Білет 31.Поняття про рефлекс та рефлекторну дугу. 2.Типи ВНД та їх зв`язок з продуктивністю тварин. 3.Загальна характеристика гіпоталамо-гіпофізарної системи 1. Рефле́кс — автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи. Рефлекс забезпечується об'єднанням аферентних, вставних і еферентних нейронів, що складають рефлекторну дугу. Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє миттєво реагувати на подразник. 2. І.П.Павлов, коли керувався багаторічним лабораторним вивченням вищої нервової діяльності, надавав основного значення при класифікації типів трьом властивостям нервової системи, які він вважав найбільш надійними показниками нервової активності. Цими показниками є сила процесів збудження і гальмування, їх взаємна врівноваженість, тобто співвідношення сили збудження і сили гальмування, а також їх рухливість, тобто швидкість, з якою збудження може замінюватись гальмуванням і навпаки.І.П. Павлов виділив чотири основних типи вищої нервової діяльності: 1) тип сильний, але неврівноважений, який характеризується перевагою збудження над гальмуванням («нестримний»); 2) тип сильний, врівноважений, з великою рухливістю нервових процесів («жвавий»); 3) тип сильний, врівноважений, з малою рухливістю нервових процесів («спокійний»); 4) тип слабкий, який характеризується слабким розвитком як збудження, так і гальмування, зі швидкою виснаженістю нервових клітин, що призводить до втрати працездатності. На думку І.П. Павлова, чотири типи нервової системи, встановлені у дослідах на тваринах, співпадають з темпераментами, які встановлено у людей лікарем Гіппократом, який жив ще у IV ст. до н.е.. Сильний, неврівноважений тип з перевагою збудження відповідає холеричному темпераменту; сильний, врівноважений, рухливий – сангвіністичному; сильний, врівноважений, з малою рухливістю нервових процесів – флегматичному; слабкий тип – меланхолічному темпераменту. 3. Центральна нервова система бере участь в регуляції секреції гормонів всіх ендокринних залоз, а гормони впливають на функцію центральної нервової системи. Нервова регуляція ендокринних функцій здійснюється через гіпоіизотропні(гіпоталамічні) гормони і через вплив автономної нервової системи.У гіпоталамусі секретуються гіпоталамічні (вазопресин, окситоцин, нейротензин) і гіпофізотропні гормони, які вивільняються в портальну систему гіпофіза, досягають клітин передньої частки гіпофіза, пригноблюючи або підсилюючи їх секреторну активність, змінюючи швидкість секреції гормонів гіпофіза. Взаємозв'язок гіпофіза і гіпоталамуса здійснюється через портальні судини аденогіпофіза, стінки яких проникні для крупних білків. Групи клітин утворюють окремі ядра гіпоталамуса, серед яких розрізняють 32 пари, які беруть участь в регуляції найважливіших вегетативних функцій організму. Тут локалізуються вищі центри симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, регулюючі артеріальний тиск, проникність судин, теплопродукцію і тепловіддачу, апетит, сон. Гіпоталамус і гіпофіз є єдиною взаємозв'язаною системою організму, здійснюючи контроль діяльності периферичних залоз внутрішньої секреції (залоз – мішеней), у свою чергу випробовує сильний вплив – зворотний зв'язок.Системна зворотному зв'язку забезпечує в організмі нормальне виробництво гормонів, чим підтримується постійність внутрішнього середовища і різних функцій організму.Відомі гіпофізотропні гормони гіпоталамуса підрозділяються на гормони, що підсилюють (рилізинггормони, ліберіни) і гальмуючі (статини) виділення відповідних гормонотропів.
|
