Студопедия — Загальна характеристика капіталу та виробничих фондів
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Загальна характеристика капіталу та виробничих фондів






Слово "капітал";має німецьке походження і означає "вар­тість, яка внаслідок використання найманої робочої сили дає додану вартість". Інакше кажучи, капітал означає певну суму коштів, необхідних для того, щоб розпочати і надалі здійсню­вати процес виробництва матеріальних благ, тобто провадити виробничу діяльність. Капітал належить конкретному власни­ку або групі власників, які мають на меті, придбавши на ринку за належний їм капітал робочу силу і засоби виробництва, по­єднати їх у процесі праці й отримати більшу вартість, ніж була авансована. Надалі створена таким чином більша вартість, яка називається доданою вартістю, може бути використана на роз­ширення виробництва та утворення капіталу у вигляді акцій, облігацій, заставних листів іпотечних банків. Тобто капітал може збільшуватися у процесі так званої капіталізації, що є характерною ознакою ринкового господарювання.

Авансуючи капітал у вигляді грошей або товарів у вироб­ництво, власник переслідує за головну мету отримання при­бутку. Частина авансованого капіталу витрачається на при­дбання засобів виробництва і становить постійний капітал, а друга йде на оплату робочої сили, тобто є змінним капіталом. Різні частини постійного капіталу, мають різний характер обо­роту, і тому постійний капітал поділяють на основний і оборот­ний капітал.

До основного капіталу належить частина постійного капіта­лу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару і яка переносить свою вартість на новий продукт частинами впродовж низки періодів виробництва. До основного капіталу належать будівлі, споруди, робочі машини та устаткування, інвентар, транспортні засоби та ін. Основний капітал також містить вартість патентів, ліцензій, авторських прав, ноу-хау та ін. (рис. 2.1). Вартість основного капіталу відшкодовується власнику (виробнику) в процесі реалізації готової продукції (робіт, послуг).

Залежно від джерел формування капітал підприємства може поділятися на власний і позиковий. Власний капітал створюється на підприємстві, головним чином, за рахунок нерозподіле­ного прибутку, тобто валового прибутку за вирахуванням спла­чених податків, відсотків за кредити і дивідендів. Позиковий капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгостро­кової або/та короткострокової позики, яка здійснюється зазви­чай у формі банківського кредиту. Джерелом формування позикового капіталу також є кредиторська заборгованість підпри­ємства. Тобто позиковий капітал становить також кошти, які підприємство отримує у своє розпорядження для тимчасового користування.

Власний капітал підприємства містить статутний і резерв­ний капітали. Статутний капітал — зафіксована у вартісному вираженні сума матеріальних і нематеріальних цінностей, які передаються підприємству в постійне користування власником цих цінностей. Кожне підприємство під час державної реєстра­ції як юридична особа зобов'язане мати статутний капітал.

Величина і структура статутного капіталу визначається низ­кою умов, які необхідно враховувати під час створення підприємства. Серед цих умов слід вирізнити такі: галузь виробництва; масштаби підприємства; рівень спеціалізації та кооперування виробництва; організація обслуговування виробництва і підпри­ємства загалом.

Статутний капітал формують і затверджують разом зі стату­том підприємства. Підприємство самостійно вирішує питання щодо структури і розмірів статутного капіталу та його змін. Мінімальний рівень статутного капіталу підприємства встанов­люється чинним законодавством. Збільшення статутного капі­талу здійснюють за рахунок:

— прибутку підприємства, який використовують для капітальних вкладень в основні фонди і для оновлення оборотних фондів підприємства;

— випуску цінних паперів;

— субсидій, які надходять від державних органів або ж від головної компанії (банків, фірм), якщо підприємство є дочірнім;

— добродійних внесків і пожертвувань;

— приєднання додаткових вкладів, паїв нових юридичних іфізичних осіб, які хочуть вкласти свої капітали у підприємство.

Вибуття статутного капіталу може бути здійснено в результаті фізичного зносу майна підприємства, аварій, поломок та ін.

Зміни статутного капіталу щорічно відображають у пасивах балансу підприємства. Роль статутного капіталу полягає в тому, що він надає фінансову стійкість підприємству і створює йому своєрідний фінансовий імідж, тобто він є головним засобом, який гарантує повернення боргів і оплату послуг згідно з дого­вірними, фінансовими і комерційними зобов'язаннями підпри­ємства.

На діючих підприємствах статутний капітал зосереджено в: основних фондах підприємства; оборотних фондах підприєм­ства; резервному капіталі підприємства.

Резервний капітал — це частина капіталу підприємства, яка утворюється за рахунок відрахувань від отриманого підприєм­ством прибутку. Цей капітал використовують для покриття витрат у операційній діяльності підприємства, відновлення основного капіталу та виплат дивідендів (для акціонерних то­вариств) у разі, коли поточного прибутку для цього недостат­ньо. Мінімальний і максимальний розміри резервного капіта­лу підприємства встановлено чинним законодавством України.

У процесі виробництва працівники підприємств за допомо­гою засобів праці здійснюють вплив на предмети праці, пере­творюючи їх на різноманітні види готової продукції. Засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби) відіграють винятково важливу роль у розвитку продук­тивних сил суспільства і, окрім того, разом з предметами праці (сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом) утво­рюють засоби виробництва. Останні за своїм матеріально-речо­вим складом становлять виробничі фонди підприємства.

Складникам виробничих фондів властиві певні характерні ознаки, за якими можна розрізняти основні й оборотні фонди і завдяки цьому обґрунтовано тлумачити сутність і значення цих економічних категорій для відтворювальних процесів.

Основні фонди — це засоби праці, які діють у процесі вироб­ництва впродовж довготривалого проміжку часу, зберігаючи свою натурально-речову форму, та переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, тобто у міру їхньо­го зносу.

Суть основних фондів можна охарактеризувати таким чином:

— вони матеріально втілені в засоби праці;

— їхня вартість частинами переноситься на виготовлену продукцію (роботи, послуги);

— вони зберігають свою натурально-речову форму довго тривалий період у міру їхнього зносу;

— вони відтворюються за рахунок амортизаційних відрахувань по закінченню строку служби.

Залежно від призначення основні фонди поділяють на ви­робничі та невиробничі фонди. До виробничих фондів належать такі основні фонди, які беруть участь у виробничих процесах безпосередньо (верстати, обладнання та ін.) або створюють умо­ви для проведення виробничого процесу (виробничі будівлі, споруди). Невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі у виробничих процесах. Прикладом цих фондів є об'єкти куль­турно-побутового призначення (клуби, медичні заклади, за­клади громадського харчування і торгівлі), які перебувають на балансі підприємства.








Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 1588. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Ваготомия. Дренирующие операции Ваготомия – денервация зон желудка, секретирующих соляную кислоту, путем пересечения блуждающих нервов или их ветвей...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия