Доброзичливі жести

• жести розкритими руками у напрямку до співрозмов­
ника;

• жести уважного слухача — дивитися в очі, нахиляти
юлову, кивати на знак схвалення, трошки податися впе­
ред до співрозмовника;

• розмова без вторгнення на територію співрозмовника;

• пряма постава, піднята, але не запрокинута голова;

• стойка на обох ногах (відстань між ними не більше
20 см) з рівномірним розподілом ваги тіла;

• широка, зручна посадка на всю поверхню стільця.

• при рукостисканні рука подається вперед прямо,
кисть слугує продовженням лінії всієї руки.

Звичайно, вище не були перераховані всі негативні та позитивні пози і жести. Однак ви вже самі можете продов­жити кожний зі списків. А якщо хочете поглибити свої знання, зверніться до спеціальної літератури, список якої наведений у кінці підручника.

Окрім мови поз і жестів, професійний комунікатор по-ішнен також володіти мовою міміки. Люди мають дуже багату міміку. Розрізняють декілька тисяч виразів облич­чя, що передають різноманітні відтінки настрою.

Мімічні сигнали універсальні, вони не так залежать від культурних традицій, бо є практично всезагальною кому­нікативною мовою. Вважають, що існує шість основних іидів емоцій, які цілком однаково відображають обличчя іюдей у будь-якій точці земної кулі, хоча у різних культу­рах можуть існувати різноманітні правила стосовно того,

чи слід проявляти ці емоції публічно, і якщо так, то де коли. До таких емоцій відносять:

• страх;

• радість;

• здивування;

• гнів;

• печаль;

• відразу.

Однак у житті не все так просто. Міміка людей не зав жди відображає їх почуття та емоції. Так, наприклад, пс смішка може бути штучною. У цьому випадку вона, звичайно, не буде відображати емоцію радості.

У зв'язку з цим виникає питання: якщо обличчя людеї дуже часто не відображають їхні істинні почуття, то можна за виразом обличчя відрізнити щирі почуття від не щирих? Відповідь: ймовірно, ні. Однак можна запропону вати деякі «ключі», на які потрібно звертати увагу пр» спілкуванні з іншими людьми.

Перше, що треба запам'ятати, — міміку рота значне легше контролювати, ніж рухи лоба і очей. Отже, саме верхній частині обличчя треба шукати ознаки неїш

Інший «ключ» полягає у тому, що деякі мімічні вира можуть не відповідати нашим очікуванням. Так, напри клад, фальшива посмішка може з'явитися раніше або піз­ніше, ніж ми думали. Недовіра може посилитися, якщо посмішка дуже довго залишається на обличчі співрозмов­ника.

Теоретично пропонується також визначати, наскільки щирим є вираз людини, порівнюючи праву половину його обличчя з лівою. Але цей метод потребує довгої практики. Він заснований на тому, що права половина обличчя, як правило, виразніша, ніж ліва.

Деякі вчені навіть припускають, що людство поділяєть­ся на дві частини за принципом домінування тієї чи іншої половини обличчя. Більшість людей належить до «право-строннього» типу, меншість — до «лівостороннього». Вче­ні визначили, що хоча приблизно 80 відсотків людей по­трапляють у «правосторонню» групу, музиканти, майже всі великі композитори, співаки, оркестранти звичайно

належать до лівостороннього типу. Вчені, політики, танцори, актори, атлети є переважно правосторонніми.

Окрім розглянутих вище мов невербальної комунікації шлике значення для ефективного, успішного спілкування має також знання мови простору.

Якщо ви хочете знати наскільки близько знайомі спів­розмовники і як вони ставляться один до одного, — звер­ніть увагу, на якій відстані вони сидять, стоять, спілкую­ться.

Правила, за якими встановлюють просторову дистан­цію і визначають своє положення щодо співрозмовників, є досить сталими, хоча у багатьох випадках формуються на рівні підсвідомості.

У найзагальнішому вигляді їх можна сформулювати так: чим прихільніше ви ставитеся до співрозмовника, тим ближ­че ви можете підійти до нього. Навпаки, якщо ви когось не­долюблюєте і хотіли б уникнути спілкування, то будете ібільшувати відстань, відвертатися від нього або повертати­ся спиною.

Артур Шопенгауер з цього приводу писав, що між людьми завжди повинна бути «дистанція неколючості», інакше вони будуть нагадувати двох дикобразів, які нама­гаються у холодну ніч зігрітися, обійнявши один одного.

Досліджуючи поведінку людей у різноманітних ситуа­ціях, вчені дійшли висновку про існування певних зон — дистанцій спілкування між співрозмовниками. Розгляне­мо їх докладніше.

Перша дистанція — у межах від 0 до 50 см. її називають «інтимною зоною». Це простір, відкритий для подружжя, дітей, близьких членів родини, коханців. На такій відстані ви можете торкатися, відчувати запах іншої людини, роз­глядати її зблизька.

Друга дистанція — у межах від 50 см до 1,2—1,5 м. її на­зивають «особистою зоною». Це простір, відкритий для спілкування із знайомими, друзями, але не найближчими.

Третя дистанція — у межах 1,5—2,8 м. її називають «со­ціальною зоною». Це найбільш прийнятна відстань для формальних контактів у суспільстві і на роботі, з людьми вищого статусу або тими, кого ви знаєте не достатньо близько. Четверта дистанція — більше, ніж 2,8 м. її називають «публічною зоною». Більшість з нас підтримує таку дні танцію, коли публічно виступає перед групою людей або хоче уникнути спілкування.

Наведемо кілька правил розумного використання дис танції.

1. Не треба починати спілкування, в якому ви зацікав
лені з публічної відстані. Встановлення позитивного кон
такту у цьому випадку неможливе.

2. Перші фрази краще сказати, підійшовши на соціаль­
ну або формальну відстань. Оскільки така дистанція ха­
рактерна для знайомих і друзів, співрозмовник підсвідомо
налаштовується вислухати вас і допомогти.

3. Якщо під час розмови ви наблизилися до співрозмов­
ника на один ступінь, то скоріше за все справили на нього
добре враження. Якщо ж перескочили через декілька, то
ефект буде протилежним.

4. Не втручайтеся в особистий простір людини.

І ще одне зауваження. Наведені вище розміри дистан­цій можуть змінюватися залежно від статі та віку співроз­мовників:

• ближче до партнера намагаються знаходитися діти 1
старі, жінки також більш схильні до цього, ніж чоловіки;

• урівноважена, впевнена в собі людина підійде до вас
на ближчу відстань, ніж нервова, дратівлива;

• віддаленій відстані віддають перевагу підлітки та люди
середнього віку.

Знання цих факторів щодо просторових характеристик спілкування дозволяє грамотно та ефективно їх викорис­товувати для трансформації комунікації у вигідному для вас напрямку.