Студопедия — Порівняльний аналіз забезпеченості технологічним капіталом країн Європи та перспективи їх міжнародної спеціалізації у системі “нової економіки”.
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Порівняльний аналіз забезпеченості технологічним капіталом країн Європи та перспективи їх міжнародної спеціалізації у системі “нової економіки”.

Теорія пропорцій нових факторів (“neo-factor proportions theory”) є модифікованим варіантом теорії факторної забезпеченності Гекшера–Оліна і в ній вводяться додаткові фактори, а саме: людський капітал (“human capital”) і капітал на проведення НДДКР та технологічний капітал (“R&D capital”). При цьому, якщо в традиційній теорії Гекшера-Оліна порівнюються пропорції країн-торгових партнерів фізичного капіталу до праці (К/L< > K*/L*), то в теорії нових факторних пропорцій порівнюються відносні забезпеченості країн (зокрема, виробничих секторів країн) технологічним фізичним та технологічним людським капіталом до фізичного капіталу R&D/K < > R&D*/K*. На основі цього пояснюється, якій країні оптимальніше спеціалізуватись на наукомістких товарах, а якій на капіталомістких.

Важливо зазначити, що в країнах ЄС в процесі європейської економічної інтеграції в площині традиційної теорії Гекшера-Оліна (де береться до уваги лише два фактори виробництва - фізичний капітал та праця) та неорікардіанської теорії (де технологія має екзогенний характер) відбувається вирівнювання відносних факторних пропорцій та технологій виробництва (а на цій основі і відносних факторних цін, а отже і товарних цін). Це веде до зникання порівняльної переваги як імпульсу для ведення міжнародної торгівлі між цими країнами, що вирівнюються. Однак постійні трансформації у розвитку наукомістких товарів (фармацевтичні препарати, комп’ютерна та інформаційна і комунікаційна техніка, програмне забезпечення, літаки та космічні апарати) та еволюція технологічного капіталу призводить до того, що між розвинутими індустріальними країнами знов відбувається розшарування у відносній забезпеченості технологічним капіталом та його якісними параметрами і проявляється порівняльна перевага. Сьогодні північні країни ЄС (Фінляндія, Швеція, Ірландія, Великобританія) є відносно краще забезпечені технологічним капіталом, ніж країни центру, сходу та півдня ЄС.

Водночас деякі країни світу, зокрема нові індустріальні країни (Індія, Сінгапур, Малайзія, Гонконг та країна, що розвивається - Китай) за відношенням R&D/K < > R&D*/K* стають в один ранг або в деяких виробництвах навіть мають кращі позиції, ніж деякі країни ЄС.

 

Перехід від традиційної до “нової економіки” (New Economy) передбачає швидкий розвиток виробничих процесів, що базуються на знаннях, які повинні генерувати істотне підвищення сукупної продуктивності праці, економічне зростання та забезпечити конкурентноздатність передових виробничих секторів країн у міжнародній торгівлі.

Як зазначає німецький економіст Рюттгерс[1]: „ Економічне зростання і успіхи у міжнародній торгівлі [на даному етапі розвитку суспільства] визначаються наукомісткими секторами економіки.” Наукомісткість секторів економіки вимірюється рівнем наявності і залучення у них технологічного капіталу. Прикладами наукомістких секторів Рюттгерс називає виробництво офісного обладнання і комп’ютерної техніки, лазерної техніки, виробів мікроелектроніки, біотехнології, телекомунікацій тощо.

Метою дослідження є встановлення на основі теорії Гекшера-Оліна відмінностей у рівні забезпеченості технологічним капіталом країн Європи і визначення ступеня їх готовності прийняти участь у процесах “нової економіки”.

Завданнями даної статті є 1) формулювання та характеристика категорії технологічний капітал; 2) проведення на основі даних Світового Банку порівняльного статистичного аналізу рівня залучення технологічного капіталу країнами Європи, а також рівня забезпеченості технологічним капіталом цих країн; 3) встановлення на гіпотетичному рівні виробничої та міжнародної торгової спеціалізації, а також порівняльної переваги країн Європи у системі “нової економіки”.

 

Технологічний капітал (research and development capital або R&D capital) – є інвестиціями в генерацію нових знань [2]. Технологічний капітал також трактується як капітал, що залучається на науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи. Науково-дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (R&D) за економістом Деадорфом [3] – це використання ресурсів для свідомого відкриття нової інформації і створення нових знань та застосування їх для винаходу нових продуктів або процесів.

Технологічний капітал є одним з факторів виробництва поряд з традиційним фізичним капіталом, та фактором праця. Відмінності у забезпеченості факторами виробництва між країнами згідно з теоремою Хекшера – Оліна будуть визначати виробничу і міжнародну спеціалізацію цих країн. Якщо, скажімо, країна А відносно добре забезпечена технологічним капіталом, який інтенсивно використовується у виробництві товару, що містить переважно технологічний капітал, то вона має порівняльну перевагу у виробництві цього товару. Коли починається торгівля, країна A буде експортувати товар, що містить переважно технологічний капітал, оскільки при виробництві цього товару вона має порівняльні переваги. Водночас країна A буде імпортувати товар, що містить переважно інший фактор виробництва (наприклад, трудомісткий товар, що містить фактор праця, або капіталомісткий товар, що містить традиційний фізичний капітал), оскільки при виробництві цього товару порівняльні переваги показує країна B, яка відносно добре забезпечена фактором праця чи традиційним фізичним капіталом.

На нашу думку, забезпеченість технологічним капіталом країн являє собою сполучення наявного в них технологічного фізичного капіталу і технологічного людського капіталу. Забезпеченість країни технологічним фізичним капіталом характеризується матеріальною технологічною інфраструктурою (напр., обладнані науково-дослідні установи та їх мережі), розвитком інформаційних та комунікаційних технологій (information and communication technologies – ICT), наявністю технологічних засобів для виконання науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (напр., наукові приладдя, за допомогою яких можуть створюватись продукти “нової економіки”, комп’ютерна техніка та програмне забезпечення тощо.)

Забезпеченість технологічним людським капіталом передбачає наявність кваліфікованих спеціалістів у сфері R&D.

Країна, що бажає спеціалізуватись у виробництві наукомістких секторів “нової економіки”, досягне тим вищої продуктивності праці в порівнянні з іншими країнами, а отже, буде мати порівняльні переваги в цьому виробництві, чим більше вона зможе і буде залучати та акумулювати R&D та ІСТ капітал у ці сектори.

 

Проведемо порівняльний аналіз залучення технологічного капіталу країнами Європи у їх національні економіки на основі опублікованих статистичних даних Світового Банку.

Таблиця 1. Витрати на науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи в Європі у 2001 році.

 

Країни Валовий національний доход у 2001 році, млн. $ США Витрати на R&D у 2001 році, % від ВНД R&D капітал у 2001 році, млн. $ США R&D капітал на душу населення у 2001 році, $ США Витрати на інформаційні та комунікаційні технології, $ США на душу населення
Австрія 194,5 1,6 3,112 0,38 1,76
Велика Британія 1,5 трлн. $ США 1,8 27,0 0,45 2,32
Греція 124,6 0,5 0,623 0,06 0,69
Данія 166,3 1,9 3,1597 0,59 2,91
Ірландія 88,4 1,5 1,326 0,35 1,70
Іспанія 586,9 0,8 4,6952 0,12 0,77
Італія 1,1 трлн. $ США 1,0 11,0 0,19 1,12
Нідерланди 385,4 2,0 0,7708 0,48 2,33
Німеччина 1,9 трлн. $ США 2,3 43,7 0,53 1,88
Португалія 109,2 0,6 0,6552 0,06 0,74
Франція 1,4 трлн. $ США 2,2 30,8 0,53 2,05
Швеція 225,9 3,8 0,8584 0,96 2,8
           
США** 9,9 трлн. $ США 2,5 247,5 0,87 2,92
           
Беларусь 11,9 0,6 0,0714 0,007 н.д.*
Естонія 5,3 0,8 0,0424 0,03 н.д.*
Латвія 7,7 0,4 0,0308 0,01 н.д.*
Македонія 3,4 0,3 0,0102 0,005 н.д.*
Молдова 1,4 0,8 0,0112 0,003 н.д.*
Польща 163,9 0,7 1,1473 0,03 0,27
Російська Федерація 253,4 1,1 2,7874 0,02 0,07
Румунія 38,4 н.д* н.д.* н.д.* 0,04
Словенія 19,4 1,5 0,291 0,15 0,50
Угорщина 48,9 0,7 0,3423 0,03 0,47
Україна 32,5 1,0 0,325 0,007 н.д.*
Чеська Республіка 54,1 1,3 0,7033 0,07 0,48
Югославія 10,0 1,3 0,130 0,01 н.д.*

*- даних немає.

**- дані США взяті для порівняння з країнами Європи.

Джерело: World Bank (2001)

http://www.worldbank.org

 

З таблиці 1 видно, що всередині Європи у 2001 році найбільше R&D капіталу в абсолютному виразі було інвестовано великими за розміром [4] з достатньо високим валовим національним доходом країнами: Німеччиною (43,7 млн.$ США), Францією (30,8 млн.$ США) і Великою Британією (27 млн.$ США). Що стосується показника R&D капітал на душу населення, то найкращі позиції мали у 2001 році малі за розміром з достатньо високим валовим національним доходом країни – Швеція ($0,96 на душу населення) і Данія ($ 0,59 на душу населення). Також високі показники у Німеччини та Франції ($ 0,53 на душу населення). Найбільші інвестиції у розвиток інформаційних та комунікаційних технологій (ICТ expenditures) зробили у 2001 році малі за розміром країни Данія ($2,91 на душу населення) та Швеція ($2,8 на душу населення), а також великі за розміром країни Нідерланди ($2,32 на душу населення), Велика Британія ($2,33 на душу населення) та Франція ($2,05 на душу населення).

Прогнозуючи, що вищезазначені країни будуть надалі показувати високий рівень валового національного доходу і будуть здатні інвестувати значні кошти на R&D та ІСТ та виходячи з теорії Хекшера – Оліна, можна зробити висновок, що вони будуть виявляти порівняльні переваги у виробництві та експорті товарів “нової економіки” в Європі.

Серед країн-кандидатів на вступ до ЄС та інших європейських трансформаційних країн найбільші всього у абсолютному відношенні R&D інвестиції були зроблені у 2001 році Росією (2,79 млн.$ США) та Польщею (1,15 млн.$ США). R&D інвестиції на душу населення були найвищими в Словенії ($0,15), Чеській Республіці ($0,07). Найменше R&D капіталу на душу населення було інвестовано в Молдові ($ 0,003), Македонії ($ 0,005) та Україні ($ 0,007).

Україна у Європі відноситься до країн з самим низьким валовим національним доходом та з відносно великим розміром за демографічним критерієм. Частка витрат на R&D України у її валовому національному доході знаходиться на середньому рівні серед європейських країн і по цьому показнику вона має кращі позиції, ніж деякі країни-кандидати на вступ до ЄС, а також ніж Греція і Португалія, Іспанія. Але в абсолютному вимірі ця частка набагато нижча через менший виробничий потенціал і низький національний доход України в європейському порівнянні. За витратами на R&D на душу населення через велику чисельність населення Україна значно поступається майже перед усіма взятими для аналізу європейськими країнами.

 

Світовим Банком опубліковані дані стосовно забезпеченості країн науковцями та інженерами у сфері R&D. Власне цю категорію робітників можна вважати технологічним людським капіталом.

Науковці та інженери у сфері R&D – це особи, що навчені працювати в певній сфері науки, які задіяні у професійній діяльності по виконанню науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт (включаючи адміністраторів). Більшість таких працівників потребують вищої освіти. Однією з груп таких працівників є фахівці у технічній сфері, які залучаються у процес виконання вищезазначеного комплексу робіт і володіють знаннями або технологіями певного стандарту [5]. Йде мова про кваліфіковану робочу силу, яка залучена або може бути залучена у науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи та інтегрована у процес створення доданої вартості при використанні у ньому нових інформаційних і комунікаційних технологій.

Українська система освіти значно відрізняється від європейської. Звичайно в останні роки зроблено багато для підготовки молодих кваліфікованих спеціалістів та науковців за західними стандартами, які оволоділи не тільки фаховими знаннями, а й іноземними мовами та здатні застосовувати у своїй діяльності новітні інформаційні і комунікаційні технології. Але отримані знання, особливо технічні і економічні потребують негайного втілення у практику. Через нерозвинуту ринкову технічну інфраструктуру і недосконалі ринкові відносини, низький рівень доходів населення багато кваліфікованих фахівців не можуть в достатній мірі знайти собі пристосування в Україні. Тому має місце міграція спеціалістів у країни, де на їх знання і навички є попит. Здебільшого ж українські кваліфіковані робітники вимушені пристосовуватись до тих прийнятих сьогодні в Україні суспільних і економічних відносин, які не відповідають їх кваліфікації.

 

Рівень доходів населення і технічна інфраструктура віддзеркалює стан справ у оволодінні новими інформаційними і комунікаційними технологіями. Важливими показниками розвитку суспільства “нової економіки”, які визначаються Світовим Банком є передусім, на нашу думку, кількість науковців та інженерів у сфері R&D на 1 млн. чоловік, кількість персональних комп’ютерів на 1000 чоловік, кількість користувачів мережі Інтернет, критерій оцінки ринку висококваліфікованих робочих місць у сфері інформаційних технологій, критерій оцінки законодавчих актів, що стосуються використання інформаційних і комунікаційних технологій. (Див. таблицю 2)

Подаючи дані Світового банку для країн Європи, ми врахували розмір економіки за демографічним критерієм для того, щоб краще проаналізувати абсолютний і відносний потенціал країн у системі “нової економіки”. Крім цього, на основі даних Світового Банку нами було обчислено процент населення, що користується Інтернетом для кожної взятої для аналізу країни. Звичайно, забезпечення країни комп’ютерами і користування Інтернетом не означає їх застосування у повній мірі для обробки інформації з метою генерації нових знань. Крім цього, система знань формується не тільки завдяки інформації з комп’ютерних мереж і використанню комп’ютерного інформаційного, обчислювального і допоміжного програмного забезпечення. Оволодіння системою знань закордону може відбуватись паралельно традиційним способом через ознайомлення науковців і фахівців з друкованою іноземною літературою, а також через вторинну обробку досягнень вітчизняних науковців і фахівців, що отримали знання завдяки вмінню застосовувати новітні інформаційні і комунікаційні, в тому числі комп’ютерні технології, а також володіють в достатній мірі іноземними мовами. Але вміння, навички та постійне вдосконалення робітників і науковців саме в “новій економіці” залежать від забезпечення їх необхідним обладнанням і новітніми інформаційними і комунікаційними технологіями. Тобто розвиток технологічного людського капіталу буде залежати зрештою від рівня забезпеченості країни технологічним фізичним капіталом.

За даними таблиці 2 видно, що у відносному вимірі найкраще в ЄС в 2001 році були забезпечені науковцями та інженерами у сфері науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт Швеція (4507 чол. на 1 млн. чол.), Данія (3240 чол. на 1 млн. чол.), Німеччина (2873 чол. на 1 млн. чол.), Франція (2686 чол. на 1 млн. чол.) та Велика Британія (2678 чол. на 1 млн. чол.). За період 1995-2001 рр. в усіх взятих для аналізу країнах ЄС пройшло зростання частки цієї категорії робітників у загальній чисельності населення. Відносно більше зросла частка цієї категорії робітників у Швеції (1995 рік - 3812 чол. на 1 млн. чол., 2001 рік - 4507 чол. на 1 млн. чол.), Ірландії (1995 рік - 1600 чол. на 1 млн. чол., 2001рік - 2132 чол. на 1 млн. чол.), Португалії (1995 рік - 1173 чол. на 1 млн. чол., 2001рік - 1583 чол. на 1 млн. чол.)

Для багатьох європейських трансформаційних країн немає початкових чи кінцевих даних щодо кількості науковців та інженерів у сфері R&D за період 1995-2001 рр. Це ускладнює наш аналіз.

Європейські трансформаційні країни після розпаду соціалістичного табору переживають структурні зрушення і це відобразилось на зміні кількостінауковців та інженерів у сфері R&D. У Польщі, Угорщині і Чеській Республіці зростання кількостінауковців та інженерів у сфері R&D пов’язано в першу чергу з інтеграційними процесами і пристосуванням виробничої структури економік цих країн до структури економіки ЄС. Особливо це відбулось тоді, коли фаза “пасивного вдосконалення торгівлі” [6] в цих країнах перейшла у фазу бурхливого вкладання прямих іноземних інвестицій у їх економіки. Зростання кількості даної категорії робітників у Польщі, Угорщині, Чеській Республіці, а також у Югославії можна пояснювати розвитком зв’язків між вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами цих країн і країн ЄС, завдяки чому було підготовлено багато нових науковців та інженерів за європейськими стандартами.

Найбільше зменшення кількості науковців та інженерів у R&D за 1995-2001 рр. відбулось в Україні, Росії, Болгарії. У 1995 році Україна займала друге місце після Росії серед європейських трансформаційних країн за кількістю науковців та інженерів у сфері R&D (3169 чол. на 1 млн. чол.). За 6 років вона втратила понад тисячу фахівців на 1 млн. чол. У 2001 році в Україні було вже лише 2121 науковців та інженерів у сфері R&D на 1 млн. чол. Незначне зменшення пройшло в Словенії, Білорусі, Латвії, Словаччині, Молдові. Зменшення можна пояснювати у першу чергу змінами у структурі виробництва (у тому числі проведеною конверсією), змінами у структурі економіки (деіндустріалізацією), а також міграцією кваліфікованої робочої сили закордон, яка притаманна здебільшого Україні, Росії та Болгарії.

В той час, коли Угорщина, Польща, Чеська Республіка знаходяться на шляху розвитку виробничих секторів з застосуванням R&D, Болгарія і Румунія отримують у європейському просторі виробничу структуру нижчого рівня, тобто відбувається відхід від розвитку більш наукомістких і високотехнологічних до низькотехнологічних і середньо низько технологічних [7] секторів економіки [8].

Німецький економіст Меcке [9] дослідив зменшення R&D персоналу в його загальній структурі (R&D персонал, що задіяний у вищих навчальних закладах; персонал академій наук та R&D персонал промислового виробництва) у європейських трансформаційних країнах. Найбільше зменшення R&D персоналу відбулось у сфері промислового виробництва, оскільки науковці та інженери працювали переважно у науково-дослідних організаціях за галузевим принципом, а не в R&D підрозділах підприємств або спеціалізованих R&D фірмах західного зразку.

Німецький економіст Клодт на основі статистичної звітності ЮНЕСКО зазначає, що не всіх науковців та інженерів у сфері R&D в європейських трансформаційних країнах слід розглядати як тих, що здатні прийняти участь у створенні життєздатних високотехнологічних секторів в майбутньому [10]. Отримані Клодтом десять років тому результати залишаються дійсними для сучасної української економіки. Значна частина українських науковців і інженерів працювали довгий час у відокремлених від виробничих підприємств державних науково-дослідних інститутах. Міжнародні контакти у соціалістичному таборі серед науковців були обмеженими і вони не завжди отримували доступ до міжнародної наукової спільноти, а також не завжди могли використовувати сучасне наукове обладнання, приладдя тощо. Все це призводило до зростання якісних відмінностей між Сходом і Заходом, особливо в інженерній (технічній) галузі та прикладних дослідженнях. Серед сучасних українських науковців та інженерів все ще залишаються ті, що володіють здебільшого традиційними для колишньої державної економічної системи знаннями, які втілювались переважно для великих підприємств державного сектору. Вже відбулось розформування багатьох науково-дослідних інститутів, яким немає місця у ринкових відносинах, і частково почалась перекваліфікація кадрів.

Згідно з даними таблиці 2 найкраще забезпеченими персональними комп’ютерами в ЄС на 2000 рік були Швеція (506,7 шт. на 1000 чол.), Данія (431,5 шт. на 1000 чол.), Фінляндія (396,1 шт. на 1000 чол.) і Нідерланди (394,1 шт. на 1000 чол.). Половина вісьмимільйонного населення Швеції забезпечена персональними комп’ютерами. Населення таких великих за розміром країн як Німеччина, Велика Британія і Франція на третину забезпечене персональними комп’ютерами. Найгірше забезпечені комп’ютерною технікою в ЄС великі за чисельністю населення країни – Греція (70,5 шт. на 1000 чол.), Іспанія (142,9 шт. на 1000 чол.) та Італія (179,8 шт. на 1000 чол.).

Що стосується європейських трансформаційних країн, у тому числі країн-кандидатів на вступ до ЄС, то найкраще забезпечена персональними комп’ютерами Польща як в абсолютному (враховуючи великий розмір країни за чисельністю населення), так і у відносному вимірі (299,3 штук на 1000 чоловік). Відносно добре забезпечені персональними комп’ютерами малі за чисельністю населення країни Словенія (275,9 шт. на 1000 чол.), Латвія (140,3 шт. на 1000 чол.), Естонія (152,9 шт. на 1000 чол.). Особливо покращила свої позиції за період часу 1995-2000 рр. серед цих трьох країн Латвія (з 7,9 шт. у 1995 році до 140,3 шт. на 1000 чол. у 2000 році). Найгірше всього забезпечені персональними комп’ютерами на 2000 рік були Молдова (14,5 шт. на 1000 чол.) та Україна (17,6 шт. на 1000 чол.). Україна серед європейських трансформаційних країн є другою великою за чисельністю населення країною після Росії з майже третиною пенсіонерів. Великій країні за демографічним критерієм, а особливо такій, що знаходиться в трансформації, важче забезпечити технічне оснащення економіки, ніж в малій. В Україні з населенням 49 мільйонів лише біля 900 тис. чоловік були забезпечені у 2000 році персональними комп’ютерами.

 

Постійне користування Інтернетом R&D робітниками в їх професійній діяльності допомагає якомога більше оволодіти його можливостями і швидко знаходити необхідну інформацію, обробляти і перевіряти її достовірність, генерувати нові знання і застосовувати їх як можна швидше на практиці. Країну, велика частина населення якої користується Інтернетом, можна вважати гіпотетично інформаційно розвинутою і здатною в більшій мірі приймати участь у створенні плодів “нової економіки”. Частку населення, що користується Інтернетом, можна розглядати в абсолютному і відносному вимірі.

Згідно з таблицею 2 у ЄС в 2000 році найбільше користувачів Інтернетом в абсолютному вимірі було у Німеччині (24 млн. чоловік), Великій Британії (18 млн. чол.) та Італії (13,2 млн. чол.).

Серед європейських трансформаційних економік абсолютно найбільше користувачів Інтернетом в 2000 році було у Російській Федерації (3, 1 млн. чол.), Польщі (2,8 млн. чол.) та Угорщині (1,48 млн. чол.).

Але такий показник як процент населення країни, який користується Інтернетом, тобто частка користувачів у відносному вимірі, відображає краще стан справ.

Гіпотетично до найбільш інформаційно розвинутих країн у ЄС можна віднести Швецію (45,5% населення є користувачами Інтернету), Данію (37,7%), Фінляндію (37,1%), Велику Британію (30,2%) та Німеччину (29,2%). Найменше частка користувачів Інтернетом у загальній чисельності населення в ЄС в 2000 році була у Греції (9,4%), Іспанії (13,6%), Франції (14,4%).

У групі європейських трансформаційних країн найбільше частка користувачів Інтернетом у загальній чисельності населення була в Естонії (28%), Словенії (15%) Угорщині (14,5%) і Словаччині (12%). Найменше частка користувачів Інтернету у загальній чисельності населення була в Україні (0,6% населення), Молдові (1,2%) і Російській Федерації (2,1%).

