Студопедия — Читання 3 страница
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Читання 3 страница






Клас

306 годин (9 годин на тиждень)

 

Зміст навчального матеріалу Навчальні досягнення учнів Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати
Розвиток мовлення 68 годин (2 години на тиждень)  
Розвиток словника Учень:  
Іменники з абстрактним та збірним значенням (думка, здоров’я, молодь, рідня та ін.) – розуміє та адекватно використовує у власному мовленні слова, що належать до різних частин мови і мають різний ступінь узагальнення (конкретні, збірні, абстрактні поняття); – точно та диференційовано використовує слова для вираженні власних думок; – диференціює слова з близьким значенням; – уміє будувати словосполучення та речення із запропонованими словами. Збагачувати словник учнів новими словами, які використовуються під час вивчення шкільних дисциплін, зустрічаються у рекомендованій для читання літературі. Стимулювати учнів до з’ясування значень нових слів, самостійно (з опорою на контекст чи ситуацію), за допомогою дорослих. Формувати значення абстрактних слів, та слів зі складною семантикою (безособових дієслів, прикметників, що позначають неповноту ознаки, іменників та прикметників зі значенням особистісних якостей, іменників зі значенням абстрактних дій, прислівники зі значенням способу дії, часу, місця, причини, мети, ступеня якості тощо. Розвивати уміння будувати словосполучення т речення із названими словами, стимулювати їх використання учнем у власному мовленні.
Безособові дієслова, дієслова (світає, вечоріє, щастить) доконаного та недоконаного виду
Прикметники, що позначають неповноту ознаки (синюватий, білуватий та ін.)
Прислівники зі значенням способу дії, часу, місця, причини, мети, ступеня якості
Синоніми, антоніми – уміє добирати синоніми та антоніми до запропонованих слів; – добирати синонім, що найбільш точно виражає думку, відповідає стилістичним особливостям тексту (діловий, художній, розмовний); Розвивати уміння добирати синоніми та антоніми до слів різних частин мови і з різним рівнем узагальненості лексичного значення. Формувати уміння диференціювати слова з одного синонімічного ряду за відповідністю стилістичним особливостям текстів
Словотвір іменників зі значенням абстрактної дії з суфіксами -анн, –янн, -м (малювання, читання, писання, письмо та ін.) та безафіксних (спів, біг). Словотвірприкметників зі значенням: неповноти ознаки з суфіксами -уват-, -юват- (жовтуватий, короткуватий, синюватий); з суфіксами -ав- (‑яв‑),-ат- (-(‑ят-), ‑), ‑ист- (-іст-), -ив-, ‑уч-, (‑юч‑), -ськ-, ‑цьк-, -ач- (-яч-) та ін. (дірявий, борода­тий, зернистий, плаксивий, батьків­ський, юнацький, дитячий); – учень володіє навичками морфологічного словотвору з використання засвоєних морфем та словотворчих моделей; – уміє утворювати похідні слова за аналогією, за заданим значенням; прикметники з суфіксами – уміє добирати і групувати слова за семантичними та морфологічними ознаками (спільнокореневі слова, слова з однаковими та різними префіксами, суфіксами тощо); Формувати значення нових словотворчих морфем. Уточнення та диференціація значень засвоєних словотворчих морфем та значення утворених з їхньою допомогою похідних слів. Удосконалювати навички словотвору (з використанням засвоєних словотворчих моделей) слів різних частин мови. Удосконалювати навички морфологічного аналізу префіксів, коренів, суфіксів. Розвивати уміння добирати спільнокореневі слова, слова із заданими морфемами (префіксами, суфіксами).  
Розвиток граматичної будови мовлення Учень:  
Зв’язок слів у реченні   Узгодження дієслів з іменниками середнього роду (море, вікно) та іменниками чоловічого і жіночого роду з основою на ь (біль, день, сіль, мідь), з іменниками із абстрактним значенням (життя, боротьба), збірним значенням (селянство, пір’я).   Речення з однорідними членами, з’єднаними сполучниками і (без переліку), та, але.   Безособові речення   Складносурядні речення зі сполучниками і, а, та, але.   Складні речення з підрядними причини (чому? з якої причини), мети (для чого? з якою метою?), умови (за якої умови?), порівняння (як?)   – уміє визначати семантичний та граматичний зв’язок між словами (словосполученнями) у реченні; – уміє утворювати словосполучення (побудованих способом узгодження, керування чи прилягання) із заданих слів; будувати речення з різними синтаксичними конструкціями (простого поширеного та непоширеного речення, безособового речення, складного речення з сурядним та підрядним зв’язком, речення з однорідними членами); – уміє використовувати сполучники для поєднання однорідних членів речення, утворення складних речень з сурядним та підрядним зв’язком; – дотримується норм узгодження слів у реченні та словосполученні; – диференціює (практично) у реченні слова за їхнім синтаксичним значенням (іменники, прикметники, дієслова) за запитаннями; самостійно ставити питання до названих слів; Удосконалювати навички визначати смислові та граматичні зв’язки між словами у реченні Розвивати навички узгодження слів у реченні та словосполученні (переважно у складних випадках: дієслів з іменниками середнього роду, іменниками чоловічого і середнього роду на ь, іменників з абстрактним та збірним значенням, незмінюваних іменників тощо). Формувати навички використання сполучників для зв’язку однорідних членів речення, частин сурядного та підрядного речення. Формувати навички розуміння та породження безособових речень на означення явищ природи, станів людини тощо.
Словозміна іменників, прикметників, дієслів. – учень диференціює в імпресивному та експресивному мовленні форми іменників (число, відмінок), прикметників (число, рід, відмінок, ступінь порівняння), дієслів (особа, число, вид, рід); уміє утворювати зазначені форми за аналогією та самостійно; узгоджувати слова у словосполученнях з прийменниками та без прийменників.   Розвивати спрямованість уваги на граматичне оформлення мовлення. Розвивати навички правильного граматичного оформлення слів у словосполученнях та реченнях, дотримання граматичних зобов’язань, що накладаються головним словом стосовно залежного. Формувати контроль (самоконтроль) за дотриманням граматичних норм мови. Формувати навички довільної словозміни іменників, прикметників, дієслів (з опорою на запитання).  
Розвиток зв’язного мовлення Учень:    
Аналіз тексту – розуміє текст почутого чи прочитаного тексту, уміє давати повні відповіді на питання щодо його змісту, визначати прихований зміст у тексті, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між описаними подіями; – визначати основну думку тексту, виділяти окремі його змістові та структурні частини; давати заголовок тексту та окремим його частинам, складати план до тексту; – спостерігає за використанням слів-сполучників (раптом, потім, зненацька, незабаром), що слугують зв’язку різних частин тексту;     Удосконалювати навички аналізу текстів за змістом та структурою. Формувати навички проведення бесід за змістом прочитаного чи почутого тексту, постановки запитань, відповіді на запитання близько до тексту та “своїми словами”. Розвивати уміння висловлювати власні міркування щодо змісту текстів: виражати ставлення до персонажів чи подій, наводити аналогічні приклади з власного досвіду тощо. Розвивати уміння планувати власний вислів: визначати тему майбутнього вислову, його заголовок, основні частини, включення до нього елементів опису чи міркувань.
Переказ. Творчий переказ тексту. – уміє усно та письмово переказувати почутий чи прочитаний текст близько до змісту, а також творчо (змінюючи особи оповідача; додаючи власну початкову чи кінцеву частину, описи чи елементи власних міркувань); Розвивати навички монологічного мовлення: аналізувати події, ситуації, про які йтиметься у вислові, визначати у них головне та другорядне; планувати вислів; виражати зміст ситуацій чи подій за допомогою мовних засобів; дотримуватись послідовності у викладенні думки; завершувати зв’язний вислів невеличким висновком чи міркуванням. Формувати навички творчого зв’язного мовлення: переказ від імені іншої особи, доповнення переказу початковою чи заключною частиною, уведення у переказ елементів опису чи міркувань; переказ у особах, опис реального та фантастичного предмету (тварини), розповіді, роздуми про події власного життя, власні переживання, мрії тощо.
Складання оповідань розповідного характеру. – уміє складати оповідання розповідного характеру на задану тему чи за власними враженнями (про події з життя класу, школи; про власні спостереження і враження, отримані під час канікул, від прогулянки, екскурсії) з опорою на сюжетні малюнки, план чи самостійно; Розвивати писемні форми монологічного мовлення: письмовий переказ, твір, лист, лист-запрошення, лист-подяка тощо. Формувати навички виразного мовлення: уміння передавати за допомогою інтонації: настрій, стан, характер персонажів; чітко та виразно декламувати вивчені напам’ять твори.  
