Студопедия — Національний рух і повстання. перебувла вся система народної освіти (близько 1 тис
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Національний рух і повстання. перебувла вся система народної освіти (близько 1 тис






перебувла вся система народної освіти (близько 1 тис. народних шкіл). Середня освіта була представлена дев'ятьма гімназіями і двома реальними школами. У відновленому 1817 р. Львівському університеті викладання велося латиною, а від 1824 р. - німецькою. У Львові діяв польський театр, виходили польські газети, друкувалися польські книжки. У 1817 р. уряд затвердив фонд Юзефа Максиміліана Оссолінського (1748-1826), польського бібліофіла та історика, префекта Імператорської національної бібліотеки у Відні; кошти фонду дозволили через 10 років (1827) відкрити у Львові важливий центр польської національної культури і науки - Національний Заклад ім. Оссолінських, що складався з бібліотеки, музею і видавництва.

Політика Відня в Галичині полягала у реалізації принципу "divide et impere" ("поділяй і владарюй"). У період наполеонівських війн австрійський уряд намагався налаштувати галицьких русинів-українців проти польської шляхти, яка симпатизувала Наполеону. З допомогою певних поступок греко-католицькому духовенству він прагнув прив'язати русинів до трону і створити штучну націю "рутенів", яка б була віддана Австрії. Це приносило свої плоди у суспільстві, де соціальна станова межа здебільшого (у Східній Галичині) була й етнічною (поляки - землевласники, русини - селяни). Греко-католицьке духовенство нерідко виступало на захист своєї пастви - селян перед польськими землевласниками. У свою чергу, в середовищі польської шляхти було поширене зневажливе ставлення до русинів-українців, як до малосвідомої селянської маси, що йде у фарватері більш культурної польської шляхти.

Однак після Віденського конгресу Франц І, враховуючи в цілому лояльну позицію польської шляхти, почав з нею загравати. Під час російсько-турецької війни 1828-1829 pp. губернатор Галичини А. Лобковій промовляв у сеймі польською мовою, обіцяв зробити певні поступки полякам, допустивши їх на посади в крайовій адміністрації.

Суспільно-політичний розвиток Королівства Польського (1815- 1830 pp.)

Королівство Польське було створене на Віденському конгресі, тому в літературі його часом називають "конгресовим". Воно значною мірою було витвором польських аристократів, які після поразки Наполеона змінили орієнтацію на російського царя. Олександр І вміло підігрував устремлінням польських аристократів, обіцяючи утворити підстави Польської держави згідно з традиціями і звичаями шляхти. На конгресі у Відні дорадником Олександра І був князь Адам Єжи Чарторийський; він же розробив засади устрою королівства, що були покладені в основу його Конституції. Текст Конституції Королівства Польського Олександр І підписав ще під час роботи конгресу, але обнародували її лише в грудні 1815 p., коли імператор прибув до Варшави.

Конституція 1815 p.,що за зразок мала Конституцію Варшавського Князівства, зв'язувала Королівство Польське з імперією особою короля, яким міг бути лише російський імператор з династії Романових. Королівство мало власний уряд, сейм, військо, офіційну польську мову. Громадянам гарантувалась особиста свобода, свобода друку і пересування, недоторканість власності. Стаття 29-та проголошувала, що адміністративні та військові посади можуть займати тільки поляки. Польський король (він же російський імператор) зберігав за собою усю повноту виконавчої влади, законодавчої ініціативи і право вето сеймових рішень. Він призначав намісника, міністрів, сенаторів і вищих урядників (голів воєводств). Виконавчу владу здійснював уряд - Адміністративна рада, яка складалась з намісника, п'яти міністрів та інших осіб, призначених королем. Замість міністерств діяли комісії: релігійних визнань і публічної освіти, юстиції, внутрішніх справ і поліції, війни, прибутків і фінансів. Комісії очолювалися міністрами. В адміністративному відношенні королівство було поділене на вісім

Історія Польщі

воєводств, в яких урядували воєводські комісії на чолі з головами (воєводства: краківське з центром у Кєльцах, сандомирське, каліське, люблінське, мазовецьке, плоцьке, подляське і Авґустовське). Залишалася також Державна рада, яка займалася підготовкою проектів законів і судовими справами державної ваги.

Законодавча влада належала двопалатному сейму, який приймав закони, бюджет і оцінював діяльність міністрів. Нижня палата - Посольська ізба - складалася з 77 послів від шляхетських сеймиків і 51 посла, обраного ґмінними зборами. Виборче право обмежувалося майновим і освітнім цензом. Сенат складався з сенаторів, що призначалися з числа польських аристократів і вищих чиновників. Вищі і середні посади в адміністрації та уряді могли посідати тільки шляхтичі-землевласники. Усе це демонструвало прагнення зберегти станово-шляхетські привілеї у створеній державі.

Конституція формально запроваджувала автономію королівства, державний устрій і політичні свободи, яких не існувало в абсолютистській Росії. Тільки зовнішньополітична діяльність передавалась у руки царського уряду. Декларовані автономія і політичні свободи королівства яскраво суперечили самодержавній практиці управління імперією, російській дійсності і рано чи пізно повинні були призвести до конфлікту між царським урядом та польським суспільством. Це стало очевидним уже в перші роки існування королівства, коли реальна влада опинилася в руках осіб, не передбачених конституцією: командувача польської армії- брата царя, великого князя Костянтина Павловича (1779-1831) і державного секретаря Миколи Новосільцева (1761-1836). Останній свідомо діяв з метою обмеження і ліквідації автономії королівства, своїми доносами сіяв недовіру Олександра І до поляків.

Разом з тим, більшість польських аристократів вітала утворення королівства і сподівалася на реалізацію обіцянок Олександра І щодо приєднання до нього литовсько-українських земель колишньої Речі Посполитої. Але вже перші призначення на вищі посади охолодили голови прихильників співробітництва з царем. Всупереч сподіванням намісником було призначено не князя А. Чарторийського, а слабовольного кар'єриста генерала Юзефа Зайончека (1752-1826). Як зазначалося, великий князь Костянтин Павлович, знаний з неврівноваженого характеру, став командувачем польської армії, зосередивши в своїх руках велику владу і вважаючи королівство своєю "вотчиною". Ключову посаду держсекретаря в уряді королівства посів полоножер Микола Новосільцев. Посади міністрів опинились в руках відомих аристократів Станіслава Костки Потецького, Тадеуша Мостовського (1766-1842), Тадеуша Матусєвича (1765-1819), Францішка Ксаверія Друцького-Любецького (1778-1846). Маршалком сейму був обраний колишній наполеонівський генерал граф Вінцентій Красінський (1782-1858). Частина високих чиновників королівства були прихильниками лібералізму і суспільного прогресу, вважали життєво необхідним модернізувати край відповідно до нових тенденцій, що набирали силу в Європі.

Королівство Польське займало територію майже 129 тис. кв.км з населенням 3,3 млн. осіб (у 1827 р. - 4,1 млн.), з яких поляки становили 75 %, євреї - 10 %, німці - 7,5 %, литовці - 5 %, русини-українці - 2,5 %. Населення спочатку мало цікавилося політикою; навіть шляхта після тривалих війн прагнула спокою та відпочинку, покладаючи надії на аристократів, більшість яких належала до активних діячів Варшавського Князівства і наполеонівських польських легіонів. На селі панували панщинні відносини. Шляхта відігравала провідну роль у суспільному житті (300 тис. осіб). Проте лише близько 36 тис. шляхтичів володіли земельною власністю (з них 4205 - великою), решта була представлена збіднілою "загродовою" шляхтою, "офіціалами". У 1818 р., за царським декретом, землевласники ставали війтами ґмін і, отже, повернули собі адміністративну та поліційну владу над селянами.







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 311. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Различие эмпиризма и рационализма Родоначальником эмпиризма стал английский философ Ф. Бэкон. Основной тезис эмпиризма гласит: в разуме нет ничего такого...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Репродуктивное здоровье, как составляющая часть здоровья человека и общества   Репродуктивное здоровье – это состояние полного физического, умственного и социального благополучия при отсутствии заболеваний репродуктивной системы на всех этапах жизни человека...

Случайной величины Плотностью распределения вероятностей непрерывной случайной величины Х называют функцию f(x) – первую производную от функции распределения F(x): Понятие плотность распределения вероятностей случайной величины Х для дискретной величины неприменима...

Схема рефлекторной дуги условного слюноотделительного рефлекса При неоднократном сочетании действия предупреждающего сигнала и безусловного пищевого раздражителя формируются...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия