Внешняя политика России во второй четверти – середине ХIХ века

Основним засобом фіксації ходу і результатів одночасного допиту є протокол (ст. 104 КПК України).

Протокол допиту складається з чотирьох частин, які у їх криміналістичному та процесуальному аспекті можуть мати такі змістовні складові:

1) вступної частини (анкетної), у якій вказуються необхідні відомості про особу допитуваного (прізвище, ім’я, по батькові, рік і місце народження, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада тощо);

2) виклад вільної розповіді (описова частина);

3) запис поставлених допитуваному питань і його відповіді;

4) заключна частина, в якій міститься відмітка про ознайомлення допитуваного з записом показань і засвідчення його підписом правильності протоколу, зауваження або доповнення до нього.

Крім викладеного, протокол допиту повинний містити:

- при допиті свідка і потерпілого – відмітку про попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань (тільки свідка) і за дачу неправдивих показань, що підтверджується підписом допитуваного;

- при участі в допиті перекладача, захисника, педагога, батьків або законних представників неповнолітнього – вказівка їх прізвищ і інших необхідних даних, а також підписи всіх учасників допиту.

Закон вимагає занесення до протоколу показань допитуваного та відповідей на поставлені йому питання у першій особі і по можливості дослівно.

Допитуваному, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазначається в протоколі.

У ході допиту особа може за власним бажанням або за пропозицією слідчого виконати ті або інші креслення, схеми, плани, малюнки, що пояснюють його показання. Ці документи, засвідчені підписами допитуваного і слідчого, залучаються до протоколу.

По закінченні допиту слідчий пред’являє допитуваному протокол для прочитання. За проханням допитуваного протокол може бути йому прочитаний слідчим. Допитуваний і особи, які присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Усі доповнення і виправлення повинні бути засвідчені підписами допитуваного і слідчого.

Кожна сторінка протоколу підписується допитуваним і особами, що були присутні при допиті.

За рішенням слідчого або на прохання допитуваного, як додатковий засіб фіксації, може бути застосований звукозапис, фотозйомка або відеозапис.

В разі звукозапису, його особливість полягає в тому, що слідчий, задаючи питання, обов’язково повинен вголос вимовити, кому це питання задається, а також назвати прізвище відповідаючого. Правильність звукозапису засвідчується голосами учасників одночасного допиту.

Про застосування цих науково-технічних засобів допитувані повідомляються до початку слідчої дії. Не допускається здійснювати звукозапис тільки частини допиту або показань, спеціально повторених для звукозапису. По закінченні допиту звукозапис повністю відтворюється. Висловлені допитуваними зауваження і доповнення до звукозапису заносяться на фонограму. В протоколі допиту в даному випадку повинні міститися: відмітка про застосування звукозапису і повідомлення про це допитуваним, відомості про технічні засоби та умови звукозапису, відмітка про відтворення звукозапису та заяви допитуваних з приводу застосування звукозапису.

Показання на одночасному допиті заносяться до протоколу в тій послідовності, у якій вони давалися. У протоколі цього різновиду допиту обов’язково робиться запис про взаємовідносини між допитуваними.

Внешняя политика России во второй четверти – середине ХIХ века.

 

Основные направления и задачи внешней политики.

1. «Восточный вопрос»:

а) укрепить влияние России в ближневосточном регионе

б) добиться выгодного режима черноморских проливов

в) расширить ч/м торговлю

г) оказать поддержку нац.-осв. движению славянских народов против турецкого

владычества.

1. Европейское направление:

а) борьба с европейским революционным движением

б) поиск союзников с целью решения восточного вопроса.

3. Кавказское направление:

а) закрепление Кавказа и Закавказья в составе Российской империи

б) обеспечение безопасности южных границ России

в) помощь нац.-осв. борьбе армянского народа против Иранского владычества

4. Дальний Восток: Китай, Япония, США.

 

1. «Восточный вопрос». Термин возник в 20-30-е годы ХIX века в среде дипломатов и в литературе как обозначение международных противоречий – наметившийся распад Османской империи, ширившееся национально-освободительное движение её народов и борьба европейских государств за раздел её владений (плюс режим ч/м проливов, судьба народов Балканского п-ова).