Історія Польщі. про польських керівників: "Взагалі віри в них мало, тому що вони хоча й слухають [нас], а не роблять так

про польських керівників: "...Взагалі віри в них мало, тому що вони хоча й слухають [нас], а не роблять так, як ми радимо".

У середовищі ПОРП продовжувалися дискусії навколо "варшавського порозуміння". На великих підприємствах, де були переважні впливи "Солідарності", більшість комуністів висловлювалася за реформування партії та устрою. 15 квітня 1981 р. прихильники реформ в ПОРП скликали в Торуні "партійний форум" з участю 750 делегатів від партійних організацій великих закладів та університетів, на якому схвалили платформу проведення реформ у ПОРП, що повинна була пролунати на майбутньому з'їзді партії. Такий розвиток подій був небезпечним як для консервативного крила ПОРП, так і для вищого партійного керівництва. 29 квітня зібрався черговий X пленум ЦК ПОРП, на якому виявилися розбіжності серед партійної верхівки. С. Каня звинувачував "Солідарність" у "повзучій контрреволюції", критикував реформістську течію в ПОРП за відхід від "ленінських засад" партійного будівництва, наголошував на можливостях національного порозуміння в інтересах Польщі. Консерватори атакували М.Ф. Раковського за поступливість щодо "Солідарності". Пленум ухвалив рішення створити Комісію для з 'ясування помилок і зловживань у партії та державі, яку очолив Т. Ґрабський, а також визначив термін IX надзвичайного з'їзду ПОРП - середина липня 1981 р. Були також затверджені "Тези ЦК ПОРП на з'їзд", в яких містилися пропозиції, щоб "Солідарність" увійшла до скомпрометованого Фронту єдності нації, а також взяла участь в спільному проведенні першотравневих маніфестацій. Обидві пропозиції були відкинуті керівниками профоб'єднання.

З 25 квітня розпочалися переговори між представниками "Солідарності" та уряду щодо укладення довготривалої угоди. Робота проходила в тематичних групах. У деяких з них переговори завершилися угодою, але з найбільш гострих політичних питань (незалежність судівництва, доступ і контроль за ЗМІ, створення незалежних профспілок в армії та міліції) уряд не погоджувався на поступки. Назагал напруга в країні в травні дещо спала. Цим скористалися консервативні сили, щоб спробувати перехопити ініціативу в свої руки. 15 травня в Катовіцах створено Партійний форум, який опублікував програмні тези про створення "Комуністичної партії Польщі", яка б стояла на "марксистсько-ленінських" засадах і вела боротьбу проти "опортунізму", "сіонізму", "націоналізму", "клерикалізму" та інших ворожих ідеологій. Лідер катовіцьких консерваторів А. Жабінський намагався легалізувати партію, але з цього нічого не вийшло. Натомість ці ідеї підхопив часопис Жечивістосць (Дійсність), а також Патріотичне об'єднання "Ґрюнвальд", за лаштунками яких стояли партійні консерватори.

На настрої польського суспільства в травні 1981 р. значний вплив мали дві події: 13 травня стався замах на папу Іоанна Павла II, який здійснив турецький терорист, але слід провадив до болгарських і радянських спецслужб (ці підозри не підтвердилися); 28 травня у віці 79 років помер кардинал Стефан Вишинський, похорон якого перетворився на багатотисячну демонстрацію. Невдовзі його спадкоємцем став архієпископ Юзеф Ґлемп - колишній особистий секретар померлого.

Важливим чинником суспільних настроїв було подальше погіршення економічної ситуації: у квітні запроваджено картки на масло, борошно й вироби з нього, в червні -молоко, пральні засоби; з продажу зникли сигарети й алкогольні напої. Активізувалися різного роду спекулянти й перекупники. Роздратування населення викликали черги за всіма продуктами. Престиж державних органів падав. За даними Центру досліджень громадської думки (ЦБОС), в червні 1981 р. 24 % опитаних довіряли уряду, лише 6 %-ЦК ПОРП, але 62 % - "Солідарності". Значна частина населення перебувала в стані фрустрації через зростання політичного напруження та матеріально-побутові труднощі,

В умовах комуністичного експерименту

а також можливість радянської інтервенції. Проте переважали загальні настрої необхідності ґрунтовних системних змін, протиставлення суспільства і влади - "ми і вони".

