Сполучення приголоснихПоложения о выпускной квалификационной работе
[1]Точка в конце названия работы (как и в названиях глав и параграфов) не ставится. [2] Наличие минимум одной статьи или тезисов по результатам исследования, изложенным в дипломной работе / бакалаврской работе; количество публикаций, отражающих результаты исследования, изложенные в магистерской диссертации определяется Индивидуальным планом работы магистранта). ЛАТИНСЬКА МОВА Навчальний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» філологічного факультету
Затверджено Вченою радою ЗНУ Протокол № 3 від 29.10.13
Запоріжжя
УДК 811.124 (075.8) ББК Ш 146-923 Я 791 Ярцева Л.І. Латинська мова: навчальний посібник для студентів освітньо - кваліфікаційного рівня «бакалавр» філологічного факультету. – Запоріжжя: ЗНУ, 2014. – 125 с.
Навчальний посібник складається з 14 практичних занять, 4 занять для самостійної роботи, в яких подано граматичний матеріал, вправи для закріплення граматики, латинські тексти, крилаті вислови і прислів’я.
Посібник призначений для студентів денного відділення філологічного факультету напряму підготовки «українська мова та література», «російська мова та література».
Рецензент О.О. Павлюк Відповідальний за випуск Є.А. Москаленко Вступ Кредитно-модульна технологія навчання запроваджується з метою подальшої гуманізації й демократизації навчального процесу, організації найраціональнішого й найефективнішого засвоєння студентами знань з максимальним використанням індивідуальних, індивідуально-групових форм навчання; стимулювання студентів до систематичної навчальної праці, самостійної роботи, створення найсприятливіших умов для модульного контролю. Метою вивчення латинської мови на філологічному факультеті є читання і переклад оригінальних літературних зразків, у тому числі й вітчизняних авторів (кінець XVII ¾ початок XVIII ст.), розширення загальнолінгвістичного світогляду, засвоєння міжнародної латинської термінології в галузі гуманітарних наук. Курс латинськоїмови має виробити у майбутніх фахівців культуру філологічного аналізу джерела, навичок перекладу та науковий підхід до вивчення мови як суспільного явища. Крім того, вивчення латинської мови допоможе полегшити опанування новими європейськими мовами, поглибити розуміння рідної мови, сприятиме вивченню курсу порівняльного мовознавства. Синтетична будова латинської мови для зрозуміння тексту вимагає детального морфолого-синтаксичного аналізу, який розвиває у студентів пам’ять, увагу, логічне та лінгвістичне мислення, уміння вдумливо читати текст, працювати зі словником.Вивчення латинської мови дає грунтовну лінгвістичну підготовку, розвиває у студентів абстрактне граматичне мислення й виробляє науковий підхід до західноєвропейської мови, що вивчається. За підсумками вивчення курсу «Латинська мова» студент повинен знати: граматичну систему латинської мови у порівнянні з системами рідної та західноєвропейських мов,що вивчаються; знати 500 непохідних слів основного лексичного фонду та вміти пояснювати значення тих з них, які увійшли в українську мову; перекладати зі словником оригінальні тексти римських авторів, а також латиномовні твори інших часів; основи латинського словотвору і словотворчі елементи; 100 крилатих латинських висловів, студентський гімн «Gaudeamus». Для того, щоб досягти успіху у вивченні латинської мови, необхідно приступати до роботи над мовою з перших днів її вивчення й займатися систематично. Матеріал у посібнику представлений 14 практичними заняттями, темами для самостійного опанування. &; Заняття 1. Тема: Фонетика. Графіка. План: 1. Латинський алфавіт. 2. Голосні. Дифтонги і диграфи. 3. Приголосні. Сполучення приголосних. 4. Поділ на склади. 5. Наголос.
І. Латинський алфавіт
ІІ. Голосні. Дифтонги і диграфи. Шість голосних а, e, i, o, u, y передають 12 голосних звуків: шість довгих: ā, ē, ī, ō, ū, y шість коротких: ă, ě, ĭ, ŏ, ŭ, ў
Дифтонги – два голосних звуки, що становлять один склад і вимовляються як 2 звуки: аu – [ау] aurum [áурум]– золото, eu – [ еу] Eurōpa – [Еуропа] - Європа, ei – [ ей] hei! [гей!]
Диграфи – два голосних, що вимовляються як один звук (за правилами середньовічної латини)
аe - [ e ]praemium [преміум]нагорода оe - [ e ]poena [пена] покарання
Примітка: якщо аe і оe вимовляються окремо, то над е ставлиться знак довготи (–), або дві крапки (··): poēma – поéма, poёta – поéма III. Приголосні. Сполучення приголосних. С вимовляється як ц і к. Ц – якщо С стоїть перед е, і, у, ае, ое circŭlus – [цíркулюс] – круг centum – [цéнтум] - сто Cyclops – [Цíклопс] - Циклоп Caesar – [Цезар] - Цезар сoena – [цéна] - обід К – перед а, о, u, аu, приголосними carcer - кáрцер - в’язниця color - кóльор - колір causa - кáуза - причина decretum - декрéтум- постанова N.B. У класичний період літера С завжди читалася як [ к ] G – вимовляється як український [ ґ ] gradus – грáдус – ступінь, крок Н – вимовляється як український [ г ] honor – гóнор – честь L – вимовляється м’яко: anĭmal – áнімаль - тварина lapsus – ляпcус - помилка lux – люкс - світло S – вимовляється як [ с ] semestris – семéстріс – півріччя. В позиції між двома голосними s вимовляється як [ з ] rosa – рóза – троянда. У словах, запозичених з грецької мови, s вимовляється як [ з ] [ нз ] visualis – візуáліс, censor – цензор Т - вимовляється як український [ т ] tempus – тéмпус – час Х - вимовляється як [ кс ] rex – рекс – цар х - між голосними вимовляється як [ кз ] exercĭtus – екзéрцітус – військо Z – зустрічається в словах грецького походження і вимовляється як [ з ] zona – зóна Сполучення приголосних Сполучення з [ h ] зустрічається в словах грецького походження: сh – [ х ] schola – [схóля] – школа рh – [ ф ] – philosophia – [фільозóфіа] – філософія rh – [ р ] – rhythmus –[ рíтмус] – ритм th – [ т ] – theatrum – [теáтрум] –театр ngu – перед голосним, вимовляється як [нгв ] lingua – лінгва – мова qu – [ кв ] – aqua su – [ св ] – consuetudo –[консветýдо] – звичка але: [ су ] – suus – [cуус] – свій ti – перед голосним як [ ці ] natio – [нáціо] – нація як [ ті ] після s,t, x: bestia – [бéстіа] – звір N.B. Сполучення muta cum liquida. Приголосні p, b, d, t, c, g,сполучаючись з l, r,утворюють групу неподільних приголосних. IV. Поділ на склади Число складів у латинській мові відповідає числу голосних звуків. Склад, який закінчується на голосний, вважається відкритим. Закритим вважається склад, який закінчується на приголосний. Склади рахуються з кінця слова: mo-nu-men-tum 4 3 2 1 Поділ на склади відбувається: 1) між двома голосними: sci-en-ti-a 4 3 2 1 2) між голосним та поодиноким приголосним: do-mus; між дифтонгом та поодиноким приголосним: cau-sa 2 1 2 1 3) перед сполученням muta cum liquida: pa-tri-a 3 2 1 4) у групі приголосних: а) між двома приголосними: lec-ti-o, ses-si-o 3 2 1 3 2 1 б) у групі з трьох приголосних – перед останнім (крім сполучень групи muta cum liquida): sanc- tus, але doc- tri -na 2 1 3 2 1 5) префікси виділяються: de-scen-do 3 2 1
|
