Lекстреннаl- АД-М l- АДП-М l- Анабак (США) – анатоксин +інактивований збудник l Лікування l специфічне - протидифтерійна антитоксична гетерологічна сироватка (від 20 до 100 тис ОД) l неспецифічне (етіотропне) - антибіотики l Лабораторна діагностика l Матеріал для дослідження: плівка, слиз із носа або зіву, рановий ексудат, змиви з предметів l Методи діагностики: l Бактеріоскопічний – дозволяє запідозрити дифтерію на підставі типової морфології та наявності тілець Бабеша-Ернста l Бактеріологічний l 1 етап – посів на телуритові середовища або середовище Бучіна l 2 етап – пересів підозрілих колоній на середовище Ру і Лефлера (з метою накопичення чистої культури) l 3 етап – ідентифікація
25.КАШЛЮК Морфологія. Збудник коклюшу має вигляд дрібних нерухомих овальних паличок (рис. 73, а) розмірами 0,2—0,3 і 0,5—1 мкм, які слабко забарвлюються звичайними аніліновими барвниками (інтенсивніше на кінцях клітин), грамнегативні. На ультратонких зрізах добре видно капсулоподібну оболонку, включення волютину, в ділянці нуклеоїду — вакуолі-.. Патогенез захворювання у людини. Інфекція розповсюджується повітряно-краплинним шляхом. Найбільш небезпечні в епідеміологічному відношенні хворі в катаральному періоді. Роль різних предметів, що оточують хворогб7~черєз~нест1икість бактерій коклюшу до 24 факторів зоншшиьши ження можуть бути хворі з атиповими клінічними формами захворювання, а також здорові люди, що стали тимчасовими носіями бактерій коклюшу. Інкубаційний період триває 5—9 діб. Захворювання характеризується типовими симптомами і циклічністю перебігу (три періоди): ката£альь[и_й період триває близько 2 тижнів; конв^ьсивннй^ (су-ДВрожний)"період супроводиться приступами кашлю при нормальній температурі тіла і триває 4—6 тижнів; період згасання, (завершення) триває 2—3 тижні. " ~~ Бактерії коклюшу проникають в організм через верхні дихальні шляхи і розмножуються в їх слизовій оболонці; у кров вони не потрапляють. Екзотоксини, що виділяються паличкою коклюшу, спричиняють катаральна запалення слизової оболонки трахеї і бронхів, подразнюють її рецептори й зумовлюють неперервний потік імпульсів у центральну нервову систему, створюючи стійке вогнище збудження. Приступи кашлю виникають під впливом як специфічних (екзотоксини коклюшних бактерій), так і неспецифічних (звук, ін'єкції, огляд і т. д.) подразників. При виникненні сильніших центрів збудження домінантне вогнище згасає, приступи припиняються. Захворювання нерідко дає ускладнення (ларингіт, бронхіт, бронхопневмонія). Імунітет. Після перенесеної інфекції виробляється міцний і тривалий імунітет, зумовлений накопиченням антитоксинів, аглютинінів, преципітинів, комплементзв'язуючих антитіл. Перехресного імунітету між В. регіиззіз, В. рагарегіиззіз і В. Ьгоп-сЬізерІіса не спостерігається. Лабораторна діагностика. Об'єктом дослідження є мокротиння хворих або виділення слизової оболонки носової частини глотки. Матеріал беруть спеціальними тампонами. Мокротиння висівають на середовище Борде—Жангу, молочно-кров'яний агар, гідролізатно-казеїнове, казеїново-вугільне середовища та ін. Для пригнічення росту сторонньої мікрофлори додають антибіотики (пеніцилін та іп.). Добрі результати дає висівання методом «кашльових» пластинок. Через 2—5 діб росту на середовищі Борде — Жангу з'являються типові дрібні, опуклі, блискучі колонії, що нагадують перламутр або краплини ртуті. Виділену чисту культуру ідентифікують за морфологічними, культуральними, біохімічними та антигенними властивостями (табл. 21). З 2-го тижня захворювання ставлять РА і РЗК, за допомогою яких виявляють випадки коклюшу не тільки з типовими, а і з атиповими клінічними проявами. Лікування включає призначення антибіотиків (еритроміцину, левоміцетину), гамма-глобуліну, вітамінів. Потрібні часте провітрювання приміщення, прогулянки. Профілактика полягає в ранньому виявленні й ізоляції дітей, хворих на коклюш. Поточну дезинфекцію хімічними засобами з огляду на незначну стійкість збудника не застосовують. Контактним ослабленим дітям з профілактичною метою вводять гамма-глобулін. Специфічна профілактика полягає в імунізації дітей адсорбованою коклюшно-дифтерійно-правцевою вакциною (АКДП-вакцина; рос. АКДС-вакцина). Розроблені і вивчаються ефективніші препарати, виготовлені з компонентів оболонок бактеріальних клітин (стінки і цитоплазматичної мембрани).
26.ТБК Загальна характеристика збудників туберкульозу n Збудник було відкрито Р.Кохом в 1882 р (паличка Коха - ВК) Морфологія n Гр+ тонкі, злегка зігнуті поліморфні палички (M.tuberculosis) (M.bovis - короткі, товсті палички)
|