Складання описів, описів характеристик. – уміє складати усні та письмові описи предметів, явищ природи, пір року описи-характерис­ти­ки героїв прочитаних творів, за планом, за аналогією з прочитаним, самостійно.  
Складання елементарних роздумів-пояснень. – уміє висловлювати свої роздуми (пояснення) у форм зв’язних висловів, дотримуючись послідовності та логічності суджень.  
Знання про мову. Мовленнєві уміння 136 годин (4 години на тиждень)
Звуки і букви (повторення вивченого у 2-3 класах) Учень:  
Голосні й приголосні звуки   Тверді й м’які приголосні звуки   Дзвінкі й глухі приголосні звуки.   Правопис дзвінких і глухих приголосних звуків в у середині та на кінці слова.   Правопис ненаголошених е, и у коренях слів – диференціює на слух голосні та приголосні звуки; – називає голосні та приголосні звуки української мови; – уміє давати характеристику звуку за ознаками голосний-приголосний, дзвінкий-глухий приголосний, твердий-м’який приголосний; – може навести приклади слів(складів) із заданим звуком; – уміє позначати голосні та приголосні звуки на письмі; знає та може навести різні приклади позначення м’якості приголосного звука на письмі; диференціює вимову та написання дзвінких–глухих, твердих–м’яких приголосних звуків, звукосполучень йа, йю, йе, йі, шч, та африкатів дз, дз’, дж, ч, ц, ц’; – знає правило написання ненаголошених е, и у коренях слів, дзвінки та глухих приголосних у середині та на кінці слова. Закріплення навички диференціації на слух та у власному мовленні звуків мовлення (переважно близьких за акустико-артикуляційними ознаками). Формування правильних фонематичних уявлень (передусім на матеріалі звуків, що змішуються дітьми у читанні та на письмі). Розвиток слухової уваги, слухового контролю, слухової пам’яті. Закріплювати навички складового аналізу слів, визначення наголошених складів та звуків у слові. Удосконалювати уміння спостерігати за звучанням голосних та приголосних звуків у слабких та сильних фонетичних позиціях, порівнювати звучання та написання слів з такими звуками. Закріплювати навички пошуку перевірочних слів згідно з правилами написання ненаголошених е, и та сумнівних дзвінких і глухих приголосних у середині та на кінці слова та навички запису таких слів.
Наголос – знає як позначається наголос на письмі, уміє читати слова з позначеним наголосом, розуміє смислорозрізнювальну функцію наголосу у деяких словоформах та словах-омографах (замо´к - за´мок, міста´ - мі´ста), наводить відповідні приклади; – усвідомлює значення наголосу для перевірки написання ненаголошених голосних у коренях слів; – уміє добирати перевірочні слова до слів з ненаголошеними е, и у коренях; – уміє помічати та виправляти помилки неправильного уживання наголосу, дотримується правильного наголосу у складних словах (попередньо відпрацьованих з педагогом); Формувати спрямованість уваги на використання наголосу у словах. Закріплювати навички орфоепічно правильної вимови. Розвивати контроль (самоконтроль) за використанням наголосу у власному мовленні та мовленні оточуючих  
Звуко-буквений аналіз та синтез – учень уміє виконувати повний звуковий аналіз слова, добирати слова із заданими звуками у зазначеній позиції складати слова із запропонованих звуків, виконувати трансформації звукового складу слова, записувати слова різної складності, що записуються за фонетичним принципом. Закріплення навичок повного звукового аналізу слів з порою на слухове сприймання, власне приговорювання, за уявленнями. Закріплювати навички характеристики звуків виділених зі складу слова.  
Апостроф – знає як позначається апостроф на письмі, розуміє значення апострофа для позначення на письмі роздільної вимови приголосного та наступного йотованого звуків, уміє читати та записувати слова з апострофом після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї та окремі випадки уживання апострофа на межі префікса, що закінчується на приголосний і кореня, який починається буквами на я, ю, є, ї; – може навести приклади слів з апострофом. Закріплювати навички вимови, читання та письма слів з апострофом. Організовувати спостереження за вживанням апострофа в іменниках у формі орудного відмінка після кінцевих б, п, в, м, ф, р перед закінченням .
