Характеристика рельєфу

Північний Льодовитий океан: Маточкін Шар, Югорський Шар, Карські Ворота.

Атлантичний океан: Седра-Кваркен, Муху, Ірбенська, Борнгольмсґаттет, Хамрарне, Кадетрінне, Ересун, Великий Бельт, Малий Бельт, Каттегат, Скагерак, Петленд-Ферд, Норт-Мінч, Літл-Мінч, Північна, Св. Ґеорґа, Па-де-Кале (Дуврська), Ла-Манш (Англійський канал), Гібралтарська, Корсіканська, Боніфачо, Мессінська, Мальтійська, Корчуланська, Млетська, Отранто, Закінтос, Кітіра, Андікітіра, Касос, Карпатос, Дарданелли, Босфор, Керченська.

Типи берегів Європи: скидові, інгресійні (фіордові, фіардові, шхерні, ріасові, лиманні, далматинські, брилово-лопастні), вирівняні (абразійні, абразійно-акумулятивні, береги, що вирівнюються), береги припливних морів (ватово-маршево-польдерні), біогенні (тростинові), дельтові, кріогенні, техногенні.

 

Питання для співбесіди:

1. Охарактеризувати географічне положення Європи.
2. По яких паралелях і меридіанах територія Європи має найбільшу і найменшу протяжність?
3. Між якими широтами розташована головна частина території Європи і як це позначається на формуванні її природи?
4. Розкрити вплив географічного положення Європи на формування її природних умов.
5. Розкрити вплив порізаності берегової лінії Європи на формування її природних умов.
6. Розкрити вплив океанів та океанічних течій на природу Європи, показати відмінності між приокеанічними та внутрішньоматериковими секторами.
7. Перелічити головні типи берегів Європи та назвати місця їхньої локалізації.
8. Розкрити механізм утворення різних типів берегів.

 

Геологічна будова

 

Завдання 1. Письмово дати коротку характеристику головних етапів формування природи Європи (процесів та їхніх наслідків): докембрійського, палеозойського (каледонського, герцинського), мезозойського, кайнозойського, неотектонічного.

 

Література:

 

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями океанов): В 2 ч. — М.: Просвещение, 1986. — Ч. 1. – С. 17–28.
2. Мильков Ф.Н., Гвоздецкий Н.А. Физическая география СССР. – М.: Мысль, 1976. – С. 25–39, 120–122, 204–205.
3. Тушинский Г.К., Давыдова М.И. Физическая география СССР. – М.: Просвещение, 1976. – С. 17–29, 72–73.
4. Физическая география материков и океанов: Учебник / Под общ. ред. А.М. Рябчикова. — М.: Высш. шк., 1988. — С. 68–71, С. 76–78.

 

Завдання 2. Вивчити і вміти показати на карті тектонічні структури Європи.

 

Довідкова інформація:

 

Тектонічні структури.

1. Східноєвропейська (Руська) платформа. Антеклізи: Балтійський кристалічний щит, Український кристалічний щит, Воронезький кристалічний щит. Синеклізи: Причорноморська, Московська, Прикаспійська, Рязансько-Саратовський прогин, Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецький прогин (авлакоген).

 

2. Плити молодої платформи з нерозчленованим докембрійсько-палеозойським складчастим фундаментом: Лондонський басейн, Паризький басейн, Аквітанський басейн, масив Месета, Північнонімецька синекліза, Польсько-Датський прогин, Нижньодунайський прогин, Скіфська плита, Печорська синекліза.

 

3. Області каледонської (нижньопалеозойської) складчастості: каледоніди Британських островів та Ірландії, каледоніди Скандинавії.

 

4. Області герцинської (верхньопалеозойської) складчастості: Арморіканський масив, Центральний Французький масив, гори Середньої Європи, Чеський масив, Родопський серединний масив, Донецький кряж, Передуральський крайовий прогин, Уральські гори.

 

5. Області кайнозойської (альпійської) складчастості. Гірські споруди: Андалузькі гори, Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Балканські гори, Кримські гори. Міжгірні і крайові прогини: Андалузький, Піренейський, Передальпійський, Передкарпатський, Мала Угорська западина, Велика Угорська западина.

 

6. Області із земною корою океанічного типу, підняті над рівнем моря: о. Ісландія.

 

Рельєф

 

Завдання 1. Вивчити і вміти показати на карті головні орографічні елементи (рівнини, низовини, гори, нагір’я, плато, плоскогір’я).

 

Завдання 2. На основі аналізу орографічної, тектонічної, геологічної і геоморфологічної карт та наданої довідкової інформації скласти таблицю «Характеристика рельєфу». Виявити та описати зв'язок: а) тектоніки і рельєфу; б) рельєфу і четвертинних відкладів.

 

Характеристика рельєфу

 

Елемент орографії	Особливості гіпсометри-ного розчленування (максимальні висоти, середні висоти, відносні перевищення)	Тектонічна структура	Морфоструктура	Четвер-тинні відкла-ди	Морфоскульп-турні комплекси

 

Варіанти для характеристики (один варіант на одного студента):

 

1. Середньошведська низовина, Центральномолдовська височина, Карпати.
2. Прибалтійська рівнина, Чесько-Моравська височина, Кримські гори.
3. Мещерська низовина, Південношотландська височина, Динари.
4. Оксько-Донська низовина, плато Норланд, Арденни.
5. Прип’ятська низовина, височина Смоланд, Рейнські Сланцеві гори.
6. Центральноірландська низовина, Придніпровська височина, Уральські гори.
7. Лондонський басейн, Приазовська височина, Альпи.
8. Північно-Німецька низовина, Середньоруська височина, Північно-Шотландське нагір’я.
9. Ютландська низовина, Валдайська височина, Піренеї.
10. Великопольська низовина, Хотинська височина, Апеннінські гори.
11. Північно-Французька низовина, Білоруське пасмо, Чеський масив.
12. Гаронська низовина, Молдовське плато, Ґрампіанські гори.
13. Ронська низовина, Приволзька височина, Скандинавські гори.
14. Верхньорейнська низовина, Верхньокамська височина, Центральний Французький масив.
15. Нижноьодунайська низовина, Балтійське пасмо, Родопи.
16. Північно-Кримська низовина, Малопольська височина, Пеннінські гори.
17. Андалузька низовина, Смоленсько-Московська височина, Стара Планіна.
18. Паданська низовина, Подільська височина, Пінд.
19. Середньодунайська низовина, Бугульминсько-Белебеївська височина, Кантабрійські гори.
20. Придніпровська низовина, пасмо Манселькя, Іберійські гори.
21. Полтавська рівнина, Кодри, Тюрінгенський ліс.
22. Причорноморська низовина, Жямайтійська височина, Андалузькі гори.
23. Заволзька низовина, Лотарінгське плато, Кембрійські гори.
24. Прикаспійська низовина, Хібіни, плоскогір’я Месета.
25. Суоменселькя, плато Бирлад, Вогези.
26. Північно-Двінська низовина, Нормандська височина, Шварцвальд.

 

Довідкова інформація:

 

Тектонічні області Європи: 1) стародавні платформи; 2) плити молодої платформи; 3) складчасті області; 4) області із земною корою океанічного типу, підняті над рівнем моря.

 

Стародавні платформи: 1) виступи кристалічного фундаменту на поверхню (щити); 2) платформи з незначним заляганням фундаменту; 3) платформи зі значним заляганням фундаменту.

 

Плити молодої платформи з нерозчленованим докембрійсько-палеозойським складчастим фундаментом: 1) з незначним заляганням фундаменту; 2) зі значним заляганням фундаменту.

 

Складчасті області: 1) каледонської складчастості; 2) герцинської складчастості (у т. ч. герцинські крайові прогини); 3) кайнозойської (альпійської) складчастості (у т. ч. кайнозойські крайові прогини).

 

Області із земною корою океанічного типу, підняті над рівнем моря.

 

Морфоструктури: рівнини платформних областей, гори платформних областей, геоантиклінальні (епіплатформні) гори, гори епігеосинклінальних поясів, рівнини гірських країн, вулканічний пояс, області із земною корою океанічного типу, підняті над рівнем моря.

 

1. Рівнини платформних областей:

а) давніх платформ; б) молодих платформ.

2. Гори платформних областей:

а) давніх платформ; б) молодих платформ.

3. Геоантиклінальні (епіплатформні) гори:

а) давніх платформ; б) молодих платформ.

4 Гори епігеосинклінальних поясів:

а) Альпійсько-Гімалайського складчастого поясу; б) Тихоокеанського складчастого поясу.

5. Рівнини гірських країн:

а) міжгірські; б) передгірські.

6. Вулканічний пояс:

а) пізньомезозойський; б) кайнозойський.

7. Області із земною корою океанічного типу, підняті над рівнем моря.

 

Давні платформи – платформи докембрійського віку.

 

Молоді платформи – платформи післяпротерозойського часу (виникли на місці каледонських, герцинських, мезозойських складчастих областей).

 

Типи морфоскульптурного рельєфу: елювіальний, флювіальний (долинний, яружно-балковий, сиртовий, бедленд («дурні землі», гривастий, куестовий), рельєф схилів, карстово-суфозійний, гляціальний, кріогенний (мерзлотний), еоловий, аридний, морських та озерних узбереж, біогенний, антропогенний.

 

Елементи орографії:

 

Низовини. Феноскандія: Середньошведська, Суоменселькя, Салпауселькя.

 

Східноєвропейська рівнина: Північно-Двінська, Канінсько-Малоземельська, Прибалтійська, Мещерська, Оксько-Донська, Прип’ятська, Придніпровська, Полтавська рівнина, Причорноморська, Заволзька, Прикаспійська.

 

Каледоніди Європи: Центральноірландська.

 

Герцинська Європа:Мідленд, Лондонський басейн, Середньоєвропейська рівнина (Північно-Німецька, Ютландська, Великопольська низовини), Північно-Французька, Гаронська, Ронська, Верхньорейнська, Нижноьодунайська, Північно-Кримська, Кумо-Маницька, Печорська.

 

Альпійська Європа: Андалузька, Паданська, Середньодунайська.

 

Височини, плато. Феноскандія: плато Норланд, височина Смоланд, пасмо Манселькя, Хібіни.

 

Східноєвропейська рівнина: Тихвінська гряда, Північні ували, Відземська височина, Жямайтійська височина, Ашмянська височина, Балтійське пасмо, Білоруське пасмо, Валдайська височина, Смоленсько-Московська височина, Галичська височина, В’ятський увал, Верхньокамська височина, Люблінська височина, височина Розточчя, Волинська височина, Подільська височина, Хотинська височина, Молдовське плато, Придністровська височина, Центральномолдовська височина, Кодри, Молдовська височина, плато Бирлад, Придніпровська височина, Приазовська височина, Середньоруська височина, Калачська височина, Донське пасмо, Єргені, Приволзька височина, Бугульминсько-Белебеївська, Уфимське плато, Общий Сирт.

 

Каледоніди Європи: Південношотландська височина, масив Донегол.

 

Герцинська Європа: Нормандська височина, Лотарінгське плато, Чесько-Моравська височина, Малопольська височина, Північнодобрузьке плато, Донецька височина, Донецький кряж, Тарханкутська височина, Тіманський кряж.

 

Гори, нагір’я. Каледоніди Європи: Північно-Шотландське нагір’я, Ґрампіанські гори,

Кембрійські гори, гори Дерріва, гори Антрім, гори Віклоу, гори Керрі, Скандинавські гори (г. Гальхепігген – 2469 м).

 

Герцинська Європа: Пеннінські гори, Арденни, Рейнські Сланцеві гори, Гунсрюк, Гарц, Вогези, Шварцвальд, Тюрінгенський ліс, Швабський Альб, Франконський Альб, Чеський масив (Рудні гори, Судети, Чеський ліс, Шумава, Баварський ліс), Центральний Французький масив, Севенни, Кантабрійські гори, Іберійські гори, плоскогір’я Месета, Центральна Кордільєра, Сьєрра-Морена, Калабрійські Апенніни, гори Неброді, Уральські гори (г. Народна, 1895 м, Пай-Хой, Заполярний Урал, Полярний Урал, Приполярний Урал, Середній Урал, Південний Урал, Муґалжар).

 

Альпійська Європа: Піренеї (г. пік Ането – 3404 м), Кордільєра-Бетіка, Андалузькі гори, Апеннінські гори (г. Корно – 2912 м), Юра, Альпи (г. Монблан – 4807(8) м, Західні Альпи (Приморські, Котські, Грайські, Савойські, Бернські, Пеннінські, Гларнські, Лепонтінські), Східні Альпи (Ретійські, Баварські, Високий Тауерн, Низький Тауерн Доломітові, Корнійські, Юлійські,), Альпійське передгірське плато (Швейцарське плоскогір’я, Баварське плоскогір’я), Карпати ((г. Герлахівські-Штіт – 2655 м, Малі Карпати, Західні Карпати (Високі Бескиди, Низькі Бескиди, Високі Татри, Низькі Татри, Словацькі Рудні гори), Східні Карпати (г. Говерла, 2061 м), Південні Карпати (г. Молдовяну, 2544 м), Трансільванське плато, Західні Румунські гори (нагір’я Бігор), гори Баконь), Динари, Пінд, Стара Планіна (г. Ботев – 2376 м), Родопи, Кримські гори (г. Роман-Кош – 1545 м).