Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ... на національних та міжнародних ринках фінансових послуг

на національних та міжнародних ринках фінансових послуг. Значною мірою це пов'язано і з публічною фінансовою діяльніс­тю, внаслідок чого на цілу групу правовідносин, що виникають па ринках фінансових послуг, чинять свій регулятивний, охо­ронний або інший вплив-норми фінансового права. Разом із тим слід розуміти, що далеко не всі дії на ринках фінансових послуг підпадають під фінансово-правове регулювання. Більшість із них є предметом цивільно-правового або господарсько-правово­го регулювання. І тому, розглядаючи ту чи ту діяльність на ринку фінансових послуг як предмет правового регулювання, необхід­но чітко відмежовувати її предмет, і лише після цього застосову­вати правові засоби, притаманні певній галузі права.

Загалом під фінансовою послугою чинне законодавство ро­зуміє операцію з фінансовими активами, яку здійснюють в ін­тересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб. У випадках, передбачених законодавством, фінансові послуги надають за рахунок коштів, залучених від інших осіб з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансо­вих активів.

Національний підхід щодо визначення фінансових послуг та фі­нансових інструментів, що обертаються на ринках фінансових по­слуг, цілком відповідає прийнятим міжнародним та європейським стандартам у цій сфері.

Зокрема, Директива 2004/39/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про ринки фінансових інструментів», що вносить зміни до Директив Ради 85/611/ЄЕС і 93/6/ЄЕС та Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту та Ради і припиняє дію Директиви Ра­ди 93/22/ЄЕС від 21.04.2004 р., спрямовує свою регуляторну дію на створення цілісного фінансового ринку, на якому інвестори ефектив­но захищені й забезпечується охорона ефективності та цілісності всього ринку; встановлює загальні регуляторні вимоги щодо інвести­ційних компаній, ліцензованих на території ЄС, та вимоги, що регу­люють функціонування регульованих ринків й інших торговельних систем, для запобігання напівпрозорості чи розколу на одному ринку внаслідок підриву ефективного функціонування європейської фінан­сової системи загалом.

Під фінансовими інструментами Директива розуміє: (1) цінні па­пери, що підлягають обігу; (2) інструменти грошового ринку; (3) цін­ні папери інститутів спільного інвестування; (4) (7), (10): опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні відсоткові угоди та будь-які інші дерива-тивні контракти стосовно цінних паперів, товарів тощо; (8) дерива-

39-219