Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ознайомлення дітей з рідним краєм і Батьківщиною




У всіх варіативних програмах пропонується познайомити дітей у дошкільному навчальному закладі з рідним краєм і Батьківщиною. Починають знайомити дітей молодшої групи з вулицею, на якій розташований дошкільний заклад, та вулицями, на яких мешкають діти, назвами об’єктів найближчого довкілля (крамничка, кінотеатр, аптека, перукарня тощо).

У середній групі дітей уже знайомлять з рідним містом, його назвою, головною площею, визначними місцями міста; Україною, Києвом - столицею України. Дітей старшого дошкільного віку знайомлять з Батьківщиною, її визначними місцями (заказниками, історичними місцями, містами тощо), державним гімном, гербом, прапором1.

Так, програма "Дитина в дошкільні роки"2 пропонує: на п’ятому році життя: формувати сукупність уявлень про рідне

1 Див. також БогушА. Методика навчання дітей української мови. - К.:"Слово", 2007.

2 Дитина в дошкільні роки. - Запоріжжя, 2004. - С. 298.

місто (село), рідний край, які об’єднані історичними зв’язками і географічним розташуванням населеного пункту, особливостями праці дорослих, засобів зв’язку тощо. Познайомити дітей із краєзнавчими об’єктами своєї області: економічними (заводи, господарства, шахти); історичними (пам’ятники, заповідники, пам’ятки природи тощо); культурно-мистецькими (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тощо). Сформувати уявлення про зв’язки між окремими явищами (територія будь-якої області велика: на ній знаходиться багато міст і сіл; місто більше за село, велике місто має центральну частину і райони (мікрорайони). Продовжувати формувати уявлення про місто (село), край, де живе дитина, про походження його назви, про славне історичне минуле (Запорізька Січ, козацька слава тощо) та про трудове сьогодення. Вчити диференціювати поняття "місто" і "село", "область", знаходити тотожне, схоже, відмінне. Продовжувати формувати знання щодо орієнтації у своєму мікрорайоні: знання своєї вулиці та прилежних до неї. Формувати уявлення про те, чим місцезнаходження вулиць відрізняється одне від одного. Вчити визначати місцезнаходження дому, дошкільного закладу, місця роботи батьків, магазину, аптеки, поліклініки тощо. Формувати уявлення про те, що потребу людини в теплі, світлі, воді задовольняють різні технічні комунікації (гідроелектростанції, атомні станції, тепломережі, служби водопостачання тощо). Продовжувати ознайомлювати з основними соціальними спорудами міста, області та їхнім призначенням, дати знання про людей, про те, де вони працюють, їхні професії, роль їхньої праці для всього міста, краю.

На шостому році життя: продовжувати формувати уявлення дітей про рідне місто (село), край. Знати основні пам’ятки історії та природи (річки, водоймища, балки, гори). Знайомити з підприємствами та установами, які зна-

ходяться в найближчому оточенні. Поширювати елементарні знання про Україну: територія, населення, кордони, сусіди нашої держави. Природа України: великі ріки (Дніпро, Десна, Буг), гори (Карпати), моря. Давня назва України -Київська Русь. Слов’яни - давні народи, які жили на території нашої країни. Давні князі Київської Русі - Святослав, Володимир, Ярослав. Пам’ятки національної історії України: Запорізька Січ, острів Хортиця, Жовті Води, Канів. Багатство країни і рідного краю. Армія - захисниця України, вона захищає кордони нашої Батьківщини, охороняє життя, мирну працю, дитинство. Знати видатних людей рідного краю та України.

Показники компетенції дитини:

• Оперує назвою держави;

• Знає, поважає державну символіку;

• Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

• Знає, з ким межує Україна: на півночі - Білорусь, на сході - Росія, на заході - Польща, Словаків, Угорщина, Румунія та Молдова;

• Знає, що у світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання країни та планети;

• Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів. На сьомому році життя: збагачувати знання дітей про рідний край: вулиця, місто (село), країна. Пояснювати походження назви міста (села), використовувати народний епос. Поширювати елементи знань про Україну: становлення державності - Київська Русь, козацька доба, проголошення незалежності. Літописи, козацькі легенди та думи, визначні діячі: Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький (Байда), Іван Сірко. Територіально-адміністративний поділ України: області, великі міста. Столиця України - Київ, тут знаходяться уряд нашої держави, працює президент. Поглиблювати знання про державну символіку: герб, прапор, гімн.

Конституція України - головний закон держави. Знайомити дітей з армією - захисницею кордонів, спокою, мирного життя. Розповідати про бойові подвиги земляків. Показники компетенції дитини:

• Оперує назвою держави;

• Знає, поважає державну символіку;

• Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

• Знає, з ким межує Україна: на півночі - Білорусь, на сході - Росія, на заході - Польща, Словаків, Угорщина, Румунія та Молдова;

• Знає, що у світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання країни та планети;

• Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів. Має уявлення, що держава, в якій живе, має свою історію, пройшла довгий шлях;

• Держава, в якій ми живемо, демократична за формою організації, багатонаціональна за складом;

• Всі люди, які живуть на планеті, складають поняття "людство". Українці - їхня складова частина;

• Наш народ, як і все людство, прагне миру, щастя, процвітання.

Наводимо орієнтовні конспекти занять ознайомлення дітей з рідним краєм, Батьківщиною, державними і народними символами.

Тема: Державна символіка.

Мета: продовжити знайомити дітей з поняттям "Наша Батьківщина", формувати знання про державні символи та ознайомити з Державним Гімном України, розвивати інтерес до української мови, бажання спілкуватися рідною мовою, виховувати громадянина своєї держави, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та державних символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич нашої Батьківщини.

Обладнання: карта України, прапор, герб, гімн, вірші, прислів’я, легенда.

Словник: Батьківщина, державні символи, прапор, герб, гімн.

Хід заняття:

1. Педагог загадує дітям загадку:

На землі великій є одна країна: Гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті І скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, На бандурі грають і вірші складають Про ліси і гори, і про синє море, Про людей і квіти, то скажіть же діти, Що це за країна? — Наша славна Україна!

2. Бесіда про Україну. Україна - це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Що таке Батьківщина? Батьківщина - це найкраще і найдорожче місце у світі. Пригадайте, що сказали поети про Батьківщину (Діти читають вірші). Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з окремих країв, які мають свої назви: Полісся, Поділля, Волинь, Галичина, Слобожанщина. А які ви знаєте великі міста України? Назвіть великі ріки. Народ склав багато приказок і прислів’їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна народної мудрості в маленьку скриньку. Діти, а по чому впізнають українців у всьому світі?

3. Вихователь організує гру "Віночок".

4. Розповідання легенди. Давно-давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Підросли вони і вирішили піти у світ. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. Як його назвали? (Тризуб). Настала черга середнього сина. Йому мати подарувала в дорогу синьо-жовту тканину. Своїми звитяжними ділами

прославляв він свою матір. Яке ім’я одержав середній син? (Прапор). А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала красивий соловейків голос. І одержав син за свій голос і величний спів ім’я Гімн. Сьогодні ми познайомимося з Державним Гімном України. Державним Гімном України є пісня "Ще не вмерла України і слава, і воля..." Коли звучить Державний гімн, треба обов’язково встати, цим ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь (Звучить Гімн).

5.Розповідь про Державний Гімн. Державний Гімн України -це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький. Виконують Державний Гімн України під час проведення офіційних державних церемоній, на урочистих зборах, святах. Гімн можна почути по українському радіо о б годині ранку та о 24 годині вночі. Гімном починають день і закінчують. Так, які державні символи ви пам’ятаєте? Де можна побачити зображення державних символів?

6.Вправа "Збери ланцюжок слів".

7.Вихователь збирає дітей навколо карти України та пропонує прикрасити її квітами, щоб наша Батьківщина стала ще красивішою, ще багатшою, ще мальовничішою. Погляньте, яка краса! Діти співають веселу пісню.

Наводимо конспект інтегрованого заняття у старшій групі з теми "Рідна земля, матінко моя, і мова моя солов’їна"1.

Мета: закріплювати знання дітей про рідний край, легенду його назви. Розширити знання про красу і силу рідної мови. Закріпити основні символи держави: прапор,

1 Провозюк Г.Г. Цікаві заняття для малят. - Тернопіль: Мальва ОСО, 2006. -С. 126-138.

гімн, герб. Розвивати уяву, мислення, образну пам’ять. Формувати почуття любові до рідного краю, рідної мови, художнього слова, музики, гордість за Україну - неньку, шану рідній мові.

Матеріал: карта України, емблема герба, прапор, картини про Україну, атрибути до ігор.

Попередня робота з дітьми: вивчали вірші про Україну, рідну мову, розучувати пісні, хороводні ігри, ігри-атракціони. Подорож у країну знань. "Відгадай, з якої це казки", "Вечір гумору". Відвідувати музеї книги, краєзнавчий музей.

Хід заняття (Зал святково прибраний рушниками, доріжками):

Вихователь: - Сьогодні, діти, у нас незвичайне заняття, адже ми будемо говорити про наш рідний край, про нашу землю, на якій ми живемо та будемо вшановувати нашу рідну мову.

1. Діти читають знайомі вірші про Україну, потім виконують пісню "Мій рідний край".

2. Бесіда про Україну. Україна - це наша земля, де ми народились, тут жили наші прадіди, прабабусі, наші батьки, тут народились і ви. І ми щасливі, що живемо на такій багатій, мальовничій землі. У слові "Україна" є щось святе; земля, рідна домівка, батьківська хата, сині ріки, гори. Діти, а ви знаєте, чому нашу землю назвали Україною? Ось послухайте легенду про те, як нашу землю, де ми з вами живемо, назвали Україною.

3. Легенда про Україну. "Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було у неї ніякої втіхи, тільки одна важка робота. І була в неї дівчинка маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, як її назвати, яке ім’я дати своїй дитині. Тут невідомо звідки, осяяна маревом, з’явилась у її хатині чарівниця. Вона з тривогою і жалістю подивилася на немовля і сказала жінці: "Не давай дитині

імені, вона сама його знайде, а якщо дати ім’я - вона помре". Дівчинка росла, підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, бо в неї не було імені.

Коли виповнилося їй 16 років, вирушила в білий світ шукати своє ім’я. Мама її не пускала, плакала, але дівчинка вирушила в дорогу.

Бідна мати чекала дочку день, два, три, а далі пішла шукати її. Вийшла вона в чисте поле, жовте-жовте, і пшеницею колоситься, ясно світить сонечко, і бачить мати, спить на полі її дівчинка, дочка та така гарна, що вона замилувалася нею.

Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця, насунулася чорна хмара. Почувся тупіт та іржання коней, брязкіт зброї, вигуки чужою мовою. Це було військо хана Батия.

Попереду їхав сам Батий. Він зупинився, побачив красуню-дівчину, вигукнув: "Українка", що на його мові означало "Дівчина молода". Дівчина прокинулася, хан схопив її і забрав із собою. Мама побачила, впала на коліна і почала благати Бога захисту для своєї єдиної дочки.

Раптом все стало чорне-чорне, загримів грім, затряслася, іздригнула земля. А потім все стихло, по небу пропливали рожеві хмари. Пішла вона, плачучи, по землі, шукаючи свою дитину. А в пам’яті у неї залишилось одне слово "Україна". Мати йшла, а з очей падали сльози. А на тому місці, де впали сльози, проростали волошки сині, йшла довго, позбивала ноги, де падала кров, виростали маки. Де пройшла мати по землі - так і стала та земля називатися Україною".

— Пройшло багато років, як наша Україна виборола і вистояла свою незалежність. 24 серпня 1991 року наша країна стала незалежною самостійною державою. Вона має свої державні символи. Які основні символи нашої держа-

ви? Якого кольору прапор України? Що означає жовтий колір? Що означає блакитний колір? Що є символом влади? Яке слово можна прочитати на гербі? Хто ти, дівчинка така? - Українка молода. А який твій знак рідненький? Славний тризуб золотенький. Жовті ниви, сині гори, жовто-сині в нас прапори. Національний гімн - це урочиста пісня, символ єдності. На яку пісню написаний гімн України? А хто керує нашою державою? Хто приймає закони, за якими ми живемо? Як називається столиця України?

4. Фізкультхвилинка "Наша мова".

5. Вихователь пропонує дітям заспівати колискової. Діти виконують пісню "Котику сіренький".

6. Гра "Подоляночка"

7. Чути дзвіночок. Вхід Української мови (дорослий).— Не впізнали? Та ж я мова

Українська, калинова,

А ще кажуть солов’їна,

Бо як пісня вона лине.

Із маленьких цих краплинок,

Що почули ви сьогодні,

Мова складена народна. Вихователь: Українська мово, запрошуємо тебе до нас на заняття. Діти читають вірші про мову, виконують пісню "Українська мова".

Українська мова: У мене є чарівна квітка, в кожній пелюстці є вірш, загадка, казки, якщо відгадаєте, з якого це твору, то з’являється на пелюстці персонажі цих творів.

8. Фізкультхвилинка "У країні казочок". Вихователь: Діти, ви ще маленькі, але ви по крапельці - краплині вивчаєте рідну мову, мову своїх батьків. Свою мову ви повинні вивчати, берегти і шанувати. Звучить пісня "Присяга українській мові".

Дітям старшої групи дають знання про свій рід, родину, родовід. Програмою передбачено виховувати в дітей інтерес

до походження свого роду, прізвища. Формувати уявлення, що в кожної людини є батьки, а в них - свої батьки (дідусь, бабуся), дідусеві і бабусині батько і мати - це прадід і прабабуся. Усі ці люди становлять рід. Він має історію, яку своїм життям продовжує кожна людина. Підвести до усвідомлення, що від того, як живе людина, залежить честь її роду.

Кожна людина повинна якнайбільше знати про своїх родичів і предків: де і як жили, чим займалися, що доброго зробили для людей. Розвивати в дошкільників інтерес до родинних реліквій, їх походження, зберігання, вшановування. Учити складати родовідне деревце.

Розширювати знання дітей про житло (народне і сучасне), його обладнання, будівництво, про засоби прикрашання та особливості українського житла; про догляд за житлом; про предмети сучасного побуту (пилосос, пральну машину, телефон, телевізор), правила безпечного користування ними1. Наприклад, родинне свято у старшій групі з теми "Міцна родина — міцна Україна" (записане в дошкільних закладах м. Миколаєва).

Напередодні була проведена така робота: бесіди з батьками, вивчення віршів, пісень, прислів’їв, танців, бесід, розгляд картинок, фотовиставка: "Я і моя сім’я". Для проведення свята діти і вихователь одягнені в українські костюми, квіти на столах, каравай, вишиті рушники, вироби з дерева, страви, свічки за кількістю дітей, магнітофон.

Хід заняття: Вихователь: Дорогі діти! Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися з вами на родинне свято. Сім’я, родина - найдорожчі для кожної людини. Народ склав прислів’я: "З родини йде життя людини". У родині людина робить свої найперші кроки, з родини вона виходить у світ. У сім’ї від своїх батьків вона навчається любити, творити добро, тут вона вчиться шанувати свою рідну землю, свій рід.

1 Малятко. - К., 1999 - С. 156.

Ніякими словами не висловити те особисте та світле, що народжується у нашій душі, коли ми згадуємо тепло сімейного гнізда. І несемо ми в собі до глибокої старості ті сімейні зв’язки, звідки ми вийшли. А життя дитині дають батько і мати.

Вихователь: — Нас життєвими стежками всіх ведуть за руку...

Діти: — Мами.

Вихователь: — Щоб не трапилося з нами, біжимо куди?...

Діти: — До мами.

Вихователь: — Відведе біду руками і прихилить небо...

Діти: — Мама.

Вихователь: — Мама любить нас! Так само кожен любить рідну...

Діти: — Маму.

Вихователь: — Вам не передати словами, як летить душа...

Діти: — До мами.

I дитина: Як добре нам жити і знати

І вірити, друзі, весь час, Що кращого слова, як Мати, Немає у світі у нас.

II дитина: Вона, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта, Як мова твоя колискова, Як доля і правда свята.

III дитина: Всього нас матінка навчає,

Щоб добрі, чемні ми були. Любов’ю щиро зігріває, Щоб ми в цей світ людьми ішли. Вихователь: - Мама заспіває пісеньку для вас "Дитятко маленьке" (Співає хтось із батьків).

Вихователь: — Батько в родині - є прикладом для сина. Батько завжди приділяє багато уваги вихованню дітей. Яка сьогодні роль батька в сучасній родині. Про свої захоплення та інтереси батьки розповідають гостям.

Перший батько демонструє вироби з дерева, які він зробив разом з сином. Другий розповідає, як він відпочиває з дітьми у вихідні дні. Третій - приносить свою улюблену страву і пригощає гостей, розповідає, як залучає до цього свою доньку і сина.

I дитина: Батьку милий, тату любий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

II дитина: Батько розуму навчає,

Мати приголубить. Ніхто мене так на світі, Як вони не любить.

Вихователь: Тато, мама і дитя

Разом дружная сім’я

У житті добру навчаються.

Та ще й в ігри граються.

Гра: "Продовж прислів’я". У грі беруть участь батьки і діти. Діти починають прислів’я про родину, батьки закінчують.

Діти "Які мама й татко... "Який кущ, така й хворостина... "Не навчив батько.., "Хороші діти...

Батьки ...таке й дитятко". ...який батько, такай дитина". ...не навчить і дядько". ...то честь батька й матері.

Вихователь: Приємно слухати пісні,

Що зігрівають нашу душу,

А чи щасливі діти всі?

Чи всіх їх люблять серцем щирим?

Діти, а як ви гадаєте, чи у всіх родинах панує злагода? Чи завжди добрі стосунки між батьками та дітьми? (Ні, не у всіх родинах добрі стосунки, є сім’ї, у яких дітей ображають, або немає одного з батьків).

А зараз я хочу, щоб ви показали, як ви любите своїх батьків (підходять, обіймають, цілують своїх батьків).

Гра "Хто як себе почуває" (Запрошується сім’я на середину зали: батько, мати, дитина (донька, син); їм треба показати, як вони разом з дітьми йдуть чи до зоопарку, чи в парк на прогулянку, і де знаходиться у цей час їхня дитина: мама тримає за руку, чи мама і тато разом тримають дитину, або дитина йде сама по собі). Ігрова ситуація.

Вихователь: Як бачимо з гри: дитині надійніше, коли її тримають за руку мама і тато. Але, на жаль, деякі батьки не турбуються про своїх дітей, а змушують їх тяжко працювати, жебракувати.

Гра "Так чи ні" (демонструють картки з зображенням моментів "можна", чи "не можна" так робити).

Вихователь: Діти, я хочу розповісти вам одну історію про дівчину, в якої все було здавалося добре, якби не одна прикра річ, а яка здогадайтеся самі. Коли народилася дівчинка, батьки все сперечалися, як її назвати і не дійшовши згоди, назвали її просто Дівчинкою.

У Дівчинки було дуже багато друзів, але всі до неї зверталися: "Гей, ти..." Від цього вона засумувала і ставала дедалі невеселою, хоча в неї все було.

Діти, а як ви гадаєте, чого не вистачало дівчинці? Чому вона була така засмучена? (дівчинці не вистачало імені). А чи подобаються вам ваші імена? У вас на столах лежать квітки, напишіть, будь ласка, у середині квітки своє ім’я і подаруйте батькам на знак подяки за те, що вони вам дали такі гарні імена (діти роздають квіти батькам).

Гра "Що в імені твоєму" (батьки розповідають, чому назвали доньку чи сина саме таким іменем і що воно означає).

Діти, а як вас ще ласкаво називають батьки? (сонечко, зайчик, синочок). Гра "Ласкаве ім’я" (батьки змагаються по одному: хто більше назве ласкавих слів своїй дитині). Вихователь: Дуже добре, що батьки. Люблять діточок своїх. Хай вам буде щастя й доля, Урожай дорідний в полі Щоб у вашій світлій хаті Ви завжди були багаті.

Дитина: Свою домівку - я люблю Сімейний дух - як у раю, Тут мама, тато, брат, сестра І всі бажають мені добра.

Вихователь: Батьків дім - це світлий дім, Скільки радості у нім А ще, друзі, пам’ятайте: Дитсадок не забувайте.

I дитина: Я садочок свій люблю

Кожен день сюди ходжу Тут навчають нас дружити І ніколи не тужити.

II дитина: Наш садочок - другий дім

Скільки друзів тут у нім, Вихователька - як мати Може про усіх подбати.

III дитина: В дитсадочку добре вчись І різні труднощі долай Лети до світла - ввись! Про це не забувай!

IV дитина: У дитсадок ми прийдемо,

Скільки цікавого знайдемо, Нас навчають тут творити Малювати і ліпити.

Вихователь: Коли в кожного є ім’я, домівка - це дуже добре. Діти, а наша країна має своє ім’я? А як вона називається? А ми як називаємося? А ще, діти, ми називаємося громадянами своєї країни. Діти, зараз буде звучати музика, а ви разом з батьками скажіть слово "Україна" тихим голосом, дзвінким, ніжним, веселим, можна прошепотіти (діти промовляють):

І дитина: Я мала українка

Дівчинка кирпата

Ходить моя доля

Піснею багата.

Ходить в нашім краї

Біля гір високих,

Там, де водограї,

Де стрімкі потоки.

Пісня "Добрий день матусю - Україно" Вихователь: У залі нашім сміх і гра, Посмішок багато Прощатись, діти, вже пора Нам свято завертати. (Діти стають напівколо, в руках тримають свічечки). Пісня "Батько і мати" (виконують діти). Вихователь дякує гостям і дітям за свято.

8.2. Ознайомлення дітей з національними символами України

Кожний народ має свою історію, свої історичні святині: герб, прапор, гімн. Українська національна символіка бере свої корені з Київської Русі.1

Ранньофеодальна держава Київська Русь користувалася особистою символікою князів. Проте феодальна роздрібненість країни сприяла виникненню й територіальних символів (стародавній герб Києва - Архангел Михаїл; герб Львова -Лев; герб Запорізької Січі - козак з мушкетом, "лицар козак зо самопалом").2

Герб - це своєрідний ключ до історії сім’ї, міста, національного утворення держави. Це пам’ятка духовної культури. У гербі у вигляді знаків втілюються реальні події, суспільні явища, ідеологія та світосприймання.

Золотий тризуб на блакитному тлі як символ влади — дуже давній родовий знак Рюриковичів, знак Київської держави часів Володимира Великого. Зображення тризуба використовували українські січові стрільці під час першої світової війни. Як державний герб Української Народної Республіки - золотий тризуб на синьому тлі - було схвалено 12 лютого 1918 р. малою радою у Коростені.

Символіку із зображенням тризуба у 20-40-х рр. нашого століття використовували різні політичні угрупування Західної України. Як державний герб, тризуб було визнано 15 березня 1939 р. Сеймом Карпатської України, що проголосив самостійність цього регіону. Що ж означає тризуб? По-різному тлумачать цей знак історики. Одні вважають його зображенням церковного світильника, корогви, цер-

1 Богуш А.М. Методика навчання дітей української мови. - К.: "Слово",2007.-С. 360-370.

2 Див.: РященкоД. Герби на Україні // Дошк. виховання. - 1990. - №10.-С. ЗО.

ковного порталу, якоря; інші - зображенням голуба, шолома, двосічної сокири або верхівки скіпетра.

Число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У народних казках йдеться про трьох богатирів, про три бажання, які виконують чарівники, розповіді про три дороги, що лягають перед казковими героями... Отже, у тризубі відображено триєдність життя. Це Батько - Мати -Дитя, які символізують собою Силу, Мудрість, Любов. Таке пояснення буде доступне дитині, а глибші корені історії дитина вивчить уже у школі.

Прапор - це символ державності й національної належності. Національний прапор України - синьо-жовтий. З Утворенням Української Народної Республіки Центральна Рада в Києві 22 березня 1918 р. ухвалила Закон про Державний прапор України - він був жовто-блакитним. У 1939 р. синьо-жовтий прапор було проголошено державним символом Карпатської України.

Жовтий - це колір пшеничної ниви, колір хліба — зерна, що дарує життя усьому сущому на землі, це колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не заколосився б життєдайний хліб. Це символ достатку.

Блакитний, синій кольори - це ясне, чисте, мирне небо. Це колір води, без якої не дозрів би хліб. І ще це колір миру. Гімн - це урочистий, музичний твір на вірші програмного характеру. Це символ державної єдності, який виражає ідеологічні устої держави, її принципи, історію та програмні цілі на майбутнє.

Діти дошкільного віку повинні знати державний Гімн України та її національні гімни.

В українській поезії до 1917 р. популярними віршами-гімнами були вірші Т.Г.Шевченка "Заповіт" та П.Чубинського "Ще не вмерла України", музику до цих віршів написав М.Вербицький. Поступово національним гімном України стає "Ще не вмерла України".

Національний гімн - це історія прагнення відродження української нації, утворення української державності в її суверенних формах1.

З національними і державними символами України (гербом, прапором, гімном) дітей знайомлять у старшому дошкільному віці. Кожному з цих символів слід присвятити одне-два заняття. У доступній формі вихователь розповідає їх історію, знайомить з їх призначенням, ритуальними діями. Крім державної та національної символіки, в Україні історично склалися народні символи - вишитий рушник, вінок, червона калина, тополя, верба, мальва, чорнобривці. Розгляньмо деякі народні символи. Український віночок -не просто краса, а й оберіг, "знахар душі", бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся бережке. Впліталося до віночка багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любистку, волошок, ромашок.

Найпочесніше місце належало деревію. Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, в народі її називають деревцем. Коли квіти відцвітають, вітер розносить насінини далеко-далеко. Та хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому й вплели її люди до віночка як символ нескореності.

А барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють від нежиті, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весільні букети. Цілий рік його шанують, вважаючи символом життя. Безсмертник дарує здоров’я нашому роду людському. Гоїть виразки, ранки, тому й співають славу цьому квітові життя. Квіт вишні та яблуні - символ материнської любові. Калина -символ краси та дівочої вроди, символ України. У народі кажуть, що Ружа колись була дуже красивою дівчиною.

1 Див.: Рященко Д. Гімни України // Допік, виховання. -1991 - №7. - С. 22-23.

Вона, як її сестри - Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер. Постукав у двері та й питає, чи тут дівчата-красуні живуть, що людей лікують, здоров’я дають?

—Тут, - відповіла Ружа.

—То впустіть до хати.

—А хто ти будеш?

—Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.

— А чи не завдаси ти нам шкоди?

Відчинила Ружа двері, і влетів у хату Вітер-вітрисько.

—На що скаржишся? - спитала Мальва.

—На безсилля з Морозом боротися.

—А чи якесь добро ти зробив людям?

—Ні!

 

— То за що ж тобі співчувати?

— За те, що я хворий.

— Але ми лише добрим людям допомагаємо, - відповіли дівчата. Тоді дмухнув Вітер на сестер і перетворив їх на квіти. А люди навесні висадили їх у квітниках: мальву - до вікна ближче, півонію — до води, ружу - до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують. У віночку -це символи віри, надії, любові.

А любисток і васильки були колись птахами, що вчили людей любити одне одного, бути щирими в розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими рослинками - любистком та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. Ними миють волосся, освіжають помешкання, купають маленьких дітей. Тому у віночку - це символ людської відданості, вміння бути корисним.

Ромашка у віночку наймолодша за своїм віком, її вплели люди тоді, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров’я, а й доброту і ніжність. І вплітають її разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні, переплітають з батіжком хмелю - символом гнучкості й розуму.

Цвіт маку долучають у віночок лише тих дівчаток, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. До того ж мак є символом печалі, туги. А всього в українському віночку 12 квіточок, і кожна - лікар, оберіг.

Плести віночки - то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети, як плести і коли, як зберігати квіти у віночках. Де відшукати той рецепт, за яким квіти замочували в рослинних соках, аби довший час були свіжими?

Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добирають їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитися з повагою. Дівчинку завжди по віночку впізнають: хто вміє віночок вити - той вміє життя любити. Який вінок - такий голосок. І сором був тій дівчині, в якої стрічки пов’язано недбайливо або не по порядку. В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати.

Наприклад, найпершу у віночку - посередині - в’яжуть світло-коричневу стрічку - символ землі-годувальниці. Пообіч неї - жовті стрічки - символ сонця; за ними світло-зелені - символ краси й молодості. Потім голубі, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я; далі в’яжуть жовтогарячу - символ хліба, фіолетову - символ мудрості людини, малинову - символ душевності, щирості, рожеву - символ достатку. В’язали до строю й білу стрічечку, але тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, на правову - місяць. Якщо стрічка не була вишита, то її не пов’язували, бо це символ пам’яті про померлих.

Дівчата, вплітаючи у вінок мак, одночасно прив’язували до нього червону стрічку - символ печалі й магічності. Люди вірили в силу стрічок. Стрічки - обереги волосся від чужих очей; відмірювалися вони від довжини дівочої коси і відрізалися трохи нижче коси, щоб її сховати.

Коли дівчинка росла сиротою, то в косу вона вплітала голубі стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дів-

чинку подарунками, хлібом, грошима, крамом, одежею. Бажали їй стати щасливою та багатою. Бездітні люди просили їм за доньку стати. А дівчинка за увагу таку дарувала тим людям стрічку з віночка або вишиту хустку, в якій носила насіння любистку.

Починали носити дівчатка віночок із трьох років. Перший - для трирічної дівчинки - плела мама, змочувала в росах, коли на небі сонце зійде. І купала його в росах сім днів, а тоді до скрині клала. У віночок вплітала чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися болю голови, незабудки та барвінок зір розвивали, а ромашка серце заспокоювала.

У чотири роки плівсь інший віночок. Усі кінчики пелюсток були вже розсічені, доплітався безсмертник, листочки багна чи яблуні.

А для шестирічної доньки у вінок вплітали мак, що давав сон та беріг думку, крім того, вплітали й волошку. Для семирічної дівчинки плели вінок із семи квіточок. І вперше вплітали квіт яблуні. То був цілий ритуал, коли тато торкався вінком голівки і промовляв: "Мати - яблуне, дядино моя..." й просив у неї здоров’я і долі дитині.

У центрі віночка - гроно калини - символ краси дівочої, далі квітки незабудки ("Я прийшла до тебе, роде мій! Не забудь мене"), барвінку, любистку, чорнобривців чи нагідок, безсмертник.

Мак і волошки в українському віночку з’являються лише в ХУІ-ХУП ст. То були часи боротьби українського народу за незалежність. Кожна родина когось втратила, в тій борні і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському вінку... Волошка ж була символом прозріння ("Де волошка росте, там верба гине"). Крім "вікових віночків", що плелися відповідно до віку дитини, в Україні існували ритуальні, звичаєві, магічні вінки. Усього їх 77 видів.

Один із них - вінок Спаса. Його плетуть навесні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки. Одягають вінок лише на Спаса (19 серпня). До віночка в’язалися відповідні стрічки: посередині -жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові - кольори Спаса, жовтий - колір сонця.

...Йшов Спас до Сонця-Ярила й просив у нього один промінчик весни, аби освятити ним весняні квіти з дівочого віночка. А Ярило відповідало: "Я тобі дам проміння мудрості і здоров’я, але мусиш мені принести в долонях дві краплини голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки ночі синьої (звідси й сині) радість життя (жовті стрічки) та мудрість людську (фіолетові)".

Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає свій промінь і освячує ним віночок. І Спас, маючи вже магічний промінь, святить дерева, торкається кожної їх гілочки, яблука, сливочки... Одягали дитині той віночок із трьох років, на Спаса, як давали їй свячене яблуко та наказували: здоровому тілу - здоровий ДУх!

Для ознайомлення дітей з українським символом - вінком - можна прочитати оповідання О.Волоскж "Віночок"1, а також провести тематичне заняття з теми "Вінок — український символ". Наводимо конспект заняття (записаного в дошкільному закладі №308 м. Одеси) на цю тему.

Мета: ознайомити дітей з вінком - народним символом України, символічним значенням квітів та стрічок. Виховувати національну гордість за історичне минуле українського народу.

Хід заняття: Сидить бабуся біля хати і вишиває рушник. Заходять діти, вітаються. Бабуся: - Добрий день, ярики-дошколярики.

1 "Дошкільне виховання". 1991. - №8. 372

Діти: — Ми прийшли до тебе знову. Що ти нам розповіси?

Бабуся: — Сідайте, дітки. Ось у мене є чудова скриня. Вона відчиняється тоді, коли ви правильно назвете предмети українського одягу.

Діти відповідають (сорочка, плахта, корсет, фартух, пояс, свитка, чобітки).

Бабуся: — Правильно. А ну, скриня, відчиняйся (Із великої скрині виходять діти в українському одязі. Співають пісню "Катерина і Василь").

Бабуся: — Проходьте, діти, сідайте.

Сядемо в рядочок, сплетемо віночок,

Квіточка до квіточки, як і ми ось, діточки (виймає вінок із скрині).

— Вінок оберігає людину, він лікар для тіла. Надягали його в Україні дівчатка тільки у свята. Усі квіти у вінку мають своє значення. В українському вінку головні квіти -безсмертник і деревій, а всього 12 квіточок і рослин віночку. Щоб квіти зберігали свій колір, їх намочували в соку рослин.

Бабуся дістає зі скрині вінок із барвінку: Хрещатий барвінок - зелена земля, ця квітка блакитна - символ життя.

— А ще я вам розповім казку про трьох сестер, які славилися своєю красою та добротою, а ще вміли добре лікувати людей.

Бабуся розповідає дітям легенду про мальву, півонію та рожу. Діти танцюють танок із віночками.

Бабуся пропонує дітям розглянути квіти, що у віночку: — Та погляньте, який гарний! Скільки на ньому стрічок! Віночку, усміхнись і дітям покажись!

Стрічка на віночку для того, щоб ховати волосся від поганих очей. Кожна стрічка, як і квітка, має своє значення: малинова стрічка дарує людям здоров’я; коричнева -символ землі, дарунки матінки-землі; жовта - це усмішка

сонця, колосочок з поля; світло зелена - життя; синя - вода, небо; фіалкова - світанок або довір’я; рожева - символ достатку, врожаю; червона - символ любові, а ще пролита кров наших дідів на рідній землі; червона і біла - то печаль і пам’ять.

Прислів’я про вінок: "Гарний вінок - краса дівчини"; "У віночку калина - добра і гарна дівчина"; "Хто вміє віночок плести, той вміє життя любити"; "Який віночок, такий і голосочок"; "Як віночок сплели, танцювати почали".

Важливим засобом ознайомлення дітей із національними символами України є свята і розваги, вони допомагають духовному зростанню, розквіту людини. Одним з таким свят може бути свято "Закосичення"1, присвячене старовинному народному обряду, ніжному, урочистому, дуже важливому для духовного розквіту кожної дівчинки шести-семи років.

Напередодні дітям розповідають про історію і значення цього свята: із закосиченням починався новий етап у житті дівчинки, вона ставала помічницею у господарстві, їй довіряли будь-яку роботу, й туго заплетені коси були ознакою того, що дівчинка вже подорослішала, бо заплетене в коси волосся не заважало їй у роботі. З дітьми проводять бесіду про те, яку дівчинку можна вважати дорослою, чим вона відрізняється від малої, які в неї з’являються обов’язки. На музичних заняттях діти повторюють знайомі та розучують нові українські пісні, танки, вихователі готують з маленькими артистами кілька інсценізацій про дівочі забави, спілкування хлопчиків та дівчаток, розучують вірші та жарти. Окремо проводиться зустріч з батьками, переважно матусями. їм пояснюють суть обряду, радять, як має родина підготуватися до свята, щоб дівчинка відчула піднесеність, урочистість події. До цього свята залу прикрашають різнокольоровими кульками, віночками, рушниками, кві-

1 Гавриш Н. Живі народні традиції. Свято-розвага "Закосичення" // Дошкільне виховання. - 1999. - №6. - С. 6-7.

тами, влаштовують виставку художніх робіт вихованців. Дівчатка за традицією вдягають національне вбрання (спідничку, вишиванку, намисто, їхні голівки прикрашають віночками). У кожної дівчинки може бути звичайна сучасна зачіска, але перед святом у розпущене волосся обов’язково зав’язують шовкову чи атласну стрічку, якою пізніше і підв’яжуть кіску.

Свято складається з трьох частин. Перша частина умовно називається "Іспит". У ній виявляється готовність дівчинки до дорослого життя. У цій частині свята передбачаються конкурси, завдання, пісні, танки. Друга - власне "Обряд" - урочисте закосичення. Крім вихователів і дівчаток, у ньому беруть участь мами, які і вплітають дівчинці у волосся стрічку, благословляючи на довге і щасливе життя. Третя частина - "Святкування" - вітання з важливою подією, ігри хлопчиків, дівчаток, пісні, хороводи, танки, інсценізації, читання віршів, вручення подарунків, а наприкінці - пригощання.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба й калина. Правду каже прислів’я: "Без верби і калини нема України".

З давніх-давен наш народ опоетизував цю рослину, оспівував її у піснях. Збиткування над нею вкривало людину ганьбою. Коли чоловік будував хату, то обов’язково висаджував калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між шибками червоні кетяги.

Ми вже звикли до порівнянь "дівчина, як калина", "гнучка, як верба". Здається, верба - звичайне дерево, а скільки з ним пов’язано цікавих історій і легенд. Вона стала своєрідним народним символом. Хто з вас не відчував радості від перших котиків, які зрізують на вербну неділю, після чого діти, б’ючи легенько один одного по спині, приповідали: "Не я б’ю, верба б’є, віднині за тиждень Великдень". Верба завжди символізувала рідну домівку, близьких людей.

Вихователь знайомить дітей з рослинним світом народних символів, а потім влаштовують національне свято "Червона калина".

Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушникові - то висока ознака гостинності українського народу. Рушник на стіні - це невід’ємний символ хатнього інтер’єру, в Україні не було жодної оселі, яку б вони не прикрашали. Гарно оздоблений рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті, ним витирали руки і посуд, накривали діжу з тістом, спечені паляниці, діжу після випікання хліба, з ним ходили доїти корову.

Рушником ушановували появу немовляти в родині, одружували дітей, зустрічали рідних і гостей, проводжали людину в останню путь, відряджали в далеку дорогу батька, сина, чоловіка й коханого. Не диво, що пісні П.Майбороди на слова А.Малишка "Пісня про рушник" судилося довге життя.

У різних регіонах України рушник називали по-різному, залежно від його призначення. Рушник для утирання рук і обличчя - утирач, для посуду, стола й лави - стирач, стирок, для пов’язування сватів - плечовий. Відповідно до призначення рушники виготовляли з різних ниток. Утирачі й стирачі ткали із цупких ниток. Покутники, подарункові, плечові - з тонкого білого полотна. Жінки ткали рушники в жіночі дні - середу, п’ятницю або суботу. Перший витканий рушник призначався для гостей. Він завжди висів на видному місці. Господиня у знак поваги до гостя давала йому рушник на плече чи в руки, брала кухлик із водою і люб’язно пропонувала вимити руки. При зведенні житла рушниками застеляли підвалини, піднімали сволоки. У перший день огляду озимини йшли в поле гуртом або цілим родом. Попереду - батько з хлібом-сіллю на рушнику, мати несла в кошику різне частування. На зеленому полі стелили

рушник, викладали на нього їжу, пригощалися. Обряд за-

кінчувався дівочим хороводом, піснями. Так само робили в перший день оранки, сівби, жнив.

Традиційно в Україні в кожній сім’ї був і свій сімейний, родинний рушник, надзвичайно барвистий: тут поєднуються жовті, оранжеві, рожеві, червоно-малинові, світло-темно-зелені, коричневі, чорні, голубі, ніжно-фіалкові кольори. Візерунки своєрідні. Це може бути горщик, з якого наче виростає квіткове деревце. Тут можна побачити маки, троянди, чорнобривці, мальви, калину, майори, лілеї, лісові дзвіночки, любисток, барвінок тощо. Або: на гілочках сидять двоє пташечок-голубків, дивляться одне одному в очі.

Рушники в кожному регіоні України специфічні, відмінні від інших. У вишиваних рушниках Київщини, Чернігівщини переважає рослинний візерунок у вигляді вазона. На Поділлі - геометричні та геометризовані рушники з малюнками жіночих фігурок, пташок, тварин, вишиті гладдю, на Волині - хрестиком, геометричний орнамент. На Поліссі у вишиваних рушниках переважають червоний та чорний кольори, на Закарпатті, Буковині, Галичині - барвисті відтінки, на Полтавщині - сині, червоні, чорні.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям дітей знайомлять спочатку з рушниками свого регіону як вишиваними, так і тканими. Звертають увагу на кольорову гаму, орнамент, візерунки, розповідають, де і з якою метою використовують рушники. Під час занять доцільно використовувати інсценізацію уривків оповідання О.Волосюк "Рушники-веселинки"1.

Наприклад, дідусь показує дітям рушник, вишитий різнокольоровими смужечками, пояснює: "Червона смуга означала: нехай подорожньому завжди світить сонечко, і люди нехай зігріють мандрівника, якщо він попроситься на ніч, нагодують його. Зелена барва провіщала зустріч із добрими людьми, добрі покупки на базарі. Коричнева смуга

1 "Дошкільне виховання", 1991. -№7. -С. 26-27.

означала щасливу дорогу, з чистим небом і ясним сонцем. Тому поряд з нею вишивали синю стежечку й біля синьої -жовту. А ще жовта смужечка була символом здоров’я, удачі".

Дідусь, що "приходить" до дітей постійно в гості на заняття, іншим разом оповідає дітям, що є рушнички для дівчаток-дошкільняток і називають їх рушничками-росяночками. На таких рушничках вишивали стежечкою цвіт яблуні і вишні, нижче - ромашки й незабудки, а між ними - дрібненькі листочки барвінку і вишеньки.

Рушнички для хлопчиків, яриків-дошколяриків, називали грайликами. На них теж стежкою посередині вишивали чорнобривці, збоку - волошки і синій барвінок, а між ними - листячко дуба. Ще вишивали листя любистку й вусики хмелю.

Поступово дітей знайомлять із рушниками інших регіонів України. Серію таких занять доцільно провести в кімнаті "Музей українського села". А в кінці року влаштувати виставку українських рушників, у якій візьмуть участь і батьки дітей. Вони можуть спеціально вишити рушники для таких виставок.

Під час занять вихователі використовують записи пісень про рушник, вірші, загадки, прислів’я, наприклад, такі: "Хата без рушників - родина без дітей", "Рушник на кілочку -хата у віночку", "Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати -буде чим гостей шанувати".

Отже, народна символіка - це історія життя українського народу, відображення його національної свідомості, національної психології.

8.3. Формування у дітей основ економічної культури

Сучасну дитину вже з перших років життя оточує економічне середовище, наповнене різноманітними економіч-

ними поняттями та процесами. Безумовно, що розглянутий процес економічної соціалізації ширший порівняно з процесом економічного виховання. Але в більшості випадків дуже важко простежити за тим, що засвоює дитина у процесі спілкування з однолітками, перегляду телебачення, зі спостереження за діяльністю дорослих, та встановити відповідність такої інформації морально-етичним нормам суспільства. Саме тому важливо сформувати в дітей дошкільного віку елементарний економічний досвід, що стане базою для подальшої успішної економічної соціалізації та економічного виховання.

Сучасні соціально-економічні відносини в суспільстві спонукають дитину досить рано знайомитися з проблемами сімейної "дорослої" економіки. Відтак, виникає необхідність організовано залучати дітей уже в дошкільному закладі до засвоєння основ економіки, пропедевтики економічної грамотності. Дослідження учених (Н.Г.Грама, Г.І.Григоренко, Р.С.Жадан, Є.О.Курак, Ю.М. Лелюк, А.В.Сазонова, А.А.Смоленцева, Г.Д.Шатова та ін.) довели, що дітям дошкільного віку доступне розуміння окремих економічних понять, якщо економічну освіту поєднувати з трудовим, моральним і розумовим вихованням, спрямовуючи її насамперед на формування розумних потреб дитини.

Економічне виховання - це організована педагогічна діяльність, спеціально створена система роботи, спрямована на формування у дітей екологічної свідомості. Економічна освіта - це формування у дітей елементарних економічних уявлень, знань, умінь, і навичок щодо процесів вироблення, розподілу, обміну і споживання предметів довкілля, необхідних для участі особистості в усіх видах діяльності.

Економічне виховання - це цілеспрямований процес взаємодії дорослого та дитини, орієнтований на засвоєння доступних віку елементарних економічних понять, формування моральних почуттів та морально-економічних якостей,

необхідних для успішної економічної діяльності, розвитку інтересу до економічної сфери життя, формування навичок соціально-економічної поведінки.

Зазначимо, що економічне виховання дошкільників є складовою безперервного процесу економічного виховання особистості. Отже, мета, завдання та засоби економічного виховання дошкільників та економічного виховання взагалі збігаються. Оскільки економічне виховання дітей дошкільного віку не відокремлювалося в окрему галузь педагогіки, вважаємо за необхідне принаймні побіжно оглянути особливості процесу економічного виховання школярів.

Економічне виховання розглядається сучасними науковцями як один з важливих компонентів соціалізації дитини - економічної соціалізації, складовими якої є елементарні економічні знання, сформовані способи поведінки, а також особистісні утворення, які ми визначаємо необхідними для успішної економічної діяльності. Економічна соціалізація -це об’єктивний процес засвоєння індивідом економічних поглядів, зразків економічного поводження, освоєння соціальних ролей, навичок, цінностей, пристосування особистості до соціальних норм.

У широкому розумінні економічну соціалізацію можна розглядати як процес становлення економічного мислення, у тому числі процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, формування навичок економічного поводження й реалізація їх у реальній дійсності. Метою економічної соціалізації є вироблення адекватних і гармонійних уявлень з економічної сфери життєдіяльності, знання основних економічних категорій, розвиток елементарних навичок економічного поводження. Мета й завдання економічної соціалізації багато в чому збігаються з метою й завданнями економічного виховання, оскільки вона здійснюється з ви-

користанням тих самих засобів і методів впливу на економічну свідомість.

Економічне виховання та економічна освіта є основою економічної грамоти та економічної грамотності. Економічна грамота буде різною залежно від виробничої чи невиробничої сфери діяльності. Економічна грамота дітей дошкільного віку належить до невиробничої сфери, тобто це особистості, які не беруть участі у виробленні матеріальних цінностей. Отже, економічна грамота особистості невиробничої сфери - це сукупність засобів навчання, спрямованих на вироблення у дітей уміння створювати, виконувати задум на відповідних вікових рівнях, переходити від задумів до моделей втілення тих задумів у практику, а також від практики втілення до нових задумів і переходу до моделей (планів). Економічна грамота найтісніше пов’язана з логікою мислення і прогнозування або передбаченням результату.1 Економічна грамота повинна набуватися неперервно і переходити у грамотність особистості як необхідність і умову відображення рівня суспільного поступу держави.

Економічна грамотність - це засвоєння предметних знань, умінь і практичних навичок, необхідних людині як особистості в її суспільно-господарчій діяльності. Рівень економічної грамотності залежить від вікових можливостей людини в діяльнісній сфері. Економічна грамотність це сукупність знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, поведінки, пов’язаних з процесом перетворення їх особистістю у свою внутрішню потребу, що виступає необхідним чинником у соціально-господарчій її життєдіяльності2.

Економічна грамотність - це знання законів, умов, способів і технологій діяльності в поєднанні з міцними навич-

1 Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей. - Одеса, 2002. - С. 114.

2 Там само. - С. 144.

ками користування ними в практичній діяльності. Для рівня вікових категорій і сфер діяльності встановлюються критерії грамотності. Згідно критеріїв розрізняють елементарне поняття економічної грамотності навчання як уміння раціонально виконувати нескладні процеси економічної діяльності самостійно або під контролем1.

У дітей дошкільного віку формують елементарні економічні уявлення, які подекуди в педагогічній літературі називають "родинною економікою" або "мікроекономікою". Отже, формування у дошкільників елементарної економічної грамотності повинно відбуватися на пропедевтичному, до економічному рівні.

Пропедевтичний курс економічної освіти передбачає ознайомлення дітей з первинними економічними потребами (у житлі, їжі, одязі, безпеці і здорової і т. ін.), видами ресурсів і їх обмеженістю, товарами і видами послуг, грошима, сімейним бюджетом, проблемою вибору. А також ознайомлення дітей з найбільш уживаними економічними поняттями. А саме:

1-а група: обмін, розподіл, споживання, попит, пропозиція, вироблення (виробництво):

споживання - форма використання продукту, створюваного пропозицією;

пропозиція - спосіб задоволення виробника й споживача через попит;

попит - форма соціального замовлення на продукт і його рух через розподіл;

розподіл - сума всіх пропозицій задоволення попиту і забезпечення оптимального зв’язку між виробленням і споживанням;

вироблення - процес створення матеріальних предметів, матеріальних благ для користування або споживання;

1 Там само. - С. 145. 382

П-а група: гроші, товар.

Ш-я група: ціна, вартість, цінність.

ІУ-а група: економія, раціональність, час.

У-а група: моделювання процесів, економічні технології:

зв’язок - необхідність руху виробленого продукту;

обмін - обов’язкова наявність об’єкта і суб’єкта, процес руху предмета обігу1.

Зауважимо, що у варіативних програмах навчання і виховання дітей у дошкільному закладі ("Дитина" і "Малятко") відсутній розділ "Економічне виховання дітей", хоч окремі завдання з економічної освіти зустрічаються в інших розділах програм.

У програмі "Дитина в дошкільні роки" для дітей старшого дошкільного віку подано розділ "Економічна освіта". Наводимо зміст програми і показників економічної компетенції дітей за цією програмою.

Створення фонду "Хочу":

Пояснити, що економіка - це мистецтво ведення домашнього господарства. Дати уявлення про різні потреби людини, які задовольняються з допомогою товарів. Обґрунтувати на життєвих прикладах необхідність постійно робити вибір. Навчити дітей відрізняти покупця від продавця, простий обмін "товар на товар" від "товар на гроші". Розвинути навички дітей спостерігати за природою, поведінкою людей, їхнею працею, потім робити порівняння "природа та "чистота і здоров’я", "бажання людей та можливість їхнього здійснення", "домашня робота та праця на виробництві", "недбайливий та економний", "твоє, моє, наше" тощо та вміти їх пояснювати.

Зацікавити дітей у пошуку економічних явищ у знайомих життєвих ситуаціях, у пригодах улюблених героїв казок, віршів, мультфільмів. Навчити дітей робити свої

1 Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей. -Одеса, 2002. -С. 150-151.

маленькі економічні відкриття, щоб відчували радість успіху. Сформувати в дитини економічну культуру. Виховувати любов до природи, праці, людей, своєї домівки, країни. Готувати дітей до життя в умовах ринкової економіки, навчати долати труднощі.

Створення фонду "Можу":

Може організовувати різноманітні казкові економічні пригоди з улюбленими героями, ділові дитячі ігри "Я -споживач", "Я - виробник", "Маленькі господарі" тощо, економічні спектаклі та конкурси, екскурсії на природу, до крамниці. Розпитує батьків про потреби, працю, ставлення до людей тощо. Допомагає робити поробку, добирає матеріал до занять. Виявляє зацікавленість до нових економічних знань. Поступово розуміє необхідність ощадливого ставлення до речей іграшок, книжок, грошей; турбується про рідних, друзів, довкілля; поважає будь-яку працю; практичні та розумні дії та рішення. Знайомиться під час читання казок, народних прислів’їв, загадок із економічними категоріями "бажання", "потреби", "вибір", "товар", "торгівля", "праця", "професія", "економність", "майстерність", "гроші", "вигода" тощо.

Показники компетенції дитини:

Знає: у простому викладі економічні поняття: потреби, природні ресурси, товари, послуги, обмеженість, вибір, споживач, виробник, гроші, обмін, торгівля, покупка;

—про необхідність кожної людини трудитися вдома і на роботі;

—що природу треба берегти і збільшувати її багатство;

—що гроші допомагають людям робити обмін і прискорюють торгівлю;

—чому людина повинна здійснювати вибір;

—про професії, які є на виробництві;

 

—на які види поділяються товари та послуги. Вміє:

—пояснити, що таке потреби, бажання;

—навести приклади товару та послуги:

—називати різні професії:

—здійснити просту покупку в крамниці;

—розповісти про необхідність грошей;

—змайструвати поробку;

—ощадливо і хазяйновито поводитись у дошкільному закладі, вдома, на вулиці, в оточенні природи;

—розібратись у конкретній ситуації, оцінити її та зробити правильний вибір;

—оцінювати свої вчинки та бути ввічливим із дітьми та дорослими.

Розуміє:

—що людина повинна постійно робити вибір: яку річ купувати, скільки ресурсів використовувати, як розподілити продукти, яку роботу зробити тощо;

—що вигідно бути економним, працьовитим, діловим, добрим, ввічливим, уважним;

—що природа дарує людям красу, здоров’я, природні ресурси і її необхідно оберігати, турбуватися, підтримувати;

—що треба завжди допомагати людям1.

Отже, кінцевим результатом економічної освіти дітей є формування у них економічної компетенції, під якою Н.Г.Грама розуміє обізнаність дитини з елементарними економічними поняттями, наявність у неї певних економічних знань ціннісного, вартісного, раціонального, потребнісного змісту; сформованість елементарних умінь і навичок економічної діяльності2.

Одним з показників економічної культури є наявність сформованого економічного досвіду людини. Економічно культурна людина розуміє значення економічних термінів,

1 Дитина в дошкільні роки. - Запоріжжя: ЛІПС. - 2004. - С. 230-231.

2 Грама Н.Г. Професійна підготовка педагога-вихователя дошкільного закладу до економічного виховання дітей. - С. 131.

доцільно використовує власні знання, дотримується морально-етичних норм у процесі власної економічної діяльності. Усе це є надбанням людини в процесі економічної діяльності, що складає її первинний економічний досвід.1

Як засвідчує практика і результати спостережень за дітьми, перше знайомство дітей з економічними відносинами у стихійно-побутовій діяльності в сім’ї відбувається з допомогою грошей, які батьки дають дітям, щоб вони щось купили собі в магазинах. Натомість більшість дітей не знають, як з ними поводитися, де потрібно їх зберігати, як економити витрати і т.ін. Поводженню з грошима як і з іншими економічними відносинами дітей потрібно вчити з дошкільного віку. Уже сьогодні розроблено вченим тематичні програми з економічної освіти дітей, які опубліковані в журналах "Дошкільне виховання", "Палітра вихователя", "Дитячий садок"; розроблено методичні посібники для вихователів дошкільних навчальних закладів. А саме: Р.П.Жадан і Г.І.Григоренко "Економічна освіта дітей старшого дошкільного віку" (Запоріжжя: ЛІПС, 2006); Р.П.Жадан, Г.І.Григоренко, О.В.Варецька "Дітям про економіку або казки про зайців-хазяйці" (Запоріжжя: Прем’єр, 2005); А.В.Сазонова "Подорож у пошуках економіки" - зошит творчих завдань для дітей і їхніх батьків (Дніпропетровськ, 2008)та ін.

Заняття з економічної освіти як один із видів занять з ознайомлення дітей із соціальним довкіллям проводять один раз на тиждень, починаючи з середньої групи (у дидактичних іграх) та у старших групах як комбіноване або комплексне заняття. Наводимо окремі конспекти занять, розроблені Р.П.Жадан і Г.І.Григоренко - з теми "Потреби".2

1 СазоноваА.В. Подорож у пошуках економіки. - Дніпропетровськ, 2008.

2 Жадан Р., Григоренко Г. "Економічна освіта дітей старшого дошкільного віку". -Запоріжжя: ЛІПС, 2006. -С. 10-11, 19-20.

Мета: дати уявлення про економічну категорію "потреби" (потреба - це те, що людина хоче мати і має можливість придбати); формувати в дітей уявлення про те, що необхідно в різних ситуаціях самій дитині, оточуючим людям, рослинам, тваринам; учити виділяти першочергові потреби (їжа, вода, повітря, житло, одяг, взуття, безпека тощо).

Матеріал: лялька без одягу, картки з малюнками одягу, їжі, іграшок, книг, будинку, побутової техніки тощо.

Хід заняття: Вихователь пояснює, що кожна людина має багато потреб. Запитання до дітей: що ти будеш робити, коли захочеш поїсти? Як потрібно одягатися взимку? влітку? Що треба для гри у футбол? для малювання? ліплення? Допомагає дітям дійти висновку, що спочатку людина має задовольнити свої першочергові потреби (в цьому випадку в їжі та одязі).

Дитина, яка хоче їсти, пити або не має одягу та житла, не захоче грати в різні ігри, їй спочатку треба вгамувати голод, спрагу.

Завдання "Підбери та назви необхідні речі для ляльки" (лялька без одягу). Діти із розкладених карток вибирають необхідні ляльці речі - одяг, їжу, книжки, іграшки, прикраси, взуття, житло, меблі тощо. Вихователь пропонує дітям розкласти картки за ступенем важливості потреб.

Ситуація "Що потрібно нашій сім’ї". До зображень членів сім’ї: дитина, батько, мати, бабуся та інших, - треба намалювати (назвати) необхідні кожному речі та предмети.

Запитання до дітей: Що потрібно людині для життя? Що потрібно тобі? батькові? матері? брату? Назви речі, які задовольняють твої особисті потреби (іграшки, цукерки, взуття...). Які речі задовольняють потреби всієї сім’ї? (холодильник, квартира, телевізор, газова плита, вода). Разом з дітьми доходять висновку про необхідність задоволення найважливіших, першочергових потреб сім’ї.

Проблемне завдання: Мама попросила Сашка і Тетянку сходити до крамниці. Вона дала їм 10 грн. і запропонувала самим вибрати продукти на вечерю та придбати їх. У крамниці діти почали сперечатися: Сашко хотів купити хліб, ковбасу і кефір, Тетянка - цукерки, тістечка, солодку воду.

— Хто з дітей, на ваш погляд, правильно (раціонально)хотів використати гроші? Чому? Поясніть свою думку.

Тема: потреби і можливості моєї сім’ї. Мета: закріпити поняття "сім’я"; сформувати уявлення про потреби сім’ї; допомогти дітям зрозуміти різницю між словами "бажаю" та "треба"; вчити виділяти першочергові потреби сім’ї.

Матеріал: фотокартки членів сім’ї, малюнки (житло, одяг, меблі, їжа, іграшки, побутова техніка, прикраси і т. ін.).

Хід заняття: Розглядання фотографій членів сім’ї. Запитання до дітей: Чи є у тебе дідусі, бабусі, братики, сестрички? Яка в тебе сім’я? Розкажи про свою сім’ю. Читання вірша.

Я скажу вам залюбки, Тата і мама - це батьки, Я із братиком - їх діти, Всі ми вмієм дружно жити, Ну а разом ми - сім’я.

О.Попов

Читання оповідання В.Осєєвої "Сім’я у нас одна".

Левко завжди допомагав мамі. Він і посуд мив після

обіду, і в кімнаті прибирав. Але якось Левко залінився. І

день, і другий не допомагає мамі. Тут і неділя підійшла.

Батько каже за обідом:

— Погано наша сім’я працювала. Не підемо нікуди сьогодні. От тільки шкода маму. Увесь тиждень у полі та вдома працювала. І сестричку Таню шкода. Хороші оцінки принесла-п’ятірки. Та й я теж увесь тиждень працював на фабриці.

Левко почервонів увесь, говорить:

—Ну й ідіть самі! А я з кицькою залишусь.

—Та ні вже, куди ми підемо, - відповідає батько. -Адже сім’я у нас одна. Всі одне за одного відповідаємо.







Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 4740. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.067 сек.) русская версия | украинская версия