 

З зробленого аналізу можна бачити, яким великим є розрив у забезпеченості R&D і ICT капіталом, а також якісній характеристиці науковців та інженерів у сфері R&D між країнами ЄС та країнами, що є кандидатами на вступ до ЄС, а також рештою європейських трансформаційних країн. Отримані результати можуть гіпотетично пояснювати виробничу, а отже, і міжнародну торгову спеціалізацію і порівняльну перевагу європейських країн. Згідно з теорією Хекшера – Оліна ті країни, що краще забезпечені вищенаведеними факторами, повинні виробляти і експортувати високотехнологічні і середньо високотехнологічні товари та займати провідні позиції у системі “нової економіки”, а країни, що гірше забезпечені цими факторами будуть виробляти і експортувати товари з середньо низькими та низькими технологіями.

Подальші розробки у даному напрямку дослідження потребують акцентування уваги на більш ґрунтовному якісному аналізі технологічного капіталу країн Європи, а також емпіричної перевірки теорії Хекшера-Оліна на основі обчислення індексу виявленої порівняльної переваги (revealed comparative advantage) у динаміці для експортних секторів цих країн.

 


Таблиця 2. Рівень розвитку країн Європи у системі нової економіки.

Країни Чисельність населення, млн. чол. кількість науковців та інженерів у сфері R&D, чоловік на 1 млн. чоловік кількість персональних комп’ютерів, шт. на 1000 чоловік кількість користувачів мережі Інтернет, тис. чол. критерій оцінки ринку висококваліфі-кованих робочих місць у сфері інформаційних технологій (від 1 до 7; 7 найвища оцінка) Критерій оцінки законодавчих актів, що стосуються використання інформаційних і комунікаційних технологій (від 1 до 7; 7 найвища оцінка)
                    % населення, що користується Інтернетом 2000 рік    
Австрія 8,0 8,1   н.д.* 161,6 210,6 276,5       25,9 6,2 5,5
Бельгія 10,1 10,3     177,5 245,4 344,5       22,6 6,1 5,2
Велика Брит 58,6 59,7     201,3 238,9 337,8       30,2 6,3 5,4
Греція 10,5 10,6     33,5 44,7 70,5       9,4 5,2 3,1
Данія 5,2 5,3     271,1 360,2 431,5       37,7 6,1 5,4
Ірландія 3,6 3,8     183,0 240,4 359,1       21,7 6,4 5,3
Іспанія 39,2 39,5     61,2 96,6 142,9     5387,5 13,6 6,0 4,6
Італія 57,2 57,7     83,7 113,3 179,8       22,9 5,9 4,5
Нідерланди 15,5 15,9     200,1 281,1 394,1       24,5 6,7 5,5
Німеччина 81,6 82,2     178,4 238,9 336,0       29,2 6,5 5,2
Португалія 9,9 10,0     55,4 74,3 299,3       25,0 5,4 4,3
Фінляндія 5,1 5,2 н.д.* н.д.* 231,8 310,9 396,1       37,1 6,1 5,2
Франція 57,8 58,9     146,9 193,8 304,3       14,4 6,5 5,5
Швеція 8,8 8,9     248,9 339,1 506,7       45,5 6,1 5,2
                           
Бєларусь 10,2 10,0     н.д.* н.д.* н.д.* 0,3 5,0   1,8 н.д.* н.д.*
Болгарія 8,4 8,2     16,6 21,7 43,9       5,2 2,5 3,0
Естонія 1,5 1,4 н.д.*   н.д.* 96,0 152,9     391,6 28,0 5,2 4,8
Латвія 2,5 2,4     7,9 40,3 140,3 н.д.*     6,3 4,1 3,0
Литва 3,6 3,5 н.д.*   6,5 33,7 64,9 н.д.*     6,4 3,6 3,4
Молдова 4,3 4,3 419,7 334,4 2,1 3,9 14,5 0,2 1,2   1,2 н.д.* н.д.*
Польща 38,6 38,7     28,5 74,3 299,3       7,2 5,3 3,9
Російська Ф. 148,1 145,6     17,6 29,9 42,9       2,1 3,7 2,4
Румунія 22,7 22,4   н.д.* 13,2 17,7 31,9       3,6 2,2 1,9
Словаччина 5,4 5,4     41,0 69,6 136,9       12,0 4,8 3,2
Словенія 2,0 2,0     100,6 188,9 275,9       15,0 4,9 4,2
Угорщина 10,3 10,2     39,0 58,0 85,3       14,5 4,8 3,8
Україна 51,5 49,1     8,3 11,8 17,6       0,6 2,7 3,0
Чеська Респ. 10,3 10,3     53,2 82,5 122,0       9,7 5,2 4,4
Югославія 10,6 10,6     14,2 17,0 22,6 н.д.*     3,8 н.д.* н.д.*

*- даних немає.

