Список ключових понять і термінів до модуля ІІІ

Геополітика – політологічна концепція, що вбачає в політиці якоїсь держави визначальну роль географічних чинників: просторове розташування країни, клімат, розмір території, кількість населення, наявність природних ресурсів та ін.

Геноцид – повне або часткове знищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами (ознаками) або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення названих груп.

Глобалізм – політична практика, зорієнтована на розв’язання локальних суспільних проблем з урахуванням їхнього взаємозв’язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням їх насідків для світових процесів.

Дипломатія – це офіційна діяльність держави у вигляді спеціальних інститутів, які діють за допомогою спеціальних заходів, засобів, методів, встановлених міжнародним правом і які мають конституційно-правовий характер.

Дискримінація – свідоме обмеження учасників політичного процесу щодо свободи їхньої діяльності; часткове чи повне, тимчасове чи постійне позбавлення тих чи інших учасників політичного життя, їх конституційних та інших прав і свобод.

Екстремізм – схильність до крайніх політичних поглядів (як «правих», так і «лівих»), прибічників яких вдаються до радикальних (у тому числі насильницьких, терористичних) засобів з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Етатизм – 1) необхідність і виправдання активного втручання держави в економічне, політичне, соціальне і духовне життя суспільства, виходячи з ідентифікації держави як всезагальної цінності, вищого результату й мети суспільного розвитку; 2) активна участь держави у житті суспільства.

Етнічна диференціація – відособлення людей певної етнічної групи, її прагнення до саморозвитку, до національної самостійності, до власної економіки, політики, культури.

Етнонаціональна політика – це система тактико-стратегічних дій, заходів і програм певного політичного суб’єкта (насамперед держави, політичних партій, громадсько-політичних рухів тощо) в галузі взаємовідносин етнополітичних спільностей між собою та їхніх стосунків з державою

Етнонаціональні відносини – відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку – націями, народностями, національними групами та їх державними утвореннями.

Етнос – позачасова, поза територіальна, поза державна сукупність людей, об’єднана спільним походженням, культурою (або деякими її елементами, мовою, історією, традиціями і звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою)).

Європейська інтеграція – процес поступової уніфікації та зрощування національної економіки європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

Зовнішня політика – це діяльність держави та інших політичних інститутів суспільства щодо здійснення своїх інтересів і потреб на міжнародній арені.

Інтернаціоналізація – результат і наслідок численних і всебічних зв’язків між націями, обумовлених взаємодіями і сукупним соціальним досвідом народів.

Компроміс – згода, порозуміння з політичним супротивником, досягнуті шляхом взаємних поступок.

Консенсус – згода між суб’єктами політики з певних питань на основі базових цінностей і норм, спільних для всіх основних соціальних та політичних груп суспільства.

Конформізм – пристосовництво, пасивне беззаперечне прийняття існуючих порядків, панування ідей і цінностей, стандартів поведінки, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами.

Міжнародні відносини – це сукупність політичних, економічних, ідеологічних, правових, військових, культурних та інших зв’язків і взаємин між державами й системами держав, між основними соціальними, економічними, політичними силами, організаціями й громадськими рухами, які діють на світовій арені.

Народ – історично змінна спільність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку.

Націоналізм – світогляд і система політичних поглядів, яка проголошує пріоритет національних цінностей щодо усіх інших.

Нація – 1) історична соціоетнічна, політична, духовна спільнота людей з певною психологією, самосвідомістю, спільними територією, культурою, мовою, економічним життям; 2) сукупність громадян однієї держави.

Політична соціалізація – процес засвоєння індивідом упродовж життя політичних знань, норм і цінностей суспільства, до якого він належить.

Політичний конфлікт – зіткнення несумісних, часом протилежних інтересів, дій, поглядів, окремих людей, політичних партій, громадських організацій, етнічних груп, націй, держав та їх органів, військово-політичних і політико-економічних організацій (блоків).

Сепаратизм – рух за територіальне відокремлення тієї чи іншої чистини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, релігійними чи мовними ознаками.

Тероризм – здійснення політичної боротьби засобами залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними супротивниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом системного насильства і страху, політичних вбивств, провокацій.

Толерантність – різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами – індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях.

Шовінізм – агресивна форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої нації; схильність до розпалювання національної ворожнечі й ненависті.