Методичні рекомендації. Викладення теми слід починати із законодавчого визначення виправданого ризику (чВикладення теми слід починати із законодавчого визначення виправданого ризику (ч. 1 ст. 42 КК). Потім розкрити соціальне, кримінально-правове, профілактичне та виховне значення норми про виправданий ризик у кримінальному праві України. Важливо показати, що дії громадян, які пов’язані із спричиненням шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком, визнаються суспільно корисними та правомірними і не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. Слід приділити увагу історичним передумовам закріплення норми про виправданий ризик у кримінальному законодавстві України. Розглядаючи друге питання теми, слід виходити з того, що існує єдина, але складна підстава діяння, пов’язаного з ризиком. Підставою для вчинення ризикованого діяння є його виправданість, яке складається з трьох елементів: 1) наявність об’єктивної ситуації, що свідчить про необхідне досягнення суспільно корисної мети; 2) неможливість досягнення цієї мети не ризиковим діянням; 3) прийняття особою запобіжних заходів для запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам. Лише у своїй єдності вказаніел ементи виправдовують вчинене особою діяння, пов’язаного з ризиком. Необхідно послідовно розкрити зміст цих складових частин. Особливу увагу слід зосередити на природі права на виправданий ризик, при цьому слід пам’ятати, що цим правом суб’єкт може скористатися лише в обстановці, при якій досягнення значної суспільно корисної мети без ризикованого діяння є неможливим. Аналізуючи об’єктивну ситуацію, що викликає необхідність досягнення значної суспільно корисної мети, в якій вчиняється діяння, пов’язане з ризиком, треба розкрити ознаки такої ситувації. Важливо показати в якиїх сферах суспільного життя може виникнути ця ситуація. Наприклад, лікарський ризик, військовий ризик, дослідницький ризик. Потрібно дати оцінку висловленої у літературі думки про неможливість виправданого ризику у певних ситуаціях, наприклад, у спорті. Розглядаючи другу складову частину підстави виправданого ризику, яка полягає у неможливості для даної особи в обстановці, що склалася, досягати певної мети неризиковим діянням, потрібно розкрити сутність зазначеної “неможливості”. В ході аналізу слід врахувати позиції різних криміналістів з цього питання. Третій елемент підстави – це прийняття особою необхідних запобіжних заходів, що давали їй достатні підстави обгрунтовано розраховувати на запобігання шкоди правоохоронюваним інтересам. Слід розкрити суб’єктивний та об’єктивний характер достатності заходів, які приймаються особою. При викладення третього питання теми спочатку треба назвати та перелічити ознаки виправданого ризику. Ці ознаки визначають: 1) його мету; 2) об’єкт заподіяння шкоди; 3) характер діяння та 4) його своєчасність. Розглядаючи мету діяння, пов’язаного з ризиком, слід звернути увагу, що вона чітко визначена законодавцем. КК України визначає виправданим вчинення ризикованої дії (бездіяльності) тільки для досягнення значної суспільно корисної мети (ч. 1 ст 42 КК). За допомогою тлумачних словників та, враховуючи сфери в яких може вчинятися діяння, пов’язане з ризиком, необхідно розкрити поняття спрямованості діяння для «досягнення значної суспільно корисної мети». Слід окремо розглянути спірне питання про ризик особи заради досягнення особистої вигоди, а також проаналізувати другу ознака – тобто об’єкт, якому особа, котра вчиняє діяння, пов’язане з ризиком, має право завдавати шкоду. Важливим є аналіз третьої ознаки – характеру діяння. Необхідно розкрити властиву виправданому ризику «подвійність» діяння. Зокрема, показати як після постановки значної суспільно корисної мети і прийняття особою рішення скоїти ризикований вчинок відбувається реалізація самого діяння. Звернути увагу на заходи, достатні для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам, які вживає суб’єкт виправданого ризику. При розгляді своєчасності діяння, пов’язаного з ризиком, потрібно розкрити важливість такої характеристики як час, та звернути увагу на те, що виправданий ризик можливий у певний час, а саме протягом періоду виникнення та існування підстави ризикованого діяння. Відповідаючи на четверте питання, слід зазначити, що в КК межі заподіяння шкоди прямо не визначені на відміну від інших законодавчо закріплених обставин, які виключають злочинність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця та ін.). Тому питання меж заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком, є дискусійним в кримінально – правовій літературі. Одні вчені вказують, що будь - яка шкода, котра заподіяна при виправданому ризику, повинна визнаватися правомірною. Інші, аналізуючи норму про діяння, пов’язане з ризиком, вказують на необхідність його відповідності підставі і поставленій особою значній суспільно корисній меті. Тому необхідно навести основні аргументи прихильників тієї чи іншої позиції та визначити своє ставлення до даної проблеми. Нормативні акти та література:
|