Зміни в польському суспільстві були помічені також у Москві. Ще у квітні 1981 р. у внутрішньому документі ЦК КПРС було записано, що "ПОРП значною мірою втратила контроль над процесами, що відбуваються в суспільстві". 5 червня 1981 р. посол СРСР в Польщі Б. Арістов передав С Кані Лист ЦК КПРС до ЦК ПОРП, в якому йшлося про "серйозну небезпеку для соціалізму в Польщі та існування Польщі як вільної і незалежної держави". Польське керівництво звинувачувалося в поступках на користь "внутрішньої контрреволюції, що спирається на підтримку з боку закордонних імперіалістичних диверсійних осередків", проведенні політики компромісів, котра не дає ефекту. Лист завершувався традиційними погрозами зовнішнього втручання в справи Польщі, якщо не буде зроблено рішучого кроку для відвернення "катастрофи". Наслідком листа було термінове скликання 9 червня пленуму ЦК ПОРП, на якому консерватори (Т. Ґрабський) поставили вимогу зміни керівництва партії та уряду. Однак перед загрозою неконтрольованого розвитку подій більшість членів ЦК висловилася за збереження старого складу керівників та їх політичної лінії (89 голосів "за", 24 "проти"). За свідченням учасників подій, погрози з боку Москви змусили консолідуватися помірковану частину керівництва.

Червневий пленум відбувся в період, коли йшла звітно-виборна кампанія в організаціях ПОРП напередодні її IX надзвичайного з'їзду. Щоб не допустити обрання на з'їзд більшості прихильників реформ, які виводилися з "Солідарності" або т.зв. "горизонтальних структур" партії, керівництво ЦК ПОРП застосувало безпрецедентний тиск на делегатів воєводських партконференцій. IX надзвичайний з'їзд ПОРП зібрався у Варшаві 14 липня 1981 р. за участю близько 2 тис. делегатів (20% - члени "Солідарності"), що представляли 2,8 млн. членів партії. Переважали помірковані представники партійного апарату, які надавали з'їзду загальну тональність. У звітній доповіді С. Каня піддав критиці економічну політику 70-х років, підтвердив лінію на порозуміння з "Солідарністю" за умови усунення з її лав "ворожих елементів", висловив думку, що профоб'єднання може бути включене до соціалістичної системи, але як профспілка, а "не опозиційна політична партія". З'їзд ухвалив "Програму розвитку соціалістичної демократії, зміцнення керівної ролі ПОРП в соціалістичному будівництві й суспільно-економічній стабілізації країни", в якій містилися загальні фрази на захист соціалістичного устрою Польщі. Принцип "керівної ролі партії", винесений в назву документа, свідчив про небажання зробити крок у бік демократизації. У перший день роботи з'їзду було схвалено новий статут партії, який дещо розширяв внутріпартійну демократію (таємні вибори, обмеження термінів посідання виборних посад, контроль за діяльністю апарату з боку парторганізації тощо). У результаті проведення виборів до ЦК за новим статутом його склад оновився на 88 %. Найбільшу кількість голосів отримав В. Ярузельський (1615 з 1909), далі йшли С Каня (1335), К. Барціковський (1269), натомість мінімальною кількістю голосів пройшли у ЦК М.Ф. Раковський і С. Ольшов-ський. З'їзд таємним голосуванням обрав першим секретарем С. Каню. Але до складу політбюро, сформованого новим складом ЦК, знов увійшли як реформатори (К. Барціковський, Г. Кубяк, Я. Лабенцький), так і консерватори (С. Ольшовський, А. Сівак); новою постаттю у складі політичного керівництва партії стала робітниця з Радома, член "Солідарності" Зоф 'я Ґжиб.

Ухвали з'їзду були сприйняті суспільством прохолодно: основні питання, які хвилювали більшість населення - реформи господарства, демократизація політичної системи, поліпшення умов життя - потонули в загальних фразах. Невдовзі після з'їзду розпочалися економічні страйки в Лодзі, т.зв. "голодні марші" жінок і дітей в багатьох