Мистецтво первісної епохи

Стосовно початку художнього, мистецького ос­воєння світу людиною в палеоліті дослідники висловлюють кілька гіпотез.

Іноді поява мистецтва пов’язується зі спостережливістю давньої людини [1]. Можливо, знаходячи у створених природою формах — камінні, коренях дерев, горах образи, схожі на знайомі предмети, тварин, людей, первісний мисливець сам вирішує ство­рити щось подібне. Кримські гори, наприклад, зберігають у назвах творче сприйняття давніх мешканців півострова, які побачили в нагромадженнях порід ведмедя, верблюда, віслюка.

Дехто пов’язує появу мистецтва з безпомічністю та страхами первісних людей, дехто, навпаки, з бажанням магічної могутності над природою. Інші дослідники вважають давню творчість засобом комунікації та соціалізації. У марксистській традиції відзначається зв’язок мистецтва з трудовою діяльністю. Ще одним з витоків мистецтва називають гру.

М. Рафаель, А. Лямінг-Амперер, А. Леруа-Гуран відзначають своєрідність та віддаленість від нас первісного мистецтва, а також те, як складно, а часом і неможливо, зрозуміти світогляд давніх людей, виходячи з аналізу творів, навіть якщо припустити певну спорідненість їх мислення зі світосприйняттям тих «колискових» народів, що існують тепер.

Синтетична точка зору, якої дотримується більшість науковців, вбачає певну єдність мистецтва первісних людей та їх матеріального і духовного життя. Так, Д. Угрінович уважає, що «…ре­лігія та мистецтво виникли одночасно і реалізувалися спочатку в єдиній, нерозмежованій системі духовно-практичної діяльності, яку являв собою первісний міфологічний обрядовий комплекс».

На початку свого існування мистецтво було синкретичним — тобто виступало естетичною складовою ритуального дійства, яке поєднувало різні, з точки зору сучасної людини, види практик: малювання, спів, танок, екстатичні вправи, магічні замовляння, використання масок і т. д. У давньому ритуалі можна відшукати початки театру, карнавалу, храмової чи палацової церемонії, хорового співу, естрадного виступу, навіть хепенінгу.

До пам’яток первісного мистецтва насамперед відносять скельний живопис, так зване мобільне мистецтво — фарбоване каміння, статуетки, прикраси з каміння й кості, перші музичні інструменти, великі кам’яні споруди — мегаліти.

 

Архітектура первісної епохи

 

Давній добі сучасне людство завдячує виникненням архітектури — першими пам’ятками цього виду мистецтва вважаються складені з величезних кам’яних брил мегаліти (буквально: великі камені) — кромлехи, дольмени та менгіри. Найвідоміший Стоунхендж — вівтар, оточений велетенською кам’яною аркадою, зберігся біля м. Солсбері в Англії.

Досить поширені на морських узбережжях Європи дольмени, які скоріше за все пов’язані з культом предків, і вважалися місцем перебування душ померлих. З точки зору мистецтва і менгіри (поховальні стели), і кромлехи, і дольмени свідчать про етапи освоєння людиною простору, розподілу його на зовнішній та внутрішній і вміння створювати естетично-емоційну атмосферу.

Ще одним загадковим винаходом неоліту були лабіринти — ці геометричні «ребуси» зустрічаються і на тотемних символах Австралії і у формі кам’яних комплексів, знайдених у Європі. Наприклад, на Соловецьких островах у Білому морі розташована найбільша у світі «колекція» — 33 лабіринти, побудовані в ІІ тис. до н. е. Невисокі — близько півметра — стіни утворюють коридори, мандруючи якими людина через певний час потрапляє в те саме місце. Стосовно призначення цих споруд існують лише гіпотези, згідно з одними — завдяки своїй подібності до риб’ячих пасток вони мали сприяти багатому вилову, інше припущення пов’язує ці пам’ятки з потребою захисту місць поховань предків від небажаного відвідання ворожими «духами». Цікавим і незрозумілим є схожість індо-тибетських зображень, скельних малюнків Аргентини та глиняних табличок Шумеру і однієї з первісних споруд Кольського півострова — всюди присутні лабіринти у формі спіралі.