеми об'єктивного характеру пов'язані зі складною економічною ситуацією в Україні, труднощами ринкової трансформації економіки, а також природними складно­щами становлення нової держави.

Крім того, існують проблеми, які об'єктивно прита­манні іноземному інвестуванню (взагалі ризик інвестицій та їх окупність), а також проблеми, зумовлені діяльністю в умовах стороннього середовища, тобто специфікою країни, в яку вкладається капітал. Окремі проблеми ви­никають у контексті двосторонніх (багатосторонніх) вза­ємовідносин країн — експортерів та імпортерів капіталу.

Поява України на світовому ринку інвестицій одразу ж змушує її вести конкурентну боротьбу з індустріальне розвиненими країнами. І наша держава є досить слабким конкурентом. Окрім світової нестачі капіталів та недос­коналого законодавства, на заваді припливу іноземного капіталу стають суто економічні умови реалізації міжна­родних інвестиційних програм. Згідно із оцінками норма прибутку на вкладений капітал у будівництво заводу складає у Західній Європі 38,6 % при окупності за 6 ро­ків, а в Україні — 21% з 11-річним терміном. Крім того, Україна конкурує із країнами Східної Європи та СНД за інвестиції розвинених країн.

За своєю сутністю проблеми МСП можна поділити на політико-правові, економічні, соціально-психологічні та інфраструктурні.

Найбільш гострою проблемою у першій групі є не-розробленість надійного законодавства. Спроби виробити нормативні акти, які б відповідали як проблемам та цілям України, так і мотивації іноземних інвесторів, зумовили часту зміну законодавства. Але до останнього часу жоден із законодавчих актів щодо іноземного інвестування не був універсальним та усталеним. Більше того, стрімкі зміни в оподаткуванні та регулюванні зовнішньоеконо­мічної діяльності могли водночас перетворити процві­таючу фірму в банкрута.

Залишилася стара практика дублювання й коригу­вання нормативних актів при їх проходженні від верхніх рівнів управління до нижніх. У більшості це пов'язано з тим, що закони і постанови, які приймаються, мають скоріш декларативний характер. Тому органи управління нижчих рівнів коригують їх за своїм розумінням.

Ненадійність правового базису перекликається з ад­міністративною неурегульованістю. Стримуючим фактором є невизначеність, яка пов'язана з нескоординованими позиціями різних організацій. Систематична зміна законо­давства щодо іноземних інвестицій неминуче викликає на деякий час плутанину з поділом ролей між різними рів­нями державного управління.

Комплекс економічних проблем так чи інакше стосу­ється всіх сторін створення та функціонування українсько-зарубіжних СП. Найбільш негативно на розвиток міжна­родного спільного підприємництва впливає невизначеність пріоритетів ринкової трансформації економіки, повільність процесів приватизації. Між тим процеси приватизації та іноземного інвестування у країнах з перехідною еконо­мікою розвиваються взаємопов'язане. Наприклад, у Чехії, Румунії та Польщі, де приватизація досягла значних успіхів, в останні два роки відзначається й інтенсифікація іноземної інвестиційної діяльності (за оцінками спе­ціалістів, прямі іноземні інвестиції в економіку цих країн становили майже 9 млрд. дол. США). При цьому важливо забезпечити рівні конкурентні умови механізмів при­ватизації для національних та іноземних інвесторів. Важ­ливо, насамперед, визначитись стосовно приватної влас­ності на землю. Така невизначеність в Україні є ще одним ключовим фактором негативного впливу. Справа не тільки у тому, що іноземні інвестори не орієнтуються у формах власності на конкретні об'єкти інвестування, але й у пріоритетності цього питання практично для кожного іноземного інвестора.

З серйозними проблемами українсько-зарубіжні СП стикаються і через відсутність повноцінної національної валюти, неконвертованість українського карбованця. Хо­ча, як показує практика, існують ефективні способи от­римання іноземним партнером прибутку у ВКВ і в таких умовах.

Проблеми соціально-психологічного характеру у ді­яльності МСП пов'язані з відсутністю ринкового мен­талітету у вітчизняних бізнесменів, що конкретно прояв­ляється у їх нездатності самостійно приймати відпо­відальні рішення, швидко орієнтуватись у потребах рин­ку. Крім того, слід враховувати відмінності у культурних та соціальних цінностях, мовні бар'єри тощо.

Нерозвиненість виробничої і соціальної інфраструк­тури, застарілість або повна відсутність інформаційно-комунікаційних систем ведуть до того, що МСП створю­ються переважно у великих містах та промислових цент­рах. Це, у свою чергу, породжує проблему територіальної оптимізації міжнародного спільного підприємництва в Україні.

Аналіз розвитку міжнародного спільного підприєм­ництва в Україні свідчить про наявність численних мік-роекономічних проблем, що виникають і при створенні МСП, і в процесі їх практичної діяльності.