Джерело: World Bank (2001) http://www.worldbank.org

 

 

Використана література:

[1] Rüttgers J. (1997).Globalisierung von FuE und Technologiemärkten-Konsequenzen für die nationale Innovationspolitik.- Petersberger Thesen, Bonn, Dezember

[2] Weber, M., Meske W., Ducatel K. (1999).The Futures Project. The Wider Picture. Enlargement and Cohesion in Europe.- Institute for Prospective Technological Studies (Seville). EUR 19035EN, p.38.

[3] Deardorff, Alan V. (2000, 2001) Deardorff's Glossary of International Economics, 1672 words. http://www.personal.umich.edu/~alandear/glossary/

[4] Якщо розглядати розмір країни за демографічним критерієм, то згідно з міркуваннями американського економіста Кузнец до великих за розміром відносяться країни, населення яких перевищує 10 млн. чоловік. Малі країни мають населення до 10 млн. чоловік. Див. Kuznets, S. Economic Growth of Small Nations. Economic Consequences of the Size of Nations. – Ed. E.A.G. Robinson, 1960, 14-32.

[5] University of Michigan Documents Center. Definitions from World Development Indicators http://www.lib.umich.edu/govdocs/wdi/wdivar/wdivar19.html


[6] Józef Misala (1994). Basic Problems in the Development of Polish- German Economic Relations.- Thomás Szemblér. Relations between Germany and East-Central Europe until 2000:prospects and policy,- Trends in World Economy N75,Budapest, p. 87.

[7] Див. розроблену спільно Організацією Економічної Співпраці і Розвитку та Статистичним Бюро Європейської Співдружності таксономію секторів з різними рівнями технологічної місткості Hatzichronoglou, T. (1997). Revision of the High-Technology Sector and Product Classification, OECD, STI Working Paper 1997/2 (Paris: Organization of Economic Cooperation and Development), а також Кончин В. (2002).Міжнародна спеціалізація і порівняльні переваги країн в умовах переходу до “нової економіки”: Європейськй аспект. – Наукові записки. Серія: Економіка, Тернопільський педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, № 12, 2002, p.73.

[8] Weber, M., Meske W., Ducatel K. The Futures Project. The Wider Picture. Enlargement and Cohesion in Europe.- Institute for Prospective Technological Studies (Seville). EUR 19035EN, December 1999, p.19-20.

[9] Meske, Werner (1998), Institutional Transformation of S&T Systems in the European Economiesin Tranistion: Comparative Analysis, Research Group Science Indicators, P 98-403, WZB, Berlin

[10] Klodt H. (1991). Comparative Advantage and Prospective Structural Adjustment in Eastern Europe.- Kiel Working paper No.477, p. 9-10.

 

 




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
ВЫВОДЫ И РЕКОМЕНДАЦИИ | ДОЗИМЕТРИЧЕСКИЙ КОНТРОЛЬ РАДИОАКТИВНЫХ ИЗЛУЧЕНИЙ

Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 1067. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Этапы творческого процесса в изобразительной деятельности По мнению многих авторов, возникновение творческого начала в детской художественной практике носит такой же поэтапный характер, как и процесс творчества у мастеров искусства...

Тема 5. Анализ количественного и качественного состава персонала Персонал является одним из важнейших факторов в организации. Его состояние и эффективное использование прямо влияет на конечные результаты хозяйственной деятельности организации.

Билет №7 (1 вопрос) Язык как средство общения и форма существования национальной культуры. Русский литературный язык как нормированная и обработанная форма общенародного языка Важнейшая функция языка - коммуникативная функция, т.е. функция общения Язык представлен в двух своих разновидностях...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия