Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.




План лекції

1.Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.

2.Діяльність В. О. Сухомлинського.

 

 

Структура лекції

  1. Організація студентів до уроку. Перевірка присутніх та повідомлення теми уроку (1-3хв.)
  2. Актуалізація опорних знань та мотивація навчання (5 хв.)
  3. Повідомлення теми і мети лекції (5 хв.)
  4. Вивчення програмового матеріалу (65 хв.)
  5. Осмислення та узагальнення знань одержаних на занятті (10 хв.)
  6. Підведення підсумків і завдання додому (9 хв.)

 

Література:

1. Концепція національного виховання // “Освіта”. – 26.10.1996.

2. Луцик Д.В. Педагогіка. Теорія національного виховання. – Дрогобич: Посвіт,

2007. – С.84- 87.

3. Макаренко А.С. Гра. Твори. – К., 1954. – Т. 4. – С.368.

4. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. – К., 1996. – С.188.

5. Сухомлинський В.О. Естетичне виховання. Твори: у 5 т. – К.: Рад. школа,

1977. – Т. 4. – С.369.

6. Сухомлинський В.О. Емоційне і естетичне виховання. Твори: в 5 т. – К.:

Радянська школа, 1977. – Т. 3. – С.535.

7. Сухомлинський В.О. Народження громадянина. Вибрані твори. В 5 т. – К.:

Радянська школа, 1977. – Т. 3. – С.539.

 

 

Практична і теоретична діяльність, світогляд К. Д. Ушинського.

Народився 19 лютого 1894 року в місті Тулі. Його батько, Дмитро Григорович, був офіцером, учасником війни 1812 року та Бородинської битви. Його було поранено. В 1838 році — отримав дворянський титул. Вихованням старшого сина Дмитра Григоровича — Костянтина — займалася дружина (Любов Іванівна Капніст). Мати К. Д. Ушинського володіла іноземними мовами: німецькою, французькою, англійською. За походженням — німкеня. Саме вона прищепила своїм дітям любов до знань.
Дитячі роки Ушинський провів у с. Богданівці на Чернігівщині (зараз — Шосткинськbй район Сумської обл). В 11-річному віці К. Ушинський залишається без матері. Батько одружився вдруге.
Ушинський закінчив Новгород-Сіверську гімназію — першу гімназію на Лівобережній Україні, Продовжує навчання в Московському університеті (1840 рік, юридичний факультет). У віці 20 років блискуче завершує навчання. Йому пропонують залишитися на кафедрі для захисту магістерського ступеню. У червні 1844 року йому присуджено звання кандидата юриспруденції. На 2 роки залишається в університеті на стажування. Його направляють до Ярославського юридичного ліцею на роботу. Там він займає посаду виконуючого обов'язки професора кафедри камеральних наук (законодавство, право, фінанси). Має конфлікти з керівництвом. 15 грудня 1849 р. Ушинський подає заяву про звільнення.
В 1849 році посилає листи в 30 повітових училищ із проханням прийняти його на роботу, але ніхто не відповів. В 1851 — одружується з Надією Семенівною Дорошенко. Вони мали 5 дітей: 3 сини й 2 дочки.
Знаходить роботу в міністерстві внутрішніх справ у департаменті іноземних віросповідань (до 1 січня 1854 року). Зустрів колегу з Ярославського ліцею. Той пропонує йому посаду в Гатчинському сирітському інституті. В 1854—1855 роках працює викладачем словесності й законодавства, а згодом стає інспектором Гатчинського сирітського інституту. Написав статтю «Про користь педагогічної літератури». Стаття має надзвичайний успіх. Він цікавиться педагогікою. Виходять інші статті:

  • «Три елементи школи»;
  • «Про народність у громадському вихованні»;
  • «Шкільна реформа в Північній Америці».

До інституту приїздить імператриця, розмовляє з ним. Ушинського переводять до Смольного інституту шляхетних дівчат. Інститут мав два відділення: в одному готували дружин для багатих чоловіків, а в іншому — гувернерок. Ушинський зрівняв у правах обидва відділення; звільнив некваліфікованих учителів, переробив навчальний план. Наслідок — конфлікти з керівництвом. На нього пишуть доноси: звинувачують у вільнодумстві, неповазі до начальства, атеїзмі, аморальності. Ушинський пише доповідну (протягом майже 2 днів). Просто звільнити його не могли, тому відправили в тривалу подорож закордон. Щоб повернутися, потрібен був офіційний дозвіл керівництва.
Ушинський відвідав Швейцарію, Німеччину, Францію, Бельгію, Італію. Результат — стаття «Педагогічна подорож до Швейцарії», посібник для початкової школи «Рідне слово», хрестоматія «Навчальний світ». Друкує свою фундаментальну працю «Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології» (1867—1869).
За кордоном зустрівся й подружився з М. Пироговим, який давав йому поради в лікуванні.
1867 р. — Живе із сім'єю на хуторі Богданка. Знаходить роботу в Києві. Відпочиває в Криму. Коли повертається, дізнається про смерть свого старшого сина, Павла. Деякий час не спілкується із друзями. Переїздить із сім'єю до Одеси. Приїхав туди вже дуже хворим. Зупинився в готелі «Північний».
Помер в Одесі 22 грудня 1870 (3 січня 1871) року, правлячи 3-й том «Педагогічної антропології». Поховано на цвинтарі Видубицького монастиря (Київ).
Ушинський обстоював принципи народності у вихованні, зокрема, ознайомлення учнів із народною творчістю, домагався того, щоб навчання велося рідною мовою. Читанка Ушинського «Рідне Слово» (1864) була поширена в школах України. У радянській педагогіці Ушинського в 1930-их pp. називали реакціонером, а з 1940-их «видатним вітчизняним» педагогом.
Принцип народності виховання центральною у педагогічній системі Ушинського. Він характерний також для поглядів таких видатних українських педагогів як О.Духнович з Закарпаття, Ю.Федькович з Буковини та ін. Але цю проблему на дійсно науковій основі вперше розробив Ушинський.
Термін "народність" Ушинський пояснює як своєрідність кожного народу, яка зумовлена його історичним розвитком, географічними, економічними, політичними та іншими умовами його життя. Народність – це національна самобутність народу і коріниться вона, на думку видатного педагога, перш за все, у характері народу.
Ушинський виступив проти намагань російського уряду провести шкільні реформи шляхом запозичення якоїсь іноземної системи виховання. Він вважав, що громадське виховання є продуктом довготривалого історичного розвитку нації, його неможливо придумати у кабінеті або запозичити в інших народів. Мета виховання, на його думку, визначається особливою ідеєю про людину, властивою для кожного народу: "Кожний народ має свій особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях." "Виховання бере людину всією зі всіма її народними й частковими особливостями, – її тіло, душу, розум, – і, перш за все, звертається до характеру, а характер і є саме той ґрунт, у якому коріниться народність..."
Ушинський доводить, що не тільки на практиці, але і в теорії не існує за­гальної виховної системи для всіх народів. У кожного народу своя особлива система виховання, і як не можна жити за зразком іншого народу, так само не можна виховуватись за чужою запозиченою педагогічною системою.
У методологічному плані принцип народності виховання виступає як корінна закономірність розвитку системи освіти і виховання у будь-якій країні. Ця система повинна будуватись у повній відповідності з особливостями і потребами своєї країни. За умови дотримання даного принципу виховання здійснюється в дусі народних звичаїв, традицій, рис національного характеру і психології свого народу.
Складовою частиною ідеї народності в Ушинського стояло питання про жіночу освіту, без чого він не уявляв суспільної системи виховання.
Ушинський намагається творчо використати традиції народної педагогіки у своїй педагогічній системі. Це особливо добре проглядається у його підручниках "Дитячий світ" і "Рідне слово", де він ознайомлює дітей з народним життям, широко використовує народний фольклор: приказки, загадки, прислів’я, казки, вірші.
Видатний педагог не заперечував використання педагогічного досвіду інших народів, але вимагав, щоб його засвоєння було критичним. Вказуючи на недопустимість механічного перенесення виховних систем з однієї країни в іншу, він говорив про доцільність використання кращих елементів виховного досвіду народів, але повністю побудувати виховання у своїй країні на цих елементах також неможливо.
Найважливішою ознакою і найкращим виразником народності Ушинсь­кий називає рідну мову. У статті "Рідне слово" розкрив роль мови у житті народу. У ній сконцентровано весь історичний досвід народу, його куль­тура: "Поки жива мова народна в устах народу, до того часу живий і народ".
Оскільки виховання повинно бути народним, то, як вказує Ушинський, рідна мова повинна займати центральне місце у вихованні людини. Він критикував політику російського царизму в українських школах і наголошував, що навчання у них повинно відбуватися рідною мовою.

 

 







Дата добавления: 2015-09-07; просмотров: 1376. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия