Опрацювання результатів прямих вимірювань

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1799

Завдання прямого вимірювання полягає у визначенні середнього значення шуканої величини з урахуванням поправки на систематичну похибку, а також в обчисленні випадкової похибки , похибки приладу D_прX і заокруглення D_зX. Розраховані значення цих похибок дають змогу обчислити сумарну похибку прямого вимірювання DXяка, відповідно, визначає ширину надійного інтервалу .

Надійний інтервал – це такий інтервал значень, у якому із заданою надійною імовірністю P міститься істинне значення вимірюваної фізичної величини. Отже, кінцевий результат прямого вимірювання повинен бути поданим у вигляді:

.

Розглянемо детальніше, як на практиці розраховують значення надійного інтервалу. Нехай внаслідок і-го спостереження величини отримано значення X_i. Якщо таких спостережень було n, то всю сукупність значень X_i називають вибіркою об’єму n. Під дійсним значенням вимірюваної величини у цьому випадку розуміють середнє арифметичне значення вибірки

.

Випадковим відхиленням результату і-го спостереження від середнього буде

.

Знаючи випадкові відхилення кількох спостережень, легко обчислити вибіркове середнє квадратичне відхилення результату спостереження (оцінка середнього квадратичного відхилення )

Кінцевою метою опрацювання деяких вимірювань є отримання найвірогіднішого результату вимірювання (середнє вибіркове) і оцінка його похибки. Похибку результату вимірювання характеризує величина, яку називають вибірковим середнім квадратичним відхиленням середнього арифметичного або оцінкою середнього квадратичного відхилення середнього арифметичного (середня квадратична похибка вимірювання)

Ця величина характеризує розподіл середніх значень , отриманих у різних вибірках.

Для визначення меж надійного інтервалу за малих значень n ( ) використовують закон розподілу випадкових похибок, запропонований Стьюдентом. З цією метою спочатку потрібно визначити і , а потім, вибравши потрібну надійну ймовірність P і користуючись табл. 1, визначити коефіцієнт Стьюдента t_pn. За цих умов випадкову похибку результату прямого вимірювання обчислюють за формулою

.

Таблиця 1

Коефіцієнти Стьюдента t_pn.

Похибка приладу. Похибку приладу визначають під час його випробування або перевірки, яку виконують метрологічні служби. Ця похибка безпосередньо пов’язана із класом точності приладу k, який зазначають у його паспорті або на шкалі. Класом точності вимірювального приладу називають виражене у відсотках відношення граничної похибки приладу Q_гр до максимального значення X_m, яке цей прилад може виміряти:

.

Граничною похибкою приладу Q_гр називають максимально допустиму похибку, яку дає прилад під час вимірювань за нормальних умов. Її обчислюють за класом точності приладу

.

У випадках, коли клас точності приладу невідомий, приймають, що гранична похибка дорівнює половині ціни поділки шкали приладу:

Q_гр = 0,5 ціни поділки.

Оцінюючи випадкову похибку приладу, потрібно враховувати, що вона випадковим чином розподілена у межах інтервалу значень, межі якого визначає гранична похибка приладу. Тому для заданої надійної імовірності P похибку приладу обчислюють як

,

де t_p – коефіцієнт, який визначають за надійною імовірністю P (див. табл. 2).

Таблиця 2

Надійна імовірність P для надійного інтервалу, вираженого в частках середнього квадратичного відхилення

Похибка заокруглення. Під час опрацювання результатів експерименту часто доводиться вдаватись до заокруглень числових значень, отриманих у процесі обчислень та вимірювань. Операція заокруглення робить свій внесок у сумарну похибку, який необхідно враховувати.

У таких випадках, коли відліки показів приладу заокруглюють до цілих значень або часток поділок (лінійка, мікрометр, електровимірювальний прилад тощо), а також під час користування ноніусом або цифровими приладами виникає випадкова похибка заокруглення, яка має звичайний рівномірний розподіл. За цих умов, якщо немає систематичних похибок, то максимальна похибка не перевищує h/2, де h – це інтервал заокруглення. Інтервал заокруглення h може дорівнювати ціні поділки приладу, якщо відлік беруть з точністю до цілих поділок, або половині ціни поділки, якщо відліки заокруглюють до половини ціни поділки.

Похибкою заокруглення називають величину, яку обчислюють за формулою

,

де Р – задана надійна імовірність.

Отже, під час виконання лабораторних робіт потрібно враховувати три типи похибок: випадкову , похибку приладу і похибку заокруглення . Сумарну похибку досліду визначають “квадратичним сумуванням”:

.

Для оцінки точності вимірювань уводять поняття відносної похибки :

,

яку, зазвичай, виражають у відсотках.

Під час обчислення сумарної похибки можна нехтувати будь-якою із її складових, якщо її значення утричі менше від будь-якої іншої похибки. Це правило іноді називають “правилом трьох сигм”.

У випадках, коли під час вимірювання виконують тільки одне спостереження (наприклад, вимірювання температури, зважування та ін.), випадкова похибка вимірювання не виникає, тому сумарну похибку оцінюють лише похибками приладу та заокруглення.

.

Одноразовим спостереженням обмежуються і тоді, коли три-чотири попередні спостереження доводять, що повторні спостереження дають один і той же результат. Це трапляється тоді, коли випадкова похибка є меншою, ніж поріг чутливості приладу.

Похибки непрямих вимірювань розраховують у кожному конкретному експерименті згідно загальноприйнятих правил. У цьому навчальному посібнику формули для обчислення похибок наведені у кожній лабораторній роботі. Під час їхнього обчислення треба пам’ятати, що у відповідних формулах фігурують середні значення величин, отриманих під час прямих вимірювань.