Основні принципи етики ділового спілкування

Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, становленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент та ін.). Етика ділового спілкування – дисципліна, що вивчає особливості етичних норм в діловій сфері, моральний та психологічний аспекти ділового спілкування, моральні дилеми, що можуть виникнути в процесі трудової діяльності.

Потреба людей у спілкуванні — одна з базових. Успіх тієї чи іншої справи більш ніж на 80 % залежить від уміння спілкуватись[2].

Спілкування — це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми та групами, в якому здійснюється обмін інформацією; обмін діями; сприйняття і розуміння партнера.

Комунікаційний процес — це ланцюжок відповідей на запитання: Хто говорить? Що говорить? Кому? В якій ситуації? По якому каналу? З якою метою? З яким ефектом?

Ділове спілкування — це процес взаємозв’язку та взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією та досвідом, що припускає досягнення певного результату, рішення конкретної проблеми або реалізацію певної мети.

Культура спілкування — це сума набутих людиною знань, умінь та навичок спілкування, які створені та прийняті в конкретному суспільстві на певному етапі розвитку. Культура спілкування виявляється в умінні говорити так, щоб не принижувати гідність людей.

Психологічні дослідження виявили, що під час спілкування в основі сприйняття незнайомих і знайомих людей діють різні психологічні механізми.

Серед доволі стійких і здебільшого вирішальних вражень є “перше враження” (формується у першу хвилину спілкування). Сприйняття при цьому відбувається на чуттєвому рівні, але воно має достатній вплив на наступні відносини між співрозмовниками.

Стереотипізація — це сприйняття образу іншої людини за типовими схемами, що притаманні тій чи іншій соціальній групі, професії тощо.

Фактор привабливості полягає в тому, що людину з привабливою зовнішністю ми схильні вважати доброю і розумною.

Фактор ставлення: люди, які добре ставляться до нас, здаються набагато кращими за тих, хто ставиться погано.

Спілкування пов’язане з дією таких психологічних механізмів сприйняття, як ідентифікація, емпатія, рефлексія.

Ідентифікація — спосіб сприйняття, при якому співрозмовник ніби уподібнює себе до іншого та визначає, як би він діяв у подібних обставинах. Цей механізм сприйняття було покладено Д. Карнегі в розробку методики впливу на людей (“Як впливати на людей”). http://infotour.in.ua/karnegi.htm

Емпатія — це намагання відчути стан і прагнення іншої людини та відгукнутися на нього емоційно. До емпатії можна віднести: співпереживання — переживання з партнером однакових емоційних станів; співчуття — розуміння переживань емоційних станів партнера.

Рефлексія — усвідомлення людиною того, як його сприймають партнери по спілкуванню. Розвинута рефлексія дозволяє передбачити реакцію партнера та знайти адекватні рішення.

[1] Спільнокореневе слово «етикет» (діловий етикет, столовий етикет) хоча і пов’язане з етикою, але стосується головним чином, певних зовнішніх проявів, бажаних правил поведінки у соціумі, формул спілкування.

[2] Лихолат, Гапій. Етика бізнесу. 2003