Гірський рельєф значною мірою впливає на клімат,
а через нього на рослинність і грунтоутворення.
Основною причиною зміни природних поясів в горах є зміна
кліматичних умов. Від підніжжя гір до їх вершин через кожні
100 м зменшується середня температура повітря на 0,5°С, збіль-
шується кількість опадів, зростає сумарна сонячна радіація, ско-
рочується тривалість теплого сезону, змінюються інші кліматичні
фактори.
В горах багато місцевих кліматів і кліматичних інверсій, тоб-
то відхилень від нормальної закономірності клімату. Це зумовле-
но різними напрямками гірських хребтів, характером гірських до-
лин і ущелин. Особливості орографії гірського масиву зумовлю-
ють характер перерозподілу атмосферних опадів, сонячної енергії,
визначають напрям і швидкість вітру, зумовлюють виникнення
хмарності тощо.
Характер рельєфу гірської системи залежить від ЇЇ геологічної
історії і особливостей гірських порід. Загальними рисами гірсь-
кого рельєфу є його сильна розчленованість, великі перепади ви-
сот, різноманітність форм рельєфу. Основними формами рельєфу
в горах є схили різної крутизни, експозиції і форми. Такий харак-
тер рельєфу зумовлює інтенсивний як поверхневий, так і внутріш-
ньогрунтовий перерозподіл продуктів вивітрювання і грунтоутво-
рення, розвиток ерозії. Внаслідок процесів денудації відбувається
постійне переміщення верхніх шарів дрібнозему, що визначає ма-
лу потужність грунтового профілю. Гірські грунти на будь-якій
ділянці схилу постійно збагачуються продуктами вивітрювання і
грунтоутворення, принесеними з вищих ділянок, і постійно збід-
нюються в результаті їх поверхневого змиву та геохімічного від-
току. Бурхливі потоки води часто оголюють скелі, утворюють
широкі глинисті поверхні на шлейфах схилів і конуси виносу в
місцях виходу річок на рівнину.
Процеси грунтоутворення в гірських країнах значною мірою
залежать від експозиції схилу. Схили південної експозиції кра-
ще прогріваються, ніж північні (солярна експозиція). Тому їх
водний і тепловий режими будуть різними. Відповідно будуть різ-
Рис. 31. Схема вертикальної поясності За-
хідного Кавказу:
1 — нівальний пояс, примітивні гірські грубоскелет-
ні грунти; 2 — альпійський пояс, гірсько-лучні аль-
пійські грунти; 3 — субальпійський пояс, гірсько-
лучні субальпійські грунти; 4 — пояс хвойних лі-
сів, гірські кислі грубогумусні і буроземи; 5 —
пояс широколистяних лісів, гірські буроземи; 6 —
субтропічний сухий пояс, гірські коричневі грунти;
7 — лісостеповий пояс, гірські сірі лісові грунти;
8 — степовий пояс, гірські чорноземи.
ними рослинні угруповання і грунти.
Схили різних експозицій зазнають
впливу різних вітрів: сухих чи воло-
гих, холодних чи теплих (вітрова екс-
позиція). Це також впливає на пере-
біг процесів грунтоутворення.
Гірські грунти формуються на про-
дуктах вивітрювання різноманітних
гірських порід. В основному це щільні
відклади, які зумовлюють малу по-тужність грунтового профілю і висо-
ку щебенюватість грунтової маси.
Найпоширенішими грунтоутворюючи-
ми породами є продукти вивітрювання
крейдяних, третинних осадових відкла-
дів (вапняків, пісковиків, сланців).
У горах в основному формуються елю-
віальні кори вивітрювання, а в безстічних міжгірських западинах
і котловинах — акумулятивні. Отже, для гірських територій харак-
терна строкатість грунтоутворюючих порід, яка зумовлює строка-
тість рослинних угруповань і грунтів.
Строкатість грунтового покриву гірських територій зумовлена
різноманітним хімічним складом і фізичними властивостями гірсь-
ких порід, неоднаковим їх напластуванням. На продуктах вивіт-
рювання гранітів формуються кислі, бідні на поживні елементи
грунти, на вапняках — нейтральні, багатогумусні, родючі. На гли-
нистих сланцях, які мають різний хімічний склад, в тому самому
місці утворюються суглинкові грунти з різним забарвленням.
Різний характер напластування порід зумовлює той чи інший
водний режим грунтів. Тому на ділянках з строкатим напласту-
ванням порід (горизонтальним, вертикальним, зігнутим) трапля-
ються автоморфні, напівгідроморфні і навіть гідроморфні грунти.
Різні типи грунтів на порівняно невеликих ділянках формуються
і на виходах вапняків, які не мають шаруватої будови. Тут ут-
ворюються заглиблення різної форми: воронки, кари, понори, які перерозподіляють вологу і глинисті частки. Так, на Кримських
яйлах в коритоподібних заглибинах формуються суглинкові грун-
ти, багаті на гумус і азот, а поряд з ними, на рівних ділянках,
розвиваються гірсько-лучні, які мають нижчу родючість.
Кліматичні умови вертикальних поясів і грунтоутворюючі по-
роди впливають на формування різних типів рослинності і рослин-
них угруповань. Характер рослинності в горах визначається, го-
ловним чином, кількістю опадів і температурою. Рослинні угрупо-
вання розподілені за висотою відповідно до системи вертикальної
поясності. Для більшості гірських систем загальною закономір-
ністю є зміна в напрямку від підніжжя до вершин лісових поясів
на трав’янисті пояси (рис. 31).
Чим більша абсолютна висота, тим суворіший клімат, тим мен-
ший вплив гірських порід на грунтоутворення і формування рос-
линних угруповань. На вершинах гір домінуючу роль відіграють
температура і вітер.
