Мова і філософія. Мова науки і мова філософії.

Філософія є наука наук. Зрозуміло, що кожна наука, створена людиною, є предметом аналізу, вивчення її суті, існування та її цілі.

Мова, передусім, є посередником у пізнанні та спілкуванні з іншими людьми.

Щодо пізнання, мова є виявом предмета знання для самого підмета, який відчуває, що щось у нім нового знаходиться, і це походить до нього від чогось іншого, котре є відмінне від свого Я (хоча є в собі), але також від речей зовнішніх.

Такий самий процес у собі та ззовні відчувається у потребах, бажаннях та в обов'язках своєї особи та інших осіб. Цей процес спостерігання є смисловий як почуття, яке стає зображенням через фантазію та асиміляцію і перетворюється у змістовне (хоча й смислове) поняття, себто стає предметом першого поняття-знання.

Зміст цього поняття є смисловий (переданий смислом), суб'єктивний (підмет відчуває), та об'єктивний (походить іззовні пізнаючого Я), і його існування є відділене навіть коли не є пізнане під впливом смислів.

Зображення, котре знаходиться у смисловій діяльності пізнання, стає дальшим предметом цього пізнавання, в якому працює розум (інтелект). Він залишає партикулярні, індивідуальні прикмети матеріального смислового предмета, а затримує, краще спостерігає (та затримує) і присвоює те, що є суттєве, основне смислового суб'єктивного предмета.

Цей головний елемент є в підметі на рівні розуму (інтелігенції), і його зміст знаходиться в кожному предметі цього самого роду. Ця прикмета – бачити смисловий зміст у такому загальному стані (рівні) – створена розумом і називається – Універсальна.

Ця універсальність є здатність думки бути притаманною (хоча вона є одинокою) всім іншим предметам, подібним між собою через суттєвий спільний елемент.

Коротко – всі поняття і всі ідеї, які може мати та творити в собі розум, у різноманітний спосіб присутні в пізнавальнім підметі та у предметах смислового представлення у партикулярних предметах, тому що вони є об'єктивними.

Вони можуть бути універсальні логічно, щоб злучати різні думки: це є наука про чистий ідеалізм. Але знання дійсної філософії має ідеї об'єктивного змісту, себто, що суб'єктивний зміст в одному предметі є також і в інших зовнішніх подібних предметах.

Завдяки універсальності та об'єктивності думок людина може творити та розвивати своє знання. Вона має досвід, має чуття та почуття, вона творить абстрактні думки, котрі лучить між собою, пізнаючи щораз краще та глибше світ, котрого є відповідальним господарем. Людство багато зробило, щоб дійти до наукового знання пізнавальної діяльності розуму.

Все, що може бути свідомо відчуте та пережите як знання початкове і динамічна пізнавальна діяльність душі, може бути виявлене особою назовні.

Тоді почуття та думки стають СЛОВОМ-ВЕРБУМ внутрішньої та відповідальної діяльності іззовні. Мова людини стає знаком існування вартості знання. Вже дитина своїм першим плачем щось означає.

Люди винайшли багато способів цього виявлення: голос, рух, плач, сміх, смуток, терпіння тощо. Все, що є культурою для народу, є виявом внутрішнього життя. Розвиток знаків є незліченний. Найголовнішим знаком є мова, хоча різне мистецтво якісно має свою вартість, тому що виявляє артистичну творчість у різноманітних формах та середниках.

Людина є найголовніше єство у світі. Греки називали її мікрокосмом – малим світом. Але насправді людина перевищує світ завдяки своїй природі. Вона є тіло і душа, котра є безсмертна, і тому перевищує цей мінливий світ. Вона є сотворена, щоб дійти та брати участь в існуванні та в діяльності з Богом. Надприродний дар дає їй можливість не лише пізнати ціль свого життя, але також уживати середники та способи, щоб це завдання довершити. Разом із Богом упорядковується дійсність та будується доля людства і світу.

Людина від самої появи на світ починає набирати вчення та виховання для розвиваючого життя. Це починається в сім'ї, продовжується у різноманітних шкільних осередках від нижчих – до найвищих. Ця вся діяльність іде через мову, якою людина передає те, що знає, іншим, молодшим особам. Необхідно, щоб усе життя у спільнотах люди володіли однією загальною мовою. Всі народи прагнуть, щоб у їхніх державах була одна загальна мова, щоб уможливити життя всього населення.

Мова є головним середником спілкування між особами на всіх рівнях суспільства, є виявленням внутрішнього переживання, є виявом бажань та різноманітних потреб. Ця єдність мови є запорукою також і політичного життя. Виявлені ідеали письмово та через творчі артистичні діла мають дуже великий вплив на історичні події, на переживання та осягнення ідеалів: слово має велику силу.