1654-1655 pp. заснування Харкова. Козаки збудували оселю довкола фортеці, що вже існувала раніше на височині між річками Харковом і Лопанню, оточеній лісами і болотами. Московський воєвода Селіфантов поширив на них свою владу, але у внутрішні справи козацьких поселенців не втручався, і вони рядили свої справи за «черкаським звичаєм». Українські поселенці допомогли збудувати нове укріплення та несли оборонну військову службу. У 1655 р. у Харкові жило бл. 600 служилих людей, а всього населення бл. 2000 осіб. (№23)У XVII ст. Харків був військово-оборонним форпостом та хліборобським містом. Частина мешканців займалася ремеслом і торгівлею і жила на території укріплення, але більшість оселялася у слободах навколо укріплення й займалася хліборобством. Селяни мали право користуватися землею, займалися ремеслами і зберігали козацькі вольності.
У 1660-1662 рр. було добудовано нове приміське укріплення, а у старій фортеці постали нові військові (башти, брами, порохівня) й адміністративні («государев» двір й ін.) споруди та церкви.
У 1670-х pp. фортеця занепала і почала називатися Старим містом, а острогом звалося нове укріплення, побудоване за воєводи Сухотіна. Харків збільшувався навколо фортеці, а його міська територія на поч. XVIIІ ст. поширювалася за річки Лопань і Харків.
У 1724 році Харків уже нараховував 61 вулицю і 1300 дворів.
У 1732 році була спроба замінити слобідські козацькі полки на армійські. Заснований у 1659-1660рр. Харківський полк як адміністративно-військова одиниця належав до найбільших у Слобідській Україні. У 1732 р. він нараховував 135 осель, у яких жило 75 000 мешканців, у тому ч. 5870 козаків. У складі полку було 18 сотень.
Бувши полковим містом, Харків став адміністративним осередком: тут діяли полкова канцелярія і суд. Старшину обирали на козацьких радах, але її затверджував царський уряд. До видатних полковників належали І.Сірко, І. Шидловський та інші. Харків був осідком полку майже ціле століття (до 1765 р.)
Харків'яни брали участь у російських походах на Крим, Азовське море та у Північній війні, як і в російсько-польських конфліктах. Участь у цих війнах поважно підірвала силу Харківського полку і матеріально ослабила харків'ян. Населення також потерпіло від пожежі 1733 р. та від чуми (1733, 1741).
У 1780-1796 рр. було замінено губернію на Харківське намісництво, потім знов на Слобідсько-Українську, а з 1836 р. - на Харківську губернію. Деякий час, крім губернатора, існували в Xаркові і генерал-губернатори, які очолювали кілька губерній: Харківську, Полтавську і Чернігівську.
На території укріпленого міста збудовано Покровський монастирський собор (1689), губернаторський будинок (1766 — 77), кам'яний корпус «присутствених місць» (будівництво розпочато 1785), Успенський кафедральний собор (1783) з дзвіницею. На кінець XVIII ст. у Харкові було 10 церков.