СтерилізаціяСтерилізація (лат. sterilis – безплідний, синонім знепліднення) – це повне звільнення об’єктів від вегетативних і спорових форм мікроорганізмів, що пов’язано з антисептикою та асептикою. Асептика – це комплекс заходів, що спрямовується на попередження потрапляння збудників інфекції у рану, тканини, органи, порожнини тіла хворого при хірургічних операціях, перев’язках і діагностично-лікувальних процедурах. Антисептика – це комплекс лікувально-профілактичних заходів, що спрямовуються на знищення мікроорганізмів у рані чи іншому патологічному утворі або організмі в цілому. Стерилізація є багатоетапний процес обробки виробів медичного призначення (ВМП), що складається із трьох етапів: дезінфекції, передстерилізаційної очистки, стерилізації. Метою першого етапу є професійний захист персоналу від можливого інфікування шляхом дезінфекції контамінованих об’єктів з подальшим контролем якості заходу: правильності приготування дезінфікуючих розчинів, виявлення їх залишкової кількості (йодкрохмальна або ментолова проби чи індикаторні тести «Хлор-тест», «Пероскид-тест», «Час-тест»). Метою другого етапу – передстерилізаційної очистки, є видалення білкових, жирових, механічних забруднень, залишкових кількостей лікарських препаратів і зниження вихідного рівня контамінації об’єктів мікроорганізмами, що визначає в певній мірі ефективність стерилізації та знижує ризик пірогенних реакцій при подальшому використанні інструментарію. Цикл механічної передстерилізаційної обробки ВМП включає такі етапи, як замочування виробів, ополіскування водопровідною водою, замочування у мийному розчині, миття, ополіскування водопровідною водою, ополіскування дистильованою водою й висушування. Для проведення передстерилізаційного очищення використовуються ультразвукові установки. Вплив ультразвукових коливань значно прискорює відшаровування й руйнування забруднень на поверхні виробів. Контроль якості другого етапу проводиться за допомогою фенолфталеїнової проби (якість відмивання від лужних синтетичних миючих засобів); азопірамової проби (якість відмивання від крові та лікарських препаратів); амідопіринової проби (якість відмивання від крові та лікарських препаратів); проби зі суданом-ІІІ (для визначення жирових забруднень). Контролю підлягають 1 % оброблених за добу медичних інструментів (але не менше 3-5 одиниць одного найменування). Метою третього етапу обробки ВМП – власне стерилізації, є повне знищення всіх форм мікроорганізмів на ВМП, в лікарських препаратах, інших об’єктах. Існують наступні методи стерилізації: фізичний (паровий – в автоклавах, повітряний – у повітряних стерилізаторах, променевий (радіаційний) – гама-установки, прискорювачі електронів; фільтрування (мембранна фільтрація), газовий – окис етилену, суміш окису етилену і метил броміду, і хімічний – пероксид водню, глутаровий альдегід, пари формальдегіду в етиловому спирті, дезоксон-1, первомур тощо (Додаток 3). Матеріали і предмети, що не витримують високої температури (вироби із пластичних мас, желатин тощо), стерилізуються дробною стерилізацією у апараті Коха або тиндалізацією. В автоклавах діючим агентом є суха насичена пара, що стерилізує білизну і перев’язувальні матеріали; хірургічні інструменти; гумові вироби (рукавички) і скляний посуд при чотирьох режимах: 1. Р = 2,0 кгс/см2 – 20 хв., t= 132º С; 2. Р = 1,5 кгс/см2 – 30 хв., t= 132º С; 3. Р = 1,1 кгс/см2 – 30-45 хв., t= 120º С; 4. Р = 0,5 кгс/см2 – 180 хв., t= 110º С. Режими роботи повітряних стерилізаторів (t= 180º С – 60 хв., t= 160º С – 150 хв.) дозволяє стерилізувати вироби зі скла (шприци з тугоплавким припоєм, посуд), металу (хірургічні, стоматологічні, гінекологічні інструменти). Іонізуюче випромінювання (γ-випромінювання, прискорені електрони) використовують широко на промислових підприємствах для стерилізації ВМП одноразового використання (системи для переливання крові, акушерські комплекти), перев’язувального матеріалу, хірургічних інструментів, лікарських препаратів, сироваток. Газову стерилізацію використовують для знезараження інструментів зі дзеркальними поверхнями, оптичного і радіоелектронного обладнання, ріжучих і колючих інструментів з мікронною заточкою, кетгуту, виробів з термонестійких пластмас (зонди, катетери), що не витримують парову, повітряну та хімічну стерилізації. Хімічна стерилізація застосовується для стерилізації термонестійких предметів (деякі хірургічні інструменти з полімерів, гумові рукавички, медичні інструменти до гнучких ендоскопів). Як стерилізація іонізуючим випромінюванням, так і газова та хімічна стерилізація є методами холодної стерилізації. Контроль якості стерилізації проводиться фізичним (контроль роботи термометра, манометра, годинника), хімічним (зміна кольору або консистенції реагента) та бактеріологічним (тест-культури B.antrocoid, B.subtilis) методами. Для контролю роботи парових стерилізаторів використовують антипірин, резорцин, сірку звичайну, кислоту бензойну, маннозу, нікотинамід, сечовину; повітряних стерилізаторів – левоміцетин, винну кислоту, гідрохінон, тіосечовину (Додаток 4). Сучасні методи контролю передбачають також використання термохімічних індикаторів, що забезпечують облік температурного режиму і експозиції як комплексний показник.
Додаток 1
|
