С поляками сотворишь, как верою, так и чином, хохлы, которые у вас наголовах, пострегите ”. (Л.Залізняк, “Від склавинів до української нації”, 2004, с. 236). Наголосимо, що в цей час українська церква відійшла від “сліпого” наслідування канонів візантійської церкви і з розумінням поставились до відродження у збройних силах України звичаю носити оселедці. Про це свідчать українські ікони з зображенням козаків з оселедцями. Отже, не так сталося, як хотілося нашим сусідам. З другої половини XVIII ст., портретні зображення братів Якова та Івана Шиянів (1784 р.), керівників Коліївщини Максима Залізняка та Івана Гонти (1768 р.) є свідченням живучості традиції воїна — “анта”. (Ю.А.Мицик... “Як козаки воювали”, 1991, с. 266; “Дерево пам’яті”, вип. 2, 1992). Звернемо увагу на характерну ознаку — сережку у вусі М.Залізняка, яка поєднує цей образ з зображенням князя Святослава. У XVIII—XIX—XX ст. поярмлений народ України пов’язував саме з козацтвом всі свої мрії про краще життя, про соціальне та національне визволення.
Цілу галерею образів козаків — “антів” подає фундаментальне дослідження Т.М.Марченко. Цей образ живе і зараз. Його часто можна стріти серед людей творчих професій: художників, скульпторів, літераторів, артистів театру та естради. Тетяна Миколаївна зазначає: “Козак — Мамай” — це своєрідний, вимріяний віками тип народного героя. Він є самобутнім втіленням образу народних мас, їхньої боротьби за вільне життя на вільній землі”. (Т.Марченко, “Козаки — Мамаї”, 1991, с. 40) Для воїна українця, оселедець був важливою ознакою. Тому, у зимовий період, на шапки нашивався своєрідний полотняний “оселедець”. Ця традиція, що була започаткована у XV ст., проіснувала до початку XX ст. Про це яскраво свідчать численні зображення воїнів УНР у 1918 – 1919рр. Отже, не зникли Анти у VI ст., не зникли і у XXI ст.! Зникла держава, яка носила назву “Римська імперія”. У 395 році відбувся її остаточний поділ на Західну і Східну., а через кілька десятиліть, у 476 році, з скиненням імператора Ромули Августула, Римська імперія припинила своє існування. Війни і пожежі прокотилися по Європі... І Європа забула про антів- українців, просто забула...
P.S. Друга частина, що носить назву “ Хатти (Венеди) ” розповідає про далеких пращурів українців, які у XXIII – VIII ст. до н.е., мешкали на території Малої Азії (сучасна Туреччина). Хатти разом з шумерами дали життя цілій групі народів, яких ми зараз називаємо південно-західними словянами – українцям, білорусам, полякам, чехам, словакам, словенам, боснійцям, чорногорцям, хорватам, болгарам, македонцям У VII ст. до н.е. хатто-шумери переселяються на терени сучасної України, Польщі, Чехії, Словаччини, Болгарії … Пізніше вони заселяють інші території, що розміщувались на заході від них, проникаючи у Західну Європу. Назва “анти”, носіями якої були воїни цього народу, відома античним історикам з перших століть нашої ери.
|
