Критерії та рівні сформованості технічних знань та умінь студентів інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів
Здійснюючи навчальну дiяльнiсть, студент повинен чiтко знати, що слiд виконувати, як виконувати, знати способи досягнення поставленої мети, для чого виконується кожна з навчальних дiй, постiйно мати уявлення про те, чи так вiн виконує все, як потрібно. Рівні сформованості технічних знань та умінь дають можливість, з одного боку, організувати навчальну діяльність відповідно до вимог технічної підготовки студентів та їх індивідуальних здібностей, з іншого боку – організувати діяльність студента таким чином, щоб вона дала йому відповіді на всі його питання (як виконувати, для чого, чи правильно та ін.). Знання рівнів сформованості технічних знань та умінь дає можливість забезпечити зворотний зв’язок, що дозволяє здійснювати покроковий контроль, визначаючи, на якому етапі навчання виникає нерозуміння поданої інформації, і вжити ефективних педагогічних заходів. Рівень сформованості технічних знань та умінь студентів інженерних спеціальностей є інтегративним показником інженерної діяльності, який трактується як складне особистісне утворення, що визначається усвідомленим використанням технічних знань, умінь і навичок для розв’язання професійних, загальнопізнавальних задач, комунікації, досвідом професійно орієнтованої діяльності, наявністю знань і вмінь використовувати інформаційні технології. Головним оцінювальним орієнтиром технічної підготовки є особистість майбутнього інженера, його конкретні надбання у процесі навчальної діяльності, які повинні забезпечити поступовий перехід студента з фіксованого рівня на початку вивчення блоку технічних дисциплін на більш високий і максимально можливий. У зв'язку з цим, одним із завдань викладача є розробка критеріїв та рівнів сформованості технічних знань та умінь студентів інженерних спеціальностей. Рівні, показники і критерії ефективності формування знань, умінь і навичок вивчалися у багатьох дослідженнях. Проте в цілому проблема залишається невирішеною і до теперішнього часу, внаслідок чого відсутня єдність у поглядах до практичного застосування конкретних рівнів, показників та критеріїв. Отже, перш за все, з’ясуємо, що слід вкладати в поняття “рівень сформованості”. Відомо, що знання ніколи не існують самі по собі, а завжди є елементами якоїсь діяльності (певних умінь). На думку Н.Тализіної та більшості інших науковців про те, що наявність знань визначається не умінням відтворювати їх, а умінням використовувати їх при розв’язанні задач. Можливо, що саме в технічних дисциплінах це положення є найбільш чітко вираженим. “Уміння” є більш широким поняттям ніж “знання”, яке входить до структури уміння. Наприклад,уміння, що пов’язані з оперуванням графічними зображеннями в процесі інженерної діяльності вимагають спроможності виконувати цілеспрямовані дії автоматизовано, без спеціально спрямованої на них уваги, але під контролем свідомості, називають навичками. Так, читання креслення пов’язується зі сприйняттям, що вимагає наявності сенсорних навичок; побудова креслення вимагає рухових навичок – психомоторних. У графічній діяльності, як у свідомій діяльності суб’єкта, проявляються розумові навички (мислення та пам’ять) і вольові навички. Навички пов’язуються з інтелектуальними якостями суб’єкта: сприйняттям, пам’яттю, увагою, уявленням, мисленням та ін. Казати про сформовану особистість фахівця правомірно, якщо мати на увазі всі основні його якості. Звідси виникає необхідність відобразити у рівнях сформованості графічної готовності розвиток навичок графічної діяльності. Таким чином, будь-яке уміння містить в собі уявлення, знання, навички концентрації, розподілу та переключення уваги, навички сприйняття, мислення, самоконтролю і регулювання процесу діяльності. Отже, рівень сформованості технічних знань та умінь є комплексним показником. Щоб установити рівні сформованості знань, умінь і навичок визначають потрібні для цього критерії. Розглядаючи технічну підготовку як багатогранний та взаємообумовлений процес, в ході якого здійснюється: відбір, систематизація та виклад навчальної інформації; сприйняття, усвідомлення, переробка цієї інформації; ефективне й результативне оволодіння навчальною інформацією та її використання, а також формування і розвиток властивостей і якостей майбутнього інженера відповідно до професіограми та психограми доцільно використовувати комплексний підхід до визначення критеріїв сформованості технічних знань та умінь. Для прикладу розглянемо визначення критеріїв, рівнів та показників сформованості графічних знань та умінь студентів, що є невід’ємною частиною інженерної підготовки майбутнього фахівця. Критеріями сформованості графічної підготовки студентів інженерних спеціальностей пропонуються такі: 1) мотиваційно-ціннісний; 2) інформаційно-пізнавальний; 3) операційно-діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний критерій виражається в таких показниках: усвідомлення ролі графічної підготовки в здійсненні професійної діяльності, в опануванні спеціальними дисциплінами, розв'язанні загальнопізнавальних задач, потреби використання графічних засобів для комунікації. Інформаційно-пізнавальний критерій визначається у показниках: опанування теоретичними графічними знаннями; опанування гносеологічною сутністю графічних зображень. Показником операційно-діяльнісного критерію визначено опанування професійно важливими видами графічної діяльності. Для визначення мотивації вивчення графічних дисциплін нами запропоновано рівні мотивації (таблиця 9.1)
Таблиця 9.1 Рівні мотивації вивчення графічних дисциплін
Уміння, як спосіб діяльності, є упорядкована низка операцій, які мають загальну мету. Структура уміння дозволяє охопити систему ідеальних об’єктів, що підлягає вивченню, способи діяльності, властивості особистості. Знання та навички завжди існують у безпосередньому зв’язку з тими чи іншими діями, отже їх можна оцінювати за досконалістю певних дій з цими знаннями – уміннями. Наведене вище дозволяє зробити висновок, що під рівнем сформованості графічної готовності слід розуміти якість засвоєння графічної діяльності, яка визначається набутими студентами у процесі навчання графічними знаннями та уміннями, або можна сказати, досвідом, глибина якого підлягає діагностуванню через контроль наявності у студента набутих умінь. Рівень графічної готовності ми пов'язуємо зі сформованістю умінь виконувати певні види діяльностей із зображеннями, які здійснюються інженером при розв'язанні професійних задач. Види графічної діяльності ієрархічно підпорядковані один одному, дозволяють логічно задавати рівні сформованості графічної готовності. Кожен вид графічної діяльності являє собою не що інше, як сукупність дій для досягнення певної конкретної мети (рис. 9.1).
Рис. 9.1. Основа формування виду графічної діяльності Це означає, що сформованість виду діяльності буде визначатись як рівнем умінь, так і обсягом знань, що виступають основою даних умінь та відповідними навичками. Рівні сформованості видів графічної діяльності повинні бути описаними настільки точно і визначено, щоб можливим був висновок про ступінь сформованості відповідних до виду діяльності графічних знань та умінь і відповідно до цього спрямовувати навчальний процес на досягнення генеральної мети графічної підготовки. Будемо вважати, що рівень сформованості виду графічної діяльності відповідає цій умові, якщо: дано настільки чітко визначений опис формованого виду, що його можна безпомилково відрізнити за складом розв’язуваних задач від інших видів графічної діяльності; існує спосіб для однозначного виявлення рівня діагностуємого виду графічної діяльності процесі навчання графічній грамоті; можливе вимірювання інтенсивності формування виду графічної діяльності на основі даних контролю; Узагальнюючи ці умови, можна сказати, що рівні сформованості графічної діяльності (заміщення, кодування, декодування, моделювання, схематизації) повинні дозволити можливість та зручність для якісного та кількісного діагностування сформованості графічної готовності студентів. Предметом аналізу тут повинен бути не тільки результат, але й сам процес, спосіб розв’язання. Цього питання ми торкаємось тому, що самі поняття кількісних та якісних показників сформованості рівнів графічної готовності на сьогодні, по-перше, не розроблено, по-друге, вони у певній мірі трансформуються, оскільки знаходяться у динаміці й самі графічні уміння. Рівень сформованості виду графічної діяльності вимагає багатокритеріального оцінювання. В основу такого оцінювання логічно покладати структурний та функціональний аналіз графічної діяльності студента та план, у якому вона виконується. Виходячи з того, що для об’єктивного оцінювання важливим виступає не лише реальний результат діяльності – правильно виконане графічне зображення, доцільно оцінювати й орієнтувальний, виконавчий, контрольний склад дій студента (рис. 9.2).
Рис. 9.2. Реалізація функціонального аналізу при оцінюванні ступеня опанування процесуальною сутністю графічної діяльності При структурному аналізі сформованості професійно важливих видів графічної діяльності студента слід розглядати: - прийняття задачі; чи проявляється зацікавленість; - дії та операції, що виконуються (чи співвідносить їх студент з умовою, способами розв’язання, що належать до даної теми); - наявність власного контролю та самооцінювання; - темп виконання загальних та окремих завдань. Спробуємо оптимально зменшити кількість параметрів, по можливості узагальнити їх, враховуючи потребу оцінювання результату і самого процесу графічної діяльності студента. Як основні параметри сформованості компонента графічної діяльності виділено такі: 1. Форма дії – матеріальна, мовна, розумова. Матеріальна форма дії передбачає наявність зовнішньої опори (моделі або графічного зображення) у процесі розв’язання задачі. Мовна форма дії здійснюється з використанням власної мови без зовнішніх опор. Розумові дії включають лише операції з внутрішніми образами та поняттями без використання графічних зображень та моделей. 2. Узагальненість дій – виділення того обсягу класів, видів і типів об’єктів та їх характеристик, які є необхідними при виконанні дій щодо даного виду графічної діяльності (нагадаємо, що об’єктом виступає будь-яка реальність, що знаходиться у статичному стані). При виділенні класів, видів, типів об’єктів та їх характеристик розглядається їх склад – частини, компоненти, структура, взаємозв’язок частин у цілому, їх розміщення, послідовність або паралельність; властивості – невід’ємні характеристики (параметри); зв’язки – різні відношення між об’єктами, їх складом та властивостями. 3. Правильність дій відображає характеристики контрольної частини, характеризується відсотком безпомилково виконаних операцій. Відображений у відсотковому відношенні рівень відповідності об’єктивно існуючих результатів та очікуваних, що прийняті за зразок, будуть характеризувати сформованість компонента з точки зору результативності. 4. Автоматизованість і тривалість виконання дій (відображає характеристики виконавчої частини під час виконання дій). Однією з найбільш важливих можливостей щодо використання системи видів графічної діяльності є та, що можна задати певну динаміку вивчення навчального матеріалу. Це знаходить своє відображення у поетапному русі до наміченої мети графічної підготовки, по мірі сформованості у студентів видів графічної діяльності. Так, володіння графічними знаннями тільки на рівні розподілу плану виразу за допомогою графічного зображення і плану змісту реальності співвідноситься з діяльністю заміщення. Уміння виділяти графічний алфавіт і правила сполучень елементів (точок і ліній) співвідноситься з можливістю здійснення кодування, декодування. Але це уміння може бути сформованим при наявності сформованої діяльності заміщення. В цьому проявляється поетапний рух, який визначається ієрархічною підпорядкованістю видів графічної діяльності. Ми встановили можливі рівні сформованості компонентів графічної діяльності залежно від способу використання графічної інформації. У психолого-педагогічних дослідженнях показано, що спосіб використання вихідної інформації виступає як загальний принцип виділення видів діяльності: продуктивної і репродуктивної. Як стверджує В.Беспалько, репродуктивна і продуктивна діяльність генетично пов’язані між собою і створюють відповідну структуру з двох ступенів в оволодінні досвідом. Розглядаючи кожну операцію як репродуктивної, так і продуктивної діяльності як елемент процесу розв’язання задачі В.Беспалько виділяє чотири рівня розвитку досвіду студента. Перший рівень відповідає діяльності щодо впізнавання. При заданих меті, ситуації та алгоритмі розв’язання від студента вимагається дати висновок про відповідність всіх трьох компонентів у структурі задачі. При засвоєнні навчального матеріалу на цьому рівні студент виконує діяльність щодо прийняття рішень лише у тому випадку, коли і рішення пропонуються йому для вибору у явній і відкритій формі підказки. Другий рівень пов’язується з самостійним відтворенням дій при розв’язанні типової задачі. Студенти розв’язують типову задачу, самостійно відтворюючи та використовуючи інформацію про об’єкти, явища й методи дій. Спосіб вирішення вибирається самостійно. Як і на першому рівні студент не створює нову інформацію. Третій рівень характеризується умінням приймати рішення в умовах, коли пряме відтворення засвоєних методів не призводить до розв’язання задачі. В даному випадку для розв’язання задачі здійснюється пошукова діяльність, в результаті чого отримується суб’єктивно нова інформація. Четвертий рівень відповідає здобуванню об’єктивно нової інформації. Суб’єкт створює нові алгоритми і правила та здобуває об’єктивно нову інформацію про об’єкти, явища або методи дії, що є творчою діяльністю. Отже, критерієм рівня сформованості професійно важливого виду графічної діяльності визначаємо операційно-діяльнісний, а показником – опанування процесуальною сутністю графічної діяльності. Такий підхід дозволяє визначити якісні характеристики рівнів сформованості видів графічної діяльності (таблиця 9.2). Зведені дані у таблиці 9.3 дозволяють установити певну відповідність між видами графічної діяльності, способами використання графічної інформації та рівнями сформованості графічної готовності студентів інженерних спеціальностей вищих навчальних закладів. Характеристики рівнів сформованості графічної готовності (таблиця 9.3.) дозволяють визначити динаміку розвитку процесу графічної підготовки по мірі формування видів графічної діяльності.
Таблиця 9.2 Рівні сформованості видів графічної діяльності
Так, схематизація та моделювання передбачають здійснення дій та наявності відповідних знань та досвіду кодування – декодування. Отже, ці діяльності виступають засобом та створюють умови засвоєння діяльності схематизації та моделювання й тим сприяють переходу на більш високий рівень. Діяльності кодування та декодування вимагають певних знань та вмінь щодо здійснення вибору графічного замісника реальності (заміщення). Тобто наявність найвищого рівня сформованості цих діяльностей є підґрунтям для досягнення більш високого рівня сформованості діяльності схематизації і т.д. Узгоджуючи рівні сформованості графічної готовності студентів зі шкалою ЕСТS (таблиця 9.4), ми вводимо поняття критично низького рівня (F) й даємо його характеристику у таблиці 9.3. Завдання викладача полягає у визначенні рівнів сформованості технічних знань та умінь та їх своєчасній корекції
Таблиця 9.3
|
