Структура портфельних інвестицій. Основні портфельні інвестори

Портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) - це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків чи спекулятивної курсової різниці.

 

Головна мета інвестора при портфельному інвестуванні - знайти в міжнародній економіці варіант розміщення капіталу, який дозволить йому максимізувати прибуток при оптимальному співвідношенні "доходність - ризик - ліквідність".

 

Порівняльні переваги ПрІІ над прямими:

 

- більш висока ліквідність - спроможність досить швидко та без значних фінансових втрат перетворитися в готівкові гроші;

 

- порівняно легка керованість (мобільність), зумовлена як швидкістю їх реалізаційної спроможності, так і простотою процедури купівлі-продажу.

 

 

Порівняльні недоліки:

 

- високий рівень ризику, який поширюється не лише на доход, а й на весь інвестований капітал.

 

- більш низький рівень доходності (як правило, дивіденд, навіть по самих прибуткових простих акціях, в розрахунку на 1 грошову одиницю вкладеного капіталу складає лише 40-50% рентабельності прямих інвестицій у реально працюючі компанії);

 

- відсутність у більшості випадків можливості впливати на рівень доходності цінних паперів та їх ринкову вартість;

 

- створюють додаткову зовнішню заборгованість країни та її резидентів.

 

Аналіз структури ПрІІ здійснюється за критеріями:

 

- за напрямком руху (експорт, імпорт);

 

- територіально-географічним;

 

- за суб'єктом інвестування (підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, інституціональні інвестори, приватні особи, державні фінансові установи, міжнародні фінансові організації);

 

- за інструментами інвестування (цінні папери, що дають право на участь в капіталі (акції), боргові цінні папери, вторинні цінні папери);

 

- за терміном (короткострокові - до 2-х років, середньострокові - до 10 років, довгострокові - понад 10 років) тощо.

 

Головними портфельними інвесторами на і посередниками світового фінансового ринку є універсальні та спеціалізовані транснаціональні банки та інституціональні інвестори, операції яких як з боку попиту, так і пропозиції визначають ринкові ціни фінансових інструментів.

 

Інституціональні інвестори (ІнІн) - це юридичні особи, головною функцією яких є здійснення фінансових операцій:

 

- інвестиційні компанії - юридичні особи, що діють на ринку цінних паперів за власний рахунок і спеціалізуються на: а) андеррайтингу (випуск та гарантоване розміщення цінних паперів приватних компаній); б) купівлі - продажу цінних паперів дилерами; в) вкладанні власних коштів у цінні папери;

 

- інвестиційні фонди - юридичні особи, що здійснюють випуск власних акцій з метою мобілізації грошових коштів інвесторів та їх вкладення від імені фонду в цінні папери та депозити;

 

- трастові і пенсійні фонди;

 

- страхові компанії;

 

- позичково-ощадні асоціації тощо. Джерела основного доходу Інін:

 

- дивіденди та відсотки по цінним паперам, що перебувають в їх власності;

 

- отримання різниці цін купівлі - продажу цінних паперів;

 

- надання платних послуг клієнтам.

 

Глобалізація світових ринків також позначилася на інвестиційних фондах і компаніях: протягом останнього десятиріччя їх внутрішні інвестиції за темпами зростання істотно поступаються іноземним активам.