Просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

Знаменитий гетьман України, засновник козацької держави – Війська Запорозького

Гетьман Війська Запорозького з 1648 року.

Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав.

Батько — Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана.

Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, знав латинську, польську, турецьку, кримськотатарську, турецьку мови. У 1620-их pp. Xмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. Брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар — підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Восени 1638 Xмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV.

1645 разом з козацьким загоном на більш як 20 тис. був на службі французького уряду й, вірогідно, брав участь в облозі Дюнкерка. В 1647 році його маєток зруйнував дрібний шляхтич Чаплинський, сильно побито його малолітнього сина, померла його дружина; в грудні коронний хорунжий О.Конєцпольський наказує його схопити і стратити.

В кінці грудня 1647 з невеличким (300 чи 500) загоном козаків подався на Запоріжжя, де його було обрано гетьманом. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким. У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, виступає як видатний державний діяч. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу.

В січні 1654 року підписав Переяславську угоду (в 1656 році переглянута без участі Хмельницького московсько-польською Віленською угодою).

Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.

зро Лобановський Валерій (1939 - 2002)

Футбольний тренер, заслужений тренер СРСР, відомий завдяки своїй роботі у київському «Динамо», збірній СРСР та збірній України

Радянський і український футбольний тренер.

Місце народження – Київ.

Через рік після закінчення ігрової кар'єри Лобановський став тренером дніпропетровського «Дніпро». Незабаром перейшов у свій колишній клуб «Динамо» Київ, у якому, починаючи з 1974, пробув тренером 17 років. За цей час Лобановський зумів зломити російське домінування в радянському футболі. Під його керівництвом київське «Динамо» 8 разів ставало чемпіоном СРСР і 6 разів - власником Кубка СРСР. Двічі (в 1975 і 1986) клуб виграв європейський Кубок Кубків, а також в 1975 європейський Суперкубок. Паралельно із тренерською діяльністю в київському «Динамо» тричі ставав тренером збірних СРСР. В 1992 Лобановський прийняв пропозицію стати національним тренером збірної ОАЕ. 2 роки був тренером збірної Кувейту. У січні 1997 повернувся у київське «Динамо» і допоміг клубу знову зайняти гідне місце серед еліти європейського футболу. 2002 у Лобановського на матчі в Запоріжжі стався інсульт, від чого він помер через п'ять днів. Після смерті йому було присуджене звання Героя України. Ім'ям Лобановського названий стадіон «Динамо» у Києві

бка сайту:

Сковорода Григорій (1722 - 1794)

Просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог

Філософ, поет, педагог, гуманіст.

Місце народження - Чорнухи, Полтавщина.

Освіту отримав у Києво-Могилянській академії. З 1770-х років вів життя мандрівного жебрака-філософа. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Сковорода повставав проти мертвої церковної схоластики і духового гноблення московського православ’я, спираючись у своїй філософії на Біблію. Вивчав грецьку, німецьку, латинську мови. Перекладав Плутарха. Помер філософ у с. Іванівка на Харківщині. Твори «Де лібертате» («Про свободу»), "Нарциз, або пізнай самого себе" (1798), філософські роботи «Разговор, называемый алфавит, или Букварь мира», «Благородний Еродій», трактат «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя», збірка лірика «Сад божественних пісень», ода «Похвала бідності», вірш «Всякому місту – звичай і права», збірка «Байки Харківські», байка «Чиж і щиглик», твори «зозуля та Дрізд», «Бджола і шершень» тощо

Леся Українка (1871 - 1913)