Безробіття, його види і наслідки

 

Ринок праці як один із підвидів ринкової системи узгоджує потребу економіки в праці з наявними трудовими ресурсами, врівноважує попит на робочі місця з їхньою пропозицією.

Проте в дійсності, як правило, співвідношення попиту і пропозиції робочої сили чи робочих місць щоразу проявляє їхню кількісну і якісну невідповідність:

– частина економічно активного населення виявляє попит на робочі місця і не знаходить відповідної пропозиції;

– залишаються незайнятими робочі місця, що характеризуються особливими вимогами до кваліфікації, економічного і соціального статусу власників робочої сили.

З цих диспропорцій в умовах сучасного ринку кількісно переважає перша — проблема працевлаштування бажаючих працювати, або проблема безробіття.

Безробіття – соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту та неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

За визначенням МОП, безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за грошову винагороду і докладає активних зусиль її знайти. Для розрахунку параметрів безробіття це визначення уточнюється з урахуванням конкретних особливостей країни.

В Україні згідно із Законом " Про зайнятість" безробітними визначені громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу і здатні приступити до праці.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисельності економічно активного населення (робочої сили).

де Р_б – рівень безробіття;

Б – чисельність безробітних;

РС – чисельність робочої сили.

Найпоширенішим у сучасній економічні теорії є виділення таких основних форм безробіття:

- фрикційного;

- структурного;

- циклічного.

Фрикційне безробіття зумовлене динамічністю ринку праці: рухом робочої сили через невідповідність рівня заробітної плати або умов праці вимогам робітників, регіональними переміщеннями населення та переміщеннями, пов'язаними зі зміною виду діяльності, скороченням робочої сили у зв'язку із закриттям фірм або зменшенням масштабів їхньої діяльності, спричинених факторами випадкового характеру; необхідністю певного часу для пошуку відповідного робочого місця або певного робітника, що відповідав би визначеним вимогам; недосконалістю інформаційних потоків.

Структурне безробіття виникає через невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили внаслідок змін попиту на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці, а також існуючими територіальними диспропорціями в попиті та пропозиції робочої сили.

Визначення фрикційного та структурного безробіття як природного (абсолютного або такого, що об'єктивно існує) за умов динамічності економічних процесів і недосконалості інформації уточнює сучасне розуміння повної зайнятості. Вона вважається повною, якщо рівень безробіття не перевищує його природної норми (в 90-ті роки — 6—7 %).

Циклічне безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в результаті зниження сукупного попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості реальної заробітної плати в бік її зниження.

Перехідна економіка породжує такі додаткові причини безробіття:

– спад виробництва внаслідок економічної кризи перехідного періоду;

– надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці;

– масштабна структурна трансформація виробництва;

– зниження рівня державного захисту населення.

Безробіття є серйозною соціально-економічною проблемою, оскільки породжує цілий ряд негативних наслідків:

економічних:

– недовиробництво ВВП. Американським дослідником Артуром Оукеном було доведено існування взаємозв'язку між рівнем безробіття і падінням обсягу ВВП.

– потребує коштів на утримання безробітних;

соціальних:

– зниження життєвого рівня;

– декваліфікація робочої сили;

– зростання показників " соціальної патології".

Ціна безробіття обраховується за допомогою закона Оукена, який показує на зв’язок між зростанням безробіття та зменшенням обсягів ВВП і характеризує втрати економіки внаслідок зменшення національного виробництва в період економічного спаду та кризи.

Закон Оукена показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то відставання обсягу ВНП складає приблизно 2, 5%, що обраховується за формулою:

Δ Y = β · (u_факт – u_прир)

або

Де: β – коефіцієнт чутливості ВНП до циклічного безробіття (β = від 2 до 2, 5%);

Δ Y – розрив ВНП у процентах до потенційного рівня;

u_факт – фактичний рівень безробіття (у %);

u_прир – природний рівень безробіття (у %);

Y_прир – потенційний обсяг ВНП;

Y_факт – фактичний обсяг ВНП в період економічного спаду.

Цей закон дозволяє обчислити абсолютні втрати ВНП внаслідок появи циклічного безробіття, або розрив ВНП по закону Оукена:

Y_розрив = β (u_факт – u_прир)Y_прир

На базі розриву ВНП можна обчислити потенційний ВНП (Y_пот) і втрати ВНП від циклічного безробіття (Δ Y).

∆ Y^% = Y^%_пот – Y^%_факт