Слово. Будова слова. Учень:  
  Учень:  
Розбір слова.Будова слова.   Префікс.   Правопис приголосних звуків у префіксах.   Уживання апострофа після префіксів.   – знає назви частин слова; – уміє виділяти у словах закінчення, основу, корінь, суфікс, префікс та позначати їх на письмі; – уміє складати та записувати схеми слів, добирати слова до заданих схем; – уміє добирати слова з однаковими префіксами, та спільнокореневі слова з різними префіксами; – диференціює значення похідних слів з префіксами, уміє добирати слова з префіксами для позначення відповідних дій; – диференціює префікси та прийменники, наводить відповідні приклади написання разом та роздільно однакових за звучанням слів з префіксами та прийменниками (без руки, безрукий, злетіла з дерева); – знає правило написання префіксів з-(с-), роз‑, без-,та правильно записує слова з ними, наводить приклади слів із названими префіксами; правильно вимовляє, читає і записує слова з апострофом після префікса перед коренем, що починається на я, ю, є, ї, наводить приклади таких слів. Удосконалювати навички морфологічного аналізу слів. Закріплювати навички добору слів з однотипними та різним морфемами. Розвивати уміння творення слів префіксальним, суфіксальним та префіксально-суфіксальним способами, групувати слова з однотипними морфемами та різними морфемами. Формувати уміння практичним способом диференціювати префікси роз-, без-, з- (с-) зі співзвучними прийменниками. Розвивати орфографічну пильність щодо слів з префіксами роз-, без-, з-(с-). Закріплювати та регулярно актуалізовувати глухі приголосні звуки, перед якими пишеться префікс с‑;. Закріплювати правильну вимову, читання та правопис слів з апострофом після префікса. Формувати орфографічну пильність щодо слів з роздільною вимовою приголосного і йотованого на межі префікса і кореня.
Суфікс Учень: – усвідомлює значення суфікса у творенні слів; – уміє виділяти суфікс у ряді слів з однотипним морфологічним оформленням, або ж відомий суфікс у простих за будовою словах; практичним способом визначати значення, яке додає суфікс; утворювати слова із заданим суфіксом (або суфіксом та префіксом) та добирати однокореневі слова з різними суфіксами та префіксами; групувати слова з різними та однаковими суфіксами та префіксами.    
Частини мови.    
Іменник Учень:  
Значення іменника, його роль у реченні. – знає значення, яке виражають іменники, способи за якими можна визначити іменник (значення, питання, роль у реченні); – уміє добирати іменники; Закріплювати навички визначати лексико-граматичне значення слів-іменників, як назв предметі та явищ. Закріплювати уміння добирати іменник за лексико-граматичним значенням предметності та за питаннями хто?, що? Розвивати уміння диференціювати іменник істоти та неістоти, правильно ставити питання прямого та непрямих відмінків до них.
Число та рід іменників. – знає що виражають граматичні категорії роду та числа іменників, назви родів (чоловічий, жіночий середній) та числових форм (однина, множина) іменників; – уміє визначати число іменників, змінювати іменники за числами, наводити приклади іменників, які виживаються лише в однині чи множині; – уміє визначати рід іменників, узгоджуючи їх із особи займенниками третьої особи однини; Закріплювати диференційне граматичне значення числових форм іменників число іменників, уміння співвідносити числові форм іменників з обсягом множин предметів (один чи багато), класифікувати іменники за числами. Розвивати уміння довільно змінювати іменник за числами. Закріплювати уміння визначати рід іменника шляхом узгодження його з особовим займенником 3-ї особи однини. Розвивати уміння класифікувати іменник за родами, добирати іменник заданого роду.
Відмінки. Змінювання іменників за відмінками. – уміє добирати відповідну відмінкову форму іменників за запитанням; – знає назви відмінків, питання що відповідають кожному з відмінків; – уміє визначати відмінок іменника за питання або значенням; відмінювати іменники; Закріплювати уміння визначати закінчення слів. Розвивати навички відмінювання іменників з опорою на запитання та практичним способом шляхом підстановки у речення іменників формі відповідного відмінка. Розвивати навички довільного відмінювання іменників.
Відміни іменників. Відмінювання іменників I, II, та III відмін. – знає, що відміни є зразками відмінювання іменників; – знає морфологічні та граматичні ознаки іменників I, II та III відмін; – уміють визначати відміну іменника у початковій формі; Формувати уміння визначати початкову форму іменника. Організовувати спостереження учнів за однотипністю відмінкових закінчень у іменників, що мають однакові закінчення у називному відмінку. Розвивати та закріплювати навички диференційованого відмінювання іменників, що належать до різних відмін.  
Називний і знахідний відмінки. Знахідний відмінок іменників-неістот. Розрізнення іменників у називному та знахідному відмінках. – розуміє значення називного відмінка однини як початкової форми іменника; – спостерігає за відмінковими формами іменників-істот та неістот у називному та знахідному відмінках; – уміє добирати початкову форму до іменника у будь-якому відмінку однини; диференціювати відмінкові форми називного та знахідного відмінка іменників неістот II та III відмін за їх синтаксичним значенням та шляхом підстановки іменника I відміни; – уміє утворювати словосполучення та речення з іменниками у знахідному та називному відмінках; Формувати та закріплювати навички диференційованого утворення форм знахідного відмінка іменників істот та неістот, та правильного вживання їх у власному мовленні.
Родовий відмінок. Прийменники з іменниками у родовому відмінку. Розрізнення знахідного та родового відмінків іменників-істот. – спостерігає за відмінковими формами іменників-істот та неістот у родовому та знахідному відмінках; – уміє диференціювати відмінкові форми родового та знахідного відмінка іменників істот II відмін шляхом підстановки іменника I відміни; – уміє утворювати словосполучення та речення з іменниками у родовому відмінку з прийменниками та без прийменників;   Закріплювати навички вживання іменників з прийменниками у родовому відмінку у власному мовленні. Закріплювати та диференціювати, що виражають іменники у родовому відмінку: матеріал з якого зроблено предмет, спрямованість дії, відношення цілого до частини та ін.
Давальний і місцевий відмінки. Зміна приголосних г, к, х перед закінченням ‑і в іменниках у давальному та місцевому відмінках. Прийменники з іменниками у формі місцевого відмінка.     – уміє диференціювати відмінкові форми давального та місцевого відмінків іменників за запитаннями;   – спостерігає за зміною приголосних г, к, х перед закінченням у давальному та місцевому відмінках, правильно вимовляє та записує слова з названими звуками;   – уміє утворювати словосполучення та речення з іменниками у давальному та місцевому відмінках з прийменниками та без прийменників; Закріплювати та диференціювати значення, які виражають іменники у давальному (адресат дії, об’єкт дії чи стану) та місцевому відмінках (місце дії). Закріплювати навички утворення відмінкових форм давального та місцевого відмінків з чергуванням г, к, х перед закінченням -і, правильної вимови таких слів. Закріплювати навички вживання прийменників з іменниками у місцевому відмінку та іменників у давальному відмінку у власному мовленні.  
Орудний відмінок. Прийменники з іменниками в орудному відмінку. Подовження приголосних перед закінченням в орудному відмінку. Збіг кінцевих приголосних перед закінченням в орудному відмінку. Апостроф після кінцевих б, п, в, м, ф, р перед закінченням - ю. – уміє утворювати словосполучення та речення з іменниками в орудному відмінку з прийменниками та без прийменників; – спостерігає за фонетичним особливостями приголосних звуків (подовження, збіг та роздільна вимова) у словах в орудному відмінку перед закінченням , правильно вимовляє та записує такі слова. Закріплювати та диференціювати семантико-синтаксичні (граматичні) значення, які виражають іменники в орудному відмінку (місце, знаряддя дії, сумісність дії та ін.) Закріплювати навички вживання прийменників з іменниками в орудному відмінку у власному мовленні. Організовувати спостереження учнів за подовженням, збігом приголосних, роздільною вимовою кінцевих приголосних з наступним йотованим в орудному відмінку перед закінченням ‑ю; закріплювати навички правильної вимову та написання таких слів. Формувати орфографічну пильність щодо форм орудного відмінка іменників з кінцевими приголосними у початковій формі.  
Відмінювання іменників у множині – уміє відмінювати іменники I, II та III відмін у множині, добирати форму множини до відмінкових форм іменників у однині; – уміє визначати число іменника за його відмінковою формою, початкову форму іменника у будь-якому відмінку чи числі; – утворювати речення та словосполучення з іменниками у заданому відмінку чи часі (з опорою та без опори на запитання).   Формувати навички відмінювання іменників у множині за питаннями та практичним способом (доповнюючи речення початі педагогом іменником у відповідній відмінковій та числовій формі. Розвивати навички довільного відмінювання іменників в однині та множині. Розвивати навички правильного використання відмінкових форм іменників у множині у власному мовленні.
Прикметник    
Значення прикметника. – знає значення, яке виражають прикметники, способи за якими можна визначити прикметник (значення, питання); – уміє добирати прикметники до іменників; Закріплювати навички визначати лексико-граматичне значення прикметників, як назв ознак предметів. Закріплювати уміння добирати прикметники за лексико-граматичним значенням ознаки предмета чи за питаннями який?, яка?, яке?, які?  
Рід і число прикметників – знає, що прикметники змінюються за родами і числами; – уміє змінювати прикметники за родами та числами (у словосполученнях з іменниками), узгоджувати прикметники з іменниками та особовими займенниками у роді та числі; – спостерігає за родовими закінченнями прикметників; – уміє визначати рід та число прикметника за формою узгодженого з ним іменника чи особового займенника; добирати до прикметника і заданому роді чи числі іменник відповідного роду чи числа; – наводить приклади прикметників у формі називного відмінка чоловічого жіночого середнього роду, однини та множини (у словосполученнях з іменниками та ізольовано); Формувати уміння визначати число та рід іменників за формою узгодженого з ними іменника. Закріплювати навички узгодження прикметників з іменниками у роді, та числі у словосполученнях і реченнях. Формувати уміння добирати іменники відповідного роду до прикметника у заданій родовій чи числовій формі.
Відмінювання прикметників – знає, що прикметники змінюються за відмінками; – уміє змінювати словосполучення іменник + прикметник за відмінками в однині та множині; – уміє узгоджувати прикметники з іменниками у роді, числі та відмінку; – спостерігає за відмінковими закінченнями прикметників з основою на м’який та твердий приголосний в однині та множині; – уміє будувати словосполучення та речення з прикметниками і різних родових, числових та відмінкових формах; Формувати навички довільного відмінювання прикметників за відмінками у сполученні іменником. Закріплювати навички узгодження іменників та прикметників у роді, числі та відмінку у словосполученнях та реченнях.
Дієслово    
Значення дієслова. – знає значення, яке виражають дієслова, способи за якими можна визначити дієслово (значення, питання, роль у реченні);   Закріплювати навички визначати лексико-граматичне значення дієслів, як назв дій та станів. Закріплювати уміння добирати дієслова за лексико-граматичним значенням дії чи стану предмета (явища) чи за питаннями що робить?, що робив?, що зробив?, що буде робити?  
Змінювання дієслів за часами. Узгодження дієслів минулого часу з іменниками у роді. – розрізнює за значенням дієслова теперішнього минулого та майбутнього часу;   – уміє ставити запитання (що робить?, що роблять?, що робив?, що зробив?, що зробили?, що буде робити?, що зробить?, що зроблять?), до різних часових форм дієслів змінювати дієслова за часами з опорою на питання; – утворює речення з дієсловами різних часових форм; – спостерігає за зміною форми дієслів минулого часу, третьої особи однини з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду; – уміє узгоджувати зазначені дієслова з іменниками у роді; складати речення з ними; – визначати стать виконавця дії у словосполученнях з іменниками спільного роду узгодженими з ними дієсловами у формі минулого часу, третьої особи однини (Невдаха зачинив двері. Невдаха зачинила двері); Формувати навички довільної словозміни дієслів за часами. Закріплювати навички узгодження дієслів з іменниками у числі та роді (для дієслів у формі минулого часу) у словосполученнях та реченнях. Розвивати уміння добирати іменники відповідного числа та роду до дієслів у заданій числові чи родовій формі.
Правопис не з дієсловами – знає правило написання не з дієсловами; – уміє правильно записувати такі сполучення; – наводить приклади речень (словосполучень) з часткою не перед дієсловом;   Розвивати навички виділення дієслів в усному мовленні та під час письма. Формувати орфографічну пильність щодо частки не перед дієсловами.
Речення    
Зв’язок слів у реченні – уміє визначати зв’язок слів у реченні за допомогою питань; – знає що слова зв’язуються у реченні за допомогою прийменників і закінчень або ж тільки закінчень; – уміє упорядковувати деформовані речення; Закріплювати уміння ставити запитання до всіх слів у реченні, встановлювати зв’язки між словами та словосполученнями у реченні, ділити речення на окремі словосполучення. Розвивати навички синтаксичних трансформацій (розширення, звуження, упорядкування деформованого речення)
Головні та другорядні члени речення – знає, що члени речення поділяються на головні (підмет і присудок) та другорядні; – уміє визначати головні та другорядні (без розподілу) члени речення та позначати їх; поширювати речення другорядними членами; складати речення із заданими головними членами речення та за схемою; Закріплювати уміння визначати головні члени речення за запитанням та за синтаксичним значенням. Формувати уміння визначати другорядні члени речення що відносяться до підмета та присудка.
Однорідні члени речення – спостерігає за однорідними членами речення, уміє ставити питання до них; поширювати речення однорідними членами речення; – уміє будувати речення з однорідними членами речення поєднаних сполучниковим (за допомогою єднального сполучника і, протиставних сполучників а, але, та) чи безсполучниковим способом; передавати інтонацію переліку та протиставлення у реченнях з однорідними членами; Формувати уміння визначати однорідні члени речення, правильно інтонувати їх у вимові чи під час читання. Розвивати уміння поширювати речення однорідним членами (додатками, присудками, підметами, означеннями), поєднувати однорідні члени речення сполучними та протиставними сполучниками.
Безособове речення – учень розуміє, уміє утворювати та вживає у власному мовленні безособові речення на означення станів людини, природи тощо; Формувати розуміння та вживання у власному мовленні безособових речень.
Складне речення – знає що складне речення складається з кількох частин; – уміє ставити питання від головного до підрядного речення: причини – чому?, з якої причини?; мети – для чого?, з якою метою?; умови – за якої умовою?; порівняння – як?; – уміє утворювати складне речення (з кількох простих) з сурядним, підрядним та безсполучниковим зв’язком; – визначати прості речення, що входять до складу складного; Розвивати навички розуміння безсполучникових та сполучникових складних речень з сурядним і підрядним зв’язком. Розвивати навички побудови таких речень із заданих простих, чи самостійно з опорою та без опори на наочність, запитання тощо. Стимулювати учнів до вживання складних речень в усному та писемному мовленні.
Зв’язне мовлення    
Головна думка тексту   Смислові частини тексту та зв’язок між ними   Мовленнєвий етикет – уміє визначати тему висловлювання (опис, міркування, розповідь) та головну думку почутого чи прочитаного тексту, основних діючих персонажів, головні події; – уміє пояснювати зв’язок між заголовком та змістом тексту; добирати заголовок до тексту; – виділяє у тексті основні смислові частини; уміє давати їм назву; – уміє складати план до тексту (з допомогою учителя, колективно та самостійно); – спостерігає за роллю абзаців у тексті, та слів, що допомагають зв’язувати речення або частини тексту (він, вона, вони; цей, ця, ці; той, та, те; спочатку, потім, після цього, нарешті); – уміє складати усне та письмове запрошення, поздоровлення, прохання Розвивати та закріплювати уміння самостійно визначати тему, головну думку тексту, його основні смислові частини, давати заголовок тексту та окремим його частинам, будувати план тексту, усно та письмово переказувати тексти. Формувати навички мовленнєвої культури та мовленнєвого етикету. Виховувати шанобливе ставлення до мови та мовних норм.  
Каліграфічне письмо(протягом року) – графічно правильно, плавно, виразно, ритмічно записує слова та речення; – вправляється у прискореному записі слів та речень; Удосконалювати та закріплювати навички каліграфічно правильного, чіткого, швидкого, розбірливого письма. Розвивати зорові та рухові операції і функції (за необхідності). Виховувати акуратність, старанність.
ЧИТАННЯ 102 години(3 години на тиждень)
Усна народна творчість (казки, легенди, притчі, прислів’я, загадки, скоромовки, лічилки, народні дитячі пісеньки, ігри). У дитячому світі (твори різних жанрів про становлення дитини як особистості). Краса рідної землі (оповідання, казки, вірші, пісні, притчі, легенди, прислів’я, приказки, загадки про природу і життя людей у різних куточках України). Моя країна (твори різних жанрів про край батьків). Видатні люди країни (розповіді про вітчизняних видатних діячів науки та культури, народних умільців). Письменники України (короткі розповіді про письменників та їхні твори для дітей). Минуле мого народу (твори різних жанрів про минуле нашого народу, його мрії про покращення життя). Свято матері (оповідання, казки, народні перекази, легенди, вірші, пісні, прислів’я про матір). Дитячі письменники світу (літературні казки найвідоміших казкарів світу). Учень: - виконує завдання, що складають зміст роботи в межах кожної з дев’яти поданих тем, і спрямовані на вдосконалення читацьких навичок (поступово переходить від прийняття рішень з опорою на запитання педагога або його допомогу до більш самостійного виконання завдань).   Розвиток всіх функцій і операцій, що забезпечують нормальну взаємодію аналізаторних систем, які є основою повноцінного становлення читання, як однієї з форм писемного виду мовленнєвої діяльності. Розвиток пізнавальної діяльності; Формування позитивних особистісних якостей та позбавлення негативних в процесі знайомства з поведінкою різних літературних героїв. Формування творчих лінгвістичних здібностей.  
  Учень: - уважно слухає читання учителем вголос різноманітного вербального матеріалу з опорою на малюнки та без неї або самостійно вголос; виконує пропедевтичні завдання, що містять відповідний вербальний матеріал; самостійно читає вголос або з установкою на мовчазне читання в тих випадках, де це є доцільним (дає власне тлумачення) опорні слова та словосполучення, які пропонує педагог під час пояснення нового матеріалу; використовує їх в процесі виконання пропедевтичних завдань; бере участь у колективному обговоренні значення цих слів, пропонує власні варіанти; письмово виконує декотрі завдання; - запам’ятовує та відтворює повністю або частково (з установкою на запам’ятовування або без неї) поетичні твори після декількох прочитувань їх педагогом, відтворює через невеликий проміжок часу, пригадує вивчені раніше; може відтворити окремі речення або фрази, що часто повторюються в тексті і є притаманними мовленню різних героїв;     Розвиток слухового та зорового сприймання, уваги, пам'яті, контролю за еталонним мовленням педагога та власним; інтегративної діяльності слухового, зорового та мовнорухового аналізаторів; Вдосконалення умінь користуватися опорою на уявлення про артикуляційні та акустичні ознаки мовних одиниць під час читання мовчки. Формування умінь зосереджувати увагу на еталонах, що складають основу культури українського мовлення.     Розвиток короткочасної та довгочасної слухової пам’яті.  
  - чітко відповідає на запитання вчителя, використовуючи повну або коротку відповідь (самостійно побудовану або обрану з декількох, запропонованих педагогом); ставить запитання до загального змісту тексту або до конкретних речень; будує власні запитання, ставить їх своїм однокласникам, вислуховує їхню відповідь; оцінює правильність чужої відповіді,





Дата добавления: 2015-06-29; просмотров: 607. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Машины и механизмы для нарезки овощей В зависимости от назначения овощерезательные машины подразделяются на две группы: машины для нарезки сырых и вареных овощей...

Классификация и основные элементы конструкций теплового оборудования Многообразие способов тепловой обработки продуктов предопределяет широкую номенклатуру тепловых аппаратов...

Именные части речи, их общие и отличительные признаки Именные части речи в русском языке — это имя существительное, имя прилагательное, имя числительное, местоимение...

ОЧАГОВЫЕ ТЕНИ В ЛЕГКОМ Очаговыми легочными инфильтратами проявляют себя различные по этиологии заболевания, в основе которых лежит бронхо-нодулярный процесс, который при рентгенологическом исследовании дает очагового характера тень, размерами не более 1 см в диаметре...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Экспертная оценка как метод психологического исследования Экспертная оценка – диагностический метод измерения, с помощью которого качественные особенности психических явлений получают свое числовое выражение в форме количественных оценок...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия