Студопедия — Еволюція уявлень про політику: основні етапи і парадигми
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Еволюція уявлень про політику: основні етапи і парадигми






Наука про політику - сукупність знань про політику, створених системою спеці­алізованих наук і наукових предметів, що вивчають політичні явища та політичні процеси.. Одним з факторів, що визначають появу специфічної професійної науки про політику, стала наполеглива суспільна потреба в науковому пізнанні політики, її раціональної організації, механізму її формування, ефективного уп­равління державою з тим, щоб відійти від інтуїтивного розуміння по­літичних проблем і замінити або доповнити його науковим та постій­ним ускладненням самої політики, функції влади, розширенням масштабів політичного процесу. Формування науки про політику спри­яло розвитку самого політичного знання в процесі руйнування почат­кового синтезу філософського, наукового та емпіричного, дослідного знання про політику, диференціації єдиної політичної думки та ін. Політика як специфічна діяльність людей з моменту свого виникнення потрапила в поле уваги дослідників, але тривалий час перебувала у складі єдиних філософсько-естетич­них та релігійних поглядів і уявлень. Історично першою формою осмислення політики була релігійно-міфологічна, потім знання про політику стали складовою частиною філософії. Проте вже в давнину існували і спеціальні праці, присвячені аналізу політичної діяльності. Конфуцій, Платон, Арістотель, Цицерон, Фома Аквінський, Макіавеллі, Монтеск'є та інші залишили свій теоретичний «слід» в історії світової політичної думки. Визнання політичної науки в західних країнах — регіоні, що дав світові дивовижну плеяду мислителів - за самостійну галузь знань відбувалося поступово. Політологія довгий час розвивалась у межах історичної науки (у США), або вважалась частиною філософії, соціології та юриспруденції (у Західній Європі). Швеції належить першість у створенні кафедри політики в Упсальському університеті (1662p.), хоча політику вивчали і в першому університеті США — у Гарварді, відкритому в 1636 році. Там само, у Колумбійському коледжі, у 1857 p., було ство­рено кафедру історії та політичної науки, а в 1880 р. виникла перша в США школа політичної науки. У 1872 р. у Франції відкрито Вільну школу політичних наук, а в 1895 р. в Англії організовано Лондонську школу економіки й політичної науки. Останнім часом США почали відігравати провідну роль у політичних дослідженнях і в організації власне науки, що й ста­ло передумовою створення в 1903 році Американської асоціації політичних наук. XX століття стало періодом ствердження політології як самостійної науки й академічної дисципліни. У 1948 році під егідою ЮНЕСКО створено Міжнародну асоціацію політичної науки (МАПН), метою якої є інтеграція дослідницьких зусиль учених різних країн, обмін інформацією та підвищення практичної ефективності рекомендацій політичної науки. Наприкінці 1980-х років перші кафедри політології з'явили­ся і в ряді вузів СРСР. Сучасна політологія являє собою багатогалузеву дисципліну, що містить ряд напрямків політологічних знань: політичну філософію, політичну теорію, політичну соціологію, політичну антропологію, політичну психологію та ін. Відповідно до парадигматичного підходу мож­на розглядати політологію в її комплексному вигляді як сукупність компонентів науки.

Наукова парадигма являє собою логічну модель формулювання пізнавальних проблемта їх рішень. Вона визначає методологію дослідження і дає пояс­нення пов'язаних з ним фактів у вигляді обґрунтованих принципів і законів, що складають несуперечливу теорії.

Парадигми:

1.Натуралістичні парадигми намагаються з'ясувати природу політики, виходячи з домінуючого значення чинників, які ма­ють несоціальний характер: територіальні, економіко-гео-графічні, фізико-кліматичні та інші явища 3.Психологічіна парадигма та біополітика започатковані у доктринах Ц.,Ламброзо та М. Нордау про біологічну природу пануючого кла­су. біометодолоіїя у політичній науці формується на визнанні на­явності загальних для людини та тварин начал та понять. 3.Сутність біопарадигми полягає у визнанні одностороннього впливу фізіоло­гічних властивостей людини на політичне життя суспільства 4.Раціонально-критична парадигма пояснює природу політич­ної взаємодії людей не зовнішніми, відносно політики, фактора­ми, а її внутрішніми причинами, властивостями та елементами 5.парадигма конфлікту - ґрунтується на ідеї внут­рішнього протиріччя, конфліктності політичного життя. Заснов­ники цієї парадигми - К. Маркс, А. Бентлі та ін. Вони не розг­лядають політичний конфлікт як загрозу політичному розвитку суспільства, адже конкуренція - це джерело руху та еволюції політичних організмів. При цьому конфліктам не надається антагоністичного характеру. 6.Парадигма згоди (консенсусу). На противагу парадигмі конфлікту в політичній науці сформувався напрямок, основним методом якого є згода. При такому підході соціальні та пол­ітичні конфлікти мають підпорядковане значення порівняно з цінностями, які розподіляє більшість населення.

Таким чином, виділення основних парадигм, на яких ґрун­тується політологія, дає змогу пояснити зв'язок політологічних теорій з найбільш загальними науковими та соціально-філо­софськими дослідженнями, побачити, як змінюються уявлення про політичну картину світу.







Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 1664. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

ТЕХНИКА ПОСЕВА, МЕТОДЫ ВЫДЕЛЕНИЯ ЧИСТЫХ КУЛЬТУР И КУЛЬТУРАЛЬНЫЕ СВОЙСТВА МИКРООРГАНИЗМОВ. ОПРЕДЕЛЕНИЕ КОЛИЧЕСТВА БАКТЕРИЙ Цель занятия. Освоить технику посева микроорганизмов на плотные и жидкие питательные среды и методы выделения чис­тых бактериальных культур. Ознакомить студентов с основными культуральными характеристиками микроорганизмов и методами определения...

САНИТАРНО-МИКРОБИОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ВОДЫ, ВОЗДУХА И ПОЧВЫ Цель занятия.Ознакомить студентов с основными методами и показателями...

Меры безопасности при обращении с оружием и боеприпасами 64. Получение (сдача) оружия и боеприпасов для проведения стрельб осуществляется в установленном порядке[1]. 65. Безопасность при проведении стрельб обеспечивается...

Характерные черты официально-делового стиля Наиболее характерными чертами официально-делового стиля являются: • лаконичность...

Этапы и алгоритм решения педагогической задачи Технология решения педагогической задачи, так же как и любая другая педагогическая технология должна соответствовать критериям концептуальности, системности, эффективности и воспроизводимости...

Понятие и структура педагогической техники Педагогическая техника представляет собой важнейший инструмент педагогической технологии, поскольку обеспечивает учителю и воспитателю возможность добиться гармонии между содержанием профессиональной деятельности и ее внешним проявлением...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия