Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розглядання та бесіди за репродукціями художніх картин 6 страница




3. Визначте, які методи доцільно використовувати для ознайомлення дітей з властивостями і якостями предметів у процесі екологічного виховання.

4. Яке місце дослідницько-експериментальної роботи в ознайомленні дітей з якостями та властивостями предметів?

5. Визначте роль мовлення у роботі з ознайомлення дітей з властивостями і якостями предметів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Складіть конспект заняття з ознайомлення дітей середнього дошкільного віку з якостями і властивостями паперу.

2. Зробіть порівняльний аналіз програмних завдань з ознайомлення дітей з якостями та властивостями предметів у програмах "Малятко", "Дитина", "Дитина в дошкільні роки" (для однієї вікової групи за вибором).

3. Складіть словник понять, які мають засвоїти діти старшого дошкільного віку у процесі ознайомлення з властивостями та якостями рідини.

4. Розробіть конспект заняття на ознайомлення дітей з правилами безпечної поведінки за одним із поданих у розділі планів.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Дидактические игры и упражнения по сенсорному воспитанию дошкольников / Под ред. Л.А.Венгера. - М., 1978.

2. Житникова Л.М. Учите детей запоминать. - М., 1978.

3. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчально-методичний посібник. - К.: Академвидав, 2004.

4. Провозюк Г.Г. Цікаві заняття для малят. Тернопіль: Мальва. - ОСО, 2006.

Розділ 6. Виховання у дошкільників відповідального ставлення до довкілля

6.1.0знайомлення дітей з правилами пожежної безпеки

Ще досить часто трапляються випадки, коли від дитячих пустощів з вогнем, від порушення елементарних протипожежних правил виникають пожежі. Причинами їх виникнення є недостатній рівень агітаційно-масової роботи серед дітей із запобігання пожеж, недосконале вивчення правил пожежної безпеки, залишення дітей без догляду дорослих. З метою запобігання пожеж проводиться масова роз’яснювальна робота з дотримання правил пожежної безпеки на підприємствах, установах, лікувальних, культурно-освітніх та навчальних закладах.

Розпочинати цю роботу потрібно вже з молодшого дошкільного віку1. Молодшим дошкільнятам слід дати уявлення про вогонь і небезпеку користування ним. Вони повинні засвоїти, що сірники не можна брати в руки і запалювати їх.

У середній групі діти повинні знати, яку користь дає вогонь і якої шкоди він може завдати при неправильному

1 Див.: Организация пожарно-профилактической рабоы в дошкольньїх учреждениях. - К., 1990.

користуванні ним. Дітей слід ознайомити з тим, що джерелом вогню можуть бути запалений сірник, запалений папір, електрична лампочка або газова плита. Якщо праску або електроплиту вчасно не вимкнути, вони нагріваються і від них можуть загорітися предмети і приміщення. Праску треба ставити на вогнетривку підставку, а після закінчення прасування вимикати її з розетки. Ознайомити дітей з призначенням сірників. Сірники зберігаються у коробці. Якщо вийняти сірник з коробки і потерти голівкою збоку по коробці, то виникає вогонь. Сірники потрібні людям. Ними користуються дорослі на кухні під час приготування їжі, для спалювання сухого листя. Вогонь від сірників при недбалому користуванні може спричинити пожежу. Діти не повинні користуватися сірниками, це небезпечно. Не можна використовувати сірники в грі.

Дітей старшого дошкільного віку необхідно познайомити з ознаками пожежі та засобами гасіння. Під час виникнення пожежі в домашніх умовах вогонь гасять вогнегасниками, водою, піском, великими ковдрами. Для гасіння пожежі використовують спеціальні машини, які називаються пожежними. Ці машини пофарбовані в червоний колір з білими смугами, вони мають сигнальну синю мигалку і сирену. Коли на вулиці з’являється така машина, люди знають, що вона поспішає гасити пожежу. На пожежній машині їде бойова обслуга. Найголовніший у ній - командир відділення. Усі бійці обслуги - пожежники - швидко і беззаперечно виконують його накази.

Вихователь ознайомлює дітей з професією пожежників, їхніми трудовими буднями. Під час пожежі пожежники гасять вогонь, рятують людей, майно. Вони спритні і сміливі. Якщо пожежа виникає на верхніх поверхах багатоповерхового будинку, пожежник сміливо і швидко піднімається по пожежній драбині і, не боячись вогню, проникає в охоплене полум’ям приміщення. Пожежники працюють

у спеціальних протигазах, бо під час пожежі з’являється багато диму й отруйних газів, що утруднює дихання. Можна знайомити дітей з героями-пожежниками, показати їхні портрети, розповісти про героїчні вчинки при гасінні пожежі. Діти повинні пам’ятати номер виклику пожежної охорони "01", користуватися ним лише в разі необхідності. Познайомити дітей з правилами експлуатації побутових приладів (телевізор, праска, плитка, холодильник, електролампа) і засобами боротьби з пожежею, що знаходяться у приміщенні дошкільного закладу.

Діти старшого дошкільного віку повинні засвоїти правила пожежної безпеки. Категорично забороняється:

—гратися сірниками, запалювати папір або інші предмети;

—без догляду дорослих запалювати вогнища із сухого листя, сміття, різні відходи з горючих матеріалів;

—вигрібати вугілля під час горіння його в печі;

—при відсутності дорослих вмикати електроприлади;

—класти іграшки та інші речі на запалені плити або ввімкнуті електроприлади;

— запалювати легкозаймисті речовини і перевіряти можливості їх загоряння.

Дітей старшого дошкільного віку слід ознайомити з правилами поведінки під час виникнення пожежі.

Якщо пожежа виникла у приміщенні, не треба ховатися; якщо пожежа виникла в домашніх умовах і вогонь невеликий, потрібно швидко залити його водою, накрити ковдрою або засипати піском; якщо у приміщенні з’явилося багато диму, слід пробиватися до виходу поповзом; якщо у приміщенні є менші діти, треба негайно вивести їх на вулицю; не гаючи часу, повідомити про пожежу когось із сусідів або інших дорослих; якщо під час пожежі немає нікого з дорослих, дитина повинна сама вміти викликати пожежну команду: набрати номер "01" та повідомити місце

пожежі (назвати своє ім’я, прізвище, вулицю, номер будинку і квартири або іншого об’єкта).

Ознайомлення дітей з правилами пожежної безпеки проводиться на заняттях з теми "Ознайомлення дітей з довкіллям". Наводимо систему занять:

—розглядання сірників та бесіда про вогонь;

—розглядання пожежної машини, бесіда про неї;

—екскурсія-огляд телевізора (холодильника, електроплити);

—розповідь вихователя з теми: "Вогонь добрий, вогонь злий". Читання вірша С.Маршака "Пожежа", бесіда за його змістом;

—екскурсія-огляд протипожежного куточка в дошкільному закладі;

—перегляд діафільму "Пожежа" ("Небезпечні ігри");

—ознайомлення з портретами героїв-пожежників. Розповідь вихователя.

—Читання твору С.Маршака "Розповідь про невідомого героя";

—екскурсія до пожежної частини;

—зустріч із пожежником. Бесіда-розповідь про працю пожежників;

—читання уривків з оповідання Б.Житкова "Що я бачив" та Л.Толстого "Пожежні собаки";

— завершальна бесіда "Правила пожежної безпеки". Крім того, в повсякденному житті з дітьми розглядають

картинки, плакати, ілюстрації, показують кінофільми і відеофільми "Запобігли великій пожежі", "Машини на нашій вулиці", "Казка про неслухняне козенятко", "Пожежа"; проводять цільові прогулянки до пожежної частини, спостереження за пожежними машинами.

У вільний час з дітьми старшої групи організовують сюжетно-рольову гру "Ми — пожежники". На заняттях з образотворчого мистецтва та у вільний час діти малюють за

змістом спостережень, екскурсій-оглядів та за творами відомих дитячих письменників.

Наводимо зразки конспектів занять для дітей старшої групи.

Тема: Предмети. Інвентар. Екскурсія-огляд протипожежного куточка.

Мета: Ознайомити дітей з протипожежним куточком у дошкільному закладі та його обладнанням, призначенням. Розширити уявлення про способи гасіння пожежі. Виховувати обережність, пильність.

Словник: протипожежний куточок, відро, багор, сокира, лопата, лом, вогнегасник, пісок, кошма, щит, інвентар, полум’я, гасити.

Хід заняття: Діти стоять півколом так, щоб усім було добре видно. Вихователь звертає увагу дітей на протипожежний щит. Запитує, хто знає, що це таке? Вводить поняття "протипожежний щит".

