ГЛАВА 10. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ
10.1. Право касаційного оскарження
Касаційне провадження є однією з гарантій винесення господарськими судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію судового процесу. З одного боку, касаційне провадження в господарському процесі обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчого рівня. З іншого боку, до повноважень господарського суду касаційної інстанції віднесено право змінювати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційної інстанції, а також відміняти їхнє рішення та приймати нове. Касаційне провадження – це стадія господарського процесу, яка передбачає перевірку господарським судом законності судових актів, які набрали законної сили. Касаційне провадження має багато спільного з апеляційним провадженням, оскільки ці дві стадії судового процесу спрямовані на перевірку судових актів. У той же час мають місце і деякі відмінності, викликані тим, що предметом апеляційного провадження є судові рішення місцевих господарських судів, які не набрали законної сили (ч. 1 ст. 91 ГПК України), а касаційного – рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного господарського суду (ст. 107 ГПК України). Апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними і додатково поданими доказами (ч. 1 ст. 101 ГПК України), а суд касаційної інстанції перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права (ч. 1 ст. 111-7 ГПК України). Касаційне провадження характеризується такими рисами: - порушується за скаргою осіб, що брали участь у справі. Згідно зі ст. 107 ГПК України мають право подавати касаційну скаргу сторони у справі та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків, а касаційне подання – прокурор; - об’єктами касаційного оскарження є судові акти, які набрали законної сили, у тому числі апеляційної інстанції; - касаційний суд на відміну від апеляційного суду не перевіряє обґрунтованість судових актів, а перевіряє їх законність; - касаційний суд не зв’язаний межами скарги, а перевіряє законність судових актів у цілому; - у касаційному порядку судові акти переглядаються Вищим господарським судом України. Згідно зі ст. 108 ГПК України касаційною інстанцією є Вищий господарський суд України, який переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду. Касаційне оскарження складається з таких стадій: - порушення касаційного провадження; - підготовка до розгляду касаційної скарги (подання); - судовий розгляд касаційної скарги (подання) і прийняття постанови. Право на подання касаційної скарги або касаційного подання мають відповідно сторони й прокурор. Таке ж право мають особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків, у тому числі громадяни, які не є суб’єктами підприємницької діяльності. Право на касаційне оскарження виникає з дня набуття рішенням та постановою законної сили за наявності передбачених чинним законодавством передумов. У п.1 роз’яснень президії Вищого господарського суду від 28.03.2002 р. звертається на те, що право на касаційне оскарження мають також громадяни, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків. Таким чином, право касаційного оскарження мають особи, визначені ст. 107 ГПК України: сторони, прокурор та особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їхніх прав та обов’язків. Об’єктом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанови апеляційного суду.
10.2. Подання касаційної скарги
Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Місцевий або апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов’язаний надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду України у п’ятиденний строк із дня її надходження. Вимоги щодо змісту та форми касаційної скарги встановлені ст. 111 ГПК України. Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити: 1) найменування касаційної інстанції; 2) найменування місцевого або апеляційного господарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови; 3) найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі; 4) вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права; 5) перелік доданих до скарги (подання) документів. Разом із тим ч. 2 ст. 111 ГПК України передбачає, що не допускається посилання у касаційній скарзі (поданні) на недоведеність обставин справи. Касаційна скарга (подання) підписується особою, яка подала скаргу, або її уповноваженим представником. До скарги додаються докази сплати державного мита й надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирішується колегією суддів без повідомлення прокурора і сторін, що беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала. У разі оскарження декількома особами у встановленому ГПК України порядку постанови апеляційного господарського суду, касаційною інстанцією приймаються до провадження всі скарги, які відповідають вимогам ГПК України, та розглядаються в одному касаційному провадженні. По кожній з них виноситься ухвала про прийняття до провадження або про її повернення. Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу (подання) супровідним листом або в інший не передбачений законом спосіб. Повернення касаційної скарги (подання) здійснюється Вищим господарським судом України виключно з підстав, визначених у частині першій статті 111-3 ГПК. У застосуванні п. 3 ч. 1 названої норми ГПК України господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення. Суду не слід допускати повернення касаційних скарг у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 р. № 15 (з наступними змінами і доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування державного мита до державного бюджету України суд має право згідно з п. 4 ст. 65 ГПК України витребувати від сторони, яка подала апеляційну скаргу, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України. Після усунення обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги, її може бути подано повторно відповідно до ч. 3 ст. 111-3 ГПК України. Якщо первісну касаційну скаргу повернуто судом касаційної інстанції не у зв’язку з порушенням, що передбачене п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України, то у разі повторного подання тієї ж самої скарги суд не має права вимагати від сторони подання доказів надсилання іншій стороні (сторонам) копії скарги. Якщо зазначені обставини буде встановлено після прийняття касаційної скарги до провадження, касаційна інстанція у процесі розгляду касаційної скарги (подання) вживає необхідних заходів до усунення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК України. Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу (подання) супровідним листом або в інший не передбачений законом спосіб. Повернення касаційної скарги (подання) здійснюється Вищим господарським судом України виключно на підставах, визначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК України. Після усунення обставин, які були підставою для повернення касаційної скарги, її можна подати повторно відповідно до ч. 3 ст. 111-3 ГПК України. Якщо зазначені обставини буде встановлено після прийняття касаційної скарги до провадження, касаційна інстанція у процесі розгляду касаційної скарги (подання) вживає необхідних заходів до усунення обставин, зазначених у ч. 1 ст. 111-3 ГПК України. Особа, яка подала скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які в цієї сторони відсутні. Прокурор, який вносить касаційне подання, надсилає сторонам у справі його копію й копії доданих до нього документів, які відсутні у справі. Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу (подання), має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції й особі, що подала скаргу (подання). Відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується. Згідно зі ст. 111-6 ГПК України особа, що подала скаргу (подання), має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України). Про прийняття відмови від скарги (подання) касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною. Касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається судом, якщо: 1) касаційна скарга (подання) підписані особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) скаргу (подання) надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову; 3) до скарги (подання) не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) у справі; 4) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку й розмірі; 5) скаргу (подання) надіслано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання про відновлення цього строку відхилено. 6) у скарзі (поданні) не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права; 7) до надіслання ухвали про прийняття скарги (подання) до провадження від особи, що подала скаргу (подання), надійшла заява про її відкликання. Згідно з п. 4 роз’яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги (подання) і виносить з цього приводу відповідну ухвалу у випадках, якщо касаційну скаргу подано особою, яка відповідно до вимог ГПК України не має права на її подання, або якщо касаційне подання внесено прокурором із порушенням його компетенції, визначеної у Господарським процесуальним кодексом України не встановлено термін для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги. Якщо скаргу повернуто через пропущення строку за відсутності клопотання про його відновлення, скаргу може бути подано вдруге з клопотанням про відновлення строку. З відповідним клопотанням можуть звертатися лише особи, що мають право на подання касаційної скарги. Таке клопотання викладається у скарзі чи окремій заяві і має бути подано одночасно з поданням касаційної скарги. Клопотання розглядається, якщо воно надійшло до винесення ухвали про повернення касаційної скарги. Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги розглядається колегією суддів без повідомлення осіб, що беруть участь у справі, до вирішення питання про прийняття касаційної скарги до провадження. Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини. За результатами розгляду клопотання виноситься ухвала, яка не підлягає оскарженню. Про відновлення пропущеного строку з викладом відповідних мотивів може бути зазначено в ухвалі про прийняття касаційної скарги. Про відмову у відновленні пропущеного строку може бути зазначено в ухвалі про повернення касаційної скарги. Про повернення касаційної скарги (подання) виноситься Про прийняття касаційної скарги (подання) до провадження суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається особам, що беруть участь у справі, а також особі, яка не була залучена у справі і подала касаційну скаргу.
