Фактори конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства — комплексне, багатогранне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх складових потенціалу підприємств — виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін., в силу чого в економічній літературі конкурентоспроможність підприємства ототожнюється із конкурентоспроможністю його потенціалу і виділяються наступні особливості:

1. Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто має різний рівень щодо різних конкурентів.

3. Релевантний характер критерію конкурентоспроможності, який означає, що траєкторія руху даного економічного суб'єкта (його конкурентна позиція) відносно інших суб'єктів може бути визначена тільки в межах релевантного зовнішнього середовища.

4. Часовий характер (динамічність) критерію конкурентоспроможності характеризує положення суб'єкта у конкурентному полі в координатах часу як результат його конкурентної діяльності.

5. Конкурентоспроможність підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробничих ресурсів.

Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передовсім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі та країни.

Виходячи з поняття фактора як рушійної сили, що забезпечує формування ефективної конкурентоспроможності підприємства промисловості в умовах ринку виділяти дві групи факторів:

1. фактори, що визначають можливу наявність конкурентних переваг, або фактори досягнення конкурентоспроможності;

2. фактори, що сприяють утриманню конкурентних переваг, або фактори утримання конкурентоспроможності.

Фактори першої групи залежно від місця виникнення можна поділити на внутрішні й зовнішні. Серед основних внутрішніх факторів, що залежать від діяльності самого підприємства, у порядку важливості нами виділено такі: стратегія підприємства, інноваційний потенціал, виробничі потужності, збутові потужності, потенціал керівництва, якість системи управління, результат діяльності підприємства в попередньому періоді, ресурси знань та інформації, кадрові параметри, корпоративна культура як ідеологія підприємства.

До основних зовнішніх факторів досягнення конкурентоспроможності підприємства ми зарахували такі: конкурентне середовище, параметри попиту, наявність підтримуючих галузей, пов’язаних з конкурентоздатними основними галузями, інфраструктура ринку, політико-правові зміни, рівень інформації, економічні зміни, технологічні зміни, що відбуваються внаслідок розвитку НТП, соціально-культурні зміни, фізико-екологічні зміни.

У другій групі факторів можна виділити три основних фактори, що сприяють утриманню конкурентних переваг підприємства. Перший фактор визначається джерелом і значимістю двох основних груп конкурентних переваг: переваги низького порядку; переваги високого порядку.

Другий фактор збереження конкурентоспроможності організації – кількість наявних у підприємства джерел конкурентних переваг.

Третій і найважливіший фактор утримання конкурентних переваг – постійне вдосконалення виробництва й інших видів діяльності, вироблення нових правил і моделей економічної поведінки з метою утримання конкурентоспроможності.

За ознакою ступеня впливу на процес досягнення і процес утримання конкурентоспроможності підприємства виділяють фактори прямого і фактори непрямого впливу.

 

Фактори прямого впливу включають: серед внутрішніх факторів – застосування нових інформаційних технологій, завоювання частки ринку збуту продукції, що випускається; серед зовнішніх факторів – застосування стандартів якості продукції, поява товарів-замінників; серед джерел конкурентних переваг – дешева сировина, ноу-хау.

Фактори непрямого впливу включають: серед внутрішніх факторів – ідеологія підприємства, ресурс знань; серед зовнішніх факторів – демографічні зрушення, навантаження на екосистему; серед джерел конкурентних переваг – репутація підприємства, ініціатива його колективу, вдосконалення системи комунікацій підприємства.

Поряд із ознакою за ступенем призначення й ознакою за ступенем впливу на підприємство фактори конкурентоспроможності залежно від ситуації можна класифікувати за характером впливу на підприємство на постійні та змінні.

До постійних факторів зараховуються: серед внутрішніх факторів – потенціал керівництва організації, виробничі потужності; серед зовнішніх факторів – наявність підтримуючих галузей, рівень інформованості про зміни зовнішнього оточення підприємства та зміни конкурентів; серед джерел конкурентних переваг – розвинута система науково-технічного і виробничо-комерційного співробітництва, майже всі «переваги в умінні».

До змінних факторів зараховуються: серед внутрішніх факторів – стратегія організації, збутові потужності, наявні ресурси; серед зовнішніх факторів – конкурентне середовище, економічні, політичні, технологічні зміни зовнішнього оточення організації; серед джерел конкурентних переваг– маловитратні виробничі можливості, кваліфікація персоналу, репутація підприємства.

Крім названих ознак, кожен фактор може бути класифікований ще за низкою окремих (специфічних) ознак (цілями, часовими параметрами та іншими характеристиками) залежно від конкретних і перспективних завдань. Безумовно, кожен фактор необхідно оцінювати з позиції досягнення й утримання підприємством конкурентоспроможності, а для цього мають бути обрані основні вимоги, яким повинні відповідати ці показники.

Аналізуючи переваги в досягненні й утриманні конкурентоспроможності сучасних українських промислових підприємств, теоретики й практики економічної науки резюмують, що важливим фактором у цьому питанні є потенціал керівництва, а саме здатність управлінського апарату забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

Отже, можна припустити, що саме управління не тільки виступає рушійною силою успіху організації, але й здатне створювати та реалізовувати в ній потенціал успіху, що дасть змогу досягти і зберегти конкурентоспроможність цього підприємства.