Запитання: Що ви бачите на протипожежному щиті? Чому всі ці предмети червоного кольору? Для чого потрібні ці предмети? Коли люди ними користуються? Розповідь вихователя: "Це протипожежний щит. На ньому — протипожежний інвентар. Якщо виникне пожежа, люди знайдуть тут необхідні предмети для гасіння пожежі: відро, сокиру, лом, лопату, багор (показує)". Запитує у дітей, для чого потрібні відро, сокира, лопата, лом. Підводить дітей до багра, показує, називає, пояснює його будову та призначення: "Це багор. Він має довгу рукоятку, на кінці - зігнуті в різні боки гаки. З їх допомогою з приміщення витягають різні предмети".

Вихователь звертає увагу на ящик з піском у протипожежному куточку, запитує, для чого він. Розповідає. Далі діти розглядають кошму (повстину). Вихователь уводить це слово, діти повторюють. Пояснює: якщо накинути кошму на полум’я, то вогонь погасне. Діти розглядають вогнегасник. Вихователь пояснює його будову, призначення.

Завершується заняття підсумковою розповіддю вихователя про призначення протипожежного куточка в дошкільному закладі. Наведемо плани проведення занять з протипожежної безпеки.

Тема: Вогонь добрий, вогонь злий.

Мета: пояснити дітям причини виникнення пожежі. Акцентувати увагу на користі вогню та великій шкоді, якої він може завдати. Ознайомлення з елементарними правилами протипожежної безпеки.

Словник: вогонь, сірник, пожежа, вогнегасник.

Матеріал: ілюстрації до теми.

План заняття:

1. Вихователь проводить бесіду про вогонь. Для чого людині вогонь? Коли вогонь називають ворогом? Чому виникає пожежа? Хто винен у виникненні пожежі? Якої шкоди завдає вогонь? Що треба робити, щоб не трапилось біди?

2. Ознайомлення з плитою. Екскурсія до харчоблоку. Ознайомлення з правилами користування електроприладами (пральна машина, комп’ютер, телевізор, праска, електроплита тощо). Складання розповідей (оповідань, казок) про дитячі пустощі із сірниками.

3. Розв’язування проблемних ситуацій, спрямованих на вироблення правил поведінки під час пожежі.

4. Використання народної мудрості про сірник. Читання художніх творів з цієї теми.

5. Сюжетно-рольова гра "Сім’я". Ознайомлення з пам’яткою "Безпечна поведінка".

Тема: Поводження з сірниками.

Читання вірша В.Загороднюка "Його величність сірничок".

Мета: вчити дітей уважно слухати й розуміти зміст прочитаного. Підвести їх до усвідомлення неприпустимості ігор із сірниками.

Словник: сірник, шило, пітьма, упрів, сповідь.

Матеріал: бутафорські атрибути сірника та коробки, ілюстрації пожежі.

План заняття: 1. Вихователь загадує загадки про сірники та вогонь. Читання вірша про сірники. Бесіда за змістом вірша: Чому Петрик уночі пішов на кухню? Про що розповів сірник хлопчикові? Яка користь і шкода від сірників?

2. Заучування рядків вірша:

Здатні все вони спалити — І кордонів їм нема, Але й можуть обігріти, Якщо студить нас зима. Обережні будьте з ними І сьогодні, і завжди, Щоб із полум’я і диму Не тікати до води.

3. Бесіда про безпечну поведінку із сірниками. Малювання за змістом твору.

Тема. Пожежа....

Мета: дати елементарні відомості про протипожежний захист та боротьбу з вогнем.

Словник: гурт, погорілець, пожежа, "червоний півень". Матеріал: ілюстрації відповідно до теми. План заняття:

1. Читання фрагментів із книги Т.Кінько, М.Кінько "Наш номер 01".

2. Бесіда за змістом твору про те, як колись боролися з вогнем.

3. Ігрова ситуація "Під час пожежі".

4. Інсценізація уривків із книги.

Тема. Моделювання ситуативних навичок.

Мета: навчити дітей правил протипожежної безпеки.

Словник: протипожежний щит, багор, пожежа, вогонь, опіки.

Матеріал: атрибути та костюми козенят, кози, ведмедя, лисиці, зайця, олівці, папір.

Підготовча робота. Виставка ілюстрацій із питань протипожежної безпеки. Діти заходять у кімнату, розглядають

виставку ілюстрацій і картин на протипожежну тематику. Мати-коза запрошує малюків у гості. Проводиться інсценізація казки Т.Коломієць "Козенята і вогонь" або Л.Хоміної "Пригода в осінньому лісі".

6.2. Ознайомлення дітей з правилами дорожнього Руху

Знайомити дітей з правилами дорожнього руху слід уже в молодшому дошкільному віці. Попереднє ознайомлення з транспортом починається уже в першій молодшій групі. Діти повинні навчитися розрізняти і правильно називати вантажні машини, частини автомобіля (кабіна, колеса, кузов, вікна, двері). З цією метою проводять два заняття: на першому - знайомство дітей з вантажною машиною, на другому - з автобусом. Закріплюють знання дітей про транспорт на цільових прогулянках та в дидактичних іграх "Автомобілі", "У гості до ляльок", "Червоний і зелений".

У другій молодшій групі програма вимагає вчити дітей розрізняти проїжджу частину дороги і тротуар; розуміти значення червоного і зеленого сигналів світлофора для пішоходів і машин. З цією метою проводять цільові прогулянки по вулиці з теми: "Знайомство з вулицею" (один раз у квартал). Під час цільових прогулянок діти дізнаються про те, що вулиця поділяється на мостову (бруківку) і тротуар. По мостовій їздить транспорт, по тротуарах ходять люди. Тротуар вищий - це зроблено для того, щоб машини не наїжджали на нього.

Під час прогулянок слід звернути увагу дітей на рух людей по тротуарах, показати місця переходу, знаки переходу, світлофор1.

‘Див.: Степаненкова Є.Я., Филенко М.Ф. Дошкольникам о правилах дорожного движения. -М., 1979.

На заняттях з ознайомлення дітей з довкіллям діти розглядають вантажний і легковий автомобілі, їх будову, призначення, спостерігають за роботою світлофора, проводять дидактичні та рухливі ігри ("Світлофор", "Вулиця", "Червоний і зелений", "Знайди свій колір"). Наприклад, спостереження за світлофором.

Програмний зміст: познайомити дітей з роботою світлофора; знати, що переходити вулицю можна лише на зелене світло.

Словник: світлофор, перехід, бруківка, тротуар, червоний, жовтий, зелений.

Хід заняття. Заняття починається у груповій кімнаті. Діти пригадують, що вони бачили на вулиці під час прогулянки. Вихователь повідомляє тему заняття, правила поведінки на вулиці.

Діти підходять до "Переходу", де працює світлофор. Стають так, щоб не заважати перехожим. Загадка: "Підморгне зеленим оком — ми йдемо, підморгне червоним оком -стоїмо" (Світлофор). Бесіда за запитаннями: Для чого потрібний світлофор? Якого кольору вогники засвітлюються на світлофорі? Що означає червоний (зелений, жовтий) вогник? Чому не можна переходити вулицю на червоне світло? Діти спостерігають за роботою світлофора та рухом людей на переході. Узагальнювальна розповідь вихователя.

Дітей середньої групи продовжують ознайомлювати з правилами дорожнього руху, роботою світлофора, правилами поведінки пішоходів на вулиці (додержуватися правого боку, переходити дорогу лише на переході при зеленому світлі світлофора). Як і в молодшій групі, проводять цільові прогулянки по вулиці, спостереження за рухом транспорту, пішоходів на вулиці, роботою світлофора. Знайомлять з роботою водіїв автобуса, тролейбуса, трамвая, порівнюють ці види транспорту між собою.

Дітей старшої групи вчать правил дорожнього руху, вправляють їх у додержанні цих правил: ходити тільки по

тротуарах і пішохідних доріжках; триматися правого боку, правильно переходити вулицю на переходах, йти на зелене світло або за сигналом регулювальника; при червоному й жовтому світлі стояти, не гратися на проїжджій частині вулиці. Вихователь ознайомлює дітей з працею регулювальника, дорожніми знаками (пішохідне перехрестя, роздоріжжя, пункт харчування, телефон, місце стоянки, пункт медичної допомоги, поворот, проїзду немає), вчить орієнтуватись у них.

У старшій групі пропонується така система роботи з ознайомлення дітей з правилами дорожнього руху.

Екскурсія по вулиці: ознайомлення дітей з дорожніми знаками, закріплення знань про правила дорожнього руху, роботу світлофора, поведінку пішоходів (дві екскурсії) .

Спостереження за роботою міліціонера-регулювальника; ознайомлення дітей з цією професією. Бесіда за картинами "Вулиці міста", "Вулиці села". Складання розповідей. Вулиця - це ряд будинків з одного і з другого боку, між ними проходить дорога. Вулиць багато. Вони поділяються на дві частини: широку — для машин (бруківку) і вузьку (тротуар) - для людей. Ходити по тротуарах безпечно.

Бесіда про вулицю (з використанням картин, плакатів): пригадати попередні екскурсії, закріпити знання про те, що людей, які ходять по вулицях і переходять їх, називають пішоходами. Для того щоб правильно переходити вулицю, треба знати правила руху пішоходів.

Місце, де можна переходити вулицю, називається переходом. Перехід для пішоходів позначається білими лініями. На стовпчиках є стрілка з написаною вказівкою "Перехід". На вулиці (там, де їдуть машини) дітям грати забороняється.

Розглядання плакатів, картин про правила дорожнього руху та бесіда за їх змістом. Читання художніх творів, бесіда за їх змістом.

Бесіда узагальнювального характеру з теми "Правила дорожнього руху", під час якої закріплюються набуті раніше знання дітей.

Крім спеціальних занять з розвитку мови доцільно використовувати дидактичні ігри.

"Перехід". У груповій кімнаті зробити "вулицю": розставити машини, білим папером позначити перехід. Міліціонер-регулювальник регулює рух.

"Вулиця". На майданчику, під час прогулянки (або в груповій кімнаті) вихователь разом з дітьми будує вулицю з будівельного матеріалу. Позначають бруківку, тротуар, перехід. Розставляють іграшковий транспорт. Обирають дитину — "світлофор" (у руках вона тримає три прапорці: червоний, жовтий, зелений), решта дітей — пішоходи. За сигналом вихователя починається гра на закріплення правил дорожнього руху.

"Впізнай знак". Діти поділяються на шоферів і пішоходів. У вихователя або в когось із дітей знаки "Пішоходи", "Діти", "Рух заборонено", "Велосипедний рух заборонено", дощечка "Перехід". По черзі ведучий показує знаки, діти підпорядковують їм свій рух по вулиці. Можна також розучити з дітьми вірші С.Маршака "М’яч", "Міліціонер", С.Михалкова "Моя вулиця", "Велосипедист". Добре було б запросити до дошкільного закладу міліціонера-регулювальника.

Наводимо приклад заняття з ознайомлення дітей з правилами дорожнього руху в старшій групі.

Тема: Засоби пересування. Розглядання дорожніх знаків, бесіда про них.

Програмний зміст: уточнити знання дітей про різні засоби пересування та правила дорожнього руху. Ознайомити з дорожніми знаками. Виховувати обережність, уважність під час переходу вулиці, повагу до праці міліціонера-регулювальника.

Словник: дорожні знаки, регулювальник, світлофор, перехрестя.

Матеріал: дорожні знаки, картина "Міліціонер-регулювальник" (альбом Л.Мусякіної, В.Черняковбї "Ким бути?"), загадки, вірш Р.Скучайте "Світлофор", атрибути до гри.

Хід заняття. Вступна бесіда: Вихователь нагадує дітям, де вони були вчора на прогулянці. Як слід переходити вулицю? Коли можна переходити вулицю? Де їде транспорт? Де ходять пішоходи? Як називається це місце на дорозі? Розглядання картини "Міліціонер-регулювальник", бесіда за змістом, загадування загадок. Ознайомлення з дорожніми знаками. Читання віршів.

Дидактична гра "Правила дорожнього руху". Влаштовується вулиця, бруківка, тротуар; вибираються пішоходи, міліціонер-регулювальник, розміщуються світлофор і дорожні знаки. За сигналом вихователя діти переходять вулицю; їдуть машини, міліціонер регулює рух.

На заняттях з образотворчої діяльності дошкільнята малюють вулицю міста. На занятті з конструювання вони виготовляють світлофор із кольорового паперу вирізають жовтий, червоний і зелений кружечки, з білого - чотирикутну продовгувату, коробку, склеюють її. На кожному боці коробки наклеюють кружечки: червоний - угорі, жовтий -посередині, зелений - унизу. Такий світлофор можна використовувати у творчих іграх.

Повторення і закріплення правил дорожнього руху доцільно проводити під час демонстрації відеофільмів "Люся Ларцева поспішає", "Діло було влітку", "Чарівний лікар", "Чарівний велосипед" тощо.

Водночас, ознайомлюючи дітей дошкільного віку з правилами дорожньої безпеки, не слід надто наголошувати на нещасних випадках і цим залякувати їх. Діти повинні усвідомлювати небезпеку, пов’язану з дорожнім рухом, але не боятися вулиці, бо почуття страху паралізує зосередженість,

притупляє здатність орієнтуватися в обстановці. Треба переконливо пояснювати, що знати і дотримуватися правил дорожнього руху повинні всі, - це створює спокійну атмосферу на вулиці, полегшує роботу водіїв транспорту. Навидимо конспект інтегрованого заняття-розваги з теми "Я крокую по дорозі"1.

Мета: Збагатити знання дітей про автомобільний транспорт, дорожні знаки та дії пішоходів, уміння обережно поводитись на вулиці. Закріпити вміння складати речення, визначати кількість складів у словах, знаходити наголошений склад, робити звуковий аналіз слів, розвивати мислення, увагу, пам’ять, мовлення. Використовувати раніше набуті знання. Виховувати вміння правильно поводитись на вулиці, прищеплювати інтерес до мови і мовлення.

Обладнання: Різні види автомобільного транспорту, макет вулиці; дорожні знаки, картки-схеми з грамоти та фішки на позначення звуків.

Хід заняття: Вихователь пропонує дітям відгадати загадки про автобус, тролейбус, трамвай. Проводить бесіду за запитаннями: як їх можна назвати одним словом? Чому автобус, тролейбус і трамвай називають пасажирським транспортом? Так, тому що цей транспорт перевозить пасажирів. Які бувають машини за призначенням? (легкові, вантажні, спеціальні). Чому машини називають вантажними? Які машини спеціального призначення ви знаєте? А тепер розглянемо наші автомобілі (легкова, вантажна, цистерна, пожежна машина). Під час розглядання машин вихователь пропонує дітям звернути увагу на будову і призначення машин.

Розповідь вихователя: "Автомобільний транспорт належить до наземного та їздить по дорогах. А як називається частина дороги, по якій їздять автомобілі? А та, де повинні ходити пішоходи? (хідник). Діти, закон вулиць дуже суворий, він

1 Заняття записане в м. Миколаєві.

не любить людей, які не виконують правила. Але саме цей закон зберігає життя багатьом людям". Пропонує помандрувати чарівною країною дорожніх знаків. Розігрується сценка: Світлофор:

Як переходиш вулицю,

То завжди зупинись.

І перш за все з увагою

На мене подивись.

Я шлях вкажу надійний,

Де небезпек нема.

Трикольорові очі

Я маю недарма...

I дитина:

Світлофор вогнем палає, Він малят застерігає: Ось біжать автомобілі. — Чорні, сині, жовті, білі. Мчать тролейбуси, таксі... В русі небезпеки всі.

II дитина:

Як червоне світло сяє — Швидше зупинись, не йди, Як не хочеш ти біди.

III дитина:

Загориться жовте світло, Ніби сонечко розквітло, Значить, скоро можна йти, Перехрестя перейти.

IV дитина:

А зелене як засяє, Нас одразу привітає: "Вільний шлях, малята йдіть і здоровими ростіть!" Гра "Спритний пішохід". Пішоходи повинні по черзі переходити перехрестя. Перейти - означає на ходу закинути

м’яч у зелений отвір світлофора. Хто влучив у червоний -вибуває з гри, хто влучив у жовтий - має право кинути ще раз. Світлофор - фанерний ящик з отворами, круглими, діаметр яких більше діаметру м’яча. Вихователь:

Не говорить, а мовчить,

Тихо нищечком висить.

При дорозі на стовпі,

А розкаже все тобі.

Де спинитись, де звернути,

Де поїсти, де здрімнути,

Хто ж оце такий мастак?

Придорожній добрий знак. Дидактична мовна ситуація "Шляхова пригода". Під час читання тексту діти мають показати відповідний дорожній знак.

Водій гальмує тут уважно,

Ну, а за ним його сусід,

А люди йдуть собі поважно,

Бо пішохідний перехід!

А ось і інша небезпека -

Хто знає, що в собі таїть?

Обвал дороги недалеко:

Чи впало дерево й лежить?

Усе, звичайно може бути:

Аварія чи кавардак.

Не можна і на мить забути

Цей попереджувальний знак.

Круглі знаки, наче очі,

У червонім обідку.

Видно вдень і серед ночі

Через строгість ось таку.

Що вони забороняють

Те й позначено на них

Серединку білу мають

І стосується усіх.

А один - увесь червоний,

Прямокутник білий мли.

Знак цей дуже заборонний -

Ти в’їжджати туди облиш! Вихователь знайомить дітей із знаками служб сервісу: "Місце служб відпочинку", "Телефон", "Пункт першої медичної допомоги". Діти виконують завдання: скласти речення зі словом світлофор; зробити звуковий аналіз слова дорога.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Які правила пожежної безпеки мають засвоїти діти старшого дошкільного віку?

2. Проаналізуйте спрямованість системи занять з ознайомлення дітей з правилами пожежної безпеки.

3. Які методи доцільно застосовувати для ознайомлення дітей з правилами пожежної безпеки?

4. Схарактеризуйте специфіку занять з ознайомлення дітей з правилами дорожнього руху.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Зробіть добірку методичних статей і розробок часописів "Дошкільне виховання" та "Джміль" з теми ознайомлення дітей з правилами пожежної безпеки для організації цілеспрямованої роботи в дошкільному закладі.

2. Доберіть дидактичні ігри (не менше 3-х) з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з правилами дорожнього руху і підготуйтесь до їх проведення.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Гураш Л. Розумна обережність - запорука безпеки // Дошкільне виховання. - 2003. - №7. - С. 7-10.

2.Гарбар Л. Азбука дорожнього руху // Дошкільне виховання. - 2003. - №2. - С. 16-18.

Розділ 7. Діти в соціальному довкіллі

7.1. Дитинство як педагогічна категорія

Дитинство - найважливіший період у житті людини. Доля будь-якої нації, держави, спільноти в майбутньому залежатиме від того, якими виростуть ці діти. Тож інвестиції, вкладені в дитинство сьогодні, обов’язково повернуться суспільству сторицею: гуманізмом, демократією, громадянськістю, цивілізованістю.

Дитинство, як це не дивно звучить, - усім добре відоме, але водночас мало зрозуміле явище соціального світу, яке відрізняє специфічна за змістом і формами прояву культура, дитяча субкультура - близька й природна для дитини та складна для її об’єктивної оцінки з боку дорослих. Дитинство - особливий світ, нерідко закритий для більшої частини дорослого суспільства.

Дитинство як соціально-педагогічна категорія завжди привертала увагу філософів, етнографів, психологів, педагогів, культурологів, соціологів. Його тлумачення, а відтак, і ставлення до дітей визначалось характером соціокультурного розвитку певного суспільства. Так, у роботах етнографа Ф.Арієса описано ставлення дорослого населення і

соціальні настанови щодо дітей і дитинства в різні історичні епохи1, що можна простежити через відображення образів дітей у літературних творах, на художніх полотнах, у музиці тощо. Американський учений Л.Демоза поділяє всю історію розвитку дитинства на шість періодів, кожному з яких відповідає певний стиль виховання й форма взаємин між батьками та дітьми.

Інфантицидний стиль (зі стародавності до IV ст. н. є.) відзначався негативним ставленням до маленьких дітей, які розцінювались як перешкода дорослому суспільству. Масові дітовбивства навіть не каралися владою, а ті діти, які виживали, часто теж ставали жертвами насильства дорослих.

Стиль ігнорування, (ІУ-ХШ ст.) характеризувався визнанням наявності в дитини душі, але водночас прагненням віддалитися від неї (годувальниця, виховання в монастирі або в чужій родині), ігноруванням її інтересів, бажань, проблем (занедбаність, пригнобленість - характерні риси ставлення до дитини в родині).

Амбівалентний стиль (ХГУ-ХУП ст.) відзначався підвищенням статусу дитинства. До дітей починали ставитися з увагою передусім. у фізичному догляді, однак їм ще відмовляли в самостійному духовному існуванні, кожен рух дитини жорстко контролювався та регламентувався.

Нав’язливий стиль (XVII ст.). Залишалася домінуючою контролююча позиція дорослих до дитинства, що виявлялось у нав’язливому прагненні цілком контролювати не тільки поведінку, але й внутрішній світ, думки й волю дитини. Це підсилювало конфлікти батьків і дітей.

Стиль, що соціалізує (XIX - середина XX ст.). На цьому етапі метою виховання було не стільки завоювання та підпорядкування дитини, скільки тренування її волі, підготовка







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 1580. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.028 сек.) русская версия | украинская версия