Особливості імунної системи в четвертий критичний період

(4-6 років життя)

 

 

Вид імунної відповіді	Клінічне значення
Специфічний (набутий) імунітет
клітинні фактори
Т-лімфоцити	Збільшується кількістьТ-хелперів, зменшується кількість Т-супресорів, підвищується імунорегуляторний індекс
В-лімфоцити	Зменшується абсолютна кількість В-лімфоцитів
гуморальні фактори
- Ig G	Формується вторинна імунна відповідь на більшість антигенів (висока частота паразитарних, імунокомплексних хвороб, маніфестують пізні природжені імунодефіцити).
Ig А	Зберігається недостатність місцевого імунітету слизових, sIgА нижчий рівня дорослої людини (часті рецидивуючі захворювання носоглотки)
Ig М	Ig М досягає рівня дорослого людини
Ig Е	Підвищується рівень Ig Е (висока частота атопічних захворювань)

 

 

Особливості імунної системи в п΄ ятий критичний період (12-13 років)

Підлітковий вік є п΄ ятим критичним періодом у розвитку імунної системи людини. У дівчаток він починається в 12-13 років, у хлопчиків – у 14-15 років. Для цього періоду характерно зменшення маси лімфоїдних органів. Починаючи з підліткового віку, органи імунної системи починають анатомічно “старіти”, у лімфоїдних органах змінюється співвідношення клітин лімфоїдного ряду. Активна лімфоїдна тканина замінюється на жирову. Так, до 17 років кількість лімфоїдних пеєрових бляшок зменшується на 15% порівняно з 12 роками. Кількість лімфоїдної тканини в апендиксі в юнацькому віці порівняно з раннім дитячим віком знижується вдвічі. Підвищується секреція статевих гормонів (андрогенів, естрогенів), що призводить до пригнічення клітинної ланки імунної системи і стимуляції гуморальної ланки. Частота розвитку атопічних хвороб зменшується. Відзначається збільшення частоти хронічних запальних та лімфопроліферативних хвороб. У хлопчиків зростає стимуляція секреції статевих гормонів (андрогенів), що призводить до пригнічення клітинного імунітету (підвищується чутливість до мікобактерій туберкульозу, інших інфекцій, від яких захищає переважно клітинна ланка імунної системи - вірусних, грибкових, паразитарних, гельмінтних); формування автоімунних хвороб через активацію гуморальної ланки.

У дівчаток черезнедосконалу регуляцію рівня естрогенів та прогестерону знижується супресорна функція Т-лімфоцитів, підвищується імунорегуляторний індекс, характерний ускладнений перебіг автоімунних та алергічних хвороб.

Загальні закономірності розвитку імунної системи у дітей:

1) Становлення імунної системи – це нелінійний процес, який безпосередньо не корелює, наприклад, з антропометричними або функціональними характеристиками організму дитини.

2) Абсолютний та відносний лімфоцитоз у крові дітей включно до препубертатного періоду відображає процес навчання чисельних клонів В- та Т-лімфоцитів, які за допомогою антигенрозпізнаючих рецепторів розпізнають чужі антигени (в комплексі із власними антигенами HLA). На час завершення цього процесу (в основному до 5-7 років) відбувається зміна формули крові: нейтрофіли починають переважати над числом лімфоцитів, багато лімфоцитів перетворюються в Т- і В-лімфоцити-пам’яті.

3) Морфологія лімфоїдних клітин і навіть їх фенотипи не відображають вікової динаміки їх функцій.

4) Система фагоцитів незріла, фагоцитоз незавершений.

5) Синтез цитокінів, в пешу чергу інтерферонів, знижений.

6) Активність натуральних кілерних клітин знижена.

7) Знижений синтез всіх імуноглобулінів, особливо класу IgA (сироваткового і секреторного).

 

Вікові зміни маси лімфоїдних органів у дітей подані в таблицях 5, вікові темпи росту концентрації імуноглобулінів та кількості лімфоцитів, які складають популяції та субпопуляції в крові дітей подані в таблиці 6, 7 і 8.

Таблиця 5