И иногда т.н. заячий посох ( багор для охоты

на зайцев). До сер. 5 в. до н.э. в греческой

вазописи встречаются изображения бородатих П.

с козьими мордами…

(«Мифы Народов Мира» - энциклопедия-, М.,

1992, Т. 2, с.279-280)

Зображення цапів в шумерському мистецтві були

розповсюджені. Наприклад, «Цап на дереві

життя», статуетка з золота, срібла й лазуриту;

заввишки більш як 0,5 м; що походить із другої

чверті 3 тисячоліття до н. е., яка знаходиться у

Британському музеї у Лондоні.

Також, зображення на оздобленні передньої

панелі резонатора шумерської арфи, (!!!)

приблизно друга чверть 3 тисячоліття до н. е., яка

знаходиться в тому самому музеї.

(Див. Войтех Заморовський «Спочатку був

Шумер», К., 1983, іл., між с.160-161)

Ми вважаємо, що ПАН (Бог пастухів),

АПОЛОН (хеттський, а отже, хаттський Бог –

Апулуна), ПОСЕЙДОН (батько Атланта),

ТАРТАР (один з перших 4-х грецьких Богів!)

та деякі інші Боги, були привнесені до грецького

пантеону, як Боги асимільованої частини хатто-

шумерів (атлантів), які після загибелі Атлантиди

залишились проживати в оточенні грецьких

племен. А це свідчить, що таких поселенців

було чимало, адже, в іншому випадку, не було б

потреби цього робити!

Хочу звернути увагу дослідників на те, що опис

російських науковців символів «Пана», серед

яких згадується «т.н. заячий посох (багор для

охоты на зайцев)», розкриває таємницю

форми палиці хеттських царів. Багато дослідників

хеттської культури звертали увагу на її форму,

але наукового пояснення цьому не давали.

Вона загнута, і подібна авгурській палиці.

(Дж. Г. Макуин «Хетты и их современники в Малой

Азии», М., 1983, примечание на с.141, также

смотри рис. 4, 10, между стр.96-97)

Палиця хеттського царя веде свої витоки від

палиці «чабанів» («банів», «панів»), «вівчарів»,

«пастухів». Вона використовувалась і як знаряддя

полювання на зайців, птахів, змій, інших дрібних

звірів.

Очевидно, пастухи проводили змагання між

собою, на вправність володіння такою зброєю.

Найбільш вправні з них могли використовувати це

знаряддя полювання, як зброю для особистого

захисту. Палиця виготовлювалась з міцної,

гнучкої, та достатньо «важкої» деревени.

Зважуючи на форму, ця палиця трохи

нагадує засіб полювання корінного населення

Австралії – аборигенів- бумеранг!

Загнутий кінець посилював силу удару цієї палиці.

Найбільше нас вразило те, що цей обов’язковий

атрибут хеттських царів, який, безперечно бере

свій початок від народних традицій шумерських

«чабанів» та хаттських «вівчарів», присутній на

всіх зображеннях правителів Єгипту – фараонів!!!

В Єгипті ця палиця називається «хека».

«Символ хека связан с посохами пастухов и

означает опеку»

(«Коллекция «Золотой глобус»» №9, 2008,

«Єгипет – страна фараонов», с.7).

Це є одним, як ми вважаємо, з найкращих

етнографічних свідчень хатто-шумерського впливу

на історію та культуру Давнього Єгипту, в часи

його ранньої історії! Цей час ми визначаємо

приблизно серединою 4-го тисячоліття до н.е.

Інші символи Пана «свирель или двойная

флейта, сосновый венок» нагадують українські

- «сопілку», «трембіту» та «вінок квітів» у

гуцулів, лемків, бойків, русинів, яких ми вважаємо

найяскравішими представниками своїх давніх

пращурів – древнього малоазійського народу –

хаттів.

Зображення музики, який грає на подвійній

сопілці, можна і зараз побачити, на фресці

Софіївського собору, у Києві.

Головний убір хеттських царів схожий на

солом’яні брилі гуцулів, лемків, бойків, русинів…

Досліджуючи мову, культуру, етнографічні

особливості цих малих народів України, можна

відшукати багато подібностей з давнім

малоазійським народом – хаттами!

Дослідження мови русинів, бойків, гуцулів, лемків

може допомогти сучасним дослідникам

хеттологам!

Повернемось до розгляду грецьких слів,

з хаттською основою «ПАН».

Слово «панахида» словник виводить

від грецького pannychida – «всеношна», але

згадаємо, що саме «Коран» згадує про

традиції наших пращурів молитись у нічний час.

Впевнений, що і сама традиція «нічного

моління» є хаттською, і саме грецьке слово

«панахида», в значенні «всеношна» є

запозиченням з хаттських релігійних ритуалів.

Про наших пращурів в Корані говориться:

«…среди обладателей писания есть община

стойкая: они читают знамения Аллаха в часы

ночи, совершая поклонение.

Они веруют в Аллаха и последний день,