Виробництво сірчистого газу.

Сірчистий газ являє собою суміш SO₂ з N₂, О₂ та іншими речовинами. Використовується не тільки у виробництві сірчаної кислоти, а й деяких інших продуктів (целюлози сульфітним способом, сульфіту натрію і т.ін.)

Сировина – природні мінерали і відходи інших виробництв, які містять сірку. В природі сірка зустрічається головним чином у вигляді: елементарної самородної сірки, яка змішана з іншими мінералами; сульфідних руд – пірит FeS₂, мідний колчедан CuFeS₂, мідний блиск Cu₂S; сульфатів: гіпс CaSO₄×2H₂O, ангідрит CuSO₄, мірабіліт Na₂SO₄×10H₂O та ін.

Найчастіше виробництво SО₂ базується на спалюванні сірки. Сірка плавиться при 113⁰С і легко згоряє у повітрі без утворювання відходів та проміжних продуктів. Але сірка у кілька разів дорожча за пірит.

Обпалювання піриту відбувається за сумарним рівнянням:

4FeS₂ + 11O₂ ® 2Fe₂O₃ + 8SO₂; DH = - 3416 кДж (5.3)

Для обпалювання використовуються печі різних конструкцій. Зараз найбільш поширеними є печі спалювання у киплячому шарі (КШ).

Піч КШ – футерована камера, у нижній частині якої знаходиться газорозподільча решітка, на котру безперервно поступає матеріал (сірка або пірит). Під решітку подається повітря зі швидкістю, яка забезпечує перехід частинок у зважений стан. Такі печі переробляють сірки приблизно 1800 кг/м³ на добу. Газ, що отримується, містить до 14% SO₂. Теплота реакції горіння колчедану (піриту) використовується для отримання пари.

При використанні як сировини колчедану утворюється багато пилу – до 300 г/м³ газу. Для очищення газу його пропускають крізь циклон (груба очистка), а потім – через електрофільтри (тонка очистка). При спалюванні чистої сірки очищення газу від пилу не потрібне.

На заводах, які використовують чисту сірку, встановлюють розпилюючі циклонні печі, в яких розплавлена сірка розпилюється струминою повітря, що поступає тангенціально і добре перемішується з ним при обертанні потоку в камері печі.