Джерела бюджетного права

Джерело права як явище і як поняття, що його відображає, розглядають в юридичній літературі з різних сторін і в різних аспектах. Використовують і етмологічні, і природні (географіч­ний, біологічний тощо), і соціальні (політичний, ідеологічний, соціальний і т. ін.), й економічні, й філософські фактори". Тра-

¹ Химичева Н. И. Субьекті,] сопетского бюджетного прана/ II. II. \пмп
чева. — Саратов: Изд-во Саратов, ум-та, 1979. С. 39.

² Наприклад, див. -.Марчснко М. II. Мето.. кп права / М. 11. Марченко.

М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. 7(і() с

15-219

226

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ГЛЙІ І БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

227

 

диційно джерело права розглядають і у формально-юридично му плані, коли увага концентрується на засобах або способах внутрішньої організації правової матерії, а також на формах її вираження зовні. На відміну від первинних (матеріальних, соці­альних та інших) джерел права, формально-юридичні є вторин­ними джерелами права. їх випускають у вигляді законів та під-законних нормативно-правових актів, і вони існують відносно один одного в чіткому ієрархічному, субординаційному поряд­ку, взаємопідпорядковуються, доповнюють і деталізують один одного.

Із формально-юридичної точки зору, джерелами бюджетно­го права є норматишю-правові акти, що містять норми та при­писи у сфері бюджету, бюджетної діяльності, бюджетних відно­син, їх перелік міститься у ст. 4 Бюджетного кодексу України¹ й охоплює: 1) Конституцію України; 2) Бюджетний кодекс Украї­ни; 3) Закон про Державний бюджет України; 4) інші закони, що регулюють бюджеті правовідносини; 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й на ви­конання Бюджетного кодексу та інших законів України, що ре­гулюють бюджетні відносини; 6) нормативно-правові акти цент­ральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу, інших законів, нормативно-пра­вових актів уряду, що регулюють бюджетні відносини; 7) рішен­ня органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті від­повідно до Бюджетного кодексу та нормативно-правових актів уряду й центральних органів виконавчої влади. Крім того, до джерел бюджетного права слід віднести й міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України.

У бюджетного права надзвичайно багато джерел, причому не так постійного, як періодичного характеру. Причина — щорі­чне прийняття представницькими органами влади актів про всі бюджети, які входять до бюджетної системи країни, та актів, що

¹ Хоча ст. А Бюджетного кодексу України називається «Склад бюджет­ного законодавства», за змістом нона ьизначас сукупність нормативно-пра­вових актів, які регулюють бюджетні підносили, що с значно ширшим, ніж просто бюджетне законодавстно, і дас підстаии гоїюрити саме про джерела бюджетного права. На підтвердження цього див.: Науково-практичний ко­ментар Бюджетного кодексу України / за паї-, ред. П. В. Мельника. — К.: Юрінком Іитер, 2003.- С. 13-16.

ЇМ Приймають органи тікші,пгіпі влади па ним ні,шия затвердже­них бюджетів. І таких актіїї нараховують монад 10 тисяч, хоча

,'ДІ'ОІЯЬІІІОГО ПОПИ СТОСУЮТЬСЯ МІСЦГІІІІХ ОЮДЛеІІП, ІІПДНОЧІІГ І

щодо Державного бюджету таких актів може щороку оутп кіль КШ'от (переважмо відомчого характеру).

Конституція України (ст. 95) визначає загальні засади фор муііііинм бюджетної системи України, побудовані на сирлигд,/шному й пеунередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Лише Закон про Дер жавшій бюджет України визначає будь-які видатки держави па загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Отже, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати уряд протягом бюджетного періоду для забезпе­чення державної політики. Принципом бюджету є його збалан­сованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бю­джету України має бути оприлюднено.

11 а виконання завдань та положень Конституції України бу­ло розроблено і 21 червня 2001 р. прийнято Бюджетний кодекс України — єдиний допоки кодифікований акт у сфері фінансо­вої діяльності. Кодекс установив верховенство бюджетного за­конодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають за­стосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). У Кодексі визначено струк­туру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетно­го процесу та встановлено компетенцію його учасників, висвіт­лено міжбюджетні відносини. Бюджетний кодекс складається із загальної та особливої частин, що має шість розділів.

Бюджетний кодекс посідає чільне місце в механізмі право­вого регулювання бюджетних відносин. Одним із його завдань стало сприяння швидшому просуванню України до фіскаль­ної децентралізації. У цьому плані Бюджетний кодекс орієнту­ється та спирається на два важливі законодавчі акти — Кон­ституцію України та ЗУ «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (зі змінами), в яких передбачено по­ступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої па обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення й фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у чинному законодавстві й досі відсутній механізм реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Відпо­їв*

228