Жовтень 1993рСтратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів. Проголошуючи свою Воєнну доктрину, яка має оборонний характер, Україна виходить з того, що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави. Воєнна доктрина України є складовою частиною концепції національної безпеки і становить сукупність затверджених Верховною Радою України основоположних настанов і принципів щодо організації та забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів. 1. Воєнно-політичні аспекти 1.1. Воєнно-політичні цілі України та міжнародні пріоритети в галузі забезпечення безпеки особи, народу і держави шляхом політичних, дипломатичних, економічних та воєнних заходів. Головною метою воєнної політики України є гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, відвернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки. Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права... Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна: – не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе; – суворо дотримує принципу недоторканності існуючих державних кордонів; – поважає державний суверенітет та політичну незалежність інших держав...; – сприяє паритетному і збалансованому скороченню всіх видів збройних сил і озброєнь у регіоні та у світі...; – обстоює вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими прийнятими згідно з нормами міжнародного права засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов’язань про взаємний ненапад; – будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу та воєнно-політичної орієнтації на взаємному врахуванні всіх питань національної безпеки сторін; – забороняє застосовувати власні Збройні сили для розв’язання політичних завдань на своїй території; – виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди; – виключає своє одностороннє повне роззброєння. Україна виступає за створення всеохоплюючих систем універсальної та загальноєвропейської безпеки і вважає участь у них важливим компонентом своєї національної безпеки. Дотримуючись позаблокового статусу, Україна сприяє створенню надійних міжнародних механізмів та загальноєвропейської структури безпеки на двосторонньому, регіональному і глобальному рівнях... 1.2. Причини воєнної небезпеки. Ставлення України до війни. ... Україна застосовує свої Збройні сили виключно у випадках збройної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторканність державних кордонів або при виконанні своїх міжнародних зобов’язань. 1.3. Ставлення України до ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення. Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї неприпустимим. Україна у своїй зовнішньополітичній діяльності активно виступає за загальне ядерне роззброєння. Ставши в силу історичних обставин власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР, Україна ніколи не санкціонує її застосування, виключає з арсеналу своєї зовнішньої політики загрозу використання ядерної зброї. Україна має намір в майбутньому стати без’ядерною державою. Україна пов’язує скорочення та знищення ядерної зброї, яка розташована на її території, з адекватними діями інших ядерних держав та наданням ними і світовим співтовариством надійних гарантій її безпеки. Україна виступає проти розповсюдження технологій виробництва ядерної, хімічної та біологічної (бактеріологічної) зброї. Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №43. – Ст.409. – С.1020-1022.
|
