Аналіз динаміки та структури зовнішньої торгівлі США та Китаю

 

На сьогоднішній день, Китай та США фактично являються головними гравцями в сучасній міжнародній торгівлі, які посідають перші місця в світі за основними торговельними показниками. На кінець 2014 року, Сполучені Штати Америки займають перше місце в світі за обсягами зовнішньої торгівлі, перше місце за обсягами експорту послуг,імпорту товарів та послуг і друге місце за експортом товарів. В свою чергу, на кінець 2014 року Китай зайняв друге місце за обсягом зовнішньої торгівлі, перше місце за експортом товарів, друге місце за імпортом товарів та 3 місце за експортом та імпортом послуг. Частка зовнішньої торгівлі США та Китаю у глобальному показнику світової торгівлі на кінець 2014 року складає 13,6% та 12,37% відповідно, тобто на ці дві країни приходиться 25,97% - більше четверті всієї світової торгівлі, що вказує на безсумнівно високу роль та вплив, який ці країни здійснюють у сфері міжнародної торгівлі [42].

З метою більш детального аналізу позицій і ролі Китаю та США в сучасних міжнародних торговельних відносинах, доцільно розглянути основні актуальні показники динаміки та структури зовнішньої торгівлі цих двох країн та порівняти їх між собою. Насамперед розглянемо динаміку зовнішньоторговельного обігу останніх років.

Як можна побачити з рисунку 2.9, динаміка зовнішньоторговельного обороту (ЗТО) Китаю характеризується насамперед стрімким зростанням із року в рік, з середнім показником зростання 14%. Проте, можна помітити, що з кожним роком дана динаміка уповільнюється – якщо станом на 2012 рік показник зростання складав близько 22,4% в порівнянні з 2011, то вже станом на 2013 рік, даний показник складав всього 8,1%.

 

Рис.2.9 Динаміка зовнішньоторговельного обігу Китаю за 2009-2013 роки [35].

 

Зовнішньоторговельний оборот США (рис. 2.10), показує більші обсяги, проте значно поступається Китаю в динаміці зростання торгівлі, яка для США хоч і є зростаючою, проте характеризується стабільним та незначним (у порівнянні з Китаєм) щорічним приростом. Так, середній показник приросту в торгівлі США складає 2,7% щорічно.

Рис.2.10.Динаміка зовнішньоторговельного обігу США за 2009-2013 роки [50].

 

Разом з цим, необхідно відмітити, що високі показники зростання даних країн в 2010-2011 роках спричинені насамперед відновленням докризових показників зростання цих двох країн, тому в даному випадку не є достатньо репрезентативними.

Особливістю китайської зовнішньої торгівлі є стійка тенденція щодо позитивного торговельного сальдо, спричинена відповідною торговельною політикою уряду КНР. У випадку США, торговельне сальдо продовжує залишатися від’ємним – це може бути пов’язане з тим, що вже протягом декількох десятиліть даний показник не є пріоритетним у виробленні торговельної політики США.

Для більш точного та поглибленого аналізу динаміки ЗТО, слід розглянути динаміку торгівлі товарами та послугами (рис.2.11 та рис.2.12):

Рис.2.11.Динаміка ЗТО за сферою торгівлі Китаю за 2009-2013 роки [35].

 

Як можна побачити з графіків, Китай та США суттєво відрізняються один від одного за впливом окремих сфер торгівлі на загальну динаміку та сальдо їх ЗТО. Так, експорт та імпорт товарів є абсолютним пріоритетом в китайській торгівлі, а частка торгівлі послугами складає лише незначну роль його зовнішньоторговельної діяльності, причому сальдо торгівлі послугами є від’ємним та має тенденцію до подальшого зниження.

 

Рис.2.12.Динаміка ЗТО за сферою торгівлі США за 2009-2013 роки [50].

 

Тим часом, незважаючи на домінування торгівлі товарами, Сполучені Штати надають достатньо велику увагу своїй торгівлі послугами (які є основою економіки США та складають близько 80% ВВП), сальдо якої залишається традиційно додатнім, що разом з її значним обсягом у загальному торговельному обігу країни позитивно впливає на платіжний баланс країни.

Якщо розглянути товарну структуру імпорту США та Китаю, то можна відзначити декілька головних особливостей. Майже чверть імпорту Китаю припадає на електронне обладнання, що пояснюється елементом урядової політики Китаю щодо залучення інновацій у національну економіку (слід зазначити, що частка цієї товарної групи в імпорті поступово зменшується, оскільки в рамках державної політики імпортозаміщення Китай самостійно налагоджує виробництво аналогічної продукції, яка згодом стає експортною). Наступними позиціями є нафта та енергоносії, машини і обладнання, руди та шлаки, що зумовлено зростанням виробничих потужностей та високою енергоємністю китайської економіки. Вищенаведені товарні позиції складають більше половини китайського імпорту (55%) (рис. 2.13).

 

Рис.2.13. Основні товарні позиції імпорту Китаю в 2013 році [32].

 

У випадку США, ситуація дещо відмінна – першу позицію займає нафта та енергоносії, на 2-му місці машини, двигуни та насоси, далі йде електронне обладнання та транспортні засоби. Насамперед слід зазначити, що структура американського імпорту є більш диверсифікованою ніж китайська, та менш залежна від поставок окремих товарних позицій. Також характерною особливістю є переважання високотехнологічної продукції в загальному обсязі імпорту. При цьому, зважаючи на розміри країни, розвиток виробництва та величину споживання енергоносіїв, цілком природно вагому частину імпорту складають нафта та енергоносії (рис.2.14).

 

Рис.2.14.Основні товарні позиції імпорту США в 2013 році [53].

 

Аналізуючи експортну товарну структуру США та Китаю (рис.2.15 та рис.2.16), можна відзначити, що основні позиції в обох країнах займає капітало- та наукоємна продукція, така як електронне обладнання, машини та двигуни, тощо.

 

Рис.2.15.Основні товарні позиції експорту Китаю у 2013 році [31].

При цьому, слід зазначити, що на відміну від США, серед основних експортних позицій Китаю відсутні енергоносії, незважаючи на високі природні запаси корисних копалин в Китаї,що пояснюється швидкими темпами зростання китайського виробництва, яке крім того оцінюється яке недостатньо енергоефективне. Іншими основними товарними позиціями китайського експорту традиційно залишається така продукція як меблі та одяг.

 

Рис.2.16.Основні товарні позиції експорту США у 2013 році [52].

 

Щодо США, то загалом експорт є капітало- та наукоємним, при цьому на відміну від Китаю, спостерігається помітна збалансованість всієї структури американського експорту.

Аналізуючи експорт послуг даних країн, можна відзначити, що в сфері торгівлі послугами пріоритетними напрямками обох країн є туристичні послуги, на які приходиться більше чверті експорту послуг (25,1% в Китаю та 26,06% в США), а також транспортні послуги (18.3% та 13,06% відповідно). Також китайський експорт послуг представлений в основному наданням комп’ютерних та інформаційних послуг (7,5%), будівництву (5,2%) та різноманітним бізнес-послугам (рис.2.17).

Рис.2.17.Основні позиції експорту послуг із Китаю в 2013 році [29].

 

В свою чергу Сполучені Штати окрім транспортних та туристичних послуг надають пріоритет фінансовим послугам (12,6%), та широкому ряду бізнес-послуг (20,88%). Значною є частка прибутків, які США отримують за рахунок надання в користування різноманітних ліцензій та патентів на міжнародному ринку (19,3%). В той же час, в Китаї цей самий показник складає всього 0,4% (рис.2.18).

 

 

Рис.2.18.Основні позиції експорту послуг із США в 2013 році [50].

 

Розглядаючи структуру імпорту послуг, можна зробити висновок, що основою китайського імпорту послуг є туристичні витрати (38,9%), транспортні послуги (28,5%), користування послугами зі страхування (6,7%),патентами та ліцензіями (6,4%) та різноманітними бізнес-послугами (рис.2.19).

Рис.2.19.Основні позиції імпорту послуг до Китаю в 2013 році [29].

Щодо основи американського імпорту послуг то, слід відзначити, що основні позиції співпадають з китайськими, проте імпорт послуг є більш диверсифікований: окрім туризму (22,22%) та транспорту (22,17%) попитом користувалися різноманітні бізнес-послуги (21,5%), витрати на страхування (11,5%) та плата за користування патентами та ліцензіями (9,13%) (рис.2.20).

 

Рис.2.20 Основні позиції імпорту послуг до США в 2013 році [50].

 

На завершення, доцільно було б розглянути географічну структуру зовнішньої торгівлі Китаю та США. Аналізуючи географічну структуру зовнішньоторговельного обігу, слід відзначити, що роль найбільших торговельних партнерів обох країн традиційно продовжують грати сусідні країни регіону (рис.2.21 та рис.2.22).

Рис.2.21. Географічна структура експорту товарів та послуг Китаю у 2013 році [44, с.30].

 

Так, визначальну позицію в китайській торговельній політиці продовжують займати насамперед країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, на які приходиться 47,1% експорту та 55,8% імпорту товарів та послуг.

Рис.2.22. Географічна структура імпорту товарів та послуг Китаю за 2013 рік [44, с.30].

 

Також, наявна тенденція до розширення торговельного співробітництва з ЄС та США, сумарна частка яких в експорті та імпорті становить 32% та 19,1% відповідно.

Щодо торговельних партнерів США, то географічна структура зовнішньоторговельного обороту є більш збалансованою ніж у Китаю, хоча й спостерігається домінування регіональної торгівлі (рис.2.23).

 

Рис.2.23. Географічна структура експорту товарів та послуг США за 2013 рік [45, с.19].

 

Так, основними торговельними партнерами США залишаються Канада та Мексика (партнери по НАФТА), ЄС(28) та Китай. Розподіл загальної структури експорту, відповідно, наступний: країни Америки (44,9%), країни Європи (27,4%), країни Азії (27,4%) та інші країни (7,9%). Щодо імпорту, то позиції окремих регіонів наступні: країни Америки (33,7%), країни Європи (18,9%), країни Азії (39,2%) та інші країни (8,3%). Як ми бачимо, якщо американський експорт має насамперед регіональне призначення, то імпорт складається переважно з поставок торговельних партнерів із Азії (особливо з Китаю (19,8%)) та країн ЄС (17%) (рис.2.24).

Рис.2.24. Географічна структура імпорту товарів та послуг США за 2013 рік [45, с.19].

 

Таким чином, незважаючи на те, що сьогодні обидві країни займають приблизно однакові позиції в міжнародній торгівельній сфері, між ними існує ряд суттєвих відмінностей, спричинених пріоритетністю, напрямком та механізмом реалізації їхньої сучасної зовнішньоторговельної політики, яка в свою чергу впливає на особливості динаміки, величини та структурного розподілу окремих торговельних показників цих країн. Дані відмінності проявляються насамперед в динаміці, обсягах, торговельній структурі та географічній направленості торговельної діяльності Китаю та США, при цьому, незважаючи на певні специфічні особливості, можна помітити певні спільні тенденції, що зумовлені рядом внутрішніх та зовнішніх об’єктивних факторів, що впливають на торговельну політику цих країн.