Що таке спадкове представництво

спад­кування за правом представлення настає, якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини. Спадкова частка померлого спадкоємця при спадкуванні за правом представлення пере­дається конкретно зазначеним у законі особам — онукам, ді­дусям, бабусям тощо.

156. Чим обмежений принцип свободи заповіту?

запо­відач був зобов'язаний не лише перелічити найближчих роди­чів, а й визначити їм у заповіті певну (обов'язкову) частку спадщини. В іншому разі обійденим спадкоємцям надавався спеціальний позов про порушення заповідачем моральних обов'язків. Преторська практика визначила коло осіб, що ма­ли право на обов'язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту. Крім heredes sui (безпосередньо підвладних) до цього кола відносили також еманципованих дітей. У класичний період право на обов'язкову частку одержали всі низ­хідні та висхідні родичі без винятку, а повнорідні та єдино­кровні брати і сестри заповідача — за умови, що спадкоємця­ми були призначені негідні особи. Так сформувалося «мате-ріально-необхідне спадкування», яке полягало у примушу­ванні спадкодавця виділити обов'язкову частку спадку пев­ним особам.

Обов'язкова частка визначалась чвертю законної частки, тобто тієї частки, яку спадкоємець одержав би в разі спадку­вання за законом.

157. Назвіть види заповідальних відказів (відписів).

За своєю формою і за своїми діями усі легати (відписи) цивільного права поділялися на чотири види.

1. Legatum per vindicationem - легат віндикаційний. Звичайно цей легат встановлювався за допомогою слів і містив розпорядження про передачу певної речі або сервітуту. Особа-легатарій одержувала річ під час прийняття спадкоємцем спадщини або право на сервітут і могла у випадку затримки пред'явити тут же віндикаційний позов, від чого сам легат дістав свою назву.

2. Legatum per domnationem - легат дамнаційний. За цим легатом легата-рію надавалося тільки право вимагати від спадкоємця виконання волі спадкодавця (наприклад, купити якусь цінну річ за певну суму і передати іншому). Для захисту свого права легатарій мав тільки особистий позов до спадкоємця.

3. Legatum per praeceprionem - легат престаційний. Самими римськими юристами цей легат трактувався по-різному. Сабініанці вважали, що за цим легатом одному з декількох спадкоємців давалася певна річ додатково до спадкової частки. Прокульянці, навпаки, вважали, що цей легат є лише різновидом першого легату, тобто legatum per vindicationem, оскільки він дозволяв робити відписи і на користь третіх осіб.

4. Legatum sinendi modo - легат неперешкоджаючий. За цим легатом спад-коємець зобов'язувався тільки дозволити (не перешкоджати) легатарію взяти відписану йому річ. Цей легат є певним різновидом другого легату.

158. Що означає поняття необхідного спадкування?

Право таких осіб (особи, близькі до нього (діти, батьки), які, можливо, брали участь у створенні його добробуту і які навіть за життя мали право вимагати від нього певної підтримки (утримання, аліменти).) на певну неодмінну частку у спадкуванні дістало назву необхідного спадкування.

159. У чому суть сингулярного наступництва?

Римське спадкове право знало сингулярне наступництво, за яким до окремих осіб переходили лише певні майнові ви­годи без обтяження їх будь-якими обов'язками.

160. Хто такі необхідні спадкоємці?

особи, близькі до нього (діти, батьки), які, можливо, брали участь у створенні його добробуту і які навіть за життя мали право вимагати від нього певної підтримки (утримання, аліменти).

161. Хто одержує майнову вигоду при сингулярній наступності?

Треті особи.

162. Як визначали розмір обов’язкової частки центумвіральні суди?

Центумвіральний суд установив матеріальне необхідне спадкоємство і розширив коло необхідних спадкоємців. Ними стали еманциповані діти. У класичний період право на обов'язкову частку було визнано й за іншми особами, а саме: низхідні і висхідні родичі, повнорідні та єдинокровні брати і сестри спадкодавця, необхідні спадкоємці - найперше повнорідні та єдинокровні брати і сестри - повинні були одержати 1/4 тієї частки, яку б вони одержали в разі спадкування за законом. Отже, була створена обов'язкова частка спадщини -принципово важливий елемент сучасного спадкового права.

163. Як визначається розмір обов’язкової частки за законодавством Юстиніана?

У «праві Юстиніана» розмір обов'язкової частки визначався більш гнучко: якщо до спадкування за за­коном закликалися чотири і більше спадкоємців, обов'язкова частка становила половину законної, якщо менше — її трети­ну. З поважних причин (посягання на життя заповідача, доч­ка брала шлюб без згоди батьків до 25 років та ін.) заповідач міг позбавити спадкоємця і права на обов'язкову частку.

164. У якому вигляді можна було залишити обов’язкову частку для необхідних спадкоємців?

165. Що означає поняття “законна частка спадкового майна”?

Законна частка – частина спадкового майна, визначена законом, яка має бути передана спадкоємцю.

166. Що означає поняття “обов’язкова частка спадкового майна”?

Обовязкова частка -- частина спадкового майна, яка переходить до спадкоємців, визначених законом, незалежно від заповіту.