Лабораторна робота №1. При проведенні дорожніх випробувань автомобілів можливі різні небезпечні ситуації, пов'язані з непередбаченим «поведінкою» випробуваного автомобіля.При проведенні дорожніх випробувань автомобілів можливі різні небезпечні ситуації, пов'язані з непередбаченим «поведінкою» випробуваного автомобіля. Для забезпечення / безпеки / автомобілів- ' необхідно виконання низки заходів, в які входить підготовка автомобіля до випробувань, мірної ділянки дороги або полігону; водіїв і. обслуговуючого персоналу. Повинні бути вжиті заходи, що забезпечують безпеку водія і оператора, які перебувають у період випробувань усередині автомобіля або біля нього, а також безпеку самого автомобіля.Підготовка автомобіля до випробувань полягає в технічній діагностиці стану його механізмів і усуненні дефектів, що перешкоджають нормальній роботі агрегатів,, що може вплинути на безпеку випробувань. Всередині салон або кабіну автомобіля обладнають спеціальною рамою, зміцнює стійки і дах. У кузові встановлюють і ретельно закріплюють вимірювальну і реєструючу апаратуру з блоками, харчування, призначену для збору інформації при проведенні випробувань.До випробувань допускаються водії, які пройшли спеціальну підготовку та мають досвід їзди на автомобілі з високими швидкостями в складних умовах. Перед кожним виїздом на випробування батько і оператор проходять відповідний інструктаж на робочому місці і виконують пробні заїзди на мірному
2. Схема стенда з біговими барабанами для випробувань автомобілів. Автомобіль колесами ведучого моста встановлюють на бігові барабани і закріплюють розтяжками. Один кінець валу бігових барабанів через редуктор і динамометрична муфту з'єднаний з гальмівним генератором, а інший - клиноременной передачею пов'язаний з тахогенератором. Весь цей приводний блок монтується на загальному підставі.
Звіт з лабораторної роботи №3 на тему: «Моделювання розмивів в руслах довільній полігональної форми»
Виконав (ла): Студент 4-го курсу ННІ водного господарства та природооблаштування Холод В.О. Перевірив: Меддур А.С.
Рівне – 2014
Вихідні дані:
Вступ Динаміка руслових потоків,наука, в якій вивчається рух води і наносів в руслових потоках. Розмив русла річки зумовлюється двома самостійними внутрішньо пов’язаними процесами: 1) відривом мінеральних частинок наносів від дна русла силами водотоку, які виникають в результаті нерівномірного обтікання лежачих на дні русла частинок; 2) потрапляння частинок в середину потоку і переносу її шляхом підіймання падаючих частинок під дією вихрового переміщування маси водотоки. За певної швидкості руху води починають спостерігаються перші переміщення зерен наносів, з яких складається русло. Такий момент характеризується початком коливань певної частини зерен їх наступним зриванням із місця і перекочуванням на деяку відстань за течією. Окремі часточки переносяться потоком стрибками. Кількість часточок, що бере участь у русі, залежить від ймовірності виникнення підвищених швидкостей та пульсації. Іноді часточки, що перекочують під дією потоку, зупиняються на якийсь час, допоки потік не виявиться спроможним знову вивести їх із стану рівноваги. Такий момент називають початком руху наносів. Відповідну цьому моменту середню швидкість потоку називають розмивною. Мутність річкових вод значно змінюється по живому перерізу потоку, по довжині і в часі. Розподіл каламутності по живому перерізу носить дуже складний і нерідко в значній мірі безладний характер. Збільшення каламутності відбувається за рахунок великих фракцій наносів, що збільшуються до дна. Дрібні ж фракції (менше 0,01 мм) зазвичай розподіляються досить рівномірно по глибині потоку. Тому чим більше у складі наносів великих фракцій, тим нерівномірніше вони розподілені по глибині. Під впливом збільшення турбулентності потоку виникають водоверті та циркуляційних течій. Рух руслових потоків в криволінійному руслі супроводжується поперечною циркуляцією, завдяки чому наноси переміщаються як уподовж, так і впоперек потоку створюючи складні форми рельєфу дна. Теоретичне дослідження руслового потоку із-за складності і нестаціонарної його течії представляє значні труднощі. В умовах вихрового переміщення потоку і рухомості наносів русла виникають умови для викривлення динамічної осі потоку. Внаслідок чого утворюються викривлення берегової лінії потоку. В місцях повороту динамічної осі вода підходить до викривленої частини берега внаслідок чого підіймає його. На протилежному березі виникає накопичення наносів.
Рис. 1. - Розрахунок воронки розмиву та зони активного відкладення наносів
Мета роботи - розв'язання модельної задачі прогнозування руслових деформацій Розрахунок розмиву в дрібних практично однорідних грунтах дозволяють отримати узагальнюючі залежності глибин місцевого розмиву від швидкості потоку і діаметра частинок. Процес загального розмиву русла визначають за дифузійною моделлю. Задаємо значення D(x,y) та поле швидкостей u(x, y), ν (х, у), яке не залежить від часу t. Тоді розподіл концентрації наносів у потоці знаходиться з розвязку рівняння
З умовами
Проводимо дискретизацію часу t з малим кроком Dt для кожного tі розв’язуємо задачу (1) і коректуємо межі області згідно рівняння (2)
При цьому вважаємо, що процес винесення твердих часток з дна є по своїй природі дифузійним, його інтенсивність залежить від коефіцієнта дифузії (εD) ε – малий параметр. Коефіцієнт дифузії D приймається, згідно з гіпотезою Маккавеєва про коефіцієнт турбулентного обміну, пропорційним деякій степені осередненої швидкості потоку D=χVb, b=2. Місцеві розмиви біля споруд також проводяться за допомогою дифузійної моделі (1), (2), з застосуванням допоміжної моделі, яка дозволяє врахувати неоднорідність грунту та реальні властивості його часток, а також точніше визначати (εD). Тому запишемо аналог рівняння (2) для випадку криволінійного дна, отримаємо розрахункову формулу
і, ј, k – індекси вузлів відповідно по s, z, і t.
Хід роботи: 1. За допомогою програми «Project1» задаємо координати кутових точок каналу 2. За формулою (5) обчислюємо межі кутових точок в площині 3. Зафіксувавши вихідну точку каналу і використовуючи змішану маршову схему (5) інтегрування вздовж розрахункових меж по ітеративній схемі (7), встановлюємо відповідність між кутовими точками у фізичній і розрахунковій областях. 4. При відомих значеннях При дослідженні потенційних течій в криволінійному каналі за допомогою створеного програмного комплексу на спеціально створеній графічній поверхні (екрані) вказуємо положення кутових точок каналу. Для зображення кутових точок в програмному вікні також передбачені два режими, яким відповідають кнопки: 1 - точки нижнього берега, 2 - точки верхнього берега. При цьому програмний комплекс автоматично будує ламані кордону відповідних берегів і показує числові значення координат цих кутових точок в рядку " Координати " розрахункової таблиці (див. рис. 2). Після цього, в рядку " Zeta.Re " необхідно вказати дійсну частину для кожного початкового наближення, а саме значення точок Після досягнення заданої точності будується ортогональна сітка (див. рис.2). В останньому рядку таблиці програмного вікна виводиться значення точності наближення кутових точок.
Рис.2 – Межі області та побудова гідродинамічної сітки На рис.3 показана 3D модель криволінійного каналу річки.
Рис.3 – Криволінійний канал річки у 3D вигляді
Плоску течію в криволінійному каналі із потенційними швидкостями показано на рис.4.
Рис.4 – Плоска течія в криволінійному каналі у 3D вигляді
Для того щоб побудувати плоску течію в криволінійному каналі із потенційними швидкостями, де може виникнути розмив русла річки необхідно натиснути клавішу L (рис.5).
Рис.5 – Плоска течія в криволінійному каналі із максмальними значеннями швидкості, де може спостерігатись розмив русла
Висновок.
Лабораторна робота №1
|
.
.
шляхом інтегрування (5) уздовж ліній постійного значення 
і 
в розрахунковій області будуємо конформну сітку у фізичній області.
(у рядку " Zeta.Im " уявна частина заповнюється автоматично). Далі здійснюється запуск програми на виконання (за допомогою кнопки >>), після чого в таблиці автоматично відображається значення: кутів повороту сегментів каналу 
("Кути"), висоти каналу 
("H"), величини М, пов'язаної з висотою каналу і його орієнтацією до осі х ("M"), кута 
, який відповідає нескінченно віддаленій точці каналу ("ALPHAE"), кута напрямку входу течії, в канал ("Theta"). В останньому рядку таблиці програмного вікна виводиться значення точності наближення кутових точок. Кількість ітерацій показано в рядку заголовка. При проведенні числових експериментів для різних випадків одержувана нами кількість ітерацій не перевищували 10.
