Сутність фінансового ринку. Систематизація фінансових ринків

Тема 7. Фінансовий ринок

Основні питання до теми:

1. Сутність фінансового ринку. Систематизація фінансовіх ринків

2. Фінансовий ринок в Україні: економічні перед умови і перспективи розвитку.

 

 

Сутність фінансового ринку. Систематизація фінансових ринків

Фінансовий ринок – це система економічних відносин, у процесі яких розподіляються та перерозподіляються фінансові активи країни під економічні відносини визначаються об`єктивними економічними законами фінансової політики держави.

Метою фінансового ринку є акумулювання та перерозподіл коштів іх метою ефективного та швидкого їх розміщення у відповідних галузях економіки, на відповідних територіях, між суб`єктами різних країн.

Сутність фінансового ринку, як і будь-якої іншої системи, процесу чи явища, проявляється у виконуваних ним функціях.

Фінансовий ринок виконує наступні функції:

- активної мобілізації тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;

- ефективного розподілу акумульованого вільного капіталу між багато чисельними кінцевими споживачами;

- визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;

- формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;

- здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;

- створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

- створення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

Фінансовий ринок – це грошові відносини, що складаються в процесі купівлі-продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал, рух якого втілюється в цінних паперах.

Залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди, фінансові ринки поділяються за певними ознаками.

За принципом оборотності виділяють ринок боргових зобов’язань і ринок власності. На ринку боргових зобов’язань (основними інструментами його є облігації) гроші купуються в обмін на зобов’язання повернути їх у визначений строк із виплатою відсотка. На ринку власності (основними інструментами його є акції) гроші купуються в обмін направо участі, стає співвласником підприємства, має право брати участь у зборах акціонерів та одержувати дивіденди від прибутків підприємства.

За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку продаються й купуються папери нових випусків, на вторинному – обертаються раніше випущені цінні папери.

Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу й раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів.

Вторинний ринок цінних паперів має особливо велике значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових ресурсів між суб’єктами ринку.

За формою організації фінансові ринки поділяються на організовані і розподільні (вуличні). Прикладом першого є біржі, де брокери – члени біржі, зустрічаються у торговому залі та укладають угоди. На біржах, як правило, продаються цінні папери обмеженого кола великих і фінансово надійних підприємств, які включено до біржового списку. Акції з цього списку називають обліковими. Бути внесеним у відповідний список – велика честь для компаній, для цього вони повинні відповідати певним вимогам щодо складу активів та біржової поведінки. Тому широке коло компаній торгує через другий тип ринку – «вуличний». Він являє собою розподілену комп’ютеризований сітку брокерів і дилерів. Пошук клієнтів та укладання угод здійснюється, як правило, по телефону. Фінансові посередники цього ринку спеціалізуються на конкретному виді цінних паперів.

Виконуючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти – фінансові документи, що обираються на ринку і мають грошову вартість, і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють певні інструменти, що обслуговують їх.

Інструменти ринку позикових капіталів: гроші й розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів: різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку.

Інструменти валютного ринку: іноземна валюта, розрахункові валютні документи, окремі види цінних паперів.

Інструменти страхового ринку: страхові послуги, які пропонуються на продаж, а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

За терміном обігу розрізняють такі фінансові інструменти: короткострокові та довгострокові.

За характером фінансових зобов’язань фінансові інструменти поділяються на боргові та без подальших фінансових зобов’язань.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти поділяються на такі:

- Із фіксованим доходом;

- Із невизначеним доходом.

За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:

- Із низьким рівнем ризику;

- Із помірним рівнем ризику;

- Із високим рівнем ризику.

Слід зазначити, що наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна із наведених груп фінансових інструментів, в свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення. На фінансовому заощадження, до тих, хто їх потребує: пряме (безпосереднє); непряме – через інвестиційні банки (компанія продаж свої акції та облігації інвестиційному банку, який, в свою чергу, продає ці самі цінні папери компаніям і особам, що мають заощадження), і непряме з використанням фінансового посередника.

Фінансові посередники складають доволі багато чисельну групу основних учасників фінансового ринку, які забезпечують посередницький зв'язок між продавцем і покупцем фінансових інструментів.

Фінансові посередники надають багато корисних послуг учасникам фінансового ринку:

- Сприяють зниженню вартості операцій при одночасному зростанні їхньої кількості (ефект масштабу);

- Об’єднують заощадження своїх клієнтів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку;

- Диверсифікують ринок, що важко зробити окремим власникам заощаджень самостійно тощо.

Фінансові посередники, які займаються виключно брокерською діяльністю, є професійними учасниками фінансового ринку, діяльність яких підлягає обов’язковому ліцензуванню. Основною їх функцією є надання допомоги як продавцям, так і покупцям фінансових інструментів у здійсненні угод на фінансовому ринку.

Брокерська діяльність – це виконання операцій з цінними паперами на підставі угоди брокера з його клієнтом і за рахунок клієнта. Угода має характер доручення або комісії, тому брокерська діяльність належить до комісійної діяльності.

Основною функцією фінансових посередників, які займаються дилерською діяльністю, є купівлі-продаж фінансових інструментів від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці в цінах. Дилерська діяльність також полягає у здійсненні операцій з цінними паперами, але в цьому разі операції здійснюються від імені дилера і його коштом, що передбачає перепродаж цінних паперів третім особам або формування власного резерву цінних паперів. Дилерська діяльність визнається комерційною.