Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб представляє наці­ональну систему страхування вкладів

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб представляє наці­ональну систему страхування вкладів. За світовою практикою, це створена та офіційно визнана на території окремої держави система страхування внесків (депозитів) фізичних осіб до фі­нансово-кредитних установ, правовий статус якої визначається національним законодавством із врахуванням закріплених між­народних стандартів.

Започаткування таких систем страхування датується 1934 р., ко­ли у СІІІЛ одним із шляхів подолання кризи економіки (зокрема в банківському секторі) визнали створення системи страхування депо­зитів. Створена Федеральна корпорація по страхуванню банківських внесків стала найстарішим нині інститутом по управлінню системою страхування внесків. За останні ЗО років системи страхування внес­ків приватних осіб були введені в більшості розвинених країн світу. Основною причиною для розповсюдження цієї практики стали бан­ківські кризи, що відбулися протягом 80—90-х років XX ст. З середи­ни 90-х років обов'язкові системи страхування почали вводитися в країнах, що увійшли нині до ЄС: Польщі, Угорщині, Чехії, Румунії, Болгарії, Литві, Естонії, Латвії; а також в країнах СНД: Україні, Ка­захстані, Росії.

Значну роль у створенні обов'язкових систем страхування в Європі (вони започатковані у Фінляндії, Великобританії, Болга­рії, країнах ІЗалтії всього більш ніж в 60 країнах світу) зіграла Ди­ректива 9^/і/19/ІІС (мфопейського парламенту і Ради «Про системи гарантування депозитів» від ЗО травня 1994 р. Директива встанови­ла, що кожна держава — член ЄС здійснює контроль за створенням і офіційним визнанням на своїй території однієї або декількох систем гарантування депозитів. Без участі в системі страхування внесків, що одержала офіційний статус в державі, яка-небудь кредитно-фінансо­ва установа не має права приймати внески, незважаючи на наявність дозволу на банківську діяльність (хоча Директивою встановлений ряд виключень із загальної вимоги). Директивою була закріплена і сума, якою повинні покриватися сукупні депозити кожного вкладни­ка відповідними схемами гарантування, в розмірі до 20000 екю у разі недостатності депозитів (ст. 7). Раз на п'ять років залежно від еконо­мічної і монетарної ситуації і розвитку банківського сектора сума мо­же переглядатися.

Прийняті міжнародні стандарти у сфері гарантування депозитів фізичних осіб базуються на співвідношенні розміру відшкодування і