Внутрішня морфологія стьожкових червив

Мета. Вивчення особливостей внутрішньої морфології стьожкових червив.

Матеріал та обладнання. Постійні препарати проглотидів стьожкових червив, світловий мікроскоп, лупа.

Об’єкт дослідження. Ціп’як бичачий – Taeniarhynchus saginatus.

Хід роботи Для знайомства з загальним виглядом гермафродитного членика використовують лупу, окремі органи вивчають при малому збільшенні мікроскопа. Частина органів (видільна, нервова система тощо) спільні для всієї стробіли і на препараті окремого членика видно лише їх невеликі ділянки. В той же час, набір статевих органів повторюється в кожній проглотиді. Розвиненою гермафродитною статевою системою володіють членики, розміщені приблизно посередині стробіли.

Для вивчення препарат необхідно правильно зорієнтувати, керуючись такими ознаками: довжина переднього краю членика, який при розгляді має бути оберненим догори, трохи менша за довжину заднього краю попереднього членика; основні жіночі статеві органи – яєчник та жовточник – містяться біля заднього краю членика.

По краях членика можна побачити канали видільної системи, які з’єднуються поперечним анастомозом біля заднього кінця проглотиди. Назовні від них на деяких препаратах можна побачити нервові стовбури – по 1 з кожного боку. Решта органів належать до статевого апарату. По всьому членику розкидані численні темні крапки – сім’яники.

Від них відходять тоненькі сім’яні канальці. Добре помітний звивистий сім’явиносний канал, розміщений впоперек членика і спрямований від середини до одного з бокових країв. Там він переходить на сім’явипорскувальний канал, який пронизує копулятивний орган. Чоловічий статевий отвір відкривається до статевої клоаки, розміщеної на статевому сосочку.

Біля заднього краю членика лежить сітчастий жовточник у формі тупокутного трикутника. Попереду від жовточника, праворуч та ліворуч від середньої лінії тіла, міститься поділений на 2 половини яєчник. Під сім’явиносним каналом проходить тоненький прямий канал – піхва, яка відкривається до статевої клоаки поруч з чоловічим статевим отвором. На протилежному кінці піхва утворює розширення – сім’яприймач. Посередині членика, в напрямку до переднього краю, іде матка, яка не має вивідного отвору. Мірою заповнення матки яйцями в ній виникають бічні гілки, тому на препаратах члеників різної зрілості її форма неоднакова. Між яєчником та жовточником видно темну кулясту плямку – тільце Меліса.

Зрілий членик – це проглотида кінця стробіли, в якій всі статеві органи редуковані і залишилася тільки дуже велика набита яйцями матка. За формою зрілий членик відрізняється від гермафродитного: його довжина значно більша за ширину. Останні членики стробіли дуже звужені і витягнуті; вони рухливі, відриваються від стробіли і виходять з тіла хазяїна. Матка в зрілому членику має по 17–35 бокових гілок з кожного боку. Яйця в матці розглядають під мікроскопом.

Завдання. Виконати малюнки гермафродитного та зрілого членика ціп’яка бичачого. Позначити складові чоловічої та жіночої статевої системи. Позначити складові інших систем органів.

 

Питання для теоретичної підготовки

1. Система органів виділення стьожкових червив.

2. Жіноча статева система цестод.

3. Чоловіча статева система цестод.

4. Нервова система цестод.

5. Травлення, виділення, іннервація цестод.

 

Лабораторна робота № 15

Розмноження і розвиток стьожкових червив.

Типи личинок ціп’яків

 

Мета. Вивчення життєвих циклів стьожкових червив. Різноманіття личинок та їх будова.

Матеріал та обладнання. Вологі та постійні препарати личинкових стадій, мікроскоп, лупи, таблиці.

Об’єкт дослідження: ціп’яки на стадії фіни (фінозне м’ясо, мікропрепарат ехінокока); корацидій, процеркоїд, плероцеркоїд Diphyllobothrium latum.

Хід роботи. Серед м’язових волокон препарату фінозного м’яза знайти овальні білуваті напівпрозорі тільця різних розмірів – від горошини до ліщини – фіни типу цистицерк ціп’яків (свинячого у м’ясі свині та бичачого – у м’ясі великої рогатої худоби). Вивчити будову фіни можна на перерізі чи користуючись малюнком.

На макропрепараті ехінокока розглянути будову фіни типу ехінокок. На перерізі можна побачити всередині материнського пухиря дочірні пухирі, а в них – внучаті, які за будовою нагадують цистицерк і виглядають як дрібненькі кулясті білуваті утвори.

На таблиці стадій розвитку Diphyllobothrium latum розглянути і вивчити будову зародка з шістьма гачками – корацидія, який плаває у воді і якого проковтує циклоп. У порожнині тіла циклопа він перетворюється в дрібну червоподібну стадію – процеркоїд. Інша стадія – плероцеркоїд, якої набуває личинка в тілі риби, плероцеркоїд має вигляд черв’ячка, передній кінець якого має дві присмоктувальні щілини, ввернуті всередину плероцеркоїда. Ця стадія відповідає стадії фіни.

Завдання. Виконати малюнки всіх розглянутих стадій розвитку ціп’яків. Позначити деталі їх будови.

 

Питання для теоретичної підготовки

1. Запліднення у стьожкових червив.

2. Життєві цикли бичачого, свинячого ціп’яків та Diphyllobothrium latum.

3. Типи фін ціп’яків.

4. Життєвий цикл ехінокока (Echinococcus granulosus).

5. Патогенне значення ціп’яків.

 

Лабораторна робота № 16

Тип Круглі черви (Nemathelminthes)