МОДУЛЬ 4. Тема 2.1. Правове регулювання публічних доходівТема 2.1. Правове регулювання публічних доходів Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом. 2.1. Поняття та система державних та місцевих доходів. 2.2. Система оподаткування в Україні. 2.3. Неподаткові доходи 2.4. Поняття та форми державного кредиту. 2.5. Завдання та види обов’язкового страхування
Методичні рекомендації щодо вивчення навчальних питань за темою: 2.1. Поняття та система державних та місцевих доходів Для вивчення теми, насамперед, необхідно з'ясувати, що функціонування будь-якої держави, забезпечення суверенітету неможливе без її фінансових ресурсів, у складі яких основне місце належить державним доходам, або доходам держави - сукупності різноманітних грошових ресурсів, які в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу надходять у розпорядження держави і які використовуються нею для фінансування своїх завдань і виконання відповідних функцій. Крім того, власні доходи мають і органи місцевого самоврядування. Місцеві доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень, які є фінансовою основою місцевого самоврядування та використовуються для вирішення питань місцевого значення. Не слід ототожнювати поняття «доходи країни» і «державні доходи»: сукупність фінансових ресурсів централізованих і децентралізованих фондів складають державні доходи, а сукупність фінансових ресурсів державних доходів і доходів, що залишаються у розпорядженні підприємств, об'єднань, фірм недержавної форми власності, - доходи країни. Крім того, слід розрізняти поняття «фінансові ресурси держави» та «державні доходи». Фінансові ресурси держави - поняття більш широке, яке, крім державних доходів, включає і вклади населення в Ощадбанку, кошти, одержані від розповсюдження державних позик. Доходи держави утворюються у матеріальній і частково в невиробничій сферах виробництва, формуються підприємствами усіх форм власності і різних організаційно-правових форм діяльності, установами, організаціями. Розглядаючи питання про доходи бюджету, слід пам'ятати, що до них відносять: грошові (податкові, неподаткові та ін.) надходження до державного бюджету, в тому числі внески у державні цільові фонди (крім Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності), і в місцеві бюджети на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки). Необхідно звернути увагу на систему державних та місцевих доходів як взаємозв'язок усієї сукупності доходів та їх диференціацію на окремі групи і види за такими критеріями: 1) за соціально-економічною ознакою (формою власності): а) надходження від державних підприємств, установ, організацій, б) надходження від підприємств, установ, організацій недержавної форми власності, в) надходження від спільних підприємств, іноземних підприємств і установ, які діють на території України, г) надходження від особистих доходів громадян; 2) за територіальною ознакою: а) державні доходи, б) доходи Автономної Республіки Крим, в) місцеві доходи; 3) за порядком формування: а) централізовані доходи, б) децентралізовані доходи; 4) за методом мобілізації доходів: а) надходження від обов'язкових платежів (податкові та неподаткові доходи), б) надходження від добровільних відрахувань; 5) за джерелами державних та місцевих доходів: а) надходження внутрішні, б) надходження зовнішні; 6) за суб'єктним складом: а) надходження від юридичних осіб, б) надходження від фізичних осіб; 7) за умовами залучення і використання державних та місцевих доходів: а) зворотні надходження, б) безповоротні надходження, в) безвідплатні надходження, г) відплатні надходження, ґ) цільові надходження, д) загальні надходження. 2.2. Система оподаткування в Україні. При підготовки до відповіді потрібно знати, що, основним джерелом формування доходів бюджетів всіх рівнів та позабюджетних фондів є податкові надходження. До податкових надходжень належать податки, збори та інші платежі, тобто всі обов’язкові надходження, які у примусовому порядку, відповідно до законів, стягує держава. У так званому широкому розумінні, всі обов’язкові платежі, що мають спільні риси, визначаються як податки. Законодавець при встановленні визначення, обов’язкових надходжень поєднує податки і збори. Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. (ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування») Нормативно-правовою базою оподаткування є Конституція України, яка визначає, що виключно законами України встановлюються податкова система, податки і збори (ст. 92), а також закон України «Про систему оподаткування» із змінами та доповненнями[1], спеціальні фінансові та податкові закони та інші нормативно-правові акти України. На розгляді у Верховній Раді України знаходиться проект Податкового кодексу, прийнятий у другому читанні у 2000 році. Збір – це обов’язків грошовий внесок, що встановлюється та стягується у порядку і на умовах визначених законами з фізичних та юридичних осіб за використання спеціальних ресурсів, або надання послуг, надходить у бюджети та позабюджетні фонди і використовується для надання соціальних послуг, соціального забезпечення і для інших суспільних послуг. Наприклад, збір за спеціальне використання природних ресурсів, або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. У системі оподаткування в Україні присутні й інші платежі, які мають обов’язковий, тобто податковий характер. Інші обов’язкові платежі - це обов’язкові грошові внески, що встановлюються та стягується у порядку і на умовах визначеними законами з фізичних та юридичних осіб в централізовані або децентралізовані фонди за здійснення державними та муніципальними органами юридично значних дій та надання різних дозволів. Це - державне мито, плата за торговий патент, рентні платежі (наприклад, рентна плата за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобувається в Україні). Система оподаткування повинна будуватися таким чином, щоб найефективніше відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантування громадянам достатнього життєвого рівня. 2.3. Неподаткові доходи. При розгляді цього питання потрібно враховувати, що податкові надходження не одне джерело доходів держави. Метод податкових надходжень - це метод обов'язкового, примусового стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що встановлюються податковим законодавством. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. Неподатковий метод - це метод отримання грошових коштів через платежі, що мають не примусову правову природу, тому що вони пов'язані з підприємницькою, комерційною діяльністю, тобто діяльністю на власний розсуд, за бажанням суб'єкта господарювання. Податки, не залежно від бажання, сплачують усі суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми і виду діяльності, розміру доходів, юридичні та фізичні особи, громадяни, населення. Право на формування, встановлення, стягнення, розподіл та використання податкових платежів має виключно держава відповідно до податкових законів. До неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, позички, добровільні страхові внески до державних та місцевих фондів, доходи від реалізації цінних паперів, трансферти, гранти та дарунки у вартісному обрахунку та інші неподаткові надходження. Неподаткові надходження також встановлюються державою, але стягуються за певних умов з окремих суб'єктів господарювання як наслідок їхнього волевиявлення, або невиконання норм фінансового права (фінансові санкції).
|