Пізнавально-програмуючі функції управління

Пізнавально-програмуючі функції управління містять аналіз, прогнозування та планування, їх існування пов’язане насамперед з вибором та обґрунтуванням цілей даної соціальної системи. Виконання вказаних функцій закладає фундамент управлінської діяльності, створює можливість наукового підходу до її організації, дозволяє ефективно вирішувати завдання безпосереднього впливу на об’єкти управління. Будучи самостійними, ці функції взаємообумовлені. Заради об’єктивності слід сказати, що такий підхід до класифікації загальних функцій управління не дуже поширений в науці управління. Мова йде і про назву групи цих функцій і про її склад. Безспірною і такою, що називається

всіма вченими, є функція планування. Ряд вчених визначає як самостійну функцію прогнозування"‘, але більшість вчених вважає, що її місце в складі функції планування⁰. Щодо функції аналізу, то остання має найменше прихильників щодо внесення її в перелік загальних функцій управління⁷.

Багато вчених вважають, що зміст будь-якої загальної функції управління обов’язково включає працю по збиранню, обробці та аналізу інформації. Виявляється, що така аргументація не переконлива, тому що не треба багато зусиль, щоб довести наявність у змісті будь-якої загальної функції управління і функції планування, і прогнозування, і організації, і контролю і т.ін. Саме тому у деяких авторів функція прогнозування, наприклад, опиняється в плануванні, функція аналізу – і в плануванні і в контролі, функція регулювання – в плануванні та ін.

Функція аналізу має право на самостійне існування в класифікації загальних функцій управління вже тому, що вона посідає вельми важливе місце в процесі управління і значення її поступово підвищується. В певному сенсі ця функція е базовою: з неї фактично починається процес управління, з її допомогою визначається мета управління, аналітичне дослідження дозволяє виробити оптимальний варіант управлінського рішення, аналіз досить часто використовується в процесі виконання управлінського рішення та при підбиванні підсумків виконання рішення. Треба думати, що вже викладеної аргументації достатньо, щоб відмовитися від будь-якої "дискримінації" аналізу як однієї з загальних функцій управління. Доволі багато додаткових аргументів у цьому плані дає можливість з’ясувати роль аналізу в практиці управління органами внутрішніх справ, де він повинен працювати постійно і де на його основі приймаються і тактичні, і оперативні, і стратегічні рішення. І зрозуміло, що від якості аналітичної роботи залежить якість і потенційна ефективність управлінських рішень у сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та інших. Більш детально ці питання, пов’язані з аналітичною роботою в органах внутрішніх справ, будуть розглянуті в главі 16 цього підручника.

Якщо спробувати подивитись на функцію аналізу більш широко, то неможливо не відмітити зростання її ролі в сучасних умовах. Це підкреслюється наявністю такого важливого інструменту, як системний аналіз, без використання якого вирішення багатьох складних соціальних проблем в наш час неможливо. Не

⁵ Так, зокрема, вважають Гвішиані Д.М., Фрон Г.(ФРН), Ома-ров А.М., Петров Г.І., Тихомиров Ю.А. та ін.

‘Див. праці Вішнякова В.Г., Дейнеко О. А., Джонсон Р.(США), Козлової О.М., Нечас І.(Чехія), Олігіна-Нестерова В.І., Основіна В.С., Петрова А.С., Росе Ж.Є.(США), Сигова 1.1. та ін.

⁷ Таку позицію займають, наприклад, Основін В.С., Петров Г.І., Тихомиров Ю.А., Шахназаров Г.Х. та ін.

можна уявити собі сучасної соціальної системи без аналізу її організаційної структури з метою її подальшого удосконалення, підвищення ефективності її впливу на результативність функціонування відповідної керованої підсистеми, без економічного аналізу та багатьох його різновидів.

Прогнозування має забезпечити науковість та раціональність будь-якого виду людської діяльності. Характерно, що необхідність прогнозування по-справжньому виявляється одночасно з усвідомленням ролі та змісту управління, формуванням відповідних теоретичних положень. Вдосконалення прогнозування є наслідком підвищення науковості управління та умовою зростання його значення в розвитку суспільства. Прогнозування в XX сторіччі перетворилося на реальну дійсність, яка справджується за допомогою точних, математичних методів.

Ця діяльність полягає в здобуванні інформації про майбутній стан якоюсь об’єкта (в даному разі – соціальної системи) шляхом аналізу його станів у минулому і тепер. Принципова можливість розробки прогнозу, тобто науково обґрунтованого передбачення напрямів та вірогідних змін в об’єкті, що вивчається, базується на положеннях про пізнання світу. Щоб соціальний прогноз був правильним, потрібно знати факти і закони суспільного розвитку, а також уміти виявляти і об’єктивно оцінювати сукупність діючих тут причинно-нас.лідкових факторів.

Використання прогностичних висновків дозволяє активно впливати на майбутній розвиток процесів та об’єктів в бажаному для суспільства напрямку. Така можливість дається, зокрема, при плануванні діяльності органів внутрішніх справ. Наприклад, несприятливий прогноз злочинності може бути підставою для прийняття нових нормативних актів, вдосконалення виховної роботи та правової пропаганди серед населення, впровадження прогресивних форм і методів профілактики правопорушень і т.ін. Подібні дії спрямовані на зниження рівня злочинності в порівнянні з рівнем, який прогнозується.

Характер процесів, які впливають на діяльність органів внутрішніх справ, визначає види прогнозування, яке ними здійснюється. Так, практикується прогнозування розвитку зовнішнього середовища, криміналістичне, організаційно-управлінське та організаційно-технічне.

Для прогнозування розвитку зовнішнього середовища функціонування органів внутрішніх справ потрібно науковий аналіз політичних^ соціально-економічних, демографічних та інших умов їхньої діяльності. Цс дозволяє достатньо чітко визначити завдання, що виникають перед названими органами в майбутньому, та заздалегідь підготуватися до їх виконання. Такого роду прогнозування здійснюється цілою низкою державних органів. Співробітники органів внутрішніх справ можуть використовувати вже готові прогнози, які торкаються, зокрема, змін економічної

географії того чи іншого регіону, густоти, перспектив розвитку транспорту, засобів зв’язку і т.д.

Все це має вирішальне значення для визначення обсягу роботи відповідних органів внутрішніх справ, а отже, і їх штатної чисельності і функціонально-структурної побудови. Соціально-економічннй прогноз необхідний керівникам органів під час їх управлінської діяльності. Перспективи побудови великих промислових підприємств, портових центрів, авто- та залізничних трас, нових житлових масивів, різкого збільшення чисельності населення в містах або районах повинні враховуватися ними при плануванні роботи, внесенні пропозицій в місцеві Ради народних депутатів та державні адміністрації, вищестоящі органи системи МВС України.

Особливе значення для органів внутрішніх справ має кримінологічне прогнозування. Злочинність характеризується якісно-кількісним станом, структурою, динамікою, взаємозв’язком усіх своїх властивостей соціальної та кримінально-правової природи. "Злочини, -що узяті в великому масштабі, – зазначав К. Маркс, – являють, за своїм числом та за своєю класифікацією, таку ж закономірність, як явища природи"⁸. Отже, пізнання тенденцій злочинності дає можливість прогнозувати її розвиток. Кримінологічне прогнозування має комплексний характер, оскільки враховує кількісні показники та якісні властивості злочинності в їх зв’язку із різними факторами зовнішнього середовища: зростанням населення, тенденціями зміни його статево-вікової структури, соціально-економічних характеристик конкретної території і т.п. Воно дозволяє органам внутрішніх справ не тільки вибирати найбільш ефективні варіанти тактики та методи боротьби з окремими видами злочинів, але й визначати науково обґрунтовану стратегію поліпшення всієї організаторської та службової діяльності.

Фактично, кримінологічне прогнозування здійснюється силами самих органів внутрішніх справ. Це пояснюється такими обставинами: по-перше, вказані органи формують державну статистику злочинів та осіб, які їх вчинили, оскільки володіють самою великою, різнобічною та в багатьох відношеннях унікальною відповідною інформацією; по-друге, органи внутрішніх справ набули значного досвіду аналітичної роботи; по-третє, вони вже практикують кримінологічне прогнозування (вперше такі прогнози були розроблені ще в 1971–1975 рр.). Тепер цей вид прогнозування набув навіть певного організаційно-структурного оформлення. Так, у структурі штабу МВС України є відділ прогнозування та соціологічних досліджень; відділи прогнозування є також в Головному управлінні боротьби з організованою злочинністю та у Головному управлінні Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю.

⁸ Маркс К., Знгельс Ф. Соч. - Т. 8. - С. 532.

Важливе значення має організаційно-управлінське та організаційно-технічне прогнозування самої системи органів внутрішніх справ. Воно дозволяє уявити їх майбутній кількісний та якісний стан: можливі зміни функцій, організаційної структури, кадрового та матеріально-технічного забезпечення і т.п.

Поряд з об’єктом дослідження підставою для виділення видів прогнозів служить і часовий період, па який вони складаються. Виходячи з цього, прогнози поділяються в основному на короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до п’яти років), довгострокові (від п’яти до п’ятнадцяти років). Кожний вид прогнозування потребує нідновідного інформаційного забезпечення, використання різних кількісних методів проведення розрахунків та логіко-аналітичпої роботи.

Планування – це загальна функція управління, яка передбачає визначення цілей та завдань соціальної системи на подальший період її діяльності, а також засобів їх досягнення, виконання. Планування закладає основи майбутньої роботи з урахуванням різнорідних_факторів, які впливають на розвиток самої системи та на умови її діяльності. Результатом здійснення даної функції є установчі управлінські рішення типу програм, директив, плані» і т.п. Особливості плану полягають: в складному характері його змісту, який являє собою сукупність взаємопов’язаних окремих рішень, в його специфічній формі та чіткому визначенні календарних термінів виконання намічених заходів; у встановленій процедурі його розробки та прийняття; у використанні для розробки планів різних методів.

У плані обов’язково відображаються: загальні цілі та завдання системи; шляхи та засоби їх досягнення та вирішення; ресурси; конкретні заходи з указанням черговості їх здійснення; заходи на випадок виникнення непередбачених обставин; виконавці намічених заходів; терміни здійснення останніх; способи контролю за виконанням конкретних заходів та плану в цілому. Сукупність вказаних елементів, які складають зміст плану, дозволяє розглядати його як складне управлінське рішення, яке приймається на основі вибору головного напряму розвитку системи та визначення конкретних практичних дій, шляхів, способів та засобів виконання поставлених завдані», досягнення намічених цілей.

Специфіка завдань, які вирішуються органами внутрішніх справ, обумовлює тісний зв’язок здійснюваного ними планування із розвитком всієї системи суспільних відносин, із законодавчою практикою, економічними та соціальними процесами. Тому плани діяльності органів внутрішніх справ повинні бути пов’язані, скоординовані з планами соціально-економічного розвитку відповідних регіонів. Для підвищення ефективності охорони правопорядку органами внутрішніх справ розробляються стратегічні, організаційно-тактичні та організаційно-оперативні плани.

Стратегічне планування здійснюється із перспективою на п’ять та більше років, з урахуванням основних напрямів соціаль-

ного та економічного розвитку країни та відповідних областей (республіки). До стратегічного планування відноситься розробка:

а) довгострокових комплексних цільових програм, які передбачають вирішення найбільш складних проблем боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, вдосконалення функціонування органів внутрішніх справ різного рівня, а також окремих регіонів; б) перспективних (на п’ять років) планів виробничо-господарчої діяльності і планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

Організаційно-тактичне планування передбачає розробку поточних (річних, піврічних та квартальних) планів. Воно полягає у визначенні основних завдань та напрямів діяльності органів внутрішніх справ на відповідний період, а також конкретних заходів організаційного характеру. Річні плани основних організаційних заходів розробляють у МВС України, його управліннях (головних управліннях) в областях і Автономній Республиці Крим та на транспорті, міських, районних та лінійних органах внутрішніх, справ, установах виконання покарань.

На півріччя розробляються плани роботи: колегій і оперативних нарад МВС України та його управлінь в областях і на транспорті; самостійних структурних підрозділів МВС України та відряджень.

На квартал складаються плани роботи: структурних підрозділів головних управлінь (управлінь) МВС України та його управлінь в областях та на транспорті, а також міськрайлінорга-нів внутрішніх справ і органів виконання покарань.

Організаційно-оперативне планування включає розробку спеціальних планів діяльності органів внутрішніх справ, а також складання планів індивідуальної виховної роботи усіх керівників та індивідуальних планів роботи співробітників. На відміну від перспективних та поточних планів, на основі яких здійснюється уся організаційна та оперативно-службова діяльність органів внутрішніх справ різного рівня та їх структурних підрозділів протягом певного календарного періоду, спеціальні плани служать вирішенню конкретних завдань у міру їх виникнення.

В органах внутрішніх справ функцію планування здійснюють всі керівники. В той же час у складі штабів МВС України та обласних управлінь створені підрозділи або виділені окремі співробітники, які спеціалізуються на цій діяльності.