Ідея федералізації та автономії України

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського

М. Добкін і П.Симоненко (Див. Додаток 1), які хочуть федералізації України, пропонують передати на місця фактично «всі повноваження» з центру. Але ніяких уточнень їхні програми не містять. Досягти цього вони хочуть шляхом проведення конституційної реформи, але знову ж таки не пропонують жодних її варіантів чи окремих прикладів, зокрема й законодавчих, щодо устрою інших держав.

Близьку до них позицію займають С. Тигіпко і В.Цушко. Вона за тезами з програми Тигіпко називається культурна й економічна автономія регіонів України. В.Цушко її більше конкретизував, вказавши межу повноважень між центральною і місцевою владою. Згідно з його програмою, центральна контролює НБУ, МЗС, Міноборони, реформовану Генпрокуратуру, СБУ, службу зовнішньої розвідки, МВС (із функціями ФБР у США), митницю, (окремо згадує мову й культуру); місцева – решту.

Переважна більшість кандидатів – тринадцять: Ю.Тимошенко, О. Тягнибок, Д.Ярош, В.Куйбіда, П.Порошенко, Р. Кузьмін, Н. Короловська, В.Сафронов, З.Шкіряк, Ю.Бойко, В.Коновалюк, М. Маломуж і навіть О.Царьов не пропонують проектів ні федералізації, ні автономізації території України, а виступають за децентралізацію центральної влади, шляхом обмеження її повноважень і водночас розширення повноважень влади на місцях.

Проте Ю.Бойко, В.Коновалюк, М. Маломуж, О.Царьов і О. Ляшко взагаліне вказують механізми розширення чи перерозподілу сфер управлінських повноважень між місцевими органами і центральною владою. Так, О. Царьов зазначив, що виступає за«ширші» повноваження для регіонів, а О.Ляшко – за «максимальні», але, що вони мали на увазі не відомо.

Ю.Бойко застерігає, що свого часу така ж боротьба за перерозподіл повноважень між центром і регіонами, призвела до розпаду СРСР.

Водночас, більшість кандидатів, передусім Ю.Тимошенко, О. Тягнибок, Д.Ярош, В.Куйбіда, П.Порошенко, а також В.Цушко наголошують, що це має відбутися шляхом реформи місцевого самоуправління. Зокрема, скасування обласних та районних державних адміністрацій, які нині призначаються президентом, та передачі їх повноважень виконавчим комітетам обласних та районних рад, які будуть обиратися на місцях.

Ю.Тимошенко і О.Клименко вважають, що зміни в системі місцевого самоврядування потрібно здійснювати на законодавчому рівні згідно з «Європейською хартією про місцеве самоврядування» та у відповідності з «принципом субсидіарності» (Ю.Тимошенко).

Р. Кузьмін, Н. Королевська, О. Ляшко, П.Порошенко, а також В.Цушко виступають за чітке розмежування повноважень між рівнями самоврядування громади, району та області; мінімізацію присутності та обмеження функції державної влади на рівні регіону;

З. Шкіряк виокремлюється тим, що вважає за потрібне обмежити діяльність призначуваних президентом місцевих державних адміністрацій лише контрольними функціями (тобто зберегти їх).

 

Щодо перерозподілу фінансових ресурсів між центральними органами влади і місцевими громадами: О. Тягнибок і Д.Ярош виступають за впровадження принципу: формування бюджету – «знизу вгору».

В.Саранов і Н. Королевська вважають, що 50% податкових відрахувань має залишатися в розпорядженні місцевих рад; Ю.Тимошенко більшість зароблених коштів повинні залишатися на місцях, а О. Ляшко зазначає, що «зароблене» буде залишатися в регіонах.

Н. Королевська виступає за створення фондів регіонального розвитку (ФРР).

Щодо виборчих і контрольних права місцевих територіальних громад: О.Тягнибок вважає за потрібненадати територіальним громадам: 1. право проводити місцеві референдуми (цю ж ідею підтримує і В.Цушко) і плебісцити з життєво важливих питань; 2. право «вето» щодо рішень органів місцевого самоврядування; 3. право відкликати депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів; 4. право висловити недовіру голові виконавчого комітету, землевпоряднику і керівникові відділу внутрішніх справ шляхом референдуму.

П.Порошенко за вибори міських голів у два тури.

Мовно-культурні повноваження регіонів. За передачу на місця не тільки повноважень управлінських, зокрема в сфері економіки, а й культурних і мовних, крім П. Симоненко і М.Добкіна, підтримують В. Цушко і С.Тигіпко. Водночас, протилежної думки дотримуються П.Порошенко і Ю.Тимошенко. Перший наголошуєна обов’язковому збереженні та зміцненні єдиного гуманітарного українського простору в мовно-культурній сфері, в освіті, «в політиці історичної пам’яті обов’язково враховуватиметься специфіка кожного регіону. Але Україна залишиться при цьому унітарною, соборною державою».

Ю.Тимошенко вказує на необхідність зберегти статус української мови як єдиної державної, а мовам національних меншин, зокрема й російській, гарантувати офіційний статус в регіонах, якщо за це виступає переважна більшість громадян.

Більшість інших кандидатів у президенти про передачу мовних і культурних питань у повноваженнях місцевим органам влади взагалі не згадують.

Поряд з децентралізацією В.Куйбіда, О. Ляшко, Д.Ярош і О. Царьов пропонують провести адміністративно-територіальну реформу. Тільки про неї говориться і в програмі В.Рабіновича.

 

Не згадують у своїх програмах про зміни державного устрою, децентралізацію та адміністративну реформу: О. Богомолець А. Гриненко та А.Гриценко