10.3. Порядок розгляду касаційної скарги
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за загальними правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного провадження, а саме: за винятком дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (не опитуються свідки та не досліджуються докази). Суд не перевіряє обґрунтованості судових актів, а обмежується перевіркою правильності застосування норм матеріального і процесуального права судом першої чи апеляційної інстанції. При цьому він виходить із правила ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, згідно з яким касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні або постанові господарського суду. Розгляд скарги касаційної інстанції складається з трьох частин: 1. Підготовча. Суд встановлює, чи можна розглядати скаргу в даному складі суддів, чи є можливим розгляд справи через відсутність осіб, що не з’явилися; роз’яснює особам, що беруть участь у справі, їх права і обов’язки та вирішує клопотання. 2. Розгляд касаційної скарги по суті. Починається з доповіді головуючого або одного з суддів; потім заслуховуються особи, що беруть участь у справі або їх законні представники; надалі – ознайомлення з додатковими матеріалами. 3. Винесення й оголошення постанови. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Касаційна скарга розглядається у двомісячний строк із дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України. За результатами розгляду касаційна інстанція має право: 1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення. Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права. У разі, коли за результатами перевірки буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, з’ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, у зв’язку з чим висновки суду першої й апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення; 3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. 111-10 ГПК України. У випадках, коли судом касаційної інстанції за результатами перевірки касаційної скарги (подання) буде встановлено, що судом першої або апеляційної інстанції неповно з’ясовані фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і прийняте судове рішення у зв’язку з цим недостатньо обґрунтовано або судом першої і апеляційної інстанції прийнято судовий акт про права й обов’язки осіб, не залучених до участі у справі (п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України), суд касаційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції й постанову апеляційної інстанції та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові касаційної інстанції обов’язково мають бути зазначені дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд. Ці дії мають бути спрямовані виключно на встановлення обставин, що входять до предмета доказування у справі і не були з’ясовані у рішенні або постанові господарського суду; 4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково; 5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; 6) залишити в силі одне з раніше прийнятих рішень або постанов. Касаційна інстанція має право сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти нові докази або збирати їх. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: - справу розглянуто в незаконному складі колегії суддів; - справу розглянуто судом за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог ст. 64 ГПК України; - господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі; - рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; - рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу; - рішення прийнято господарським судом із порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадку, передбаченого в ч. 4 ст. 17 ГПК України. Якщо після відводу суддів неможливо розглянути справу в господарському суді, до підсудності якого відноситься справа, то Голова Вищого господарського суду України або його заступник мають право витребувати будь-яку справу, що є в провадженні місцевого господарського суду і передати її на розгляд до іншого місцевого суду; - рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності. Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з’ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання має вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до предмета доказування у справі та з урахуванням її матеріалів. Водночас порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду за обставин, визначених у ч. 2 ст. 111-10 ГПК України. У випадках таких порушень суд касаційної інстанції передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції (п. 3 ст. 111-9 ГПК України). Під час перегляду судових рішень у касаційній інстанції застосовуються приписи ст.ст. 77 і 79 ГПК України, крім зазначених у пп. 2-4 ст. 77 і пп. 1, 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України. У вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно зі ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні чи постанові господарського суду. Якщо після прийняття касаційної скарги буде подано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, провадження за скаргою зупиняється на підставі ч. 1 ст. 76 ГПК України. Якщо касаційна скарга надійшла до господарського суду після надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у першу чергу розглядається ця заява. Після прийняття судового акта за результатами розгляду такої заяви касаційна скарга надсилається до суду касаційної інстанції. У разі отримання від місцевого господарського суду касаційної скарги з повідомленням про одночасне надходження апеляційної та касаційної скарг (подань) на рішення (постанову), ухвалу суду першої інстанції і надсилання ним справи до апеляційного господарського суду касаційна інстанція на підставі ст. 111-5 ГПК України виносить ухвалу про відкладення розгляду питання щодо повернення чи прийняття касаційної скарги до закінчення перегляду судового рішення в апеляційному порядку. У випадку надходження до Вищого господарського суду України касаційної скарги (подання) на рішення (постанову), ухвалу суду першої чи апеляційної інстанції зі справи, матеріали якої згідно з ч. 4 ст. 111-16 ГПК України надіслано до Верховного Суду України, Вищий господарський суд України на підставі ст. 111-5 ГПК України виносить ухвалу про відкладення розгляду питання щодо повернення чи прийняття касаційної скарги до закінчення перегляду Верховним Судом України судового рішення Вищого господарського суду України з відповідної справи.