Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розглядання та бесіди за репродукціями художніх картин 1 страница




У системі ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям чільне місце посідає мистецтво. Саме через мистецтво - вид духовного пізнання дійсності - дитина набуває реального ставлення до життя, сприймає образи мистецтва через особисту діяльність засобами художніх образів. Мистецтво гармонізує емоційне життя людини, водночас змінюючи естетичну та моральну основи людського існування.

Можливості видів мистецтва, різноманітність їх жанрів у навчальному процесі не вичерпані. Синтез мистецтв не є їх тотожністю, а навпаки - взаємодія одного з іншим. Він передбачає їх вільну творчу єдність, за якої кожний з видів мистецтв, пристосовуючись до інших, але зберігаючи відносну самостійність, збагачує їх і посилює художню цілісність.

Мистецтво, в усіх різновидах, відіграє особливу роль на ранньому етапі виховання дитини, оскільки вона в дошкільному віці робить перші кроки в пізнанні та сприйманні довкілля. І саме такому популярному виду мистецтва, як репродукції художніх картин надано пріоритет у залученні дитини до світу прекрасного. З дитячих років треба дати дітям можливість відчути радість від зустрічі з прекрасним, навчити любити, розуміти мистецтво.

При ознайомленні з образотворчим мистецтвом необхідно враховувати особливості сприймання й пізнання дітей дошкільного віку; володіти прийомами керівництва розвитку художнього сприймання через мистецтво; у свідомості й емоційному розвитку дитини створити фундамент художніх уявлень, на які спиратиметься усе подальше навчання.

Для того щоб навчити дітей розуміти мистецтво, насолоджуватись ним, вихователям треба багато знати, вміти, бачити, відчувати, заохочувати. Без розвитку почуттів, без формування радості спілкування з мистецтвом ця мета не може бути досягнута. Згідно з програмою, дітей дошкільного віку знайомлять з такими видами образотворчого мистецтва, як живопис, графіка, скульптура, народне декоративно-прикладне мистецтво.

Живопис поділяється на такі види: станковий, монументальний, мініатюра, театрально-декораційний.

Станковий живопис - це живописні твори, які під час роботи закріплюються на спеціальному станку - мольберті. Картина - твір станкового живопису, що має самостійне значення.

Робота з дітьми старшого дошкільного віку з ознайомлення з мистецтвом станкового живопису починається з організації цілеспрямованого художнього виховання й навчання. Насамперед необхідно "забезпечити матеріальну базу дитячого садка для ознайомлення з мистецтвом живопису; придбати довідкову літературу з мистецтва, естетичного й художнього виховання, методичну літературу, матеріали з досвіду роботи, репродукції картин різноманітних жанрів"1.

Репродукція - це відтворення оригіналу картини в багатьох примірниках друкарським способом - найдоступніша для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису. Це можуть бути художні листівки, репродукції на окремих аркушах чи з журналів.

Кожну картину бажано оформити в раму, наклеїти або вставити в паспарту. Рама - не тільки прикраса для картини, вона ніби відокремлює картину від довкілля. У раму ми вдивляємося, ніби у віконце, за яким відкривається тільки те, що зобразив художник. Завдяки рамі ми залишаємось віч-на-віч з картиною, художником, його думками і почуттями. Для більшості картин найкращою буде позолочена рамка, оскільки вона не зливається з жодним із тонів картини, придає їй певну урочистість, святковість. Проте картинам, у яких розповідається про повсякденне життя, така рама не зовсім підходить. Для них краще брати планку, покриту масляною фарбою світлого тону, її пофарбування повинно відповідати кольоровій гамі картини, паспарту краще виготовити з цупкого паперу чи картону.

Для розглядання картина повинна бути добре освітлена і розташована проти вікна.

Добір живописних творів повинен враховувати особливості естетичного сприймання й оцінки дітьми: емоційність, асоціативність, фантазування, єдність естетичного й етич-

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. - Методичні рекомендації. / Укл. Г.О.Підкурганна. - К., - 1991. С. 5-8.

ного. Репродукції картин мусять мати чіткий малюнок, ясну композицію, яскравий колорит; їх зміст у прямому чи опосередкованому вигляді повинен пов’язуватись із життям дітей, художні образи бути прикладом формування етичних і моральних якостей дитини.

Перше заняття - ознайомлення дітей з мистецтвом живопису - бажано провести в музеї, на виставці. Роботу треба організувати так, щоб вихід дітей у музей став для них подією у житті, святом. Щоб цей день запам’ятався, з дітьми треба попередньо поговорити про музеї, виставки, про художників, підготувати їх до зустрічі з прекрасним. Якщо в місті чи селі немає картинної галереї, то необхідно влаштувати виставку картин у дошкільному закладі.

Ознайомлення дітей з творами живопису необхідно проводити, добираючи картини одного жанру. Поділ картин на жанри залежить від їх змісту. Твори, присвячені подіям минулого, - картини історичного жанру. Картини бувалих битв, у змісті яких розповідається про силу і славу народу в боях - картини батального жанру, картини, створені за мотивами билин, казок - міфологічний /билинний/ жанр. Якщо в картинах розповідається про події і сцени повсякденного життя, то це побутовий жанр. Часто їх називають "жанровий живопис". Якщо в картині головним зображенням є людина, то це - жанр портрета. Якщо створений художній образ тварини - анімалістичний жанр. Зображення овочів фруктів, посуду й інших предметів - натюрморт, різноманітні мотиви природи - пейзаж. Морські пейзажі називають маринами, а живописців, що пишуть море - мариністами. За програмою дітей дошкільного віку ознайомлюють з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, побутовий, билинний та анімалістичний.

Добираючи картини для ознайомлення з портретним жанром, треба намагатись, щоб у цій серії були представлені

різні види портретів: портрет однієї людини, портрети, які об’єднують членів сім’ї, чи людей однієї професії - групові портрети. У добірку треба обов’язково включити портрети дітей. Бажано, щоб були також різні типи портретів: погрудний, поясний, поколінний, на весь зріст.

Для формування уявлення дітей про пейзажний жанр треба добрати репродукції пейзажів з різними мотивами. Це картини із зображенням дерев і лісів; луків і полів; гір і пустель; морів і озер, неба тощо. Різноманітність мотивів пейзажів необхідно зобразити також неповторними кольорами пір року. Було б добре, щоб серед пейзажів були широкі, панорамні, а також інтимні, які зображують затишні куточки природи; сільські, міські, паркові, індустріальні. У пейзажі часто художники зображують людей і тварин. Такі картини також необхідно включити в добірку.

Натюрморт - зображення різних речей: овочів, фруктів, квітів, посуду, іграшок, побутових предметів, тобто зображення речей, які належать людям, чиє життя вони прикрашають, розповідають про людей. Все це необхідно врахувати, готуючи матеріал для ознайомлення дітей з жанром живопису - натюрмортом. Треба подбати, щоб він був легким за сприйманням, сумним і радісним за почуттям, святковим і буденним за добором предметів.

Важливим виразним засобом у натюрморті є також тло. Бажано добрати натюрморти, тлом у яких виступає стіна, драпування тканиною, вікно чи двері, відкриті у простір.

Для ознайомлення дітей з анімалістичним жанром перед вихователем стоїть завдання обрати репродукції із зображенням тварини як головним героєм картини. Це можуть бути страуси й антилопи у степу, папуги й мавпи у тропічному лісі, морські птахи на берегових скелях, верблюди в пустелі, вовки чи лосі в лісах, риби у прозорій воді серед водоростей тощо.

Добираючи репродукції, треба зважати на те, щоб у картині, крім зовнішньої характеристики, виражався характер,

притаманний тварині чи птахові, щоб зображення було насичене емоційним змістом, який перекладається на мову людських почуттів і настрою.

Щоб ознайомити дітей з побутовим і билинним жанрами, треба дібрати репродукції з нескладним сюжетом, на яких зображені епізоди з дитячого життя, казок. Справжній смак можна виховати лише добором високохудожніх, близьких дитячому сприйманню творів. Реалістично зображена дійсність доступна для сприймання, викликає справжню естетичну насолоду.

Ступінь впливу мистецтва на дитину багато в чому залежить також від методики, яку використовує вихователь. Треба так будувати роботу, щоб діти зрозуміли образ, створений художником, а твір мистецтва викликав у них естетичне переживання, радість, задоволення. Тільки під керівництвом дорослого діти зрозуміють художню виразність картини, поступово розвивається дитяча зацікавленість мистецтвом, а пізніше з’явиться відчуття її художньої цінності в усій повноті.

Одним із методичних прийомів ознайомлення дітей з твором мистецтва може бути розповідь вихователя про картину з використанням елементів мистецтвознавчого аналізу. Розповідь - вид творчої художньої діяльності вихователя, який вимагає мистецтвознавчих знань і професійних умінь.

Розповідь про твір мистецтва - це не тільки повідомлення про його зміст, це також емоційний вплив на дітей через художні засоби виразності, які використовує художник, це передавання їм свого ставлення до зображеного, свого настрою, який викликає твір, це стимулювання їх до активного співпереживання. Щоб створити змістову й захоплюючу, доступну дитячому сприйманню розповідь про картину, від вихователя, крім загальної культури, широкого світогляду, вимагаються конкретні знання про творчість

художника, особливості виразних засобів мистецтва живопису, його жанри.

При підготовці до розповідей про мистецтво живопису Г.О.Підкурганна рекомендує використати такий матеріал1. Образотворче мистецтво - це відображення довкілля художником у художніх образах і вираження свого ставлення до життя засобами форми, кольору, композиції. Саме художній образ втілює задум художника у видиму форму, є результатом його творчої діяльності. Основою творення художнього образу в мистецтві живопису є такі виражальні засоби, як колір, малюнок, композиція.

Колір - найголовніший виражальний засіб живопису. Без кольору не може бути живопису. Саме колір відрізняє живопис від інших видів образотворчого мистецтва, дозволяє розкрити барвистість довкілля. За допомогою фарб художник колоритно зображує життя. Від цього і походить назва мистецтва - живопис, тобто писати життя. Для цього художник використовує гаму кольорів, тобто шкалу всіх кольорів, яка притаманна певній картині. Коли художник усі кольорові поєднання підпорядковує єдиній гармонійній узгодженості, він вирішує питання колориту. Колорит картини художник вирішує згідно зі своїм задумом.

У кожному живописному творі є й світло, є глибокі тіні й напівтіні, де світло поступово переходить у тінь. Так, за допомогою світлих і темних тонів художник передає освітлення. У живопису це називається світлотінню. Вона відіграє дуже важливу роль. Завдяки світлу й тіні художник передає об’ємність людей і предметів, живу чарівність природи, повітря, простору.

Малюнок - основа реалістичного зображення дійсності. Він створює окреслення форми зображуваного предмета,

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. - Методичні рекомендації / Укл. Г.О.Підкурганна. -К., 1991. -С. 9—11.

надає живописному образові структурної чіткості, ясності. Серед понять, які включає малюнок, насамперед виділяють лінію і контур. Лінія - це рух пензля, що виявляє форму предмета. Вона є найбільш загальним у картині. Контур - краї форми, що відділяє її від середовища й оточення.

Важливим компонентом художньої мови живописного твору є композиція. Композиція - це створення, складання, розміщення у часі і просторі основних структурних одиниць твору згідно із задумом художника й реальною дійсністю. Композиція включає такі поняття: формат, перспектива, динаміка. Формат картини характеризується розміром і положенням полотна, яке художник вибирає залежно від задуму. Він може бути різної форми: квадратним, прямокутним, овальним тощо. Прямокутний формат може розміщуватись у різних положеннях. Якщо художник зображує щось високе, намагається передати стрімкість, враження висоти, то вибирає вертикальний формат. Зображуючи безкрайність просторів землі, її широчінь, вибирає горизонтальний формат.

Перспектива у творах живопису - це засіб зображення об’ємних предметів реальної дійсності, що характеризується тривимірністю на площині. Саме перспектива дозволяє художникові передати глибину простору, а також своє ставлення до зображуваного, зосередити свою увагу на головному.

Перспектива буває лінійною й повітряною. Лінійна перспектива - вираження простору на картині створюється за допомогою ліній. Лінійна перспектива буває фронтальною, діагональною. Законів перспективи є кілька. Найголовніших два:

1. Чим далі від нас знаходиться предмет, тим він здається меншим.

2. Паралельні лінії, віддаляючись від нас, поступово наближаються і нарешті сходяться.

Повітряна перспектива дає змогу передавати зміну забарвлення об’єктів і явищ залежно від їх віддалення у просторі: предмети втрачають чіткість контурів, кольори тьмяніють, а близько розташовані стають контрастнішими.

Динаміка у творах живопису створюється передусім за рахунок ритму. Ритм картини - повторення ліній, плям, кольорів. Для передавання враження руху, крім ритму художник використовує й інші художні засоби. Це асиметрична побудова картини, тобто розміщення рухомих предметів в одній із частин полотна; діагональна побудова картини, коли враження руху створюється за рахунок діагонального розміщення рухомих предметів. Враження руху також передається за рахунок пластики, тобто зображення однієї з фаз руху: біжить, стрибає, нахиляється тощо.

При ознайомленні з картинами побутового жанру необхідно звернути увагу на те, що в них зображені події, сцени повсякденного життя; показати, що в них завжди присутні люди, є дія, розповісти про місце й час дії. Серед усіх зображень знайти з дітьми суттєвий центр, тобто щось найбільш важливе за значенням, завдяки чому художник розкриває свій задум, звернути увагу на засоби виразності, які використовуються для його виділення: розміщення у центрі, використання контрастного зображення порівняно з іншими предметами (форма, розмір, колір, світло). Необхідно показати залежність між предметами, значення одного предмета порівняно з іншим, звернути увагу на деталі.

Розглядаючи з дітьми картини портретного жанру, розповісти, що головним зображенням у портреті є людина, що створюючи портрет художник прагне зобразити не лише зовнішню схожість людини, а й розкрити її внутрішній світ, розповісти про думки, турботи.

Обличчя (очі, міміка) надає зовнішності виразності. Саме за допомогою цих виразних засобів художник передає різні відтінки настрою: сердиться, сумує, радіє; розповідає

про звичне заняття людини, її поведінку, моральні якості. Такі виразні засоби портрету, як поза, жести, одяг підкреслюють стан людини, професію, смаки. Тло розповідає про середовище, в якому діє людина, допомагає зрозуміти задум художника.

У наступній бесіді з дітьми розповісти про пейзажний жанр, що він присвячений зображенню природи. Звернути увагу на різноманітність мотивів пейзажних творів, це -небо й земля, моря й озера, дерева й ліси, луки й поля, гори й пустелі, це - природа в різні пори року.

У пейзажі художник прагне передати не лише чарівність природи, а й розповісти про життя людей, їхню долю, переживання. Звернути увагу дітей, що в пейзажі художники часто зображують людей, тварин, але навіть там, де вони не зображені, їх присутність припускається і відчувається. Художники-пейзажисти розповідають людям правду про свою землю, про час, у який вони жили чи живуть, про себе.

Під час розповіді дітям про натюрморт показати різноманітність зображень. Слово "натюрморт" запозичене із французької мови, означає мертва натура. Дітям краще назвати цей жанр живопису, як його перекладають німецькою мовою - тихе життя. Розповісти, що в натюрморті художник прагне не лише правдиво зобразити предмети, які скомпоновані у групу, показавши їх привабливість, а також розповісти, кому ці речі належать, чиє життя прикрашають, який господар, його спосіб життя, звички.

Залежно від задуму, в натюрморті, художник вирішує різні завдання. Показати дітям, як одна картина викликає радість завдяки зображенню барвистих квітів чи речей, створених людиною, в іншому випадку в натюрморті приваблює форма предметів, виразність їх силуетів, декоративність розміщення або якість матеріалу: прозорість скла, холод металу, матовість глини й інше. Звернути увагу дітей на настрій, що викликає певний натюрморт.

Знайомлячи дітей з творами анімалістичного жанру, розповісти, що створюючи художній образ, художник наділяє тварин чи птахів людськими рисами. Наприклад, "зверхність" верблюда і лами, "спостережливість" у мавпи, "благородність" у собаки, коня тощо. Задуману тему художник розкриває за рахунок міміки тварини, постави. Це може бути тема спокою чи стрімкого бігу, переслідування, боротьби чи ласки.

Звернути увагу дітей, як художник вдало поєднує образ тварини з природним оточенням. Саме пейзаж сприяє вираженню тісного зв’язку тварини з природою, допомагає художникові розкрити характерні особливості різноманітних представників тваринного світу. При розгляданні намагатися знайти з дітьми те найхарактерніше, найвиразніше, притаманне певній тварині, зрозуміти настрій, почуття, що втілив художник в образ тварини. Це може бути скромність, ніжність, зосередженість чи смуток, радість чи переживання, гнів чи лють.

Необхідно розкрити красу тваринного світу, пробудити повагу до живої природи, вчити вдивлятись, захоплюватись, замислюватись.

Перше знайомство дітей з репродукціями художніх картин у дошкільному закладі відбувається у повсякденному житті в куточку книги. Вихователь вносить картину, залишає її на самоті з дітьми. Коли в дітей виникнуть запитання, групці дітей розповідає зміст картини, називає художника і її назву. Надалі робота з репродукціями художніх картин відбувається на заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям та на інтегрованих заняттях (довкілля, образотворча діяльність, розвиток мовлення, художня література, рідна природа, музика).

У процесі ознайомлення дітей з репродукціями художніх картин розв’язуються такі завдання: а) формування здатності художнього бачення картини; б) формування

цілісного сприймання її змісту; в) розвиток естетичних уявлень і почуттів; г) виховання оцінювального сприймання змісту картини; д) збагачення словника яскравими образними виразами, епітетами, метафорами, порівняннями.

Специфікою сприймання творів живопису є його цілісність, уміння сприймати не тільки зміст картини, а й засоби художньої виразності (композиція, тло, колір, світлотінь, симетрія). У цьому зв’язку не можна застосовувати тільки "розумовий, дидактичний" підхід під час розглядання репродукцій художніх картин. Не можна деталізувати запитання, спрямовані на відтворення змісту (такі як; що? хто? де? яке? а йде що? коли?) картини.

Такий підхід "вихолощує емоційний бік сприймання, заважає дітям увійти у світ образів, разом з художником, перейнятися почуттями й емоціями, руйнує цілісність сприймання"1.

Дітям старшого дошкільного віку доступні репродукції художніх картин, які зображують суспільно-політичні події, життя та побут людей, життя й ігри дітей у дитячому садку, працю дорослих, портретний живопис (пейзажі та натюрморти використовують на заняттях з ознайомлення дітей з природою). Це такі картини: "Хліб", "Слухаючи казку", "В українському дитячому садку" Т.Яблонської; "Діти тікають від грози" К.Маковського; "Дівчинка з лялькою" В.Тропініна; "Альонушка" В.Васнецова; "Ранок" Б.Кустодієва; "Мати партизана" С.Герасимова; "Московський дворик" Полєнова; "Вечеря трактористів" А.Пластова; ("Стрекоза") "Бабка" І.Репіна; "Дівчинка з персиками", "Міха Морозов" В.Сєрова; альбом портретів М.Жукова; "Діти", "Трійка" В.Перова; "Біля дверей школи" Н.Богданова-Бєльського; "Майбутні льотчики" О.Дейнеки; "Бурлаки на Волзі" І.Репіна; "Повернення" В.Костецького. Картини

1 Івашиніна МД. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкільників із художніми картинами. - К., 1963. - С. 14.

зарубіжних художників: "Хлопчик з собакою" Б.Е.Мурільо; "У лісі" К.Коро; "Дівчина з віялом" П.О.Ренуара та ін.

Розглядання репродукцій художніх картин супроводжується розповіддю вихователя. До розповіді вихователя ставляться певні вимоги1:

—Розповідь повинна спиратися на асоціативне образне мислення дітей, зорову увагу, пам’ять, пов’язуватися з подіями, які мали місце в житті дітей, бо пізнання образного ладу картини і пізнання краси життя тісно пов’язані між собою.

—У розповіді вихователь повинен підкреслити послідовність і причинний зв’язок подій, оскільки емоції часто заважають дітям розповідати зв’язно, послідовно. Дітей приваблюють образи і деталі, які викликають яскраве враження, супроводжуються глибоким переживанням. Розповідь про картину повинна диференціювати у свідомості дітей такі поняття, як тема твору живопису (про що картина), зміст (що зображено), виражальні засоби (як виражено).

—У розповіді вихователь повинен проникнутись ідеєю, задумом, почуттям художника, висловити своє ставлення до зображеного через інтонацію (урочисто, весело, розважливо, зі смутком чи співчуттям), через використання образних слів і виразів (метафор, епітетів, порівнянь).

—Добираючи точні, яскраві, образні слова, які характеризують події й героїв картини, необхідно пам’ятати про доступність лексики для дітей дошкільного віку. Не можна перевищувати можливості дітей у сприйнятті мови, але не можна також користуватися лише тими словами й виразами, які вже увійшли в активний словник дитини.

Розвиток художніх уявлень дитини можливий лише на основі розвитку почуттів, формування радості спілкування

1 Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопису. -С. 12.

з мистецтвом. Форма заняття, способи організації для дітей, методи передавання знань повинні створювати ситуацію "уподібнення", тобто атмосферу радості, захоплення, задоволення, співучасті дітей у процесі сприймання і потреби активних творчих дій.

Наприклад, розглядання картини В.Перова "Трійка". Розповідь вихователя за картиною: "Троє вимучених, зовсім безсилих дітей, впряжені, наче коні, тягнуть сани з величезною обледенілою діжкою. Те, наскільки важка діжка, допомагає нам зрозуміти фігура сторонньої людини, яка з жалістю дивиться на дітей і допомагає їм з великими зусилями перевезти сани через кучугури. Мотузки врізуються у руки й плечі дітей. Руки мерзнуть, немає рукавиць. Одяг легенький, розірваний, старенький. Дітям дуже холодно. Та ще й вітер дме прямо в обличчя, рве одяг, розтріпує волосся на голові у дівчинки. Вона легко вдягнена, на голові стара хусточка. Праворуч - малесенький хлопчик, йому важко, від натуги він відкрив рота.

Художник з великою майстерністю передав страждання дітей, яких хазяїн примусив виконувати непосильну роботу. Діти з малих років (такі, як ви зараз) повинні були працювати, заробляти собі на хліб. Вони були голодні, їх били, діти були позбавлені дитинства".

Діти розглядають картину. Запитання: Які фарби переважають у картині? На якому тлі зображено трійку дітей? Чому на темному тлі, як ви думаєте? Хто летить за діжкою? Для чого художник намалював чорних воронів? Що ще вдалині зобразив художник? А чий образ радує дітей? Розповідь вихователя: "Так, картина написана в темних, сірих, похмурих тонах. Навкруги мряка. Чорні ворони летять за діжкою, наче чекають здобич. Білими протилежними фарбами художник передає обличчя дітей і холодний лід на діжці. Вдалині похмура темна сувора монастирська стіна підкреслює нескінченність дороги та важкої дитячої праці.

Єдина радість для дітей — це Сірко, який біжить поруч». Далі вихователь повідомляє дітям, що хлопчик Василько (середній) надірвався від важкої праці, захворів й помер. Мати назбирала грошей, прийшла пішки до художника в місто, щоб купити цю картину як пам’ять про сина. Завершується заняття читанням уривків з оповідань А.П.Чехова "Ванька" та М.Некрасова "Спати хочеться".

На наступному занятті дітей знайомлять з репродукціями художніх картин про життя дітей ("Слухаючи казку". "В українському дитячому садку" Т.Яблонської). Розглядання картин супроводжується розповіддю вихователя, читанням творів Н. Забіли. Діти зіставляють фарби, тло картини В.Перова і Т.Яблонської.

Дослідники (Н.Зубарєва, М.Івашиніна та ін.) рекомендують у роботі з художніми картинами використовувати такі прийоми, як "входження" дітей у світ картини, "подорож" за змістом картини; запропонувати уявити себе на місці конкретного героя картини й розповісти від його імені, що він відчуває, як би він себе поводив. Знайомі картини рекомендується об’єднувати за змістом (дві-три картини) і давати дітям для порівняння. У дослідженнях Е. П.Короткової, А.М.Чернишової вивчались особливості сприймання дітьми портретів.

Так, Е.П.Короткова розробила методику ознайомлення дітей з дитячими портретами. Вихователь показує портрет і сама складає розповідь про нього: описує зовнішній вигляд, вираз обличчя, міміку, внутрішній стан героя, його настрій. Запитує у дітей, якими фарбами художник передав тло, обличчя, одяг. Діти розповідають, яка кольорова гама переважає, чому художник написав героя на світлому чи темному тлі. Потім дітям пропонують уявити портретного героя у різних життєвих ситуаціях свого дитячого садка і розповісти, як би він себе поводив. На одному занятті дітям пропонують розглянути два-три портрети, зіставити їх між собою.

А.М.Чернишова пропонувала дітям чотирьох-шести років розглянути портрети дорослих людей ("Автопортрет" К.Брюллова, "Робітник" В.Сєрова, "Портрет невідомої селянки в російському костюмі" І.Аргунова, "Портрет жінки" В.Тропініна, "Очікування" Г.Песиса, "Портрет жінки" Є.Моісеєнко)1. На портретах зображено людей різної соціальної епохи, яких художники написали різними засобами художньої виразності. За даними автора, такі портрети доступні сприйманню дітей уже в 5 років.

Наводимо запис занять з портретного живопису з дітьми старшого дошкільного віку2.

Розглядання картин та бесіда за ними: "Бабка" ("Стрекоза") І.Репіна, "Дівчинка, освітлена сонцем" В.Сєрова.

Починає вихователь заняття з розгляду бабки та розповіді: "Погожого, сонячного дня пурхають бабки на лісових галявинах, на берегах річок і переливаються на сонці різними барвами: то вони здаються голубими, як ясне небо, то золотими, як саме сонце.

— А ви хочете, діти, побачити бабку?

На ствердну відповідь їм показують картину І.Репіна.

Хіба це бабка? - вигукують діти.

Так, діти. Ви думаєте, я жартую? Ні, це художник Рєпін намалював свою доньку Віру і назвав її бабкою.

Але чому він так назвав її? Давайте поміркуємо разом".

Діти висловлюються:

Тому, що вона швидко бігає.

Тому, що вона розкидає руки, наче крильця.

Вона бігає в полі, в саду.

Що робить дівчинка?

Сидить на жердині.

А що вона робить ногами?

1 Див.: ЧернышеваА. М. Особенности выбора детьми 4-6 лет живописного портрета//Дошкольное воспитание. ХХУШ Герценовские чтения. - Л., 1976.

2 Івашиніна М.Д. Про деякі прийоми ознайомлення старших дошкільників з художніми картинами. - К., 1963. - С. 32-34.

Дриґає.

А як ви дізналися про це?

Одна нога в дівчинки опущена, а друга піднята.

А чи давно сидить Бабка на жердині?

Ні, вона бігала, пурхала, втомилася й сіла.

А чи довго сидітиме, як ви думаєте?

Ні, напевне, скоро схопиться і знову буде бігати, пурхати.

Розглядаючи детальніше картину, діти помічають, що

й плаття у дівчинки, як у бабки, різноколірне, що й воно,

ніби грає на сонці. Напевне, саме ще й тому художник

назвав свою доньку Бабкою.

—А яке ж її справжнє ім’я?

—Віра. Перед вами, діти, Віра-бабка, донька художника.

Картина В.Сєрова "Дівчинка, освітлена сонцем" викликала в дітей надзвичайне захоплення. Якийсь час вони, мов зачаровані, мовчки споглядали її.

Ніби опам’ятавшись, діти почали говорити:

—Травиця у долині освітлена, на галявині - наче золота.

—На дівчинку впало проміння.

—Листячко на деревах освітлене.

— На білій кофтині жовті й зелені кольори, трішкижовті, трішки зелені.

—А як про них можна сказати інакше, без слова трішки?

—Жовтуваті, зеленуваті. А ось тут рожевий, синюватий кольори.

—Звідки ж картина увібрала в себе так багато різних відтінків?

—Жовтуватий — від сонця, зеленуватий — від листя.

—А синюватий, від синьої спідниці.

—А рожевий від брунатного стовбура, на який сперлася дівчинка, пояснює вихователь.

 

—Як ви вважаєте, який був день, коли дівчинка прийшла в ліс?

—Спекотний, сонячний,— відповіли діти.

Бесіда за картиною В.М.Васнєцова "Оленка". Вихователь виставляє картину й запитує: "Хто ця дівчинка? Кого вона вам нагадує?"







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 1490. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.021 сек.) русская версия | украинская версия