Як було розглянено у розд. 1, у рамках основної цільової орієнтації безпосередні учасники МСП реалі­зують свої конкретні інтереси, які залежать від багатьох чинників: типу підприємства, його виробничого, техно­логічного, управлінського потенціалу тощо. Багато укра­їнських підприємств, які неконкурентоздатні на світових ринках, розглядають МСП як засіб одержання доступу до каналів збуту їх партнерів. Деяким підприємствам, які мають науково-дослідні заділи, нерідко недостатньо лише початкового капіталу (у твердій валюті) або управлінсь­кого досвіду, щоб вийти на світові ринки та успішно там працювати. З огляду на це, маркетингова (переважно зовнішньоекономічна) мотивація українських партнерів МСП виражена більш чітко, ніж у іноземних.

Зважаючи також на вимоги валютної самоокупності, що орієнтують українсько-зарубіжні СП на зовнішній ринок, виникає певна суперечність у маркетинговій мо­тивації партнерів. Проте зарубіжні підприємці розрахо­вують на конкурентоздатність продукції МСП на світових ринках, в першу чергу, за рахунок порівняно низьких за­трат на робочу силу, сировину та енергоресурси.

Крім загальних суперечностей у мотивації партнерів, пов'язаних з проблемами вибору ринків та валютної самоокупності українсько-зарубіжних СП, виникають і специфічні, наприклад інноваційного характеру. Україна прагне одержати через МСП доступ до сучасних тех­нологій, проте західні фірми намагаються реалізувати на­самперед технології, що перебувають на низхідній гілці свого життєвого циклу і не приносять прибутків на світо­вих ринках. Не слід також ігнорувати мотивацію багатьох іноземних фірм на комерційне використання саме віт­чизняної науково-технічної бази.

У процесі діяльності МСП виявились суттєві труд­нощі методичного характеру, зумовлені відмінністю систем і методологій бухгалтерського обліку, розрахунку основних фінансових показників. Зокрема, в балансах виділяються не всі статті витрат, типових для ринкової економіки. В результаті розрахунки балансового прибутку українсько-зарубіжних СП дуже відрізняються від аналогічних, ви­конаних за західною методикою. Відсутній також методи­чний інструментарій оцінки співвідношення ризику та прибутковості інвестицій, показники економічної ефектив­ності зорієнтовані переважно на збільшення обсягів виро­бництва, а не на забезпечення стійкої рентабельності робо­ти. Недосконала, з точки зору іноземного інвестування в економіку України, система страхування, а страхування політичного ризику взагалі відсутнє.

Ефективному господарюванню СП перешкоджають також нерозвиненість комунікаційних засобів, незабез­печеність повною та надійною нормативно-правовою, комерційною інформацією. Нетрадиційним для закор­донних інвесторів є соціальне середовище, яке не сприй­має не лише окремі аспекти, а й діяльність СП в цілому.

Слід зазначити, що в умовах невідпрацьованої сис­теми нормативно-правових актів, відсутності ефективної і гнучкої системи контролю за діяльністю українсько-зарубіжних СП деякі з них використовуються засновни­ками у суто корисливих цілях. Типовими випадками та­кого "бізнесу" є [55]:

• завищення реальної вартості внеску іноземного пар­тнера у статутний фонд МСП; використання обладнання, зафіксованого у статутному фонді, для отримання неопо­даткованого прибутку (йогонезаконна реалізація, пере­дача в оренду тощо);

• використання МСП як підставної фірми для пільго­вого експорту продукції, виробленої на українських під­приємствах; використання чужих експортних ліцензій, фіктивних сертифікатів походження продукції;

• вивіз та приховування на рахунках зарубіжних бан­ків валютної виручки (за підрахунками спеціалістів приб­лизно 60—70% її загальної суми).

Лише вибірковий аналіз збитків, завданих націо­нальній економіці від наведених порушень, показує, що вони оцінюються у десятки й сотні мільйонів доларів. Крім того, державі наносяться значні моральні збитки, формуючи відповідне ставлення до українсько-зарубіж­них СП в цілому.

Все це свідчить про нерозробленість механізмів ство­рення та функціонування МСП у структурі економічних відносин в Україні, наявність загальних та приватних не­розв'язаних проблем.

Виділення груп проблем створення та функціону­вання МСП (політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктурних) в реальній системі уп­равлінських координат (внутрішньовиробничий, галузе вий (асоціативний), регіональний, національний та між­народний рівень) дозволяє сформувати методичний підхід до їх аналізу з метою моніторингу та відповідного реагу­вання (рис. 8).

 

Ключовими факторами, що визначають варіанти та терміни розв'язання проблем і ефективність міжнарод­ного спільного підприємництва в цілому, є формування адекватного середовища через систему диференційованих регуляторів, а також здатність МСП розробляти та ре­алізувати власну стратегію та відповідні організаційні структури.