[158] (Пункт 9 доповнено абзацом шостим згідно з Рекомендаціями Вищого господарського суду N 04-5/144 від 25.04.2005) Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови касаційної інстанції, зміну способу та порядку її виконання вирішується господарським судом касаційної інстанції одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається у постанові. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття постанови судом касаційної інстанції, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглянув справу в першій інстанції, із винесенням ухвали на підставі ст. 121 ГПК України. 9.4. Постанова касаційної інстанції Відповідно до ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право: 1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень, передбачених ч. 2 ст. 111-10; 4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково; 5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції; 6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. За наслідками розгляду касаційної скарги (подання) суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені: 1) найменування касаційної інстанції, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови; 2) найменування сторін і найменування особи, яка подала касаційну скаргу (подання); 3) найменування місцевого господарського суду або апеляційного господарського суду, рішення, постанова якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, постанови, прізвище судді (суддів); 4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду, рішення, постанови апеляційного господарського суду; 5) підстави, з яких оскаржено рішення, постанову; 6) доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (подання); 7) мотиви, за якими касаційна інстанція не застосовує закони та інші нормативні правові акти, на котрі посилалися сторони, а також закони та інші нормативно-правові акти, якими керувався суд, приймаючи рішення; 8) у разі скасування або зміни рішення, постанови, — мотиви, за якими касаційна інстанція не погодилася з висновками суду першої або апеляційної інстанції; 9) висновки за результатами розгляду касаційної скарги (подання); 10) дії, що їх повинні виконати сторони та суд першої інстанції у разі скасування рішення, постанови і передачі справи на новий розгляд; 11) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення. Прийнята касаційною інстанцією постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у справі в п’ятиденний строк із дня її прийняття. Вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 121 ГПК України, вирішує сама касаційна інстанція, якщо ці обставини стали їй відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, зміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині зазначеної ухвали або постанови. Питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови касаційного суду та порядку її виконання вирішується господарським судом касаційної інстанції одночасно з прийняттям постанови за результатами перегляду судового рішення, про що зазначається в постанові. В інших випадках, тобто коли відповідну заяву подано після прийняття постанови судом касаційної інстанції, зазначені питання вирішуються господарським судом, який розглядав справу в першій інстанції, із винесенням ухвали на підставі ст. 121 ГПК України. Згідно з вимогами ст. 121-1 зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції. Тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не має права зупиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.
Питання для самоконтролю
1. Якими рисами характеризується касаційне провадження? 2. Який передбачено порядок подання касаційної скарги? 3. Які вимоги пред’являються до касаційної скарги? 4. У яких випадках касаційна скарга не приймається до розгляду? 5. Який передбачено порядок розгляду касаційної скарги? 6. Якими правами наділено касаційну інстанцію щодо прийняття рішення за результатами розгляду справи? 7. Які підстави скасування або зміни рішення місцевого господарського суду? 8. Що повинна містити постанова касаційної інстанції?
Список рекомендованої літератури Нормативні акти 1. Господарський процесуальний кодекс України // ВВРУ. – 2001. – № 36. – Ст. 188. 2. Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/367 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 3. – С. 87-89. 3. Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 3. – С. 91-95. 4. Про практику Верховного Суду України щодо перегляду ухвал Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 19.03. 2004 р. № 01-8/ 493 // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 2. – С. 133-152. Юридична література 1. Арбитражный процесс: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тараненко. – М.: Юрид. лит., 1996. – С. 159-162. 2. Арбитражный процесс:Учебник / Под ред. В.В. Яркова. – М.: Юристъ, 2002. – 480 с. 3. Біда К.М. Суб’єкти права на касаційне оскарження в господарському судочинстві (сучасність та перспективи) // Вісник господарського судочинства. – 2004. - № 4. – С. 180-187.. 4. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2002. – 368 с.. 5. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Укладач В.Е. Беляневич. – К.: Юстініан, 2002. – 544 с.. 6. Господарське процесуальне право України: Підручник / В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос, В.П. Нагребельний, Д.М. Лук’янець; За заг. ред. В.Д. Чернадчука. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. – 331 с. 7. Кройтор В.А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров: Науч.-практ. пособие. – Харьков: Эспада, 2001. 8. Осетинстький А.Й. Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства: Навч.-практ. Посібник. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. 9. Осетинський А.Й. Касаційна інстанція в господарському судочинстві як чинник зміцнення законності в економічній сфері // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 3. – С. 164-173. 10. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина В.С. Арбітражний процес: Навч. посібник. – Харків: Консум, 2001. – Ч. ІІ. – 432 с. 11. Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. – Харків: Консум, 2003. – 320 с. 12. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Основи господарського процесуального права: Навчальний посібник. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – С. 122-132.
|
